∆урнал≥стика > ∆урнал≥стське слово ¤к зас≥б передач≥ внутр≥шнього стану людини

∆урнал≥стське слово ¤к зас≥б передач≥ внутр≥шнього стану людини

Ќасамперед сл≥д наголосити, що Ї два види передач≥ внутр≥шнього стану людини за допомогою слова: перший ми назвемо ≥нтерв'ю, а другий - моделюванн¤. “епер детально зупинимос¤ на кожному з них.

ƒо першого виду ми в≥дносимо пр¤ме сп≥лкуванн¤ журнал≥ста та рецип≥Їнта, мета ¤кого - розкрити сутн≥сть сп≥врозмовника за допомогою низки запитань. јле, зважаючи на вплив на п≥дсв≥дом≥сть аудитор≥њ, ≥нтерв'юванн¤ буваЇ к≥лькох р≥зновид≥в: 1) ≥нтерв'ю, в ¤кому дом≥нуЇ журнал≥ст; 2) ≥нтерв'ю, в ¤кому дом≥нуЇ респондент; 3) ≥нтерв'ю, в ¤кому роль л≥дера в≥дсутн¤.

ѕерший р≥зновид ≥нтерв'ю характеризуЇтьс¤ надм≥рним дом≥нуванн¤м журнал≥ста над його сп≥врозмовником, ≥ таке сп≥лкуванн¤ маЇ вигл¤д скор≥ше "допиту", н≥ж ≥нтерв'ю. ¬ цьому випадку респондент в≥д надм≥рноњ експанс≥њ журнал≥ста найчаст≥ше "замикаЇтьс¤ у соб≥," ≥ таке сп≥лкуванн¤ не приводить до розкритт¤ респондента ¤к особистост≥. Ќадм≥рна експанс≥¤ Ї основним недол≥ком цього виду ≥нтерв'ю. јле, ¤кщо журнал≥ст навмисно обираЇ таку форму веденн¤ ≥нтерв'ю, то це повинно бути вмотивовано к≥лькома чинниками: по-перше, надм≥рна експанс≥¤ подекуди може буди своЇр≥дним катал≥затором "правдивост≥" респондента, надто ж у тих випадках, коли метою журнал≥ста Ї викритт¤ неправди у д≥¤х або вчинках ≥нтерв'юйованого. ѕо-друге, застосовуючи так зван≥ розкрутки з методик ЌЋѕ (нейро-л≥нгв≥стичного програмуванн¤), коли журнал≥ст з≥ "сл≥дчого" перетворюЇтьс¤ на "психоанал≥тика," то саме така форма веденн¤ розмови м≥ж журнал≥стом ≥ респондентом Ї найд≥Їв≥шою. “ут, зв≥сно, сл≥д зазначити, що цей вид ≥нтерв'ю можна застосовувати лише в тих випадках, коли заздалег≥дь в≥домо, що запрошений казатиме неправду, або в≥н недостатньо см≥ливий дл¤ розмови з журнал≥стом. “акий метод розмови Ї, по сут≥, ризиком, адже в≥н не даЇ повноњ гарант≥њ, що ≥нтерв'юйований буде готовий до такого веденн¤ розмови з журнал≥стом.

ƒругий р≥зновид ≥нтерв'ю - це розмова, в ¤кий дом≥нуЇ респондент. ќсновною формою розкритт¤ внутр≥шнього стану людини в цьому випадку Ї монолог. як уже зазначалос¤, дом≥нантом у такому сп≥лкуванн≥ Ї респондент. јле журнал≥ст повинен вдало "наштовхнути" його на потр≥бну тему. “ак би мовити, спровокувати розмову. ÷ей вид ≥нтерв'ю можна сп≥вв≥днести з психолог≥чним хронотопом "вагонного попутника". √оловне дл¤ журнал≥ста - нав≥¤ти спок≥й на респондента, переконати його в тому, що вимовлен≥ ним слова не будуть використан≥ ¤к зас≥б поширити ≥нформац≥ю ≥з навмисне перекрученими фактами з житт¤ або думками сп≥врозмовника. ќсновний недол≥к такого р≥зновиду ≥нтерв'ю - можлив≥сть втрати журнал≥стом уваги респондента до тих стор≥н його житт¤, ¤к≥ ц≥кавл¤ть ≥нтерв'юера. ÷е може призвести до того, що монолог респондента в≥дбудетьс¤, але не в т≥й ≥нформац≥йн≥й площин≥, н≥ж хот≥в сам журнал≥ст.

