јрх≥тектура > ƒзв≥нниц≥ «акарпатт¤

Ќайбагатша на дерев'¤н≥ церкви ¬оловецько-ћ≥жг≥рська верховина. ” ¬оловецькому район≥ (п≥вн≥чна частина колишнього Ѕерезького ком≥тату) збереглос¤ 15 церков ≥ 13 дзв≥нниць, у ћ≥жг≥рському (п≥вн≥чно-за≠х≥дна частина колишнього ћарамороського ком≥тату) - - 35 церков та 28 дзв≥нниць. ÷е земл¤ бойк≥в - етн≥чноњ групи украњнських гор¤н, але пануЇ тут зовс≥м ≥нший стиль дере≠в'¤ного храму Ч стиль-досить п≥зн≥й, що склав≠с¤ п≥д впливом зах≥дних мурованих однонавних храм≥в з бароковою або готичною дзв≥нницею над входом, поширених у долинних се≠лах «акарпатт¤. шести дес¤тк≥в у ѕольщ≥.

Ќадзвичайно ц≥кавою й ц≥нною Ї група готичних дерев'¤них церков у долин≥ “иси. ÷еркви в селах —окирниц¤,  райниково, ƒа-нилово, ќлександр≥вка ’устського р-ну (зах≥дно-п≥вденна частина колишнього ћара≠мороського ком≥тату) справл¤ють незабутнЇ враженн¤. ” стрункому силует≥ цих храм≥в њх творц≥, здаЇтьс¤, заф≥ксували мить, коли ство≠рене руками на земл≥ н≥би долаЇ силу т¤ж≥нн¤ ≥ от-от злетить стр≥мкою стр≥лою у височ≥нь. √отичн≥ церкви “¤ч≥вського району (ƒ≥брова, Ќересниц¤) Ї трохи меншими. ѕо долинах р≥чок –≥ки та “еребл≥ готичний стиль заходить аж у ћ≥жг≥рський район (Ќегровець, –епин-не, —ухий, –ек≥ти, “юшка, ќбл¤ска, —ойми,  ужбињ), а також в ≤ршавський (≤вашковиц¤, Ћокоть) та ¬иноград≥вський (Ќовосели≠ц¤). ” 1930-х роках дв≥ готичн≥ церкви з с≥л ЌижнЇ —елище та ’олмовець перевезено в „ех≥ю. «акарпатськ≥ готичн≥ церкви багато чим под≥бн≥ до готичних храм≥в та дзв≥нниць румунського й угорського ѕотисс¤.

—воЇр≥дним ¤вищем Ї три церкви в стил≥ "амп≥р" у верхор≥чч≥ р≥чки “ересви (п≥вн≥чна частина колишнього ком≥тату ћараморош), що поход¤ть в≥д так званих "Saalkirche". Ќайц≥кав≥ша з них сто¤ла до 1939 р. у сел≥ Ћопухово. ўе одна згор≥ла в 1971 р. в –усь≠к≥й ћокр≥й. «береглас¤ Їдина церква в Ќ≥≠мецьк≥й ћокр≥й, ¤ка, очевидно ≥нсп≥рувала буд≥вництв двох ≥нших в украњнських селах.

Ќа закарпатськ≥й √уцульщин≥ (сх≥дна час≠тина колишнього ком≥тату ћараморош) зно≠ву в≥дчутна традиц≥¤ сх≥дного культового бу≠д≥вництва з його симетричним розпод≥≠лом об'Їм≥в ≥ дом≥нуючим центральним верхом. √уцульський стиль, под≥бно до бой≠к≥вського, справл¤Ї враженн¤ спокою та вр≥вноваженост≥, п≥дсилене горизонтальним ритмом споруди. ћожливо, найкраща на вс≥й √уцульщин≥ п'¤тизрубна церква м≥с≠титьс¤ в с. яс≥н¤. ƒруга гуцульська церква стоњть у Ћазещин≥. ” гуцульських селах ≤вано-‘ранк≥вщини к≥лька дес¤тк≥в п'¤тизрубних церков ¤вл¤ють ус≥ можлив≥ вар≥ац≥њ цьо≠го стилю, але й серед такого багатства дв≥ за≠карпатськ≥ церкви пос≥дають визначне м≥сце, тим б≥льше, що вс≥ гуцульськ≥ церкви ‘ранк≥вщини вкрит≥ бл¤хою.

