≈коном≥чн≥ теми > ≤ндексац≥¤ та дез≥нфл¤ц≥¤

≤ндексац≥¤ та дез≥нфл¤ц≥¤

” 80-т≥ роки р¤д крањн обрали механ≥зм ≥ндексац≥њ, щоб пристосуватис¤ до негативних насл≥дк≥в ≥нфл¤ц≥њ. ≤ндексац≥¤, ¤к уже в≥домо, означаЇ, що ном≥нальн≥ доходи громад¤н зм≥нюютьс¤ пропорц≥йно зм≥нам ц≥н, тобто ≥ндексац≥¤ Ї механ≥змом, за допомогою ¤кого доходи частково або ц≥лком захищен≥ в≥д ≥нфл¤ц≥њ. ≤накше кажучи, ≥ндексац≥¤ передбачаЇ, що поточн≥ доходи населенн¤ зб≥льшуютьс¤ в≥дпов≥дно до темпу зростанн¤ ц≥н у крањн≥ за певний пер≥од. ” раз≥ повноњ ≥ндексац≥њ реальн≥ доходи зачищен≥ в≥л згубного впливу ≥нфл¤ц≥њ, а тому життЇвий р≥вень населенн¤ не знижуЇтьс¤.

ќднак ≥ндексац≥ю не можна розгл¤дати ¤к метод боротьби з ≥нфл¤ц≥Їю. «а допомогою ≥ндексац≥њ можна лише послабили або уникнути окремих негативних насл≥дк≥в ≥нфл¤ц≥њ, але не можна знизити њњ темпи. „ому ж не можна захистиш вс≥х учасник≥в нац≥ональноњ економ≥ки в≥д ≥нфл¤ц≥њ, тобто все про≥ндексувати? ƒосв≥д багатьох крањн св≥ту св≥дчить: що б≥льше прагнуть державн≥ муж≥ захистити економ≥ку в≥д ≥нфл¤ц≥њ через ≥ндексац≥ю, то нестаб≥льн≥шою стаЇ економ≥ка; чим б≥льше сусп≥льство намагаЇтьс¤ вберегти своњх член≥в в≥д ≤нфл¤ц≥њ, тим нестаб≥льн≥шим стаЇ њхне становище.  рањни, ¤к≥ повн≥стю ≥ндексували все у своњй економ≥ц≥ (Ѕразил≥¤), не мали великого усп≥ху. –≥ч у т≥м, що ≥ндексац≥¤, по-перше. –озкручуЇ ≥нфл¤ц≥йну спираль. «а пол≥тики ≥ндексац≥њ темпи ≥нфл¤ц≥њ зростають ≥ вона ≥з пом≥рноњ може розвинутис¤ у галопуючу, а то й у г≥пер≥нфл¤ц≥ю. ѕо-друге, неможливо повн≥стю вберегти в≥д знец≥ненн¤ уci доходи населенн¤. Ќарешт≥, ≥ндексац≥¤ потребуЇ значних державних видатк≥в, що зб≥льшуЇ деф≥цит бюджету.

як уже зазначалос¤, проблема ≥нфл¤ц≥њ, а в≥дтак ≥ анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики Ї довол≥ дискус≥йною Ч ¤к у наукових, так ≥ в пол≥тичних колах. ќдн≥ економ≥сти, зокрема монетаристи, вважають, що ≥нфл¤ц≥¤ Ї виключно грошовим ¤вищем. «г≥дно з њхн≥м погл¤дом, дл¤ њњ упов≥льненн¤ потр≥бно упов≥льнити темпи зростанн¤ пропозиц≥њ грошей у нац≥ональн≥й економ≥ц≥. ƒл¤ недопущенн¤ ≥нфл¤ц≥њ вони пропонують дотримуватис¤ у монетарн≥й! пол≥ц≥њ так знаного грошового правила. «г≥дно з цим правилом, темп зростанн¤ пропозиц≥њ грошей маЇ дор≥внювати темпов≥ економ≥чного зростанн¤, ¤кий дл¤ б≥льшост≥ розвинутих крањн становить 3-5% за р≥к. ÷≥ економ≥сти не розмежовують заход≥в ≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики, спр¤мованоњ на подоланн¤ р≥зних вид≥в ≥нфл¤ц≥њ Ч ≥нфл¤ц≥њ попиту та ≥нфл¤ц≥њ пропозиц≥њ.