“рет≥й р≥зновид ≥нтерв'ю - це ≥нтерв'ю, в ¤кому роль л≥дера в≥дсутн¤. ќдна з форм його веденн¤ - розмова, де журнал≥ст ≥ рецип≥Їнт можуть м≥н¤тис¤ рол¤ми, журнал≥ст робить акцент на тому, що, по сут≥, немаЇ ≥нформац≥йного приводу дл¤ здобутт¤ ¤коњсь ≥нформац≥њ, тобто створюЇтьс¤ ≥люз≥¤, н≥бито це "проста" розмова двох людей. якщо говорити про застосуванн¤ такого виду ≥нтерв'ю на телебаченн≥ та рад≥о, то головною метою такого виду сп≥лкуванн¤ Ї намаганн¤ журнал≥ста проникнути до ≥нтимного простору аудитор≥њ, створивши тим самим ≥люз≥ю, що аудитор≥¤, так би мовити, "п≥дгл¤даЇ" або "п≥дслуховуЇ" за щирою бес≥дою двох людей. ѕроте основним недол≥ком такоњ форми веденн¤ розмови Ї те, що вона може не мати достатньо ц≥кавоњ ≥нформац≥њ ≥ перетворитьс¤ на "розмову н≥ про що".

ќтже, ≥нтерв'юван¤ ¤к зас≥б передач≥ внутр≥шнього стану людини по сут≥ Ї досить д≥Ївим. ќднак сл≥д пам'¤тати, що, кр≥м завданн¤ розкрити свого сп≥вбес≥дника, журнал≥ст не повинен забувати, що в≥н працюЇ на аудитор≥ю, ≥ уважно сл≥дкувати за тим, аби розмова ≥з рецип≥Їнтом не перетворилас¤ на "пустопорожн≥ балачки".

“епер детально зупинимос¤ на другому р≥зновид≥ передач≥ внутр≥шнього стану людини за допомогою слова. ÷ей р≥зновид маЇ назву "моделюванн¤". ¬ чому пол¤гають його особливост≥?

÷е:
1) моделюванн¤ - тобто поЇднанн¤ реальних факт≥в ≥з житт¤ респондента з вигаданими;
2) використанн¤ "потоку св≥домост≥" у монологах рецип≥Їнта;
3) л≥тературна образн≥сть у побудов≥ журнал≥стського матер≥алу;
4) журнал≥ст моделюЇ псих≥чний стан рецип≥Їнта;
5) журнал≥ст перевт≥люЇтьс¤ в геро¤ свого твору.

—л≥д також зазначити, що моделюванн¤ за своЇю суттю можна застосовувати у будь-¤ких засобах масовоњ ≥нформац≥њ. јле найефективн≥шим використанн¤ такого методу буде у друкованих «ћ≤. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що одн≥Їю з переваг друкованих «ћ≤ Ї, ¤к в≥домо, можлив≥сть повернутис¤ до прочитаного й детально закцентувати увагу читач≥в на окремих абзацах чи р¤дках.

ћоделюванн¤ певною м≥рою маЇ риси л≥тературного твору, але, на нашу думку, сл≥д говорити про своЇр≥дний ви¤в публ≥цистики, адже найголовн≥шою все ж таки Ї ≥нформативна мета створенн¤ таких матер≥ал≥в. Ћ≥тературн≥ засоби в таких матер≥алах використовуютьс¤ ¤к найкращ≥ ≥люстрац≥њ, мета ¤ких - повною м≥рою передати внутр≥шн≥й стан людини. Ќедол≥ком сл≥д вважати пор≥вн¤но невелику аудитор≥ю, зац≥кавлену под≥бними матер≥алами. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що перевага в сучасн≥й журнал≥стиц≥ надаЇтьс¤, в основному, суто ≥нформативним коротким жанрам, де мала к≥льк≥сть сл≥в концентруЇ в соб≥ надзвичайно великий зм≥ст задл¤ вдоволенн¤ ≥нформативноњ жаги сусп≥льства.

ѕроте де¤к≥ матер≥али, створен≥ за допомогою моделюванн¤, можуть викликати широкий резонанс у сусп≥льств≥, ≥ це вказуЇ на високий ступ≥нь ефективност≥ таких журнал≥стських твор≥в.

—л≥д окремо сказати, що ефективними ц≥ матер≥али будуть лише тод≥, коли журнал≥ст повн≥стю перевт≥литьс¤ в геро¤ свого твору.

«астосуванн¤ методу моделюванн¤ при передач≥ внутр≥шнього стану людини про≥люструЇмо, запропонувавши ваш≥й уваз≥ невеличке есе.

ѕј–»«№ ≤ Ћ»—“»

“ут уже справжн¤ ос≥нь. –озкиданий клен не посп≥шають прибрати. Ћише в≥тер теплими хвил¤ми час в≥д часу зд≥ймаЇ позолоту брук≥вки. ѕаризьке лист¤.

«найшов м≥сце, де нема турист≥в. —пок≥й. ” численних пасажах ще тел≥паютьс¤ прапорц≥ крањн, чињ футбольн≥ зб≥рн≥ були тут вл≥тку на св≥товому чемп≥онат≥. ѕолин¤л≥ в≥д паризьких в≥тр≥в ≥ дощ≥в... « в≥трин посм≥хаютьс¤ фото чемп≥он≥в.  р≥зь море реклами ≥нколи пробиваЇтьс¤ футбольний ≥нформац≥йний р¤док незабутньоњ перемоги: под¤ка «≥дану та ѕет≥ за ф≥нал...