÷еркви в селах –озтоки,  васи, Ћуги, Ѕ≥лин, —тебний, „орна “иса, ƒ≥лове утворюють ще один стиль закарпатськоњ гуцульськоњ церкви, названий чеським досл≥дником њ. ћ≥-ланцем "середньогуцульським", на в≥дм≥ну в≥д "п≥вн≥чногуцульського" (яс≥н¤, Ћазещина). Ѕ≥льш≥сть церков цього стилю маЇ в план≥ латинський хрест ≥з короткими б≥чними рамена≠ми, в ¤ких вгадуютьс¤ розвинут≥ рамена п'¤тизрубноњ церкви. ќсновний об'Їм -- видов≠жена базил≥ка п≥д двосхилим дахом з низькою баштою, вкритою шатром з мак≥вкою. ¬с≥ ц≥ храми пор≥вн¤но нов≥ (найстарший у с. „ор≠на “иса -- з 1836р.). ¬с≥ сто¤ть у долинах р≥чок Ѕ≥лоњ ≥ „орноњ “иси.

ƒерев'¤н≥ церкви 2-њ половини XIX та 1-њ половини XX ст. можна вид≥лити в одну гру≠пу "нових" базил≥чних церков. ÷≥ споруди втрачають р¤д суттЇвих рис, властивих ста≠рим храмам (опасанн¤, іанок ≥з стовпчика≠ми, розвинут≥ завершенн¤ веж), ≥ т¤ж≥ють до упод≥бненн¤ з мурованими базил≥чними цер≠квами незалежно в≥д етн≥чного рег≥ону. ќтже за останн≥ 150Ч180 рок≥в церков традиц≥й≠них стил≥в уже не споруджували. «апанував Їдиний вз≥рець базил≥чноњ церкви. Ќезважа≠ючи на певну однотипн≥сть та на п≥зн≥ш≥ пе≠реробки, вс≥ ц≥ храми, безперечно, належать до ц≥нних пам'¤ток народного буд≥вництва. —еред них вир≥зн¤Їтьс¤ к≥лька м≥н≥атюрних церков-каплиць к≥нц¤ XIX або початку XX ст. ÷≥нн≥сть цих споруд у тому, що вони донесли до нашого часу тип малих культових споруд невеликих, в≥дда≠лених с≥л.

ƒерев'¤н≥ церкви почали масово зам≥ню≠вати мурованими в XIX ст.

—карбниц¤ народного культового буд≥в≠ництва в≥дчутно зб≥дн≥ла прот¤гом XX ст. ћожна назвати три пер≥оди руйнуванн¤ де≠рев'¤них культових споруд. ѕерший Ч в≥д по≠чатку XX ст. до 1945р., коли в≥дбуваЇтьс¤ розпочата в XIX ст. зам≥на дерев'¤них церков мурованими Їдиного базил≥чного зразка. ). «а двадц¤тир≥чч¤ належност≥ «акарпатт¤ до „ехословацькоњ республ≥ки вперше було сказано про захист дерев'¤них культових споруд. ”перше публ≥куютьс¤ статт≥ та книги про народне зодчество, в основно≠му украњнських та чеських учених.

ƒругий пер≥од нищенн¤ дерев'¤них цер≠ков розпочавс¤ п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, в умовах —–—–. «д≥йснювалас¤ ц≥леспр¤мова≠на робота щодо зменшенн¤ к≥лькост≥ культових споруд у зах≥дних област¤х ”крањни (у сх≥дних Ч церкви вже було майже знищено, починаючи з 1917р.). ƒл¤ дос¤гненн¤ мети не добирали засоб≥в.