≤нша група економ≥ст≥в вважаЇ, що рецепти монетарист≥в Ї надм≥рно бол≥сними дл¤ сусп≥льства. ÷¤ група пропонуЇ пол≥тику доход≥в, котра, ¤к уже зазначалос¤, передбачаЇ, що учасники ринкового процесу впродовж певного пер≥оду утримуютьс¤ в≥д п≥двищенн¤ ц≥н на товари ≥ послуги, а також на фактори виробництва. ѕол≥тику доход≥в застосувала низка крањн у 70-т≥ роки, але на думку багатьох економ≥ст≥в, вона була малоефективною.

≈коном≥сти основного потоку макроеконом≥ки виход¤ть ≥з того, що ≥нфл¤ц≥¤ Ї багатофакторним процесом, тому дл¤ боротьби з нею потр≥бно використовуван≥ широкий арсенал знар¤дь, ¤кий умовно можна под≥ти на дв≥ групи. ѕерша група охоплюЇ методи застосуванн¤ ¤ких даЇ змогу знизити р≥вень ≥нфл¤ц≥њ пор≥вн¤но швидко упродовж короткого в≥дт≥нку часу. ƒруга група заход≥в, ¤к≥ нер≥дко називають анти≥нфл¤ц≥йною стратег≥Їю, спр¤мована на недопущенн¤ ≥нфл¤ц≥њ у тривал≥й перспектив≥.

якщо ≥нфл¤ц≥¤ уже розвинулась то дл¤ њњ подоланн¤ нин≥ здеб≥льшого застосовують стримувальну макроеконом≥чну пол≥тику, ¤ку нер≥дко називають дез≥нфл¤ц≥Їю. ѕол≥тика дез≥нфл¤ц≥¤ ірунтуЇтьс¤ на можливост≥ вибору м≥ж ≥нфл¤ц≥Їю та безроб≥тт¤м у короткостроковому пер≥од≥ ƒержавн≥ муж≥, знижуючи за допомогою монетарноњ та ф≥скальноњ пол≥тики сукупний попит, зменшують обс¤г нац≥онального виробництва, що супроводжуЇтьс¤ зростанн¤м р≥вн¤ безроб≥тт¤. «г≥дно з кривою ‘≥л≥пса дл¤ короткострокового пер≥оду, зростанн¤ р≥вн¤ безроб≥тт¤ знижуЇ р≥вень ≥нфл¤ц≥њ.

” зв'¤зку з цим постаЇ запитанн¤, ¤ким обс¤гом р≥чного реального ¬¬ѕ маЇ пожертвувати сусп≥льство, щоб знизити р≥вень ≥нфл¤ц≥њ? ≈коном≥сти часто обчислюють коеф≥ц≥Їнт дез≥нфл¤ц≥йних утрат, ¤кий показуЇ в≥дсоток р≥чного реального ¬¬ѕ, котрий потр≥бно принести в жертву задл¤ зниженн¤ ≥нфл¤ц≥њ на 1%. ƒл¤ визначенн¤ цього коеф≥ц≥Їнта величину зменшенн¤ ¬¬ѕ за певний пром≥жок часу д≥л¤ть на величину зниженн¤ темпу ≥нфл¤ц≥њ за той самий пром≥жок. ≤снуЇ к≥лька оц≥нок цього показника, але типова оц≥нка становить 5. “обто дл¤ зниженн¤ ≥нфл¤ц≥њ на 1% необх≥дно пожертвувати 5% р≥чного ¬¬ѕ.

 оеф≥ц≥Їнт дез≥нфл¤ц≥йних утрат можна виразити через безроб≥тт¤. «г≥дно з законом ќукена, зм≥на р≥вн¤ безроб≥тт¤ на 1%с зм≥нюЇ ¬¬ѕ на 2%. ќтже, зниженн¤ ≥нфл¤ц≥њ на 1% потребуЇ зб≥льшенн¤ цикл≥чного безроб≥тт¤ приблизно на 2,5%. ÷ей коеф≥ц≥Їнт можна використан≥ дл¤ того, щоб визначати, на ¤ку величину маЇ зрости безроб≥тт¤ задл¤ зниженн¤ ≥нфл¤ц≥њ. Ќаприклад д≥¤ зниженн¤ ≥нфл¤ц≥њ на 4% потр≥бно пожертвувати 20% ¬¬ѕ. ¬≥дпов≥дно таке зниженн¤ ≥нфл¤ц≥њ потребуЇ зб≥льшенн¤ цикл≥чного безроб≥тт¤ на 10%.