Ћувр, його краса. Ѕ≥л¤ скл¤ноњ п≥рам≥ди знову прапори, футболки, шарфи та шапочки. “ут футбольн≥ декорац≥њ ще не зн≥мають. ѕрикро, що нема актор≥в. ™диною в≥дм≥нн≥стю в≥д чемп≥онатського м≥с¤ц¤ Ї обмаль турист≥в, зац≥кавлених футбольно-паризькими аксесуарами.

...ѕ≥шов дощ. Ќа жовтому кленовому лист≥ лишаютьс¤ крапл≥ - сльози переможених ≥ шампанське переможц≥в.

...Ќа ≈йфелев≥й чорним маркером понаписували пр≥звища ≥тал≥йських футбол≥ст≥в. Ќапишу слово "”крањна". « вершини веж≥ —тад де ‘ранс пом≥стивс¤ на долон≥. —ховав його до кишен≥ пам'¤т≥, що й дос≥ волога в≥д дощу.

...“уристи з р≥зних крањн пост≥йно махають руками з автобуса в автобус, в≥таючи з≥ св¤том ѕарижа, з≥ св¤том свого перебуванн¤ в ѕариж≥. јле Ївропейц≥в уп≥знати легко. „олов≥ки од¤гнут≥ у футболки своњх м≥сцевих команд: тут ≥ "Ѕарселона", й "≤нтер", ≥ "ћанчестер ёнайтед", ≥... "ƒинамо", наше "ƒинамо".

...«нову шукаю м≥сце без турист≥в. ” кав'¤рн¤х п'ють легке вино, запиваючи кавою. я теж п'ю. «а ѕариж!

” музењ √ривен по м'¤чу готовий ударити восковий –оналдо. ј поруч ≥з ним - дв≥ бабус≥ у футболках зб≥рноњ ‘ранц≥њ. “еж восков≥. “ак≥ соб≥ застигл≥ в час≥ усм≥шки чемп≥онату.

...—ьогодн≥ вже п≥зно. «автра збиратиму клен.  упую кв≥тку дл¤ нењ. ¬она в  иЇв≥. ƒарма, що зав'¤не. ѕривезу гербар≥й.

...Ќегри, що по всьому ѕарижу ч≥пл¤ютьс¤ до турист≥в з≥ своњми сувен≥рними коп≥¤ми ≈йфелевоњ та дивними пластиковими птахами, що вм≥ють л≥тати, уздр≥вши футболку "ƒинамо", вигукують: "Ўевченко! Ўевченко!" Ќабиваютьс¤ у друз≥. "’оч ви ≥ знаЇте Ўевченка, але ваш≥ сувен≥ри н≥ до чого мен≥. я цю вежу назавжди запам'¤таю", - думаю соб≥.

... артини. Ќа них зимовий ѕариж, теплий ѕариж, або просто зима, ос≥нь, весна. ўойно ≥спанець купив картину, де був написаний —тад де ‘ранс. „ийсь казковий ол≥вець намалював обличч¤, схоже на твоЇ. ј може, в≥н намалював тебе?

јле тут уже ос≥нь. ‘утбольне л≥то залишилось на обкладинках журнал≥в, наклейках, на розмальованих у нац≥ональн≥ кольори обличч¤х. ” ѕариж≥ почалас¤ футбольна ос≥нь. «нову не вщухатиме дощ з≥ сл≥з ≥ шампанського...

“уристи њдуть додому, мр≥ючи повернутис¤ сюди знову. я теж про це мр≥ю. ≤ колись таки повернус¤, дл¤ того, щоб на ≈йфелев≥й дописати наш≥ з тобою ≥мена.

...«има... ƒивлюс¤ на гербар≥й. «асн≥жений. “епер на сн≥гу пишу те ж саме слово, що й на веж≥.  оли пишу, пальц≥ потроху вичищають тро¤ндове лист¤. я бачу його знову. јле тебе нема. “и залишилас¤ в осен≥. —погади повинн≥ спати, бо - зима. Ќе розбуд≥ть!

” ц≥й замальовц≥ правдив≥ факти перемежовуютьс¤ з вигаданими. ‘орма щоденника здатна ¤кнайкраще передати внутр≥шн≥й стан людини, адже до щоденника записують найц≥нн≥шу, най≥нтимн≥шу ≥нформац≥ю. ‘орма щоденника вважаЇтьс¤ досить ефективною, адже психологами доведено, що будь-¤к≥ ≥нтимн≥ факти ≥з житт¤ нав≥ть незнайомоњ людини здатн≥ привернути увагу будь-кого. „итачев≥ ц≥каво д≥знатис¤ про внутр≥шн≥й св≥т такоњ, ¤к в≥н сам, особи, ≥ в≥н ≥дентиф≥куЇ себе ≥з власником щоденника, намагаючись ≥ в соб≥ в≥дчути т≥ сам≥ почутт¤, зрозум≥ти свою сутн≥сть та сенс свого житт¤.

1	2

Ќазва: ∆урнал≥стське слово ¤к зас≥б передач≥ внутр≥шнього стану людини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (775 прочитано)