≈коном≥чна теор≥¤ > —уть пон¤тт¤ виробництва, його складов≥

≈коном≥чн≥ в≥дносини Ї базисом сусп≥льства, на ¤кому грун≠туютьс¤ надбудовч≥ в≥дносини Ч соц≥альн≥, правов≥, пол≥тичн≥, нац≥ональн≥, культурн≥, моральн≥, психолог≥чн≥ тощо.

–озвиток економ≥чних в≥дносин визначаЇ еволюц≥ю надбудовчих в≥дносин або њхн≥х окремих елемент≥в (пол≥тичн≥, правов≥), ¤к≥, в свою чергу, чин¤ть зворотний вплив на економ≥чн≥ в≥дносини. ¬заЇмод≥¤ ≥ взаЇмний вплив базису ≥ надбудови на р≥зних етапах розвитку сусп≥ль≠ства зм≥нюютьс¤. Ќадбудова може в≥д≥гравати першочергову роль у перетворенн≥ базису. Ќаприклад, дл¤ реформуванн¤ в ”крањн≥ адм≥≠н≥стративно-командноњ економ≥ки потр≥бно зм≥нити в≥дносини влас≠ност≥. «робити це можна передус≥м через зм≥ну правових норм та пол≥тичноњ системи.

ќтже, результатом виробництва, що Ї взаЇмод≥Їю людини ≥ природи, з одного боку, ≥ економ≥чних в≥дносин м≥ж людьми Ч ≥ ≥ншого, Ї продукт.

ѕ–ќƒ” “ ≤ —“јƒ≤ѓ …ќ√ќ –”’”

√отове благо дл¤ споживанн¤, що маЇ назву продукта, ство≠рюЇтьс¤ на перш≥й стад≥њ Ч у виробництв≥.

«а своЇю формою ≥ економ≥чним призначенн¤м блага та послуги, створен≥ у сусп≥льному виробництв≥, використовуютьс¤ ¤к предмети споживанн¤ ≥ засоби виробництва. ѕерш≥ призначен≥ дл¤ задоволен≠н¤ життЇвих потреб населенн¤ та ≥нших вид≥в невиробничого при≠значенн¤ (од¤г, продукти харчуванн¤, житло, побутов≥ прилади, лег≠ков≥ автомоб≥л≥, телев≥зори, пилососи, пальне, що йде на потреби людей, р≥зноман≥тн≥ послуги, що задовольн¤ють потреби людей). ƒруг≥ використовуютьс¤ дл¤ продовженн¤ процесу виробництва ≥ Ї предметами ≥ засобами прац≥, про що вже говорилос¤.

«асоби виробництва створюютьс¤ сукупн≥стю галузей, що д≥ста≠ли назву п≥дрозд≥лу ≤ сусп≥льного виробництва. ѕредмети споживан≠н¤ виробл¤ютьс¤ у п≥дрозд≥л≥ II.

√алуз≥, ¤к≥ випускають предмети споживанн¤, утворюють так зва≠ну групу ЂЅї. ƒо них належать: легка, харчова промислов≥сть, агро≠промисловий комплекс тощо. ќкрем≥ п≥дприЇмства п≥дрозд≥лу ≤ та≠кож випускають предмети споживанн¤. ѕ≥дприЇмства машинобуду≠ванн¤ виробл¤ють легков≥ автомоб≥л≥, пральн≥ машини, пилососи, те-чсв≥зори тощо.

√алуз≥, що виробл¤ють засоби виробництва, належать до групи Ђјї. ≤ (,е машинобудуванн¤, металообробка, чорна ≥ кольорова металург≥¤, слектро- ≥ теплоенергетика, х≥м≥чна промислов≥сть, промислов≥сть буд≥вельних матер≥ал≥в тощо. ƒе¤к≥ галуз≥ промисловост≥ (добувна, обробна) пор¤д ≥з засобами виробництва виготовл¤ють ≥ предмети споживанн¤, що належать до групи ЂЅї.

як же зд≥йснюЇтьс¤ рух продукту, створеного на перш≥й стад≥њ Ч у виробництв≥? –озгл¤немо це за схемою, наведеною на рис. 3.

–ис. 3. –ух продукту

ѕередус≥м сл≥д мати на уваз≥, що рух засоб≥в виробництва ≥ пред≠мет≥в споживанн¤ маЇ ¤к певну специф≥ку ≥ в≥докремлен≥сть, так ≥ сп≥льн≥ риси.

