∆урнал≥стика > ћатер≥ал на замовленн¤, особлив≥сть сучасноњ журнал≥стики

ћатер≥ал на замовленн¤, особлив≥сть сучасноњ журнал≥стики

 оли ¤ запитала –≥харда  ерлера, виконавчого директора видавництва IPM MAGAZIN GmbH, чи Ї в його крањн≥ таке пон¤тт¤, ¤к статт¤ "на замовленн¤", в≥н не зрозум≥в мене. ÷е в≥дчувалос¤ з його в≥дпов≥д≥: в Ќ≥меччин≥, ¤к зазначив пан  ерлер, "замовленн¤м" вважаЇтьс¤ будь-¤кий матер≥ал, що його пише журнал≥ст за дорученн¤м редакц≥њ. ќтже, це н≥що ≥нше, в нашому розум≥нн≥, ¤к редакц≥йне завданн¤.

√аразд, Ц погодилась ¤ тод≥. јле, припустимо, що журнал≥стов≥, ¤кий працюЇ у вашому виданн≥, хтось запропонуЇ написати до ≥ншого виданн¤. ≤ пооб≥ц¤Ї за цю роботу непоганий гонорар. „и це не буде вважатись роботою "на замовленн¤"?

¬≥дпов≥дь ¤ почула однозначну: ¤кщо в контракт≥ м≥ж журнал≥стом та видавництвом передбачено, що перший не маЇ права працювати на ≥нш≥ конкурентн≥ виданн¤, то його буде оштрафовано, переведено до авторськоњ групи або взагал≥ зв≥льнено. ћотивац≥¤ досить справедлива Ц сп≥вроб≥тник порушив трудову дисципл≥ну.

јле ¤кщо такоњ умови у контракт≥ немаЇ, то журнал≥стов≥ н≥хто не може перешкоджати сп≥впрацювати ≥з ≥ншими виданн¤ми. ј отже Ц висловлювати свою думку на шпальтах р≥зних мас-мед≥а.

як бачимо, все по¤снюЇтьс¤ звичайними нормативно-правовими в≥дносинами. јле ж ≥снуЇ пол≥тика, пол≥тичн≥ парт≥њ, парламентар≥њ, ¤к≥ намагаютьс¤ попул¤ризувати ≥м≥дж, по-своЇму ≥нтерпретувати под≥њ, що в≥дбуваютьс¤ в крањн≥. Ќевже вони не спонукають журнал≥ст≥в писати замовницьк≥ матер≥али?

ѕо-перше, довол≥ складно визначити, написав журнал≥ст матер≥ал за власним бажанн¤м, висловлюючи власну точку зору, чи в≥н керувавс¤ думкою тих, хто до нього звернувс¤ Упо допомогуФ. ÷е скор≥ше питанн¤ етики та психолог≥њ журнал≥стськоњ творчост≥. ѕо-друге, в Ќ≥меччин≥, за твердженн¤м багатьох редактор≥в та журнал≥ст≥в в≥домих видань, ≥з ¤кими мен≥ довелос¤ сп≥лкуватись, пол≥тика у «ћ≤ Ї найприбутков≥шою справою. ¬≥дд≥ли пол≥тики в друкованих мас-мед≥а публ≥кують не лише ту ≥нформац≥ю про пол≥тичне житт¤, що користуЇтьс¤ попитом у читача.

ѕричин к≥лька. —каж≥мо, пол≥тична реклама регулюЇтьс¤ законом, тобто "п≥дробити" на рекламному пол≥тичному матер≥ал≥ виданн¤ просто не маЇ права. ј ¤кщо воно все ж таки вир≥шить це зробити, то буде досить сильно ризикувати Ц власним ≥м≥джем. Ѕо окр≥м в≥дпов≥дальност≥ перед законом, доведетьс¤ зв≥тувати перед читачами, ¤ких "через недов≥ру" до себе, можуть просто-напросто загубити. ќтже за фальшив≥ твердженн¤ у Ќ≥меччин≥ виданн¤м та журнал≥стам приходитьс¤ платити довол≥ високу ц≥ну.

≤ знов виникаЇ ц≥лком лог≥чне зауваженн¤: але кожне виданн¤, будь-то друковане, чи електронне, маЇ свого ≥нвестора, за рахунок ¤кого воно й ≥суЇ. ≤ серед цих ≥нвестор≥в чимало людей, над≥лених пол≥тичною владою. “ому, можна припустити, що вони диктуватимуть свою пол≥тичну волю власному виданню, особливо п≥д час вибор≥в: що, ¤к ≥ про що писати.

јле й ц¤ думка ви¤вл¤Їтьс¤ хибною. як зауважили н≥мецьк≥ колеги, в њхн≥й крањн≥, ≥нвестори не мають права за законом, втручатись у редакц≥йну, тобто внутр≥шньопол≥тичну роботу видань.  онцепц≥ю друкованих та електронних «ћ≤ обговорюють п≥д час њх створенн¤ Ц укладаЇтьс¤ догов≥р м≥ж ≥нвесторами та редакц≥йним колективом, де йдетьс¤, що до внутр≥шньоњ пол≥тики н≥хто, нав≥ть ≥нвестори, не мають права втручатис¤. якщо й мають, то обговорюЇтьс¤, в ¤ких межах.