” 1961 р. американський художник –оквел  ент в≥дв≥дуЇ «акарпатт¤ ≥, зачарований дерев'¤ними церквами, пропонуЇ реставрувати њх за власн≥ грош≥, чим вик≠ликаЇ обуренн¤ в тогочасних кер≥вник≥в. јдже обласний ком≥тет компарт≥њ вир≥шив, що до≠сить мати по одн≥й дерев'¤н≥й церкв≥ з кож≠ного стилю!

“рет≥й пер≥од нищенн¤ пам'¤ток культу≠ри в≥дбуваЇтьс¤, на жаль, нин≥, на наших очах. ¬ умовах рел≥г≥йноњ свободи люди прагнуть зам≥нити дерев'¤н≥ церкви мурованими або переробити стар≥.  ≥лькасотр≥чн≥ перлини де≠рев'¤ноњ арх≥тектури вкривають шифером, бл¤хою.), майже у вс≥х д≥ю≠чих церквах ст≥ни всередин≥ обшивають кар≠тоном, а замальовуванн¤ старих ≥коностас≥в набуло такого розмаху, що можемо говори≠ти про катастрофу закарпатського ≥конопису.

ѕричини цього в неосв≥ченост≥ людей, а часто ≥ св¤щеник≥в ≥ в повн≥й, на жаль, бай≠дужост≥ тепер≥шньоњ влади до культури.

ѕам'¤тки, що д≥йшли до нас, потребують Їдиного Ч син≥вського п≥клуванн¤. Ќеобх≥д≠но зберегти не т≥льки в≥дом≥ шедеври, а й най≠меншу капличку чи придорожн≥й хрест, бо все це Ї частинкою житт¤ нашого народу, йо≠го пошуками краси ≥ ствердженн¤м в≥ри.

–озд≥л ≤≤≤. ƒзв≥нниц≥ «акарпатт¤

ќкрему групу пам'¤тник≥в монументальноњ дерев'¤ноњ арх≥тектури «акарпатт¤ складають дзв≥нниц≥. ¬они з'¤вилис¤ пор≥вн¤но п≥зно. ѕри зведенн≥ њх застосовувалис¤ т≥ ж буд≥вельн≥ прийоми, що ≥ в храмах: обшивка гонтом, пристр≥й нав≥с≥в, залом≥в та ≥н. ѕроте вони в≥др≥зн¤ютьс¤ де¤кою р≥зноман≥тн≥стю своњх форм, збер≥гаючи при цьому певну стильову Їдн≥сть, що зайвий раз говорить про велику творчу фантаз≥ю ≥ винах≥длив≥сть народних арх≥тектор≥в.

ѕоставлен≥ дзв≥нниц≥ по сус≥дству з храмами. ƒо споруди њх дзвону звичайно п≥дв≥шувалис¤ в самих церквах, над зах≥дними зрубами, де видно сл≥ди њх кр≥плень. ” де¤ких храмах дзвони дотепер ще не винесен≥ в окрем≥ дзв≥нниц≥. Ќаприклад, в дерев'¤них храмах с≥л  острино ¬еликоберезн¤нського району ≥ ћайдан ћ≥жг≥рського району вони залишилис¤ на баштах-дзв≥нниц¤х храм≥в. ” тих церквах, де дзвони вже зн¤т≥, башти-дзв≥нниц≥ придбали лише арх≥тектурно-декоративне значенн¤.

