∆урнал≥стика > ћ≥жнародне гуман≥тарне право та журнал≥стика

ћ≥жнародне гуман≥тарне право та журнал≥стика

ѕо¤в≥ пон¤ттю м≥жнародне гуман≥тарне право ми зобовТ¤зан≥ швейцарському професоров≥ ∆ану ѕ≥кте. ¬≥н ≥з 1946 року був директором ћ≥жнародного  ом≥тету „ервоного ’реста (ћ „’) ≥ в≥дпов≥дальним за п≥дготовчу роботу з прийн¤тт¤ в 1949 роц≥ чотирьох ∆еневських конвенц≥й про захист жертв в≥йни.

ћ≥жнародне гуман≥тарне право ¤вл¤Ї собою триЇдине ц≥ле таких галузевих складових, ¤к Уѕраво ∆еневиФ, Уѕраво √аагиФ, ≥ вс≥ м≥жнародн≥ угоди, що стосуютьс¤ захисту прав людини. ѕри цьому ∆еневське право, або власне Угуман≥тарне правоФ, охорон¤Ї ≥нтереси в≥йськових, ¤к≥ вийшли з≥ строю, ≥ ос≥б, ¤к≥ не беруть участ≥ у бойових д≥¤х. ј √аазьке право, або Уѕраво в≥йниФ обумовлюЇ права та обовТ¤зки стор≥н, що воюють при проведенн≥ в≥йськових операц≥й, обмежуючи виб≥р засоб≥в запод≥¤нн¤ збитк≥в.

Ѕлизьк≥сть ≥ взаЇмозвТ¤зок системи прав людини ≥ гуман≥тарного права п≥дштовхнули ∆ана ѕ≥кте до висновку про можлив≥сть њх обТЇднанн¤ Уп≥д загальною назвоюФ. Ѕо Управо в≥йниФ ≥ Управа людиниФ- це дв≥ п≥дгалуз≥ гуман≥тарного права, дв≥ самост≥йн≥ правов≥ системи в рамках м≥жнародного гуман≥тарного права, що д≥ють в р≥зних умовах, захищаючи права людини, Управо в≥йниФ прагне до зменшенн¤ б≥дувань людей п≥д час в≥йни, а Управа людиниФ захищають людську особист≥сть в≥д свавол≥ у в≥льний час.

—татистика ћ „’ св≥дчить, що за останн≥ 5.000 рок≥в було близько 14.000 в≥йн, у ¤ких загинуло приблизно 5 млрд. людей. «а останн≥ 3.400 рок≥в на «емл≥ було лише 250 рок≥в загального миру.

ѕ≥д час в≥йни обовТ¤зково, щоб громад¤ни були по≥нформован≥ та здатн≥ оц≥нити д≥њ свого ур¤ду ≥ висловити своЇ схваленн¤ або несхваленн¤ цих д≥й. Ѕез такоњ взаЇмод≥њ демократ≥¤ ставитьс¤ п≥д смертельну загрозу ¤к на довгу перспективу, так ≥ на короткий строк.

«ћ≤ в≥д≥грають особливо важливу роль у часи в≥йни, оск≥льки вони можуть передбачити порушенн¤ основоположних прав, у тому числ≥ порушенн¤ гуман≥тарного права.

” пер≥од переходу в≥д конфронтац≥њ до сп≥вроб≥тництва держав св≥ту (друга половина 80-х-90-т≥ роки ’’ стол≥тт¤) не вдалос¤ повн≥стю уникнути локальних збройних конфл≥кт≥в. «ростаЇ роль ќќЌ, що продовжуЇ виконувати функц≥њ миротворц¤ та арб≥тра в р≥зноман≥тних конфл≥ктних ситуац≥¤х. Ѕ≥льш активною стала д≥¤льн≥сть ќрган≥зац≥њ з безпеки та сп≥вроб≥тництва у ™вроп≥ (ќЅ—™), що, користуючись засобами УпревентивноњФ (¤ка випереджаЇ под≥њ) дипломат≥њ, прагне до врегулюванн¤ та запоб≥ганн¤ конфл≥ктам на Ївропейському континент≥.

∆урнал≥сти не можуть оминути под≥њ, повТ¤зан≥ з порушенн¤м прав людини. ѕроте б≥льш≥сть публ≥кац≥й таке пон¤тт¤, ¤к Упорушенн¤ прав людиниФ не згадуЇ. ѕишуть про те, що людей Убили дубинкамиФ, Упересл≥дувалиФ, людьми УторгувалиФ, але на стор≥нках газет ч≥тко не зазначалос¤, що порушувалис¤ права людини (так у б≥льшост≥ випадк≥в). ћоже тому, що вже багато сказано - в ≥стор≥њ немало приклад≥в, коли людську особист≥сть намагалис¤ пригн≥тити чи принизити. ћинали роки ≥ поступово зТ¤вилис¤ «агальна декларац≥¤ прав людини, ™вропейська конвенц≥¤ з прав людини та ≥нш≥ м≥жнародн≥ договори.