—поживанн¤ засоб≥в виробництва ≥ створенн¤ продукту

”¤в≥мо тис¤ч≥ р≥зних п≥дприЇмств, що виробл¤ють певн≥ блага, кк≥льки дл¤ розвиненого сусп≥льства характерний под≥л прац≥, ≥≥зьмемо одне з цих п≥дприЇмств Ч верстатобуд≥вне, що належить до групи Ђјї. —творен≥ ним верстати мають задовольнити власн≥ ви≠робнич≥ потреби, а також забезпечити потреби прац≥вник≥в, що ви-зобл¤ють цей продукт. «розум≥ло, що сам≥ верстати цього забезпечи≠ти не можуть, њх треба продати, отримати грош≥, за ¤к≥ можна купити ≤редмети споживанн¤ ≥ засоби виробництва, що не виробл¤ютьс¤ на ≤ьому п≥дприЇмств≥. ќтже, п≥сл¤ виробництва настаЇ стад≥¤ обм≥ну.

“ака ж ситуац≥¤ ≥ з продуктами, що виробл¤ютьс¤ на п≥дприЇм≠ствах групи ЂЅї. ≤ од¤г, ≥ взутт¤, ≥ продукти харчуванн¤ мають бути реал≥зован≥, щоб пот≥м за отриман≥ грош≥ придбати необх≥дн≥ дл¤ ≤ормального житт¤ людей, що працюють на п≥дприЇмств≥, р≥зно≠ман≥тн≥ предмети споживанн¤, а також засоби виробництва, ¤к≥ спри≠¤ли б продовженню виробничого процесу цього п≥дприЇмства.

як бачимо, п≥сл¤ реал≥зац≥њ певного продукту прац≥вники п≥д-≤риЇмства отримують зароб≥тну плату, а його власники Ч доход. ≤айман≥ прац≥вники отриману зароб≥тну плату можуть використати ;а придбанн¤ предмет≥в споживанн¤, а також придбати певн≥ ц≥нн≥ папери (акц≥њ, обл≥гац≥њ). ÷е зумовлюЇ необх≥дн≥сть стад≥њ обм≥ну п≥сл¤ розпод≥лу.

≤ лише п≥сл¤ цього настаЇ завершальна стад≥¤ руху продукту Ч споживанн¤, тобто продукти харчуванн¤ з'њдають, взутт¤ та од¤г нос¤ть, телев≥зор дивл¤тьс¤, книжки читають тощо. ÷е особисте споживанн¤, ¤ке забезпечуЇ основу житт¤ прац≥вника та член≥в його с≥м'њ.

–ух засоб≥в виробництва завершуЇтьс¤ виробничим споживанн¤м, ¤ке Ї ланкою самого процесу виробництва. ÷е використанн¤ металу при виготовленн≥ машин, зерна при вип≥канн≥ хл≥ба, згор¤нн¤ пали≠ва на електростанц≥¤х тощо.

” зв'¤зку з цим сусп≥льству важливо забезпечити рух продукту, ¤кий би давав можлив≥сть дос¤гти таких економ≥чних ц≥лей:

1) виробництво спри¤Ї зростанню обс¤г≥в продукту, виникнен≠ню нових благ, послуг, а також пол≥пшенню њхньоњ ¤кост≥;

2) розпод≥л Ї стимулом дл¤ прац≥вник≥в п≥дприЇмств, ¤к≥ п≥дви≠щували ефективн≥сть виробництва;

3) обм≥н спри¤Ї розвитку ринкових в≥дносин ≥ забезпечуЇ соц≥аль≠ну справедлив≥сть;

4) споживанн¤ в≥дпов≥даЇ рац≥ональним нормам ≥ спри¤Ї всеб≥чно≠му розвитку людини.

2. —“–” “”–ј —”—ѕ≤Ћ№Ќќ√ќ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ј

≈коном≥чна система сусп≥льства формуЇтьс¤ на основ≥ сус≠п≥льного виробництва ≥ спр¤мована на його розвиток, ¤к≥сне удоско≠наленн¤, що Ї фундаментом дл¤ реал≥зац≥њ багатоман≥тних потреб та ≥нтерес≥в суб'Їкт≥в виробничоњ д≥¤льност≥ вс≥х член≥в сусп≥льства.

