≈коном≥чн≥ теми > ≈коном≥ка природокористуванн¤

ћќЌѕ— готуЇ ≥ подаЇ в  аб≥нет ћ≥н≥стр≥в пропозиц≥њ з питань охорони природи ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресур≠с≥в дл¤ включенн¤ њх у проекти державних план≥в економ≥чного та соц≥ального розвитку, зд≥йснюЇ контроль за виконанн¤м в≥дпов≥д≠них завдань, передбачених державними планами. ћќЌѕ— розроб≠л¤Ї пропозиц≥њ щодо вдосконаленн¤ економ≥чного механ≥зму при≠родокористуванн¤, затверджуЇ еколог≥чн≥ нормативи, правила ≥ стандарти з регулюванн¤ використанн¤ природних ресурс≥в ≥ охо≠рони природного середовища в≥д забрудненн¤ та ≥нших шк≥дли≠вих вплив≥в. «д≥йснюЇтьс¤ державна еколог≥чна експертиза гене≠ральних схем розвитку ≥ розм≥щенн¤ продуктивних сил крањни ≥ га≠лузей народного господарства, контроль за дотриманн¤м еколог≥ч≠них норм при розробц≥ нових технолог≥й, матер≥ал≥в ≥ речовин, а також проект≥в на буд≥вництво (реконструкц≥ю) п≥дприЇмств та ≥н≠ших об'Їкт≥в, що впливають на стан навколишнього середовища ≥ природних ресурс≥в. ѕри цьому органи управл≥нн¤ природокорис≠туванн¤м повинн≥ ор≥Їнтуватис¤ на такий визначальний фактор по≠л≥пшенн¤ д≥¤льност≥ з охорони природи, ¤к широке застосуванн¤ в ус≥х галуз¤х народного господарства малов≥дходних ≥ безв≥дходних технолог≥й.

ћќЌѕ— в≥даЇ у встановленому пор¤дку дозволом на захоро≠ненн¤ (складуванн¤) промислових, побутових та ≥н≠ших в≥дход≥в, на викиди шк≥дливих речовин в навколишнЇ середовище, на спец≥альне водокористуванн¤, на користу≠ванн¤ тваринним св≥том ≥ споживанн¤ атмосферного по≠в≥тр¤ дл¤ виробничих потреб, користуванн¤ кадрами дл¤ проведенн¤ геологорозв≥дувальних роб≥т, затверджуЇ роз≠рахунков≥ л≥сос≥ки ≥ зд≥йснюЇ контроль за в≥дводом земель п≥д ус≥ види господарськоњ д≥¤льност≥.

” склад≥ ћќЌѕ— функц≥онують: √оловне управл≥нн¤ економ≥ки ≥ орган≥зац≥њ природокористуванн¤, √оловне уп≠равл≥нн¤ науково-техн≥чного прогресу ≥ еколог≥чних норматив≥в. √оловне контрольно-≥нспекц≥йне управл≥нн¤, √оловна державна еколог≥чна експертиза, √оловне управл≥нн¤ м≥жнарод≠ного сп≥вроб≥тництва, ”правл≥нн¤ пропаганди еколог≥чних знань, ”правл≥нн¤ кап≥тального буд≥вництва ≥ матер≥ально-техн≥чного забезпеченн¤.

ћќЌѕ— маЇ м≥сцев≥ органи на вс≥х р≥вн¤х територ≥ального управл≥нн¤ Ч областей, район≥в, м≥ст. ¬веденн¤ подв≥йноњ п≥дпо≠р¤дкованост≥ територ≥альних орган≥в управл≥нн¤ ћќЌѕ—у та м≥сцевим –адам народних депутат≥в в≥дпов≥даЇ рол≥ м≥сцевих –ад у вир≥шенн≥ питань охорони навколишнього середовища, визначен≥й статт¤ми  онституц≥њ ”крањни та розд≥лом IV «акону про охорону навколишнього природного середовища. ÷≥ положенн¤ дають змо≠гу залучити до вир≥шенн¤ завдань з охорони навколишнього сере≠довища служби –ад народних депутат≥в (планове управл≥нн¤, уп≠равл≥нн¤ кап≥тального буд≥вництва та ≥н.), а отже, уникнути необ≠х≥дност≥ њх створенн¤ в межах територ≥альних орган≥в ћќЌѕ—у.

“еритор≥альними органами управл≥нн¤ охороною навко≠лишнього середовища Ї в≥дпов≥дн≥ в≥домства ћќЌѕ—у та в≥дд≥ли охорони природи виконком≥в –ад народних депу≠тат≥в.

« переходом на повний госпрозрахунок ≥ нов≥ методи економ≥чного управл≥нн¤ зг≥дно з «аконом про державне п≥дприЇмство на р≥вн≥ п≥дприЇмств охорону навколишньо≠го середовища зд≥йснюЇ адм≥н≥страц≥¤. “ут приймаютьс¤ р≥шенн¤ з питань природокористуванн¤, зд≥йснюютьс¤ практичн≥ заходи щодо охорони навколишнього середови≠ща в≥д забрудненн¤ виробничими ≥ господарськими в≥дхо≠дами, ст≥чними водами.

