≈коном≥чна теор≥¤ > —уть ринковоњ економ≥ки та механ≥зм њњ функц≥онуванн¤

ќб'Їкти ринку

‘ункц≥њ ринку

–инок виконуЇ р¤д функц≥й. ѓх можна звес≠ти у дв≥ групи: орган≥зац≥йн≥ й економ≥чн≥.

ќрган≥зац≥йн≥. 1. ¬становленн¤ зв'¤зк≥в м≥ж виробниками й споживачами продукц≥њ (послуг), не опосередкованих ≥ншими (наприклад, державними) системами розпод≥лу. 2. «абезпеченн¤ в≥льного вибору партнер≥в по господарських зв'¤зках. 3. «абез≠печенн¤ конкуренц≥њ м≥ж суб'Їктами ринку.

≈коном≥чн≥. 1.ћехан≥зм ринку робить ус≥х учасник≥в конкуре≠нтного процесу матер≥ально зац≥кавленими в задоволенн≥ тих по≠треб, ¤к≥ виражаютьс¤ через попит. 2. –инок, створюючи сигнали через ц≥ни, стимулюЇ засвоЇнн¤ дос¤гнень науково-техн≥чного прогресу, зниженн¤ витрат, п≥двищенн¤ ¤кост≥, розширенн¤ асортименту товар≥в ≥ послуг. 3. —при¤Ї вир≥шенню центральних проблем економ≥ки. “аких, ¤к п≥двищенн¤ р≥вн¤ житт¤, зм≥на структури економ≥ки, п≥двищенн¤ ефективност≥ сусп≥льного виробництва тощо. 4. ћехан≥зм ринку в ц≥лому зв≥льн¤Ї економ≥ку в≥д деф≥циту товар≥в ≥ послуг.

Ќа практиц≥ ринкова економ≥ка переважно бездеф≥цитна. ¬ умо≠вах ринкового господарства тривалий, ст≥йкий розрив м≥ж потребами й споживанн¤м (деф≥цит) неможливий хоча б тому, що суперечить економ≥чним ≥нтересам ус≥х учасник≥в конкурентного процесу. —аме тому крањни з м≥цними ринковими традиц≥¤ми, перед ¤кими стоњть немало невир≥шених соц≥ально-економ≥чних проблем, позбавлен≥ принаймн≥ одн≥Їњ - товарного голоду. Ќав≥ть кризи, ¤к≥ там пер≥одично в≥дбуваютьс¤, - це кризи перевиробництва.

¬се це даЇ п≥дстави стверджувати, що ринок з його механ≥змом функц≥онуванн¤ економ≥ки в≥дноситьс¤ до розр¤ду загальнолюдсь≠ких ц≥нностей, Ї дос¤гненн¤м ус≥Їњ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ й зали≠шитьс¤ таким в ос¤жному майбутньому.

ѕон¤тт¤ ≥нфра≠структури ринкового господарства

‘ункц≥онуванн¤ ринку передбачаЇ пост≥йний рух товар≥в, послуг, грошей, ц≥нних папер≥в, робочоњ сили. ƒл¤ цього потр≥бн≥ певн≥ орган≥за≠ц≥њ, ¤к≥, д≥ючи в рамках закону, обслуговують

ринков≥ в≥дносини. “обто, сучасному ринковому господарству необх≥д≠на в≥дпов≥дна ≥нфраструктура. ўо вона собою ¤вл¤Ї?

—лово "≥нфраструктура" означаЇ основу, фундамент, внутр≥шню будову системи. —тосовно ринку - це сукупн≥сть орган≥зац≥йно-правових форм, за допомогою ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ функц≥онуванн¤ й поЇднанн¤ в Їдине ц≥ле ринкових в≥дносин. ј це означаЇ, що ринок складаЇтьс¤ не т≥льки з тих, хто робить св≥й п≥дприЇмниць≠кий, споживчий, трудовий або державний б≥знес. ¬заЇмн≥ в≥дноси≠ни м≥ж ними зумовлюютьс¤ великою к≥льк≥стю орган≥зац≥йних форм, ¤к≥ допомагають суб'Їктам ринку реал≥зувати своњ д≥лов≥ ≥нтереси. ўо це за форми?