—труктура сусп≥льного виробництва включаЇ матер≥альне ≥ нема≠тер≥альне виробництво (рис. 4).

–ис.4. —труктура сусп≥льного виробництва

ћатер≥альне виробництво Ї сферою сусп≥льного виробництва, в ¤к≥й виробл¤ютьс¤: а) матер≥альн≥ блага: вуг≥лл¤, цемент, метал, пап≥р, буд≥вл≥, од¤г, взутт¤, машини, обладнанн¤, с≥льськогосподарсь≠ка продукц≥¤, х≥м≥чн≥ вироби, електроенерг≥¤, тепло, холод тощо; б) матер≥альн≥ послуги: вантажний транспорт, оптова торг≥вл¤, об≠слуговуванн¤ ≥ ремонт техн≥ки, обладнанн¤ виробничого призначен≠н¤ тощо.

Ќематер≥альне виробництво Ч це сфера сусп≥льного виробниц≠тва, в ¤к≥й виробл¤ютьс¤: а) нематер≥альн≥ послуги: роздр≥бна тор≠г≥вл¤, громадське харчуванн¤, пасажирський транспорт та зв'¤зок (що обслуговуЇ населенн¤), побутове обслуговуванн¤, охорона здо≠ров'¤ тощо; б) духовн≥ ц≥нност≥: осв≥та, культура, мистецтво тощо.

¬иробництво матер≥альних ≥ нематер≥альних послуг становить сферу послуг. ќстанн¤ охоплюЇ п≥дприЇмства й галуз≥, що виробл¤≠ють ¤к матер≥альн≥, так ≥ нематер≥альн≥ послуги. ÷е може бути, скаж≥≠мо, транспорт, зв'¤зок, торг≥вл¤. «азначен≥ галуз≥ сам≥ по соб≥ не ство≠рюють матер≥ального продукту. ѕроте корисний ефект, що створюЇтьс¤ вантажним транспортом та зв'¤зком, можна спожити лише п≥д час перевезенн¤ (перем≥щенн¤ вантаж≥в Ч матер≥альних благ у простор≥) та поЇднанн¤ р≥зних суб'Їкт≥в господарюванн¤ (економ≥¤ часу, п≥дпи≠санн¤ угоди). ќсь чому ц≥ галуз≥ Ї структурним елементом матер≥≠ального виробництва.

ѕрац¤ у сфер≥ об≥гу (оптовоњ торг≥вл≥) передбачаЇ сортуванн¤, фасуванн¤, збер≥ганн¤ та пакуванн¤ засоб≥в виробництва, що також Ї продовженн¤м процесу виробництва. –оздр≥бну торг≥влю, переве≠зенн¤ пасажирським транспортом, зв'¤зок, що задовольн¤Ї потреби людей, сл≥д в≥дносити до нематер≥альних послуг.

ћатер≥альне виробництво Ч це вир≥шальна сфера людськоњ д≥¤ль≠ност≥. ¬она визначаЇ виникненн¤, становленн¤ ≥ розвиток нематер≥≠ального виробництва. ¬одночас, особливо в сучасних умовах у роз≠винених крањнах, нематер≥альна сфера маЇ великий зворотний вплив на розвиток матер≥ального виробництва.

”с≥ складов≥ структури економ≥ки не т≥льки глибоко взаЇмозалежн≥ та взаЇмод≥ють, а й пост≥йно зм≥нюютьс¤. ≤накше кажучи, категор≥¤ Ђструктура економ≥киї Ї не статичною, а динам≥чною. “ак, процес ≥ндустр≥ал≥зац≥њ крањни передбачаЇ переважний розвиток виробниц≠тва засоб≥в виробництва, важкоњ промисловост≥.

ѕроте, ¤к показуЇ досв≥д розвинених кра'ш, безумовне сл≥дуван≠н¤ переважному зростанню засоб≥в виробництва пор≥вн¤но з вироб≠ництвом предмет≥в споживанн¤ призводить до суттЇвих викривлень у розвитку економ≥ки. ¬насл≥док цього наша крањна дос¤гла найви≠щих показник≥в виробництва матер≥альних ресурс≥в ≥ водночас наба≠гато в≥дстала у виробництв≥ к≥нцевоњ продукц≥њ, насамперед товар≥в народного споживанн¤, послуг. Ќаприклад, у розвинених крањнах на базов≥ галуз≥ Ч електроенергетику, чорну металург≥ю, паливну про≠мислов≥сть Ч припадаЇ в середньому 20 в≥дсотк≥в промислового ви≠робництва, близько третини займаЇ машинобуд≥вельний комплекс. ѕриблизно така ж сукупна частка легкоњ та харчовоњ промисловост≥.