Ќаприк≥нц≥ 60-х рок≥в у ѕ≥вн≥чн≥й ≤рланд≥њ виник конфл≥кт через те, що католицька менш≥сть зазнавала дискрим≥нац≥њ за рел≥г≥йною ознакою. ” 1968 роц≥ мирна демонстрац≥¤ була роз≥гнана пол≥ц≥Їю (при цьому постраждало 77 ос≥б).

ѕод≥бне питанн¤ було п≥дн¤те ёр≥Їм —авенком, журнал≥стом У»звестийФ, ¤кий пов≥домив, що у ƒжакарт≥ дек≥лька тис¤ч демонстрант≥в, переважно студент≥в, намагалис¤ пройти до Ѕудинку парламенту. ¬≥йська зустр≥ли њх дубинками.

1 жовтн¤ 1999 року в газет≥ У»звести¤Ф читаЇмо пов≥домленн¤ про те, що УЕдубинками зустр≥ла в Ѕелград≥ югославська пол≥ц≥¤ учасник≥в 30-тис¤чноњ ман≥фестац≥њ протестам проти режиму ћ≥лошевичаФ. ∆урнал≥ст “арас Ћар≥ох≥н зазначаЇ, що Уучасник≥вЕпересл≥дували ≥ продовжували битиФ. ¬≥ктор «амТ¤т≥н у газет≥ УƒеньФ в≥д 21 вересн¤ 1999року засуджуЇ м≥жнародну сп≥льноту в тому, що вона Успочатку чомусь спок≥йно дала косовському конфл≥кту дос¤гти крайньоњ фази, а тепер так само спок≥йно дивитьс¤ на насл≥дкиЕФ.

ѕосол —–ё с ”крањн≥ ¬ойко ƒапчевич, ¤к зазначаЇ газета УƒеньФ (1999.-23 вер.), усе, що в≥дбуваЇтьс¤, називаЇ Угеноцидом проти югославського народу, звинувачуючи  ‘ќ– ≥ цив≥льн≥ м≥с≥њ у безд≥¤льност≥.

як пов≥домл¤Ї газета У»звести¤Ф в≥д 2 листопада 1999 року, У≥з московського ≥нформац≥йного центру над≥йшов черговий циркул¤р: в≥йни б≥льше не показуватиЕ мовл¤в, ƒума ≥ св≥това громада хвилюютьс¤Ф.

ј куди в такому випадку под≥ти свободу «ћ≤, ¤ка Ув умовах конфл≥кт≥вЕмаЇ дотримуватис¤, адже право окремоњ людини ≥ сусп≥льства в ц≥лому на отриманн¤ ≥нформац≥њЕособливо важливо в таких ситуац≥¤хФ (рекомендац≥¤ є –(96)4 державам-членам –™ про способи захисту журнал≥ст≥в, ¤к≥ працюють в умовах конфл≥кт≥в ≥ напруженост≥).

„исленн≥ заклики, зверненн¤ св≥товоњ сп≥льноти до ћоскви припинити воЇнн≥ д≥њ в „ечн≥ так ≥ не почули. 29 жовтн¤ на прес-конференц≥њ в Ќью-…орку, ћосква вир≥шила переконати вс≥х у своњй правот≥. —умн≥вно проте, адже надто велика жертва на кону вс≥х цих под≥й-тис¤ч≥ людських житт≥в.

ѕроте сл≥д зазначити, що журнал≥сти не залишають поза увагою проблеми прав людини. ѕом≥ж р¤дками своњх публ≥кац≥й, вони закликають до гуманност≥, дотриманн¤ прав людини, ¤к≥ в мирний час залишаютьс¤ ≥нод≥ поза увагою.

∆урнал≥стка «о¤ «агородн¤ схил¤Їтьс¤ до думки, що Узахищатись силою проти насильства можна, але не п≥дносити њњ до абсолюту. ѕеремогти ж його (зло- ѕ.ќ.) лише агрес≥Їю УпостфактумФ-марн≥ зусилл¤. ÷е сп≥раль, з кожним витком ¤коњ все важче тисне на сусп≥льство нестерпний т¤гар злаЕФ. „и можна нейтрал≥зувати злочинн≥сть?-можна, але гуман≥змом ≥ т≥льки гуман≥змом. “≥Їю самою ≥деЇю розпТ¤того ’риста.

1

Ќазва: ћ≥жнародне гуман≥тарне право та журнал≥стика
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (676 прочитано)