“акими формами (елементами) ≥нфраструк≠тури в сучасн≥й ринков≥й економ≥ц≥ Ї:

п≥дприЇмства роздр≥бноњ та оптовоњ торг≥в≠л≥;

- кредитна система й комерц≥йн≥ банки;

- ем≥с≥йна система й ем≥с≥йн≥ банки;

- орган≥зац≥йно оформлене посередництво на товарних, сиро≠винних, фондових ≥ валютних б≥ржах;

- аукц≥они, ¤рмарки та ≥нш≥ форми орган≥зованого позаб≥ржо-вого посередництва;

- система регулюванн¤ зайн¤тост≥ населенн¤ й центри (держав≠н≥ й недержавн≥) спри¤нн¤ зайн¤тост≥ (б≥рж≥ прац≥);

- ≥нформац≥йн≥ технолог≥њ й засоби д≥ловоњ комун≥кац≥њ;

- податкова система й податков≥ ≥нспекц≥њ;

- система страхуванн¤ комерц≥йного, господарського ризику й страхов≥ (державн≥ й недержавн≥) компан≥њ;

- спец≥альн≥ рекламн≥ агентства, ≥нформац≥йн≥ агентства й засо≠би масовоњ ≥нформац≥њ;

- торгов≥ палати, ≥нш≥ громадськ≥ й добров≥льн≥ державно-громадськ≥ об'Їднанн¤ д≥лових к≥л;

- митна система;

- профес≥йн≥ сп≥лки працюючих за наймом;

- комерц≥йно-виставочн≥ комплекси;

- система вищоњ ≥ середньоњ економ≥чноњ осв≥ти;

- консультативн≥ (консалтингов≥) компан≥њ;

- аудиторськ≥ компан≥њ;

- громадськ≥ ≥ державно-громадськ≥ фонди, призначенн≥ дл¤ стимулюванн¤ д≥ловоњ активност≥;

- спец≥альн≥ зони в≥льного п≥дприЇмництва тощо. ≤нфраструктура виступаЇ ¤к механ≥зм функц≥онуванн¤ п≥дпри≠Їмництва. ¬она заповнюЇ величезний економ≥чний прост≥р в≥д виробництва до споживанн¤. ќтримуючи вироблену продукц≥ю, вона орган≥зовуЇ укладанн¤ контракт≥в на постачанн¤, просуваЇ товарн≥ потоки по галуз¤х ≥ рег≥онах, регулюЇ збут ≥ обслуговуван≠н¤ економ≥чноњ системи. “ому ефективн≥сть функц≥онуванн¤ ринковоњ економ≥ки в першу чергу залежить в≥д комплексност≥ й ефективност≥ њњ ≥нфраструктури. ≈лементи ≥нфраструктури не можуть бути нав'¤зан≥ зовн≥, сконструйован≥ в м≥н≥стерських каб≥нетах. ¬они породжуютьс¤ потребами ринку, д≥ловими в≥дно≠синами.

ѕон¤тт¤ ≥ склад механ≥зму ринку

–инкова економ≥ка - це специф≥чна соц≥а≠льно-економ≥чна система. ¬она, ¤к ≥ будь-¤ка система, маЇ св≥й механ≥зм функц≥онуванн¤, д≥¤ ¤кого найб≥льш повно про¤вл¤Їтьс¤ в

центральн≥й ланц≥ ц≥Їњ системи - на ринку. ўо це за механ≥зм ≥ ¤к в≥н д≥Ї? ¬≥дпов≥д≥ на ц≥ запитанн¤ ми отримаЇмо, розгл¤нувши спочатку його складов≥ елементи. ѓх в принцип≥ чотири: попит, пропозиц≥¤, ц≥на й конкуренц≥¤.

ѕопит - це форма вираженн¤ потреби. Ќа ринку ми маЇмо справу не з попитом взагал≥, а з попитом платоспроможним, тобто забезпеченим в≥дпов≥дною сумою грошей. “ому попит включаЇ в себе два елементи: а)потреби, тобто бажанн¤ придбати той чи ≥нший товар або послугу; б)грошов≥ засоби, ¤к≥ маЇ сусп≥льство дл¤ придбанн¤ даних товар≥в або послуг. ѕопит, ¤к правило, виража≠Їтьс¤ в грошов≥й форм≥.

ѕропозиц≥¤ - це сукупн≥сть товар≥в ≥ послуг, ¤к≥ Ї або в кож≠ний даний момент можуть бути доставлен≥ на ринок. ¬она включаЇ в себе два моменти: а)готовн≥сть виробник≥в (продавц≥в) до продажу того чи ≥ншого виду товару або послуги; б)умови, на ¤ких вироб≠ник (продавець) зг≥дний продати њх. ѕропозиц≥¤, ¤к правило, маЇ натуральне вираженн¤: штуки, тонни, метри.