¬ ”крањн≥ п≥сл¤ розпаду –ад¤нського —оюзу в умовах швидкого п≥двищенн¤ ц≥н на продукц≥ю базових галузей, ≥ передус≥м на енер≠гонос≥њ, частка електроенергетики в обс¤з≥ промисловоњ продукц≥њ у 1996 р. пор≥вн¤но з 1990 р. зросла у 4 рази, паливноњ промисловост≥ Ч у 2, чорноњ металург≥њ Ч у 2 рази. ѕри цьому частка продук≠ц≥њ машинобудуванн¤ зменшилас¤ у 2 рази, легкоњ промисловост≥ Ч у 5 раз≥в ≥ у 1996 р. становила всього 2,1 в≥дсотка.

«азначимо, що у повоЇнний пер≥од багатьом крањнам довелос¤ в≥дновлювати зруйноване господарство ≥ завершувати процес ≥нду≠стр≥ал≥зац≥њ. ÷е змушувало б≥льш швидкими темпами розвивати галуз≥ важкоњ промисловост≥. ¬ япон≥њ, наприклад, за 1960-1973 pp. середньор≥чн≥ темпи зростанн¤ промисловост≥ становили 14 в≥дсот≠к≥в, а частка важкоњ промисловост≥ зросла з 50,3 до 57,8 в≥дсотка. ƒл¤ цього етапу, ¤к дл¤ колишнього —–—–, так ≥ дл¤ япон≥њ, харак≠терним було швидке зб≥льшенн¤ споживанн¤ сировини ≥ палива, фор≠муванн¤ енерго- та матер≥алом≥сткоњ структури виробництва.

—л≥д ураховувати ще одну обставину. якщо япон≥¤ обходилас¤ м≥н≥мальними витратами на оборону, то наша економ≥ка була переоб≠т¤жена воЇнним виробництвом. …ого масштаби дос¤гали 20-25 в≥д≠сотк≥в вс≥Їњ економ≥ки, що в 4Ч5 раз≥в перевищувало аналог≥чний показник у —Ўј, ¬елик≥й Ѕритан≥њ, ‘ранц≥њ, Ќ≥меччин≥. « загально≠го обс¤гу продукц≥њ машинобудуванн¤ понад 60 в≥дсотк≥в становили товари воЇнного призначенн¤, 75 в≥дсотк≥в ус≥х асигнувань в крањн≥ на науку йшло на воЇнно-досл≥дницьк≥ потреби. “рет¤ частина ус≥х прац≥вник≥в добувних ≥ обробних галузей народного господарства працювали безпосередньо в ≥нтересах оборони крањни. ¬се це спот≠ворювало структуру економ≥ки нашоњ крањни. ¬ результат≥ вона пра≠цювала сама на себе, а не на задоволенн¤ потреб людей.

 рањни з розвиненою економ≥кою у 70-т≥ роки п≥д впливом роз≠витку науки ≥ техн≥ки, невиг≥дност≥ широкого використанн¤ дорогих палива ≥ сировини, загостренн¤ економ≥чноњ ситуац≥њ стали перехо≠дити до новоњ модел≥ економ≥чного зростанн¤. ¬она заснована на ≥нте≠лектуальних, науком≥стких галуз¤х, що використовують передов≥ тех≠нолог≥њ, висококвал≥ф≥ковану працю та дос¤гненн¤ науково-досл≥д≠ницьких ≥ досл≥дно-конструкторських розробок (Ќƒƒ –).

