∆урнал≥стика >  нигарь на барикадах боротьби за Ўевченка

 нигарь на барикадах боротьби за Ўевченка

Ўевченкова дол¤ ≥ його мистецьке самовираженн¤, а ще б≥льше њхн¤ публ≥чна ≥нтерпретац≥¤, власне, те, що ми називаЇмо шевченкознавством, в ус≥ часи залежали в≥д соц≥альноњ й пол≥тичноњ природи сусп≥льства. ≤мперськошов≥н≥стична цензура в дореволюц≥йн≥й –ос≥њ брутально н≥вечила тексти твор≥в поета, вилучаючи з них усе, що нагадувало њй найменший нат¤к на протест проти поневоленн¤ ≥ гнобленн¤ ”крањни ћосквою, осуд злочин≥в рос≥йських цар≥в ≥ цариць проти украњнського народу та його культури.  омун≥стична –ос≥¤, власне, нова (в кор-донах попередниц≥) ≥мпер≥¤, ¤кою був т. зв. "—оветский союз", проголосивши з демагог≥чною метою р≥вн≥сть народ≥в, розкв≥т њхн≥х культур, а також свобо-ду слова й в≥дмову в≥д цензури, мусила вдаватис¤ стосовно одв≥ку незручного Ўевченка до Їзуњтськоњ вигад-ливост≥ й екв≥л≥бристики, щоб, з одного боку, створювати враженн¤ оф≥ц≥йного шануванн¤  об-зар¤, а з другого - продовжувати практику виданн¤ спотворених " обзар≥в", до того ж у супровод≥ лице-м≥рно брехливих коментар≥в.

ѕерех≥д в≥д самодержавноњ форми правл≥нн¤ до комун≥стичноњ не ставс¤ без катакл≥зм≥в. –ево-люц≥¤ 1917 року в ѕетроград≥ стала детонатором соц≥ально-пол≥тичних вибух≥в у багатьох рег≥онах п≥дгнилоњ ≥м-пер≥њ, при чому в м≥сц¤х компактного проживанн¤ ≥нонац≥ональних сп≥льнот ц≥ вибухи в≥дразу набули характеру нац≥онально забарвлених. ”крањнська нац≥ональна революц≥¤ вже 4 березн¤ 1917 року привела до утворенн¤ в  иЇв≥ ÷ентральноњ ради п≥д кер≥вництвом ћ.√рушевського, ¬.¬инниченка, —.ѕетлюри, —.™фремова та ≥н, ¤ка очолила нац≥онально-визвольний рух украњнського народу. ” червн≥ 1917 року був створений перший украњнський ур¤д - √енеральний секретар≥ат, а 7 лис-топада того ж року першим ун≥версалом ÷ентральноњ ради була проголошена ”крањнська Ќародна –еспубл≥ка. “ак розпочалас¤ сувора епопе¤ Ќац≥онального ¬≥дрод-женн¤ ”крањни, що в жорстоких битвах т.зв. "гро-мад¤нськоњ в≥йни", а насправд≥ в бо¤х нац≥онально св≥домоњ украњнськоњ людност≥ з в≥йськами б≥ло-гвард≥йських реставратор≥в ≥мпер≥њ та окупац≥йними ордами московського б≥льшовицького режиму тривала аж до першоњ половини 1920 року.

÷≥лком природно, що боротьба украњнського народу за власну державн≥сть ≥ незалежне ≥сну-ванн¤ покликала до активноњ д≥¤льност≥ кращ≥ сили нац≥о-нально св≥домоњ ≥нтел≥генц≥њ. «а важких умов пер-манентного воЇнного стану, економ≥чноњ руњни, ≥нших лихол≥ть постають дес¤тки пер≥одичних ви-дань, ча-сом недовгов≥чних, але пристрасно пат-р≥отичних, нац≥лених на консол≥дац≥ю сил нац≥њ у боротьб≥ за суверенну демократичну ”крањну. ≤ ве-лике й почесне м≥сце на шпальтах цих видань надавалос¤ мате-р≥алам, що в р≥зних аспектах ≥н-терпретували проб-леми Ўевченкового феномену, розум≥ючи, що саме в його житт≥ й творчост≥ нац≥¤ може черпати снагу дл¤ ос¤гненн¤ своЇњ великоњ мети.

ќдним з найпом≥тн≥ших видань цього пер≥оду був критико-б≥бл≥ограф≥чний часопис " нигарь" (Ћ≥-топис украњнського письменства), ¤кий з неймо-в≥рними труд--нощами виходив щом≥с¤ц¤ прот¤гом ус≥х рок≥в украњнськоњ революц≥њ (1917-1920) у кињвському ви-давництв≥ товариства "„ас". ” пер-шому номер≥ цього часопису, що вийшов у вересн≥ 1917 року, редакц≥йна статт¤ надихала своњх читач≥в такими оптим≥стичними р¤дками: "Ќин≥, коли вже минули т≥ т¤жк≥ часи ≥ - хочемо в≥рити - минули назавше, коли ”крањна починаЇ жити повним нац≥ональним житт¤м, - природно, ≥ наша видавнича продукц≥¤, ¤к най-виразн≥ший покажчик того житт¤, набираЇ небувало широкого масштабу. ўодень народжуютьс¤ нов≥ пер≥одичн≥ виданн¤, постають нов≥ спец≥альн≥ ви-давництва, громадськ≥ та ур¤дов≥ установи видають книжки украњнською мовою, з'¤вл¤Їтьс¤ сила при-ватних - авторських - видань" [1].

