≈коном≥чна теор≥¤ > “оварне товариство. “овар

Ѕ. √рунтуЇтьс¤ на: велик≥й приватн≥й власност≥; найман≥й прац≥; механ≥чних знар¤дд¤х прац≥.

¬. –егулюЇтьс¤ в основному ринком, а також державними ≥нституц≥¤ми.

–инок диференц≥юЇтьс¤ на ри≠нок засоб≥в виробництва ≥ ри≠нок предмет≥в споживанн¤. ќб'Їктом куп≥вл≥-продажу ста≠ють: робоча сила, земл¤, л≥с, паливно-енергетичн≥ та сиро≠винн≥ ресурси, ц≥нн≥ папери, ва≠люта, кредитн≥ ресурси, ≥нфор≠мац≥¤.

—учасне

ј. ¬иникаЇ на рубеж≥ 60Ч70-х рок≥в XX ст. у розвинених крањнах (—Ўј,  анад≥, зах≥дно≠Ївропейських крањнах, япон≥њ) у зв'¤зку з пере≠ходом њх до пост≥ндуст-р≥альноњ цив≥л≥зац≥њ. –озвиваЇтьс¤ п≥д впли≠вом сучасноњ науково-техн≥чноњ революц≥њ, де визначальним стаЇ не≠матер≥альне (особливо духовне)виробництво.

Ѕ. √рунтуЇтьс¤ на: р≥зноман≥тних формах власност≥ (≥ндив≥ду≠альн≥й, колективн≥й, державн≥й, зм≥шаних); в основному ≥нтелекту≠альн≥й прац≥, нос≥њ ¤коњ виступають водночас ≥ ¤к власники.

¬. –егулюЇтьс¤, по-перше, законами ринко≠воњ економ≥ки ≥, по-дру≠ге, Ч державою; по-третЇ, Ч ≥ншими ≥нсти≠туц≥¤ми.

ѕросте товарне виробництво грунтуЇтьс¤ в основному на прац≥ самого товаровиробника, ¤кому ≥ належить вироблений ним продукт. “аке виробництво Ї др≥бним, у ньому в≥дсутн≥й глибокий под≥л прац≥. “оваровиробник виконуЇ вс≥ операц≥њ при виготовленн≥ готового про≠дукту ≥ реал≥зуЇ його з метою задоволенн¤ своњх потреб.  уп≥вл¤-про-даж на так≥й стад≥њ розвитку товарного виробництва зд≥йснюЇтьс¤ через в≥льне ц≥ноутворенн¤ ≥ стих≥йний розвиток.

¬одночас у сусп≥льствах, ¤ким було притаманне просте товарне виробництво, ≥ виробництво, ≥ розпод≥л в основному зд≥йснювалис¤ за традиц≥¤ми, що склалис¤, ≥ за наказом господар¤ (пана).

«а цих умов Ђробити грош≥ї вважалос¤ непристойною справою, було гр≥хом. Ѕагатство у такому сусп≥льств≥ належало не тим, хто Ђробив грош≥ї, а тим, хто мав прив≥лењ, землю, тобто багатство було насл≥дком могутност≥. “ак, ёл≥й ÷езар став багатим лише тод≥, коли став правителем ≤спан≥њ.

 ап≥тал≥стичне товарне виробництво створюЇ ринкову систе≠му, дл¤ ¤коњ характерно те, що люди можуть не т≥льки в≥льно обирати соб≥ роботу, а ≥ њх мають обрати. ѕрац¤, земл¤, природн≥ ресурси, засо≠би виробництва стають товаром. “аке виробництво перетворюЇтьс¤ на високомехан≥зоване ≥з застосуванн¤м комплекс≥в машин, масове. √оловними тут Ї галуз≥ матер≥ального виробництва, що пост≥йно роз≠виваютьс¤. ≈тапи розвитку кап≥тал≥стичного товарного виробництва так≥: а) 1770-1840 pp.: текстильна промислов≥сть, текстильне машино≠будуванн¤, обробка зал≥за, буд≥вництво маг≥стральних канал≥в, вод¤≠ний двигун; б) 1840-1890 pp.: паровий двигун, буд≥вництво зал≥зниць, машино- ≥ пароплавобудуванн¤, верстато≥ндустр≥альна промислов≥сть, чорна металург≥¤; в) 1890-1930-1940 pp.: електричне, електро≠техн≥чне та важке машинобудуванн¤, л≥н≥њ електропередач, корабле≠будуванн¤, основна х≥м≥¤, синтетичн≥ фарби; г) 1930-1940-1980 pp.: автомоб≥льна, л≥тако- ≥ тракторобуд≥вна промислов≥сть, моторизова≠на збро¤, виробництво товар≥в тривалого користуванн¤, синтетич≠них матер≥ал≥в, нафтох≥м≥чна промислов≥сть.

