≈коном≥чн≥ теми > ≤стор≥¤ ”крањни на початку ’’ ст

≤стор≥¤ ”крањни на початку ’’ ст

1.—оц≥ально-екном≥чний розвиток на початку ’’ ст.

–уб≥ж ’≤’ ≥ ’’ ст. характерний в ”крањн≥ завершенн¤м промислового перевороту ≥ переходом до ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, суть ¤коњ пол¤гала у розбудов≥ крупноњ машинноњ ≥ндустр≥њ, ¤к≥сн≥й зм≥н≥ структури господарства (промислов≥сть мала переважати над с≥льським господарством, а важка промислов≥сть над легкою). ÷≥ широкомасштабн≥, кардинальн≥ зм≥ни в≥дбувалис¤ у надзвичайно складних умовах, адже –ос≥йська ≥мпер≥¤, ¤к ≥ б≥льш≥сть крањн св≥ту, у 1900-1903 рр. пережила економ≥чну кризу. 1904-1908 рр. Ц позначен≥ депрес≥Їю, ≥ лише в 1909-1913 рр. почалос¤ промислове п≥днесенн¤.

”крањнська промислов≥сть формувалас¤ ¤к частина загально≥мперського економ≥чного комплексу. ѕроте через низку обставин (виг≥дне географ≥чне розташуванн¤, природн≥ багатства, дешева, але квал≥ф≥кована робоча сила тощо) вона мала своњ особливост≥, ¤к≥ суттЇво вплинули на структуру та розвиток промислового потенц≥алу краю. —воЇр≥дним катал≥затором реал≥зац≥њ потенц≥альних можливостей рег≥ону стала економ≥чна криза, ¤ка, загостривши конкуренц≥ю та посиливши пол¤ризац≥ю п≥дприЇмств, змусила буржуаз≥ю максимально сконцентрувати ≥ обТЇднати сили. “ому вже на початку ’’ ст. ”крањна за р≥внем концентрац≥њ промислового виробництва в основних галуз¤х не т≥льки дом≥нувала в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, а й пос≥дала одне з перших м≥сць у св≥т≥. ѕТ¤ть найб≥льших п≥вденних металург≥йних завод≥в (ёз≥вський, ƒн≥провський, ќлександр≥йський, ѕетровський, ƒонецько-ёрТЇвський) продукували майже 25% загальнорос≥йського чавуну. «аводи Ѕродського, “ерещенська, ’аритоненка, ярошинського та Ѕобринського виробл¤ли 60% цукру-раф≥наду –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. Ќа великих п≥дприЇмствах в ”крањн≥ працювало понад 44% ус≥х роб≥тник≥в, тод≥ ¤к у —Ўј Ц саме найб≥льш УконцентрованихФ галуз¤х Ц металург≥йн≥й, камТ¤новуг≥льн≥й, зал≥зорудн≥й тощо. Ќа початку стор≥чч¤ виростають могутн≥ синдикати УѕродвагонФ (1901), Уѕродаметї (1902), Ђ“рубопродажаї (1902), Ђ√воздьї (1903). ÷е були досить могутн≥ обТЇднанн¤. Ќаприклад, утворений 1904 р. синдикат УѕродугольФ, до ¤кого входили 18 окремих акц≥онерних товариств, контролював 75% видобутку камТ¤ного вуг≥лл¤ у ƒонецькому басейн≥. ќднак, принос¤чи буржуаз≥њ надприбутки нав≥ть у кризових умовах, монопол≥њ водночас гальмували господарський розвиток, заважали техн≥чному прогресу, звужували сферу регулюючоњ д≥њ ринкових в≥дносин.

ћонопол≥стичн≥ обТЇднанн¤ ”крањни були т≥сно повТ¤зан≥ не т≥льки з рос≥йською буржуаз≥Їю, а й з ≥ноземним кап≥талом. «ах≥дну буржуаз≥ю приваблювали величезн≥ природн≥ багатства, дешева робоча сила, висока норма прибутку, широкий ринок. ѕоказово, що понад 25% ≥ноземних ≥нвестиц≥й у промислов≥сть –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ припадаЇ саме на ”крањну. „ерез це у вуг≥льн≥й промисловост≥ 63% основного кап≥талу перебувало у волод≥нн≥ ≥ноземних компан≥й, а в металург≥њ Ц 90%. ћогутн≥й синдикат УѕродугольФ фактично ц≥лком контролювавс¤ французькими ≥нвесторами. ÷е гальмувало ≥ деформувало економ≥чний розвиток не т≥льки Ќаддн≥пр¤нськоњ ”крањни, а й ус≥Їњ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, адже м≥сцевий виробник вит≥сн¤вс¤ з ринку, а б≥льша частина прибутк≥в, одержаних за рахунок монопольних ц≥н та державних в≥йськових замовлень, вивозилас¤ за кордон.