ѕроте вже в лютому наступного 1918 року, за умов б≥льшовицькоњ окупац≥њ  иЇва, св≥й черговий, шостий, номер редакц≥¤ змушена була, вдаючись до езоп≥вськоњ мови, в≥дкрити таким зверненн¤м до читач≥в: "Ќезвичайн≥ под≥њ останнього часу р≥шучо вибивають з кол≥њ людей розумовоњ прац≥ ≥ не дають њм змоги виконувати творчу роботу. « другого боку - часове припиненн¤ друкарства, безладд¤ в ус≥х ≥нших закладах ≥ сферах, що так чи ≥накше тор-каютьс¤ видавництва - все це утворюЇ надто нес-при¤тлив≥ умови дл¤ л≥тературноњ й видавничоњ д≥¤льност≥. “ому й вих≥д, а нав≥ть почасти ≥ самий зм≥ст цього числа " нигар¤" не ц≥лком в≥дпов≥дають бажанн¤м ≥ нам≥рам редакц≥њ та видавц≥в, що й просимо наших шановних передплатник≥в та по-купц≥в уз¤ти до уваги" [2].

ўо то були за "незвичайн≥ под≥њ", кож-н≥й лю-дин≥, бодай поверхово об≥знан≥й в ≥стор≥њ ук-рањнськоњ ре-волюц≥њ, було в≥домо, адже саме напе-редодн≥ ви-ходу у св≥т лютневого числа часопису, 26 с≥чн¤ 1918 року до  иЇва ув≥рвалис¤ - "прийшли на допомогу" учасникам антиукрањнського с≥чневого повстанн¤ н≥ багато, н≥ мало "...рад, в≥йська п≥д командуванн¤м

ё.ћ. оцюбинського, заг≥н роб≥т-ник≥в ƒонбасу на чол≥ з ƒ. ѕ. ∆лобою, червоно-гвард≥йц≥ ћоскви й ѕет-рограда, 12-й ≥ 13-й “ур-кестанськ≥ полки, 1-й гвард. кексгольмський полк, заг≥н матрос≥в-чор-но-морц≥в, очолюваний ј.¬.ѕолу-пановим" [3], встано-вивши в  иЇв≥ в с≥чн≥ - лютому 1918 року режим анти-украњнського б≥льшовицького терору.

ќтак, наче на орел¤х, ще не раз доведетьс¤ прац≥вникам редакц≥њ й автур≥ часопису переходити з≥ звичайноњ мови на езоп≥вську, а тод≥ знов на людську. ѕроте на кожному такому етап≥ часопис залишавс¤ самим собою; вимушено поступаючись од≥жжю ви-сло-ву, вдаючись за неспри¤тливих об-ставин до ≥но-мовленн¤, н≥коли не поступавс¤ прин--ципами.  ожною статею, реценз≥Їю, б≥бл≥о-гра-ф≥ч-ною нотат-кою демонстрував в≥рн≥сть нац≥о-нальн≥й ≥дењ, ≥нтересам розвитку нац≥ональноњ л≥тератури й культури.

≤, ц≥лком природно, що практично в кожному числ≥ часопису, ¤к невмирущий символ боротьби за ”крањну, був присутн≥й незабутн≥й Ўевченко, коли не статею про нього чи реценз≥Їю на чергове виданн¤ або публ≥кац≥ю його твор≥в, то принаймн≥ б≥б-л≥о-граф≥чною нотаткою тощо. Ќайб≥льш актив-ними попул¤ризаторами Ўевченкового ген≥¤ у " ни-гар≥", сумл≥нними анал≥тиками вс≥х тогочасних шев-чен-кознавчих публ≥кац≥й були —ерг≥й ™фремов - виз-начний публ≥цист, л≥тературознавець, критик, гро-мад-сько-пол≥тичний д≥¤ч (член ÷ентральноњ ра-ди, зас-туп-ник њњ √олови, генеральний секретар з м≥жна-ц≥ональних справ), автор понад трьох тис¤ч опуб-л≥кованих статей ≥ реценз≥й у б≥льш ¤к двох дес¤т-ках пер≥одичних видань, ц≥лоњ низки грун-тов-них монограф≥й про письменник≥в переважно ’≤’ сто-л≥тт¤, кап≥тальноњ "≤стор≥њ украњнського пись-мен-ства" тощо; ѕавло «айцев - публ≥цист, л≥те-ра-туро-знавець ≥ критик, громадсько-пол≥тичний д≥¤ч (член ÷ен-траль-ноњ ради), автор багатьох розв≥док, пере-важно в га-лу-з≥ шевченкознавства та ≥н.