¬еличина коеф≥ц≥Їнта дез≥нфл¤ц≥йних утрат даЇ змогу судити про те, доц≥льне чи недоц≥льне подальше проведенн¤ анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики. якщо цей коеф≥ц≥Їнт пор≥вн¤но високий, то ур¤дов≥, очевидно, сл≥д утриматис¤ в≥д заход≥в щодо упов≥льненн¤ темп≥в ≥нфл¤ц≥њ, в≥ддаючи наприклад, перевагу ≥ндексац≥њ доход≥в населенн¤. Ќизьке значенн¤ коеф≥ц≥Їнта дез≥нфл¤ц≥йних утрат св≥дчить про ефективн≥сть анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики ≥ доц≥льн≥сть њњ продовженн¤.

¬ одному ≥з досл≥джень було простежено 65 випадк≥в дез≥нфл¤ц≥¤ у 19 крањнах. ћайже повсюдно зниженн¤ р≥вн¤ ≥нфл¤ц≥њ було дос¤гнуто через тимчасове зменшенн¤ обс¤гу нац≥ональною виробництва. ѕроте величина втрат у вигл¤д≥ зменшенн¤ ¬¬ѕ у р≥зних ви¤вилас¤ неоднаковою. «наченн¤ коеф≥ц≥Їнта дез≥нфл¤ц≥йних утрат залежить в≥д швидкост≥ зд≥йсненн¤ дез≥нфл¤ц≥¤, гнучкост≥ зароб≥тноњ плати, ступен¤ ≥нфл¤ц≥йних оч≥кувань ≥ дов≥ри населенн¤ до пол≥тики ур¤ду тощо.

ѕрактика показала, що швидка дез≥нфл¤ц≥¤ супроводжуЇтьс¤ меншими втратами, н≥ж пов≥льна. ” крањнах з вищим р≥внем гнучкост≥ зароб≥тноњ плати (у них коротший строк д≥њ колективних договор≥в) коеф≥ц≥Їнт дез≥нфл¤ц≥йних утрат буде нижчим. ≈коном≥сти особливо п≥дкреслюють роль ≥нфл¤ц≥йних оч≥кувань у проведен≥ ефективноњ ≥ менш бол≥сноњ пол≥тики дез≥нфл¤ц≥¤.

¬исока ≥нфл¤ц≥¤ Ї здеб≥льшого результатом процесу, ¤кий розвиваЇтьс¤ внасл≥док д≥њ адаптивних ≥нфл¤ц≥йних оч≥кувань. “ому важливим завданн¤м дез≥нфл¤ц≥≥њ Ї приборканн¤ ≥нфл¤ц≥йних оч≥кувань. ѕри цьому потр≥бно ви¤вити так зван≥ У¤кор≥Ф, або ор≥Їнтири, цих оч≥кувань тобто ¤вища ≥ процеси, залежно в≥д ¤ких економ≥чн≥ субТЇкти формують свою повед≥нку щодо ц≥н. “акими ор≥Їнтирами здеб≥льшого Ї темпи ≥нфл¤ц≥њ у попередн≥х пер≥одах, темпи зростанн¤ грошовоњ маси, ном≥нальн≥ процентн≥ ставки за держанн≥ обл≥гац≥њ, динам≥ка курсу нац≥ональноњ валюти тощо.  онтроль ур¤ду за одним або к≥лькома цими ор≥Їнтирами даЇ змогу погасити ≥нфл¤ц≥йн≥ оч≥куванн¤. ¬одночас св≥товий досв≥д п≥дказуЇ, що ≥нфл¤ц≥йн≥ оч≥куванн¤ ¤кнайшвидше додаютьс¤ там, де виконуютьс¤ принаймн≥ дв≥ умови.

ѕо-перше, державна пол≥тика спр¤мовуЇтьс¤ на зм≥цненн¤ механ≥зм≥в ринковоњ системи. “≥льки вони здатн≥ викликати природне (тобто те, що супроводжуЇтьс¤ зб≥льшенн¤м к≥лькост≥ та п≥двищенн¤м ¤кост≥ життЇвих благ) упов≥льненн¤ зростанн¤ ц≥н. Ћише за такоњ умови зм≥нюЇтьс¤ повед≥нка споживач≥в, в н≥й долаютьс¤ ≥нфл¤ц≥йн≥ мотиви. ƒоки споживач≥ не переконаютьс¤ в тому що коливанн¤ ц≥н ринкових окреслень, доти в нац≥ональн≥й економ≥ц≥ матиметьс¤ ≥нфл¤ц≥йне розширенн¤ сукупного попиту.