¬ажливою особлив≥стю промислового розвитку ”крањни був нер≥вном≥рний розвиток њњ рег≥он≥в. якщо ѕ≥вдень ”крањни досить швидко перейшов на кап≥тал≥стичн≥ рейки ≥ бурхливо розвивав промислове виробництво, то п≥вденно-зах≥дний рег≥он ор≥Їнтувавс¤ головним чином на аграрний сектор, ≥ тут дом≥нував др≥бнобуржуазний уклад. Ћ≥вобережж¤, де збер≥галис¤ залишки кр≥пацтва, пом≥тно в≥дставало в≥д ≥нших рег≥он≥в ”крањни.

ѕоступово в украњнських земл¤х склалас¤ певна спец≥ал≥зац≥¤ промислових район≥в. ƒонбас став центром вуг≥льноњ промисловост≥, Ќ≥копольський басейн Ц марганцевоњ,  ривий –≥г Ц зал≥зорудноњ, правобережж¤ ≥ певною м≥рою Ћ≥вобережж¤ Ц цукровоњ. ’арактерно, що ц≥ осередки промислового виробництва з часом набули загальнорос≥йського значенн¤. ÷ьому процесов≥ спри¤ли значно швидш≥, пор≥вн¤но ≥з загально≥мперськими, темпи розвитку важливих галузей промисловост≥. прот¤гом першого дес¤тир≥чч¤ ’’ ст.. в ”крањн≥ частка промисловост≥ у загальному обс¤з≥ продукц≥њ усього народного господарства становила 48,2%, тод≥ ¤к екв≥валентний загально≥мперський показник становив лише 40%. ”крањнськ≥ земл≥ наприк≥нц≥ ’≤’ - на початку ’’ ст. стали одним з головних промислових район≥в –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. —аме тут 1913 р. виробл¤лос¤ 69% загальнорос≥йськоњ продукц≥њ чавуну, 57% стал≥ та 58% прокату. Ќа ”крањну у цей час припадало 20,% ус≥Їњ продукц≥њ машинобудуванн¤ та металообробноњ промисловост≥ –ос≥њ.

’арактерною рисою розвитку украњнськоњ промисловост≥ була њњ п≥дпор¤дкован≥сть ≥мперському центру, ¤кий вбачав в ”крањн≥ насамперед потужну сировинну базу. “ому законом≥рно, що 1913 р. на украњнську промислов≥сть припадало майже 70% видобутку сировини та виготовленн¤ нап≥вфабрикат≥в –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. “ака державна пол≥тика суттЇво деформувала структуру економ≥ки ”крањни. Ќезважаючи на те, що на њњ територ≥њ був зосереджений величезний промисловий потенц≥ал, вона все ж залишалас¤ с≥льськогосподарським районом ≥мпер≥њ, у ¤кому в селах проживало 80% населенн¤.

¬ аграрному сектор≥ ”крањни на початку ’’ ст.. нал≥чувалос¤ понад 32 тис. пом≥щицьких господарств. „астина з них, переважно велик≥ земельн≥ латифунд≥њ, перейшла на кап≥тал≥стичн≥ рейки, створивши ефективн≥, багатогалузев≥ господарства. ќрган≥чно вписалис¤ у нов≥ умови господарюванн¤ маЇтки  очубе¤, “ерещенка, ’аритоненка та ≥н. –ешта ж пом≥щик≥в, не пристосувавшись до буржуазних в≥дносин, були змушена продавати своњ земл≥. ѕро масштаби цього процесу св≥дчить хоча б той факт, що прот¤гом 1877-1905 рр. двор¤ни ѕ≥вдн¤ ”крањни продали майже половину своњх волод≥нь. (¬ ц≥лому в украњнських земл¤х пом≥щики до початку першого рос≥йськоњ революц≥њ спродали понад 1/3 своњх земель).

ѕеретворенн¤ земл≥ на товар кардинально зм≥нило житт¤ не т≥льки двор¤нства, а й сел¤нства. ” пореформений пер≥од ≥нтенсивно розгорнувс¤ процес його майновоњ диференц≥ац≥њ. ’арактерною рисою цього процесу було не р≥вном≥рне розшаруванн¤, а катастроф≥чна пол¤ризац≥¤: 1917 р. частка заможних господарств (понад 15 дес¤тин) дос¤гла 5,1%, а в≥дсоток безземельних та малоземельних сел¤н в ”крањн≥ с¤гнув 80,5%. якщо врахувати, що сел¤нин сплачував викупн≥ платеж≥, численн≥ податки та виконував натуральн≥ повинност≥, то ц≥лком зрозум≥ло, що на початку ’’ ст. соц≥альна напруга р≥зко зросла в аграрному сектор≥. Ќе кращими були умови ≥ в роб≥тник≥в ”крањни, адже робочий день оф≥ц≥йно тривав майже 11 годин на добу (часто-густо перевищуючи цю норму), 1904 р. майже 32% роб≥тник≥в –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ було оштрафовано. Ќизька зароб≥тна плата, жахлив≥ умови прац≥, погане медичне обслуговуванн¤, в≥дсутн≥сть пол≥тичних прав ≥ свобод, поглиблювали катастроф≥чне становище труд¤щих мас в ”крањн≥. ¬ибух народного гн≥ву назр≥вав.