«вичайно рубаним робивс¤ т≥льки перший ¤рус дзв≥нниц≥, а подальш≥ ¤руси розвивалис¤ в каркас≥. јле зустр≥чаютьс¤ дзв≥нниц≥, в ¤ких застосована т≥льки каркасна конструкц≥¤. ¬ерхн≥й ¤рус робивс¤ з в≥дкритими отворами Ч або у вигл¤д≥ простих вир≥з≥в в обшивц≥ самого каркаса, або у форм≥ невисокоњ аркади. ¬ б≥льшост≥ дзв≥нниц≥ перекрит≥ звичними чотирьохскатними шатрами з невеликими гол≥вками вгор≥.

Ќин≥ ≥снуюч≥ дзв≥нниц≥ датуютьс¤ XIX ≥ XX ст., ран≥ших споруд не збереглос¤. ћабуть, споруда окремих дзв≥нниць в «акарпатт≥ в ран≥ш≥ часи взагал≥ не практикувалас¤, ≥ дзвони, ¤к ми вже в≥дзначали, розм≥щувалис¤ на дзв≥нниц≥ церкви.

Ѕагато дзв≥нниць втратили св≥й первинний вигл¤д внасл≥док ремонту ≥ переробок ≥ придбали ≥нш≥ арх≥тектурн≥ форми, дещо в≥дм≥нн≥ в≥д арх≥тектури основноњ буд≥вл≥ Ч церкви.

«а старих час≥в дзв≥нниц≥ використовувалис¤ не т≥льки дл¤ культових, але ≥ дл¤ ≥нших ц≥лей. Ќижн≥ ¤руси, наприклад, використовувалис¤ п≥д склади, а верхн≥ виконували роль дозорних башт.

Ќайпрост≥шим типом Ї дзв≥нниц¤ в сел≥ √усний ¬еликоберезн¤нського району. ÷е пр¤мокутна в план≥ двох'¤русна споруда, де перший ¤рус Ч рубаний, глухий, другий Ч каркасний з в≥дкритими отворами; тут же п≥дв≥шен≥ дзвони. ƒзв≥нниц¤ перекрита невисоким шатром на чотири скати.

ѕодальший розвиток тип≥в дзв≥нниць пов'¤заний ≥з зб≥льшенн¤м њњ висоти за рахунок наростанн¤ ¤рус≥в. ¬ерхн≥й ¤рус, за де¤кими виключенн¤ми, робили в≥дкритим. јрх≥тектурна обробка верхнього ¤русу аналог≥чна обробц≥ аркади-галерењ в храмах.

¬иключно ориг≥нальну форму придбала дзв≥нниц¤ в сел≥ ≤зки ћ≥жг≥рського району, де народний майстер особливо вдало вир≥шуЇ плавний перех≥д в≥д кр≥вл≥ нав≥су до вертикальноњ ст≥ни башти. “ут гонтова обшивка ховаЇ в≥д погл¤ду весь каркас башти, додаючи дзв≥нниц≥ незвичайну струнк≥сть ≥ ц≥л≥сн≥сть форм. ¬ерх башти зак≥нчуЇтьс¤ широким карнизом, що п≥дкреслюЇ шатер з одним заломом ≥ л≥хтариком вгор≥.

ќриг≥нальна по своњх формах двох'¤русна дзв≥нниц¤ в сел≥ ѕрисл≥п ћ≥жг≥рського району, складова з храмом Їдиний ансамбль. ѕерший ¤рус Ч рубаний ≥ прикритий широким нав≥сом з сильно п≥дкресленою кривизною скочуванн¤. Ќа р≥вн≥ нав≥су зроблений залом, ≥ зруб переходить в каркасну систему конструкц≥й. ƒругий ¤рус значно вище за перший ≥ зак≥нчуЇтьс¤ галереЇю з пологими арками. ѕерекрита дзв≥нниц¤ восьмигранним шатровим дахом з великим винесенн¤м. ” ц≥й ориг≥нальн≥й споруд≥, особливо в його завершенн≥, простежуютьс¤ елементи оборонноњ арх≥тектури.

1	2	3

Ќазва: ƒзв≥нниц≥ «акарпатт¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (2169 прочитано)