÷≥на - це, ¤к було з'¤совано ран≥ше, грошовий вираз вартост≥. Ќа ринку, ¤к правило, розр≥зн¤ють три види ц≥н: ц≥ну попиту, ц≥ну пропозиц≥њ ≥ ц≥ну р≥вноваги. ÷≥на попиту - це гранично максимальна ц≥на, ¤ку покупц≥ ще зг≥дн≥ платити за товар. ÷≥на пропозиц≥њ - це гранично м≥н≥мальна ц≥на, ¤ку продавц≥ ще зг≥дн≥ вз¤ти за св≥й товар. ÷≥на р≥вноваги - це ц≥на, ¤ка встановлюЇтьс¤ при вр≥вноваженост≥ попиту ≥ пропозиц≥њ.

 онкуренц≥¤ - це процес суперництва м≥ж суб'Їктами ринкових в≥дносин за найвиг≥дн≥ш≥ умови виробництва, реал≥зац≥њ й куп≥вл≥ товар≥в та послуг.

¬заЇмод≥¤ названих елемент≥в ≥ ¤вл¤Ї собою ринковий меха≠н≥зм. ѕроцес його функц≥онуванн¤ визначаЇ ступ≥нь ефективност≥ ринковоњ економ≥ки. „им же визначаЇтьс¤ ч≥тк≥сть взаЇмод≥њ ринкового механ≥зму? јдже в ньому немаЇ спец≥ального органу, ¤кий би вказував на те, ¤к≥ товари виробл¤ти п≥дприЇмцю, де йому купувати ресурси, де роб≥тников≥ працювати. —ам ринковий механ≥зм забезпечуЇ свою стаб≥льн≥сть. ¬≥н маЇ власний внутр≥шн≥й пор¤док, ≥ взаЇмод≥¤ його елемент≥в п≥дпор¤дкована вимогам певних закон≥в: законам грошового об≥гу, вартост≥, попиту ≥ пропозиц≥њ. ј реал≥зуЇтьс¤ це через завданн¤, ¤к≥ ставить перед собою кожен учасник ринкових в≥дносин: прагненн¤ максимуму прибутк≥в ≥ рац≥онал≥зац≥¤ вибору. ќтже, ринкова система за своЇю природою Ї саморегульована система. “ака саморегульована система в л≥тератур≥ отримала назву "в≥льного ринку".

¬≥льний ринок

≤де¤ "в≥льного ринку" належить класику ≥ пол≥тичноњ економ≥њ ј.—м≥ту, ¤кий у своњй робот≥ "ƒосл≥дженн¤ про природу й причини багатства народ≥в" стверджував, що " в≥льна гра ринкових сил" створюЇ гармон≥йний устр≥й, в ¤кому ≥ндив≥дуум, прагнучи задовольнити своњ егоњстичн≥ ≥нтереси, завд¤ки "невидим≥й руц≥" ринку, нав≥ть не бажаючи того, спри¤Ї ≥нтересам сусп≥льства б≥льш ефективно, н≥ж у тому випад≠ку, коли б в≥н бажав це зробити. ѕроте егоњзм, ¤кий спонукаЇ ≥ндив≥дуума (п≥дприЇмц¤) до д≥њ, складаЇ лише частину ринкового механ≥зму. ўось повинно стримувати економ≥чний суб'Їкт, ¤кий прагне безмежно задовольн¤ти свою жадобу до прибутку. “аким регул¤тором Ї конкуренц≥¤, ¤ка зводить егоњстичн≥ ≥нтереси д≥ючих у ринков≥й економ≥ц≥ суб'Їкт≥в до певноњ гармон≥њ, до ринковоњ р≥вноваги. «в≥дси зрозум≥ло, чому в класичн≥й л≥беральн≥й еконо≠м≥чн≥й теор≥њ держава в≥д≥граЇ лише п≥дпор¤дковану роль. ‘ункц≥њ держави ¤к "н≥чного сторожа" обмежувалис¤ забезпеченн¤м правопор¤дку, нац≥ональноњ оборони, буд≥вництвом ≥ п≥дтриманн¤м сусп≥льне корисних споруд, наприклад, транспортних маг≥стралей. ¬тручанн¤ в економ≥ку з боку держави торкалос¤ лише гаранту≠ванн¤ дл¤ вс≥х суб'Їкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥ основних еконо≠м≥чних свобод, а саме: свободи займатис¤ будь-¤кою господарською д≥¤льн≥стю, свободи конкуренц≥њ ≥ торг≥вл≥.