ќтже, промисловому розвитков≥ Ќаддн≥пр¤нськоњ ”крањни на початку ’’ ст. були притаманн≥: концентрац≥¤ виробництва, утворенн¤ монопол≥й, спец≥ал≥зац≥¤ район≥в, значний вплив ≥ноземного кап≥талу, нер≥вном≥рний розвиток украњнських рег≥он≥в, вищ≥ в≥д загально≥мперських темпи розвитку, перетворенн¤ ”крањни на один з головних промислових район≥в –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ тощо. ÷≥ процеси, з одного боку, в≥дображали та уособлювали розвиток украњнськоњ промисловост≥ у контекст≥ загальнорос≥йських тенденц≥й, з ≥ншого Ц були своЇр≥дними п≥дсумком д≥њ м≥сцевих чинник≥в.

¬ аграрному сектор≥ ”крањни у цей пер≥од збер≥гали своњ позиц≥њ крупн≥ пом≥щицьк≥ латифунд≥њ; перетворенн¤ земл≥ на товар спричинило посиленн¤ майновоњ диференц≥ац≥њ сел¤нства; посилилас¤ експлуатац≥¤ народних мас; загострилас¤ проблема аграрного перенаселенн¤ тощо. ¬с≥ ц≥ фактори посилювали соц≥альну напругу, вели до загостренн¤ соц≥альних протир≥ч.

2.ѕо¤ва модерн≥стськоњ теч≥њ в украњнськ≥й культур≥ на рубеж≥ ’≤’ ≥ ’’ ст.

«м≥ст, форма, стильов≥ зм≥ни у культур≥ залежать не т≥льки в≥д еволюц≥њ мистецтва, вони т≥сно повТ¤зан≥ з ус≥ма сторонами житт¤ сусп≥льства, з особливост¤ми та зконом≥р6ност¤ми ≥сторичного процесу в ц≥лому. ћодерн≥зм Ц це св≥тогл¤дна та культурно-естетична реакц≥¤ на вступ людства на рубеж≥ ’≤’ Ц ’’ ст. у ¤к≥сно новий етап свого розвитку. ” цей пер≥од на планет≥ в≥дбулис¤ глобальн≥ зрушенн¤, зТ¤вилис¤ нов≥ ¤вища, виникли нов≥ тенденц≥њ: в≥дчутно посилилас¤ Їдн≥сть св≥ту, взаЇмозалежн≥сть народ≥в ≥ держав й водночас загострилис¤ м≥ждержавн≥ протир≥чч¤, р≥зко зросла загроза св≥тового конфл≥кту.

–озвиток пол≥граф≥њ, по¤ва телефону, рад≥о, к≥но посилили ≥нтенсивн≥сть ≥нформац≥йного обм≥ну, заклали основи ≥ндустр≥ал≥зац≥њ культури. —усп≥льне житт¤ дедал≥ б≥льше набуваЇ рис масовост≥, що зумовлюЇ концентрац≥ю робочоњ сили в економ≥ц≥ та формуванн¤ масових сусп≥льно-пол≥тичних рух≥в у пол≥тичн≥й сфер≥. ѕрогресуюча соц≥ально-економ≥чна диференц≥ац≥¤ спричин¤Ї зростанн¤ пол≥тизац≥њ сусп≥льного житт¤, по¤ву на ≥сторичн≥й сцен≥ пол≥тичних парт≥й, ¤к≥ активно претендують на владу. ¬се це в≥дбуваЇтьс¤ на фон≥ глибокоњ криз класичного Ївропейського св≥тобаченн¤, ¤ке у нових умовах ви¤вилос¤ нездатним адекватно оц≥нити св≥т, що проходив стад≥ю модерн≥зац≥њ. Ћюдина знову в≥дчула свою самотн≥сть, слабк≥сть ≥ непотр≥бн≥сть.

Узв≥дки ми, хто ми, куди ми йдемоФ Ц так називаЇтьс¤ одна з символ≥чних картин французького художника новоњ мистецькоњ хвил≥ ѕол¤ √олена. —аме ц≥ болюч≥ питанн¤ на рубеж≥ ’≤’ та ’’ ст. гостро постали не т≥льки в культур≥, а ц й житт≥ всього сусп≥льства. —воњ в≥дпов≥д≥ на них у культурн≥й сфер≥ запропонував модерн≥зм (в≥д франц. moderne Ц нов≥тн≥й, сучасний). ÷¤ довол≥ ориг≥нальна художньо-естетична система обТЇднувала дек≥лька в≥дносно самост≥йних ≥дейно-художн≥х напр¤м≥в та теч≥й Ц експрес≥он≥зм, куб≥зм, футуризм, конструктив≥зм, сюрреал≥зм та ≥н.

1	2

Ќазва: ≤стор≥¤ ”крањни на початку ’’ ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1930 прочитано)