“акий стратег≥чний напр¤м структурних зрушень в економ≥ц≥ ви¤вивс¤ ефективним. ” япон≥њ, наприклад, одночасно з≥ згортан≠н¤м потужностей в енерго- та матер≥алом≥стких галуз¤х в≥дбулос¤ швидке нарощуванн¤ таких високотехнолог≥чних, науком≥стких ви≠робництв, ¤к виробництво електронно-обчислювальних машин (≈ќћ), л≥так≥в, промислових робот≥в, ≥нтегральних схем, тонких х≥м≥чних сполук, засоб≥в зв'¤зку, верстат≥в з числовим програмним управл≥нн¤м („ѕ”), високо¤к≥сноњ побутовоњ електрон≥ки, од¤гу, мебл≥в. ѕро усп≥х цього курсу св≥дчать так≥ дан≥. Ќин≥ япон≥¤ виробл¤Ї близько 2/3 св≥тового випуску виробництва промислових робот≥в, майже половину верстат≥в з „ѕ” ≥ продукт≥в тонкоњ керам≥ки, близь≠ко 3/4 св≥тового випуску понадвеликг≥х ≥нтегральних схем, в≥д 60 до 90 в≥дсотк≥в випуску окремих тип≥в м≥кропроцесор≥в, близько 90 в≥д≠сотк≥в св≥тового випуску в≥деомагн≥тофон≥в.

—труктурна перебудова матер≥ального виробництва стала важ≠ливою умовою зростанн¤ ефективност≥ економ≥ки, зниженн¤ мате≠р≥але- ≥ енергом≥сткост≥, зростанн¤ науком≥стких, ≥нтелектуальних галузей.

Ќа жаль, економ≥чний розвиток в ”крањн≥ йде всупереч потребам Ќ“ѕ, всупереч прогресивним тенденц≥¤м щодо зм≥ни сп≥вв≥дношен≠н¤ матер≥ального ≥ нематер≥ального виробництва.

„астка промисловост≥ та с≥льського господарства в ”крањн≥ в за≠гальному обс¤з≥ товар≥в та послуг дл¤ к≥нцевого споживанн¤ (внутр≥шн≥й валовий продукт Ч ¬¬ѕ) становила у 1993 р. 82 в≥дсот≠ки (47 припадало на промислов≥сть ≥ 35 Ч на с≥льське господарство).

”крањна значно в≥дстаЇ в≥д пров≥дних промислове розвинених крањн за цими показниками. ” них у ¬¬ѕ частка промисловост≥ значно нижча ≥ становить 35-37 в≥дсотк≥в, а с≥льського господарства Ї мен≠шою б≥льше н≥ж у 10 раз≥в.

¬одночас частка сфери послуг в ”крањн≥ дуже мала. ¬она стано≠вить всього 18 в≥дсотк≥в, тод≥ ¤к у крањнах з розвиненою економ≥кою цей показник дор≥внюЇ 55-70 в≥дсотк≥в. ÷е Ї св≥дченн¤м того, що ”крањна розвиваЇтьс¤ в межах ≥ндустр≥ального, а не пост≥ндустр≥-ального сусп≥льства, ¤к —Ўј, япон≥¤,  анада та крањни ™вропейсь≠кого —оюзу.

”крањна маЇ дуже недосконалу структуру зайн¤тост≥, дл¤ ¤коњ характерною Ї велика частка зайн¤тих у с≥льському господарств≥ та промисловост≥. “ак, у —Ўј,  анад≥, Ќ≥меччин≥, ¬елик≥й Ѕри≠тан≥њ у с≥льському господарств≥ працюЇ лише 3 в≥дсотки ус≥х зай≠н¤тих. ÷е стало можливим завд¤ки розвитку галузей збер≥ганн¤, транспортуванн¤ ≥ переробки с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ. ¬ ”крањн≥ ж у с≥льському господарств≥ працюЇ 20 в≥дсотк≥в. „астка ≤айн¤тих у сфер≥ послуг в ”крањн≥ майже вдв≥ч≥ менша, н≥ж у —Ўј ≥  анад≥.

“ака структура сусп≥льного виробництва в наш≥й крањн≥ стримуЇ розвиток тих сфер д≥¤льност≥, ¤к≥ пов'¤зан≥ переважно з розвитком прац≥вника, його розумових ≥ ф≥зичних зд≥бностей, профес≥йних знань ≤ практичних навичок, п≥двищенн¤м осв≥тнього ≥ культурного р≥вн¤, ибезпеченн¤м ф≥зичного ≥ морального здоров'¤.

ќтже, св≥товий досв≥д переконуЇ, що значенн¤ нематер≥ального виробництва у розвитку сусп≥льства пост≥йно зростаЇ. ¬оно Ї чин≠ником удосконаленн¤ самоњ людини, пол≥пшенн¤ њњ житт¤.

—труктура промислового виробництва в ”крањн≥

(у в≥дсотках за п≥дсумком у поточних ц≥нах)

1	2

Ќазва: —уть пон¤тт¤ виробництва, його складов≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1826 прочитано)