«роблений ј.—м≥том анал≥з ринкового господарства даЇ можли≠в≥сть по¤снити феномен взаЇмод≥њ особистоњ вигоди (егоњзму) ≥ њњ регул¤тора - конкуренц≥њ, ¤к формуютьс¤ ц≥ни й чому вони не повинн≥ повн≥стю зб≥гатис¤ з витратами виробництва. …ого теор≥¤ розкрила, ¤ким чином сусп≥льство спонукаЇ виробник≥в до того, щоб пропонувати саме т≥ товари, ¤к≥ необх≥дн≥ споживачам. —тало в≥домо, чому висок≥ ц≥ни в умовах в≥льноњ конкуренц≥њ ¤вл¤ють собою саморегулюючий фактор, - тому що вони принос¤ть з собою зростанн¤ обс¤г≥в виробництва. Ќарешт≥ ј.—м≥т показав, ¤ким чином у сфер≥ виробництва може бути дос¤гнута в≥дносна р≥вн≥сть доход≥в. “обто, в≥н описав господарський механ≥зм в≥льного ринку, ¤к саморегулюючоњ системи.

≤ тут сл≥д звернути увагу на дуже важливий момент. ј.—м≥т, на в≥дм≥ну в≥д де¤ких наших сучасних його "посл≥довник≥в", не розгл¤даЇ ринкову економ≥ку ¤к сферу, де кожен суб'Їкт робить, що йому заманетьс¤. ќсновною властив≥стю в≥льного ринку, за ј.—м≥том, Ї те, що в≥н виступаЇ своњм власним охоронцем. ћаЇмо справу з парадоксом: ринок, з одного боку Ї кульм≥нац≥Їю будь-¤коњ економ≥чноњ свободи, а з ≥ншого, - найсувор≥шим нагл¤дачем. ≤ н≥¤к≥ скарги на адресу м≥н≥стра або ≥ншоњ високоњ ≥нстанц≥њ, так само, ¤к ≥ благанн¤ про допомогу, не зв≥льн¤ють в≥д анон≥много тиску ринкового механ≥зму.

ќтже, уважне вивченн¤ спадщини ј.—м≥та з проблем функц≥о≠нуванн¤ ринкового механ≥зму нав≥ть в умовах в≥льноњ конкуренц≥њ приводить зовс≥м до протилежного висновку, н≥ж той, ¤кий нав'¤зуЇтьс¤ нов≥тн≥ми поборниками ринковоњ економ≥ки. ј саме:

економ≥чна свобода - це ≥люз≥¤, в ус¤кому раз≥ вона Ї такою значно в б≥льш≥й м≥р≥, н≥ж здаЇтьс¤ напочатку. ѕри цьому ц≥лком зрозум≥ло, що в умовах ринку можна робити все, що завгодно, але ¤кщо хтось д≥Ї так, що ринок цього не сприймаЇ (тобто всупереч його законам), то ц≥ною ≥ндив≥дуальноњ свободи стаЇ економ≥чний крах. ‘ункц≥онуванн¤ ринковоњ економ≥ки - це не випадков≥, хаотичн≥ д≥¤нн¤ господарюючих суб'Їкт≥в. ¬с≥ ц≥ д≥¤нн¤ п≥дпор¤дкован≥ вимогам певних економ≥чних закон≥в, ¤к≥ лежать в основ≥ д≥њ механ≥зму ринку. ўо це за закони, ¤к≥ њхн≥ вимоги ≥ ¤к вони д≥ють?

«акон грошового об≥гу

ќдним з важливих закон≥в ринковоњ економ≥ки Ї закон грошового об≥гу. ќсновна вимога його пол¤гаЇ в дотриманн≥ грошово-товарноњ збалансо≠ваност≥. ¬она повинна кореспондуватис¤ з сумою ц≥н товар≥в ≥ послуг, що Ї в об≥гу. “еоретично к≥льк≥сть грошей, необх≥дна дл¤ об≥гу, може бути розрахована за формулою:

√ = S÷ \ ќ, ƒе

√ - к≥льк≥сть грошових одиниць, необх≥дних дл¤ об≥гу; S÷ -сума ц≥н товар≥в; ќ - швидк≥сть обороту грошей.