«а час≥в свого сп≥вроб≥тництва в " нигар≥" во-ни, природно, не знали, ¤ка драматична (дл¤ ѕ.«ай-цева) ≥ нав≥ть жахливо траг≥чна (дл¤ —.™ф-ремова) дол¤ чекаЇ на них невдовз≥: ѕ.«айцев змушений був назавжди залишити батьк≥вщину, ≥ з 1921 року понад сорок рок≥в пров≥в у ем≥грац≥њ; —.™фремову ж дове-лось стати головним обви-ну-ваченим у сфаб-ри-кова-ному каральними орга-нами комун≥стичного ре-жиму процес≥ —¬” (—п≥лка ¬из-воленн¤ ”крањни), го-ловою ¤коњ в≥н н≥бито був, що призвело до засудженн¤ його до смертноњ кари, зам≥неноњ на дес¤тир≥чне ув'¤з-ненн¤, ≥ загибел≥ у пол≥т≥зол¤торах –ос≥њ в 1939 роц≥. «вичайно ж, такому траг≥чному ф≥налов≥ при-страсного ≥дейного б≥йц¤, ¤ким був —.™фремов, спри¤-ло й те, що його д≥¤льн≥сть час≥в украњнськоњ ре-волюц≥њ "здобула йому славу "сумл≥нн¤ ”крањни" (≤. о-шел≥вець). ≤ тому було достатньо приклад≥в. ’оча б такий: у згаданому вище лютневому номер≥ " ни-гар¤", що вийшов п≥сл¤ захопленн¤  иЇва б≥ль-шовиками, була надрукована передова статт¤ —.™ф-ремова "Ѕез " обзар¤", в ¤к≥й в≥н писав: "≤с-тор≥њ " обзар¤" - ц≥Їњ великоњ книги бит≥¤ украњн-ського народу - њњ виданн≥в, њњ цензурних митарств та хожден≥й по муках, њњ пер≥одичних заборон ≥ доз-вол≥в, њњ пригод п≥д берлом двоголового орла - ц≥Їњ ≥стор≥њ ще не написано. ћи знаЇмо т≥льки, що книга ц¤ пе-р≥одично то пропадала, зникала з гро-мадського обо-роту, то знов знаходилась; то клалас¤ до схову п≥д с≥м цензурних печаток, то виходила на люде й зас≥вала чорну ниву народню волею ¤сною. «ас≥вала, хоч сама була покал≥чена й багато-багато найкращих перл≥в нашого нац≥онального ген≥¤ в соб≥ не дол≥чувала...  ожен пароксизм реакц≥њ насам-перед позначавс¤ на " обзарев≥" й заган¤в його п≥д землю, прибираючи з-перед очей людських, немов в≥н м≥стив у соб≥ елементи, страшн≥ш≥ за динам≥т..." [4].

≤ дал≥: "Ѕез " обзар¤"... Ѕез " обзар¤" в ми-нулому, без " обзар¤" й тепер...  оли минувшину переживали без " обзар¤", то нехай хоч май-бутн≥сть стр≥немо таки з " обзарем" [5].

¬идатний украњнський вчений ≥ письменник ј. рим-ський свого часу пишучи про —.™фремова, сказав: "...лев'¤чу частину прац≥ ™фремова захопив собою Ўевченко". ÷е демонструЇ на своњх шпальтах ≥ часопис " нигарь", хоча в≥н ≥ не був тим виданн¤м, в ¤кому —.™фремов найб≥льше друкувавс¤.

¬елику частину свого доем≥грац≥йного шевчен-ко-знавчого доробку в≥ддав " нигарев≥" й ѕавло «айцев. –еценз≥њ на книгу —.™фремова "“арас Ўевченко, житт¤ його та д≥ла", на брошуру-промову ј.Ћуна-чарського "¬еликий народний поет. (“арас Ўев-ченко)", на книгу болгарського профе-сора ≤.Ўиш-манова "–оль ”крањни в болгарськ≥м в≥дрод-женню. ¬плив Ўевченка на болгарських поет≥в перед-визвольноњ доби"; на " обзар" “.Ўевченка в ре-дакц≥њ ¬.ƒоманицького, на в≥денське ≥ льв≥вське (1914 року) виданн¤; на книгу ћ.—авицькоњ "“арас Ўевченко. ∆иттЇпис ≥ виб≥р з " обзар¤" та чимало ≥нших ре-ценз≥й ≥ статей - такий його внесок у шевченк≥ану т≥льки на стор≥нках " нигар¤".

1	2

Ќазва:  нигарь на барикадах боротьби за Ўевченка
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (500 прочитано)