як правило, один ≥з заступник≥в кер≥вника п≥дприЇм≠ства в≥дпов≥даЇ за охорону природи.

”досконаленн¤ управл≥нн¤ в галуз≥ охорони ≥ в≥дтво≠ренн¤ природних ресурс≥в повинно в≥дбуватис¤ шл¤хом уточненн¤ рол≥ ≥ м≥сц¤ територ≥ального ≥ галузевого фак≠тор≥в у формуванн≥ основних ¤к≥сних параметр≥в навко≠лишнього середовища.

¬одночас сл≥д враховувати, що в систем≥ планового уп≠равл≥нн¤ рац≥ональним природокористуванн¤м пров≥дним Ї територ≥альний п≥дх≥д. ÷е означаЇ, що повноправним розпор¤дником природних ресурс≥в, ¤к≥ залучаютьс¤ в сфе≠ру виробничоњ д≥¤льност≥, Ї –ади народних депутат≥в. «ав≠данн¤ пол¤гаЇ в тому, щоб надан≥ м≥сцевим –адам права використовувались ¤кнайефективн≥ше, поЇднували в соб≥ територ≥альн≥ ≥ галузев≥ ≥нтереси, ор≥Їнтували виробничогосподарську та експлуатац≥йну д≥¤льн≥сть промислових п≥дприЇмств ≥ об'Їднань, м≥н≥стерств ≥ в≥домств на вир≥шен≠н¤ актуальних еколог≥чних проблем.

3. ћќЌ≤“ќ–»Ќ√ ≈‘≈ “»¬Ќќ—“≤ ѕ–»–ќƒќќ’ќ–ќЌЌќѓ ѕќЋ≤“» »

¬ останн≥ роки все б≥льше уваги прид≥л¤Їтьс¤ адаптивним про≠цедурам оц≥нки еколог≥чноњ ситуац≥њ ≥ прийн¤тт¤ р≥шень в управ≠л≥нн≥ природокористуванн¤м. ѕричина цього Ч глибоко досл≥д≠жен≥ теор≥Їю ≥ п≥дтверджен≥ практи≠кою факти, ¤к≥ св≥дчать, що:

взаЇмозв'¤зки соц≥альних, демограф≥чних, економ≥чних та еколог≥чних процес≥в мають складний характер, ¤кий динам≥чно зм≥нюЇтьс¤ в простор≥ ≥ в час≥, через що суджен≠н¤ про майбутн≥ зм≥ни в природокористуванн≥ неминуче Ї ненад≥йними, нав≥ть ¤кщо вони грунтуютьс¤ на ви¤в≠лених на даний момент тенденц≥¤х розвитку окремих процес≥в;

економ≥ко-виробнич≥ та еколог≥чн≥ системи, маючи влас≠тив≥сть зм≥нюватись ≥ самоорган≥зовуватись, збер≥гають свою пристосован≥сть ≥ здатн≥сть до самов≥дновленн¤ лише в певних межах, при перевищенн≥ ¤ких вони переход¤ть в

¤к≥сно ≥нший стан;

збитки в≥д прорахунк≥в у плануванн≥ ≥ в≥дхилень при вт≥ленн≥ в житт¤ природоохоронноњ пол≥тики надто велик≥, щоб можна було формувати ≥ реал≥зовувати њх у режим≥ проб ≥ помилок, обмежуючись реагуванн¤м на порушенн¤, що в≥дбулис¤, без самонавчанн¤ вс≥Їњ системи.

÷≥ обставини робл¤ть нереальними над≥њ на розробку Ђ≥деальнихї природоохоронних стратег≥й, ¤к≥ залишалис¤ б стаб≥льними тривалий час. «м≥ни, що внос¤тьс¤ в под≥бн≥ стратег≥њ, повинн≥ базуватись на все глибших наукових тео≠р≥¤х ≥ модел¤х динам≥чноњ оптим≥зац≥њ. —ам же контролю≠ючий ≥ корегуючий механ≥зм природоохоронноњ пол≥тики повинен забезпечувати випереджувальне й оперативне внесенн¤ необх≥дних зм≥н у природоохоронн≥ д≥њ, мати Ђпам'¤тьї не лише про тенденц≥њ зм≥ни об'Їктивних даних, а й волод≥ти Ђбазою знаньї про системи аргумент≥в та установок, ¤к≥ в минулому призвели до помилок або спри¤ли ус≠п≥хам, знати ≥ враховувати Ђц≥нуї ≥ насл≥дки позитивного ≥ негативного досв≥ду природоохоронноњ пол≥тики. јдаптив≠ний п≥дх≥д до управл≥нн¤ природоохоронною д≥¤льн≥стю Ч одна з найважлив≥ших передумов њњ ефективност≥. јдаптац≥¤ режиму управл≥нн¤ зд≥йснюЇтьс¤ двома шл¤≠хами. ѕо-перше, шл¤хом корегуванн¤ стратег≥й природо≠користуванн¤ ≥ встановленн¤ механ≥зму прийн¤тт¤ опера≠тивних р≥шень в≥дпов≥дно до умов, що зм≥нюютьс¤ ≥ передбачаютьс¤. ѕо-друге, природоохоронна пол≥тика може ≥ повинна сама по соб≥ активно впливати на формуванн¤ спри¤тливих умов свого наступного розвитку Ч зокрема, шл¤хом п≥двищенн¤ р≥вн¤ еколог≥чноњ осв≥ченост≥ сусп≥ль≠ства, нарощуванн¤ природоохоронного потенц≥алу тощо. ћова йде, таким чином, не про пристосовуван≥сть, а про активну адаптац≥ю, ¤ка дос¤гаЇтьс¤ шл¤хом ц≥леспр¤мова≠ноњ зм≥ни зовн≥шнього середовища в≥дпов≥дно до перспек≠тивноњ мети охорони ≥ рац≥онального використанн¤ природ≠них ресурс≥в.