ƒана формула Ї досить загальною. ¬ реальному житт≥ к≥льк≥сть грошей, необх≥дних дл¤ об≥гу, залежить в≥д набагато б≥льшоњ к≥лькост≥ фактор≥в. “ому застосовуЇтьс¤ формула дещо складн≥ша:

√ = ÷– Ц ÷  + ÷ѕ Ц ¬– \ ќ, де

÷– - сума ц≥н товар≥в, визначених дл¤ реал≥зац≥њ; ÷  - сума ц≥н товар≥в, платеж≥ по ¤ких виход¤ть за меж≥ даного пер≥оду; ÷ѕ -сума ц≥н товар≥в, строки платеж≥в по ¤ких наступили; ¬– - сума взаЇмних розрахунк≥в; ќ - швидк≥сть обороту грошей.

Ќа практиц≥ регулюванн¤ грошового об≥гу в крањн≥ зд≥йснюЇ центральний ем≥с≥йний банк. ¬ ”крањн≥ таким банком Ї Ќац≥она≠льний банк ”крањни.

≤нфл¤ц≥¤

Ќадм≥рна к≥льк≥сть грошей в об≥гу породжуЇ ≥н≠фл¤ц≥ю. ¬она може бути викликана скороченн¤м виробництва товар≥в ≥ послуг при незм≥нн≥й грошов≥й мас≥ або додат≠ковим випуском (ем≥с≥Їю) грошей в об≥г при незм≥нн≥й товарн≥й мас≥. ≤нфл¤ц≥¤ - грошове ¤вище. ј конкретн≥ше - знец≥ненн¤ грошей через те, що в економ≥ц≥ њх стаЇ б≥льше, н≥ж потр≥бно. ¬ м≥ру наростанн¤ ≥нфл¤ц≥њ грошам все важче виконувати своњ функц≥њ, обслуговувати об≥г товар≥в ≥ послуг, плат≥жн≥ операц≥њ тощо.

«ародившись на грошовому ринку, в≥руси ≥нфл¤ц≥њ проникають дал≥, в ≥нш≥ сфери економ≥чного орган≥зму. ј це означаЇ, що в ситуац≥¤х, коли ≥нфл¤ц≥йна хвороба дуже запущена, одн≥Їю лише нормал≥зац≥Їю грошового обороту не об≥йтис¤. ѕравильна грошова пол≥тика держави створюЇ лише необх≥дну умову гальмуванн¤ ≥нфл¤ц≥њ. јле реально вона д≥Ї лише тод≥, коли держава паралель≠но з нормал≥зац≥Їю грошового об≥гу зм≥цнюЇ механ≥зми ринку, стимулюЇ виробництво товар≥в, намагаЇтьс¤ стримати поточний попит, застосовуЇ ≥нш≥ заходи по в≥дношенню до потерп≥лих в≥д ≥нфл¤ц≥њ галузей економ≥ки.

–озр≥зн¤ють в≥дкритий ≥ подавлений типи ≥нфл¤ц≥њ. ¬≥дкрит≥й ≥нфл¤ц≥њ властива тенденц≥¤ до зростанн¤ ц≥н. ¬она формуЇтьс¤ в результат≥ дво¤кого механ≥зму. ѕерший це у≥ехан≥зм адаптивних ≥нфл¤ц≥йних оч≥кувань. —уть його в тому, що, по-перше, спожи≠вач≥, твердо пов≥ривши в незм≥нн≥сть тенденц≥њ до п≥двищенн¤ ц≥н, скорочують заощадженн¤, нагн≥тають поточний попит ≥ таким чином сам≥ провокують чергове подорожчанн¤ товар≥в ≥ послуг. ѕо-друге, деф≥цит заощаджень, ¤кий виникаЇ в результат≥ першоњ акц≥њ, негативно в≥дбиваЇтьс¤ на розм≥рах кредитних ресурс≥в, що перешкоджуЇ зростанню кап≥таловкладень ≥ виробництва. ≤ це в≥дбуваЇтьс¤ в умовах, коли й так в≥дчуваЇтьс¤ суттЇве в≥дставанн¤ пропозиц≥њ в≥д попиту.