ѕо-друге, ур¤д маЇ непом≥тно дотримуватис¤ курсу на поступове подоланн¤ ≥нфл¤ц≥њ та користуватис¤ дов≥р'¤м б≥льшост≥ населенн¤. –≥вень дов≥рТ¤ до анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики Ї одним ≥з чинник≥в в≥д ¤кого залежить величина втрат повТ¤заних ≥з проведенн¤м дез≥нфл¤ц≥≥њ. «аслужити високий р≥вень дов≥р'¤ можна лише тод≥, коли ур¤д ставить перед собою ц≥лком визначен≥, практично зд≥йсненн≥ ≥ так≥, що можна легко перев≥рити, анти≥нфл¤ц≥йн≥ завданн¤, заздалег≥дь ≥нформуЇ про це населенн¤ ≥ неухильно домагаЇтьс¤ розв'¤занн¤ них завдань. Ќаприклад, центральний банк маЇ регул¤рно пов≥домл¤ли про той р≥вень ≤нфл¤ц≥њ, ¤кий в≥н збираЇтьс¤ п≥дтримувати. ≤ про необх≥дний дл¤ цього темп зростанн¤ грошовоњ маси. якщо державн≥ муж≥ добросов≥сно виконують своњ об≥ц¤нки, то учасники ринкового процесу поступово переконуютьс¤ в тому, що кер≥вництво крањни не лише з ус≥Їю р≥шуч≥стю стало на шл¤х боротьби з ≥нфл¤ц≥Їю, але й здатне контролювати становище, домагатис¤ реал≥зац≥њ оголошених ц≥лей. ўо глибше це усв≥домлюЇтьс¤, то б≥льше дов≥р¤ють державним мужам, то охоч≥ше р≥шенн¤ про ц≥ни, пропозиц≥ю, попит, заощадженн¤ тощо пристосовуютьс¤ до заздалег≥дь установленому л≥м≥ту на прир≥ст грошовоњ маси. ќтже, цей л≥м≥т Ї реальною силою, ¤ка впливаЇ на економ≥чну повед≥нку, спри¤Ї зниженню ≥нфл¤ц≥йних оч≥кувань.

ѕрихильники теор≥њ рац≥ональних спод≥вань нав≥ть тверд¤ть, що зниженн¤ р≥вн¤ ≥нфл¤ц≥њ можливе без економ≥чного спаду тобто без зниженн¤ обс¤гу нац≥онального виробництва ≥ зростанн¤ безроб≥тт¤. ≤накше кажучи, можлива безбол≥сна дез≥нфл¤ц≥¤. «г≥дно з ц≥Їю теор≥Їю, ¤кщо нам≥ри ур¤ду приборкати ≥нфл¤ц≥ю не викликають сумн≥ву, громад¤ни швидко в≥дкидають своњ ≥нфл¤ц≥йн≥ оч≥куванн¤. ÷е означаЇ, що короткострокова межа вибору м≥ж ≤нфл¤ц≥Їю та безроб≥тт¤м перем≥шуватиметьс¤ донизу. ≤ це даЇ змогу знизити р≥вень ≤нфл¤ц≥њ без п≥двищенн¤ р≥вн¤ безроб≥тт¤. “аке твердженн¤ було б справедливим, ¤кби ≥нфл¤ц≥ю ≥ндукувала виключно надлишкова грошова маса, а сама ≥нфл¤ц≥¤ не м≥стила ≥нерц≥йного чинника.

ƒ≥¤ недопущенн¤ розвитку галопуючоњ ≥нфл¤ц≥њ у майбутньому ур¤д розробл¤Ї анти≥нфл¤ц≥йну стратег≥ю, основними складовими ¤коњ Ї ефективна монетарна пол≥тика, впор¤дкуванн¤ державних ф≥нанс≥в, рац≥онал≥зац≥¤ структури нац≥ональноњ економ≥ки та зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥.

1	2

Ќазва: ≤ндексац≥¤ та дез≥нфл¤ц≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (800 прочитано)