ќкр≥м цього, чимало видань, що вже добре "розкручен≥", ≥снують за рахунок реклами. “ому й можуть досить см≥ливо писати про под≥њ р≥зних царин сусп≥льства. … замовництво ¤к таке просто не доц≥льне. «амовником стаЇ сам попит на ≥нформац≥ю, тобто аудитор≥¤.

ўо ж таке матер≥ал "на замовленн¤" у нас? «а ¤ких умов в≥н може виникнути?

—лово з редакц≥йного сленга "замовленн¤" з'¤вилос¤ у нас давно Ц воно не Ї ровесником "незалежноњ украњнськоњ журнал≥стики". Ќа початку 90-х рок≥в, ¤к пам'¤таЇмо, виникло чимало р≥зноман≥тних видань. « часом чимало з них таким же чином ≥ зникли. јле це, так би мовити, вже ≥нша ≥стор≥¤. ∆урнал≥стам ≥з зниклих видань довелос¤ шукати роботу, у тих «ћ≤, ¤к≥ залишились. ѕроте це ви¤вилос¤ складним завданн¤м Ц крупн≥ виданн¤, що лишились, вже мали св≥й укомплектований колектив, тому потрапити у штат стало мало реальним. ќсобливо у столичних мас-мед≥а.

¬≤Ћ№ЌќЌј…ћјЌ≤ –ќЅ≤“Ќ» ». ¬их≥д "в≥льн≥" журнал≥сти знайшли Ц вони почали виконувати, ¤к в≥льнонайман≥, завданн¤ чи то редакц≥њ, чи то пол≥тичних парт≥й, чи то комерц≥йних структур (тут ≥детьс¤ про критичн≥ публ≥кац≥њ) та розм≥щувати њх на шпальтах р≥зних видань. ”мови гри були досить нескладн≥: ¤кщо зм≥ст матер≥алу не входив у суперечн≥сть ≥з погл¤дами редакц≥њ, то матер≥ал друкували.

јле з часом галузь "замовництва" почала розширюватись. ќкр≥м в≥льнонайманих журнал≥ст≥в, так би мовити з≥ сторони, робити публ≥кац≥њ "на замовленн¤" почали й штатн≥ редакц≥йн≥ сп≥вроб≥тники.

«ќ¬Ќ≤ЎЌ≤ ¬“–”„јЌЌя. Ѕажанн¤ "приробити" опанувало й штатних журнал≥ст≥в. ƒе¤к≥ з них почали домовл¤тис¤ ≥з своњм кер≥вництвом, мовл¤в, Ї така тема, Ї люди, зац≥кавлен≥, щоб вийшов матер≥ал та готов≥ за це платити, ¤к за рекламу. якщо кер≥вництво погоджувалос¤, журнал≥ст бравс¤ до справи, збирав ≥нформац≥ю, готував публ≥кац≥ю, ¤ка друкувалась. ≤ отримував за це свою частку.

™ й ≥нш≥ вар≥анти. —каж≥мо, кер≥вництво виданн¤ за де¤ких умов не даЇ згоди на публ≥кац≥ю. “од≥ журнал≥ст схил¤Їтьс¤ до ман≥пул¤ц≥й. ѕрим≥ром, коли в≥н зазделег≥дь знаЇ, що редактор не погодитьс¤ розм≥стити матер≥ал на запропоновану тему, в≥н буде намагатись просто подати тему п≥д найвиг≥дн≥шим кутом зору. ўоб дл¤ редакц≥њ це мало вигл¤д досить актуальноњ теми, а дл¤ замовник≥в Ц стало виг≥дною справою. ўо ж до журнал≥ста, то в≥н зможе вбити одразу двох зайц≥в, та й ще отримати св≥й гонорар.

¬Ќ”“–≤ЎЌ™ «ј¬ƒјЌЌя. “ут мова йде про, на перший погл¤д, справжнЇ редакц≥йне завданн¤. ќсь приклад. ѕ≥д час вибор≥в ≥нвестори, ¤к≥ мають балотуватись чи то в парламент, чи то в органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤, вир≥шують: виданн¤, ¤ке ≥снуЇ за њхн≥й рахунок, повинно створити певний резонанс на задан≥ теми, щоб створити соб≥ позитивний ≥м≥дж.

–озробл¤Їтьс¤ тематичний план. ∆урнал≥сти отримують завданн¤ та пишуть "на замовлену" тему. Ќа перший погл¤д њхн¤ робота й справд≥ н≥чим не вир≥зн¤Їтьс¤ в≥д редакц≥йного завданн¤. якби не одна умова Ц зм≥ст публ≥кац≥њ, њњ контекст маЇ повн≥стю в≥дображати точку зору, погл¤ди ≥нвестор≥в-замовник≥в. ƒумка журнал≥ста щодо порушеноњ проблеми не беретьс¤ до уваги. ј, ¤кщо журнал≥ст усе таки пише те, що хоче в≥н, воно просто не друкуЇтьс¤.