јдаптивн≥ оч≥куванн¤ мають м≥кроеконом≥чну природу, тобто породжуютьс¤ реальними под≥¤ми, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ на конкрет≠них ринках. –¤довий споживач, роздумуючи, ск≥льки витратити на покупки, керуЇтьс¤ динам≥кою тих ц≥н, ¤к≥ бачить навколо себе (в магазин≥, на базар≥, у центр≥ послуг). Ќа будь-¤к≥ зм≥ни макро-економ≥чних умов(скороченн¤ бюджетного деф≥циту, перех≥д до не-≥нфл¤ц≥йноњ грошовоњ пол≥тики тощо), в≥н зреагуЇ лише тод≥, коли переконаЇтьс¤ в д≥йсн≥й зм≥н≥ економ≥чних умов, ¤к≥ його оточу≠ють. “ому будь-¤ка анти≥нфл¤ц≥йна пол≥тика лише тод≥ дасть оч≥куван≥ результати, коли буде в своЇму арсенал≥ мати спец≥альн≥ заходи, скерован≥ на нейтрал≥зац≥ю ≥нфл¤ц≥йних оч≥кувань.

¬ основ≥ другого механ≥зму в≥дкритоњ ≥нфл¤ц≥њ лежить взаЇмо≠зв'¤зок витрат ≥ ц≥н. ÷е так звана ≥нфл¤ц≥¤ витрат (сп≥раль "зарплата - ц≥ни"). —уть њњ в наступному. «агальне п≥двищенн¤ ц≥н в економ≥ц≥ неминуче веде до пад≥нн¤ реальних доход≥в зайн¤тих. ўоб зберегти незм≥нним хоча б добробут населенн¤, необх≥дно зб≥льшувати грошов≥ доходи. ¬≥дбуваЇтьс¤ це р≥зними шл¤хами, включаючи р≥зноман≥тн≥ вар≥анти державноњ ≥ндексац≥њ доход≥в зайн¤тих. јле одночасно зб≥льшуютьс¤ витрати виробництва, що веде до п≥двищенн¤ ц≥н. ќстаннЇ робить необх≥дним черговий перегл¤д зароб≥тноњ плати ≥ т.д. –озкручуЇтьс¤ ≥нфл¤ц≥йна сп≥раль, причому з кожним новим витком зупинити њњ все важче.

Ќеухильне п≥двищенн¤ ц≥н ставить державу перед дилемою: з одного боку, населенню, ¤ке не маЇ пр¤мого в≥дношенн¤ до виник≠ненн¤ ≥нфл¤ц≥њ, необх≥дно за максимумом компенсувати понесен≥ ним збитки; з ≥ншого боку, повна компенсац≥¤ приведе до того, що на повну потужн≥сть запрацюЇ механ≥зм витрат виробництва. ј це пот¤гне за собою новий стрибок ц≥н, ¤кий "з'њсть" компенсац≥йн≥ виплати населенню, ≥ все треба буде починати спочатку. “ому необх≥дно, по-перше, визнати, що коли в економ≥ц≥ розгортаЇтьс¤ в≥дкритий ≥нфл¤ц≥йний процес (що Ї характерним дл¤ сучасноњ економ≥ки ”крањни), по¤ва сп≥рал≥ "зарплата-ц≥ни" Ї неминучою;

по-друге, потр≥бно так орган≥зувати проти≥нфл¤ц≥йну компенсац≥ю, щоб вона ¤комога менше зач≥пала грошов≥ витрати виробництва. ќстаннЇ Ї справою техн≥ки й компетентност≥ тих, хто в держав≥ займаЇтьс¤ цими питанн¤ми.

≤нфл¤ц≥¤ буваЇ не т≥льки в≥дкритою. ¬ де¤ких випадках держа≠ва, не демонтуючи причини ≥нфл¤ц≥њ, намагаЇтьс¤ подавити форми њњ про¤ву. «д≥йснюЇтьс¤ це по-р≥зному. Ќаприклад: тимчасове заморо≠жуванн¤ ц≥н ≥ доход≥в; отриманн¤ динам≥ки зароб≥тноњ плати на р≥вн≥, ¤кий не перевищуЇ темп зростанн¤ продуктивност≥ прац≥;

тотальний адм≥н≥стративний контроль над ц≥нами й доходами. ¬ таких випадках в≥дкрита ≥нфл¤ц≥¤ переходить у подавлену. якщо в≥дкрита ≥нфл¤ц≥¤ про¤вл¤Їтьс¤ в загальному п≥двищенн≥ ц≥н, то подавлена - у хрон≥чн≥й нестач≥ товар≥в ≥ послуг, њхньому перманент≠ному деф≥цит≥. “ому ≥нфл¤ц≥йн≥ оч≥куванн¤ при подавлен≥й ≥нфл¤ц≥њ можна назвати деф≥цитними (при в≥дкрит≥й - адаптивними).