Ќа обох цих напр¤мах природоохоронна пол≥тика по≠винна активно використовувати стих≥йн≥ адаптац≥йн≥ про≠цеси, що в≥дбуваютьс¤ в систем≥ природокористуванн¤, або протисто¤ти њм Ч залежно в≥д њх спр¤мованост≥ ≥ резуль≠тат≥в.

„ерез багатодисципл≥нарний ≥ м≥жв≥домчий характер проблем, ¤к≥ розв'¤зуЇ природоохоронна пол≥тика, ≥нформац≥йно-методичне .забезпеченн¤ ц≥Їњ д≥¤льност≥ Ї специ≠ф≥чним ≥ складним завданн¤м.

Ќаст≥йна потреба пол≥пшенн¤ ≥нформац≥йно-методичного забезпеченн¤ природоохоронноњ пол≥тики покликала до житт¤ розвиток еколог≥чного мон≥торингу.

¬ документах м≥жнародноњ конференц≥њ 00Ќ з питань навколишнього середовища (—токгольм, 1972) була вису≠нута ≥де¤ мон≥торингу в форм≥ нац≥ональних систем пост≥й≠ного спостереженн¤ за зм≥нами в б≥осфер≥ з метою одер≠жанн¤ достов≥рних в≥домостей зростанн¤ техногенного впливу на њњ компоненти, еколог≥чного прогнозуванн¤ ≥ об≠грунтуванн¤ р≥шень щодо регулюванн¤ взаЇмод≥њ техно-сфери з б≥осферою.

ћон≥торинг (в≥д лат. monitor Ч той, що нагл¤даЇ, на≠гадуЇ) Ч спостереженн¤, оц≥нка (пор≥вн¤нн¤ з норматив2 ними параметрами) ≥ прогноз стану навколишнього сере≠довища в зв'¤зку з господарською д≥¤льн≥стю людини; пост≥йне ≥ безперервне спостереженн¤ [45, с. 63].

« метою забезпеченн¤ збору, обробки, збереженн¤ та анал≥зу ≥нформац≥њ про стан навколишнього природного середовища, прогнозуванн¤ його зм≥н та розробки науково обгрунтованих рекомендац≥й дл¤ прийн¤тт¤ ефективних уп≠равл≥нських р≥шень в ”крањн≥ з 1991 p. створюЇтьс¤ система державного мон≥торингу навколишнього середовища. ћон≥торинг ефективност≥ природоохоронноњ пол≥тики (ћ≈ѕѕ) Ї головною складовою загального мон≥торингу навколишнього середовища,- ¬≥й включаЇ в себе ¤к окрем≥ п≥дсистеми мон≥торинг навколишнього середовища (ћЌ—), мон≥торинг природоохоронного потенц≥алу (ћѕѕ) ≥ мон≥-торинг природоохоронноњ осв≥ти (ћѕќ) (рис. 4). ѕри цьо≠му в кожному випадку реал≥зуЇтьс¤ система спостереженн¤ з передбаченн¤м, основними функц≥¤ми ¤коњ Ї:

систематизац≥¤ оперативноњ ≥нформац≥њ про процеси з точки зору того, до ¤ких насл≥дк≥в у майбутньому може привести дос¤гнутий стан, виход¤чи з розвитку в мину≠лому;

ф≥льтрац≥¤ оперативноњ ≥нформац≥њ шл¤хом ви¤вленн¤  ритичних точок розвитку;

визначенн¤ можливих альтернатив розвитку на основ≥ нормативних прогноз≥в дос¤гненн¤ заданих ц≥лей в умовах, що склалис¤ на даний момент часу;

одержанн¤ рекомендац≥йноњ ≥нформац≥њ дл¤ органу уп≠равл≥нн¤ на основ≥ прогнозуванн¤ насл≥дк≥в р≥зних вар≥ант≥в розвитку.

ќтже, в рамках системи мон≥торингу повинн≥ забезпе≠чуватис¤ не лише зб≥р ≥ накопиченн¤ даних, а й оператив≠не виконанн¤ процедур анал≥зу, д≥агнозу ≥ прогнозу, необ≠х≥дних дл¤ зд≥йсненн¤ управл≥нн¤ в-адаптованому режим≥.

1	2	3

Ќазва: ≈коном≥ка природокористуванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (4188 прочитано)