Ѕезперечно, хтось може зауважити, що в журнал≥ста у такому випадку Ї виб≥р Ц в≥н може в≥дмовитись в≥д завданн¤, ¤ке суперечить його погл¤дам. ћоже. ѕроте н≥хто не дасть гарант≥њ, що в≥н ≥ надал≥ залишитьс¤ на робот≥, що не зазнаЇ утиску в≥д ≥нвестор≥в та кер≥вництва редакц≥њ. ј вступити у конфл≥кт ≥з верх≥вкою редакц≥њ наважитьс¤ не кожен. ≤ тут вже маЇ сеснс вести мову про свободу погл¤д≥в, свободу слова та «ћ≤ взагал≥.

“реба зауважути, що в такого типу замовленн¤ Ї ще одна характерна риса Ц надлишков≥ грош≥ за замовленн¤ редакц≥¤ найчаст≥ше журнал≥стов≥ не виплачуЇ. Ћише гонорар, ¤кий йому мають платити за законом.

ќтже ми розгл¤нули к≥лька тип≥в в≥тчизн¤ного замовленн¤. ѕроте ми все ж таки не з'¤сували: ¤кий ≥з них Ї справжн≥м замовленн¤м? ƒл¤ цього ми повинн≥ визначити основн≥ риси матер≥алу "на змовленн¤" (безумовно, вони ор≥Їнтовн≥):

1. ” матер≥ал≥ стоњть псевдон≥м зам≥сть справжнього пр≥звища автора. ÷е, певно, Ї одним ≥з основних показник≥в того, що автор не бажаЇ показувати своЇ справжнЇ обличч¤ читачев≥. ј, отже, можна припустити, що в≥н повн≥стю не погоджуЇтьс¤ ≥з викладеними в публ≥кац≥њ думками. „и навпаки Ц не хоче, щоб вона асоц≥ювалась ≥з його пр≥звищем.

2. ѕубл≥кац≥¤, що з'¤вилас¤ у виданн≥, не маЇ св≥жоњ ≥нформац≥њ, Ї несвоЇчасною чи не зовс≥м актуальною.

3. якщо в матер≥ал≥ ¤скраво виражена лише одноман≥тна позиц≥¤ ¤когось автора, в≥дчуваЇтьс¤ однобокий висл≥в думок, бракуЇ факт≥в та коментар≥в, а аргументи не Ї переконливими. ” простор≥чч≥ фактаж у таких матер≥алах називають "прит¤гнутим за вуха".

4. ѕубл≥кац≥¤ дез≥нформуЇ читача, надаючи йому лише шматки компромата, ¤кий ¤скравовиражено паплюжить ≥м≥дж того чи ≥ншого пол≥тичного, б≥знесового чи комерц≥йного угрупуванн¤. јбо ¤кщо публ≥кац≥¤ Ї одн≥Їю з багатьох у сер≥њ однотематичних матер≥ал≥в, що друкуютьс¤ пост≥йно у виданн≥.

5. –озм≥р оплати роботи журнал≥ста не Ї критер≥Їм, за ¤ким можна оц≥нювати: чи це був матер≥ал "на замовленн¤", чи просто в≥льна тема, чи справжнЇ редакц≥йне завданн¤. Ѕо н≥хто не може дати стов≥дсотковоњ гарант≥њ Ц ск≥льки грошей отримав журнал≥ст за публ≥кац≥ю.

ќтже, ми д≥йшли висновку: матер≥алом "на замовленн¤" може бути будь-¤кий ≥з трьох тип≥в, зазначених ран≥ше, ¤кщо в≥н маЇ хоча б к≥лька з названих п'¤ти ознак. ’очетьс¤ також зазначити, що УзамовництвоФ досить р≥дко трапл¤Їтьс¤ в чистому вигл¤д≥, з огл¤ду на р≥зноман≥тн≥ умови п≥дготовки публ≥кац≥њ. ѕро кам≥нц≥ спотиканн¤ знають лише автори матер≥алу та його замовник.

“акож досить непом≥тна межа м≥ж редакц≥йним завданн¤м та матер≥алом "на замовленн¤". Ѕо ж п≥д час виконанн¤ редакц≥йного завданн¤, журнал≥ст просто з ¤кихось ≥нших м≥ркувань, може вир≥шити, скаж≥мо, не ставити власне пр≥звище. ’оча б, щоб пот≥м не мати непорозум≥нь ≥з тими, про кого пише, щоб н≥чого не загрожувало ан≥ йому, ан≥ його родин≥.

“ому однозначно сказати, що матер≥али "на замовленн¤" Ї ¤вищем лише притаманним нашому сусп≥льству чи особлив≥стю в≥тчизн¤ноњ журнал≥стики, це означаЇ Ц помилитись. “очним формулюванн¤м буде висловлюванн¤, що вираз "матер≥ал на замовленн¤" Ї н≥чим ≥ншим, ¤к витвором сучасноњ л≥нгв≥стики, що виникла за умов становленн¤ журнал≥стики нового пер≥оду.

1	2

Ќазва: ћатер≥ал на замовленн¤, особлив≥сть сучасноњ журнал≥стики
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (579 прочитано)