«овн≥шнЇ регулю≠ванн¤ ринковоњ економ≥ки

–инкова економ≥ка зародилас¤ й довгий ≥сторичний пер≥од функц≥онувала ¤к саморегульована система. ѕроте можливост≥ ринкового механ≥зму саморегулюванн¤ не безмежн≥. ¬≥н не в стан≥ гарантувати вир≥шенн¤ вс≥х соц≥ально-економ≥чних проблем сучасного сусп≥льства. ћехан≥зм ринку дозвол¤Ї люд¤м задовольнити лише т≥ потреби, ¤к≥ виражаютьс¤ через попит. јле ж Ї й ≥нш≥ потреби, ¤к≥ н≥¤к не можна вим≥р¤ти в грошах ≥ перетворити на попит.

Ќав≥ть у стерильн≥й економ≥ц≥ в≥льного п≥дприЇмництва (¤кого, до реч≥, немаЇ в жодн≥й крањн≥) залишаютьс¤ принаймн≥ три сфери, неп≥двладн≥ ринковому механ≥зму. ÷е еколог≥¤, соц≥альна сфера й сфера колективного користуванн¤ товарами ≥ послугами (нац≥ональ≠на оборона, охорона громадського пор¤дку, державне управл≥нн¤, Їдина енергетична система, нац≥ональн≥ мереж≥ комун≥кац≥й)65.

Ѕ≥льш того, ≥сторичний досв≥д показуЇ, що чисто ринкове њх регулюванн¤ веде до серйозного порушенн¤ еколог≥чного балансу сусп≥льства, крайнього загостренн¤ соц≥альних конфл≥кт≥в, обме≠женн¤ доступу вс≥х громад¤н до сусп≥льних товар≥в. «окрема, ор≥Їнтац≥¤ економ≥ки виключно на попит зумовила те, що ринков≥ сили прот¤гом стол≥ть стимулювали все б≥льше вт¤гненн¤ природ≠них ресурс≥в у господарський оборот. ÷е негативно вплинуло на еколог≥чний стан ¤к окремих крањн, де особливо ≥нтенсивно розро≠бл¤лис¤ природн≥ ресурси, так ≥ планети в ц≥лому. “е ж саме можна сказати й про соц≥альн≥ процеси. Ѕагатов≥кова ор≥Їнтац≥¤ економ≥ки на суто ринковий механ≥зм привела до глибокого майнового розшаруванн¤ сусп≥льства, породила масове безроб≥тт¤, зубож≥нн¤ значноњ частини населенн¤, що до початку 20 ст. до крайн≥х меж загострило соц≥альн≥ конфл≥кти.

¬се це Ї св≥дченн¤м того, що висока ефективн≥сть економ≥чноњ системи не може бути в сучасних умовах дос¤гнута суто ринковим њњ регулюванн¤м. Ќеобх≥дний додатковий механ≥зм. ≤ таким додатковим механ≥змом, ¤к показуЇ досв≥д крањн з розвинутими ринковими економ≥ками, маЇ бути державне регулюванн¤ зовн≥ш≠н≥х ефект≥в. “аким чином, в економ≥ц≥ в≥льноњ конкуренц≥њ держа≠ва виконуЇ принаймн≥ дв≥ функц≥њ - регулюванн¤ еколог≥чних ≥ соц≥альних процес≥в ( зовн≥шн≥х ефект≥в) ≥ забезпеченн¤ населенн¤ сусп≥льними товарами. якщо додати ще одну функц≥ю - забезпе≠ченн¤ економ≥ки необх≥дною к≥льк≥стю грошей ( на що ринок теж нездатний), то отримаЇмо повний механ≥зм регулюванн¤ економ≥ки в≥льного п≥дприЇмництва. ƒив. схему.

ћехан≥зм регулюванн¤ ринковоњ економ≥ки

1	2	3

Ќазва: —уть ринковоњ економ≥ки та механ≥зм њњ функц≥онуванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (3420 прочитано)