–инкова система актив≥зуЇ вс≥ чинники виробництва, стимулюЇ використанн¤ у виробництв≥ заощаджень ус≥х громад¤н, суб'Їкт≥в господарюванн¤. «начну роль у моб≥л≥зац≥њ останн≥х в≥д≥грають бан≠ки, ≥нш≥ ф≥нансов≥ установи, ¤к≥ плат¤ть за засоби, що берутьс¤ у кредит, в≥дсотки, винагороду. ќтже, Ђробити грош≥ї стаЇ головною справою будь-¤кого суб'Їкта господарюванн¤.

≤дењ визначного англ≥йського економ≥ста јдама —м≥та про невтру≠чанн¤ держави у товарне виробництво, що були дом≥нуючими в епоху 124

мануфактурноњ стад≥њ розвитку, порушуютьс¤ з 1833 р. в —Ўј. «а≠проваджуЇтьс¤ спец≥альний јкт, ¤кий встановлюЇ систему ≥нспек≠туванн¤ з метою не допустити зловживань при використовуванн≥ дит¤чоњ та ж≥ночоњ прац≥. «годом запроваджуютьс¤ антимонопольн≥ закони, системи соц≥ального страхуванн¤, еколог≥чн≥ законодавства, р≥зн≥ обмежувальн≥ нормативи дл¤ ринкових операц≥й тощо. ¬се це св≥дчить про те, що ринкове саморегулюванн¤ доповнюЇтьс¤ дер≠жавним.

—учасне товарне виробництво т≥льки-но виростаЇ з поперед≠нього ≥ тому маЇ багато сп≥льного з ним (великомасштабн≥сть, ма≠сов≥сть, розвинен≥сть матер≥альноњ сфери) ≥ специф≥чн≥ риси, що т≥льки починають формуватис¤. ÷е знаходить ви¤в у пр≥оритетних напр¤мах розвитку. ƒом≥нуючими стають електронна промислов≥сть, обчислювальна техн≥ка, програмне забезпеченн¤, засоби телекому≠н≥кац≥њ, оптичн≥ волокна, нов≥ керам≥чн≥ матер≥али, банки даних, ≥нформац≥йн≥ послуги. ¬се б≥льшого значенн¤ набувають галуз≥ не≠матер≥ального виробництва ≥ особливо духовноњ сфери, що спр¤мо≠ван≥ на розвиток людини, задоволенн¤ њњ ≥нтелектуальних потреб.

¬≥дпов≥дн≥ зм≥ни визначаютьс¤ переходом в≥д енергетичноњ до ≥нформац≥йноњ складовоњ: тобто ≥нформатика ≥ телекомун≥кац≥њ лежать в основ≥ технолог≥чного розвитку. ÷е призводить до по¤ви принци≠пово нових сектор≥в виробництва: б≥отехнолог≥њ, косм≥чноњ техн≥ки, в основ≥ ¤ких лежать м≥кроелектронн≥ компоненти. ¬изначальною стаЇ ≥нтелектуальна прац¤, а головним багатством Ч людина.

¬≥дпов≥дно до вимог громад¤нського сусп≥льства зростаЇ вплив державних та недержавних ≥нституц≥й (церкви, пол≥тичних сил, рух≥в, профсп≥лок) на економ≥чний розвиток, його соц≥альне спр¤муванн¤.

1	2

Ќазва: “оварне товариство. “овар
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (896 прочитано)