∆урнал≥стика > ќбраз автора наукового твору

≤мпл≥цитно передане ставленн¤ автора до описуваних ¤вищ ≥ в абзацопод≥л≥, ¤кий, под≥бно до абзац≥в у художн≥й л≥тератур≥, подекуди виконуЇ емоц≥йно-експресивну функц≥ю. “ак, в окремий абзац вид≥лене реченн¤: ”крањнська мова не була зовс≥м поза наукою (–,227) св≥дчить про небайдуж≥сть до мови. “аке саме ставленн¤ автор намагаЇтьс¤ сформувати й у читача, дов≥р¤ючи йому, вбачаючи в ньому однодумц¤.

 оротк≥ реченн¤, вид≥лен≥ в окрем≥ абзаци, виконують функц≥ю орган≥зац≥њ читанн¤, наприклад, окремими абзацами подано так≥ реченн¤: —пробуЇмо дати схему комун≥кативноњ п≥дструктури. ћожемо у¤вити два њњ вар≥анти (‘,240); “рет≥й вим≥р тексту - вглиб (‘,245).

—пр¤мован≥сть на читача ви¤вл¤Їтьс¤ у вживанн≥ таких текстотв≥рних конструкц≥й: ≤ трет≥й постулат (¬¬,31); ѕ≥дсумуЇмо (‘,232); Ќеобх≥дно уточнити (‘,235); «верн≥мос¤ до драматург≥њ (–,113);  ≥лька сл≥в про д≥Їсл≥вн≥ форми (–,115);

Ќарешт≥, текстотв≥рна конструкц≥¤ Фзапитанн¤ - в≥дпов≥дьФ, ¤ка ≥м≥туЇ д≥алог автора з читачем, широко представлена в анал≥зованих текстах: ¬≥д чого залежить структура тексту в план≥ комун≥кативному? ¬≥д характеру функц≥њ впливу на людину. ¬≥д чого ж залежить цей характер? ¬≥д таких фактор≥в...Ф (¬¬,24); який з рукопис≥в Ї досконал≥ший? як доводить ¬.¬.Ќ≥мчук, арраський. ¬≥н у багатьох питанн¤х досконал≥ше ≥нтерпретуЇ структуру украњнськоњ граматики (–,101); як же оц≥нювати словТ¤норуську мову й мову √.—ковороди з погл¤ду њх належност≥ до украњнськоњ л≥тературноњ мови? ¬≥дпов≥дь на це питанн¤ не проста. “ут можна було б провести аналог≥ю з церковнословТ¤нською мовою час≥в  ињвськоњ –ус≥... (–,131); „и в≥дчуваЇтьс¤ перегук м≥ж лексичним складом украњнських ≥сторичних п≥сень та дум ≥ староукрањнськоњ авторськоњ поез≥њ? Ѕезперечно, в≥дчуваЇтьс¤. ¬≥н пом≥тний у ... (–,190); ј ¤к з мовою ≤.‘ранка? « одного боку... (–,268); „и можна стверджувати, що звТ¤зок ≥з фольклором - така ж визначальна ознака нац≥ональноњ поез≥њ? ћабуть, так (–,268).

—труктура ≥ зм≥ст в≥дпов≥дей дають змогу додати певних рис до характеристики автор≥в: це ≥ повага до колег, ¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ у звертанн≥ до сл≥в ≥нших науковц≥в з приводу сказаного (¤к доводить...), це ≥ переконан≥сть (безперечно), ≥ сумн≥в (мабуть), урахуванн¤ р≥зних п≥дход≥в (з одного боку) ≥ узагальненн¤ на основ≥ з≥ставлень (провести аналог≥ю) - словом, про¤ви профес≥йних рис науковц≥в, ¤к≥, до того ж, ц≥лком коректно ви¤вл¤ють себе в архетип≥чн≥й пар≥ автор-читач.

«агального некатегоричного звучанн¤ анал≥зованих текст≥в не порушують нав≥ть поодинок≥ сентенц≥њ: ” наш час украњнська л≥тературна мова знову п≥дн≥маЇтьс¤ на власн≥ ноги. ƒл¤ цього њй потр≥бн≥ над≥йн≥ опори. ќдн≥Їю з них Ї правдиво викладена ≥стор≥¤: п≥знай самого себе - й ти будеш непереможний (–,9); ¬≥д несмаку до несмаку - один крок (–,152); ” невол≥ скр≥зь погано (–,210); ѕереконуванн¤ Фв лобФ - це не кращий прийом. Ћамати соц≥альний емоц≥йний стереотип треба поступово, розумно, обережно (¬¬,57).

јвтори текст≥в часом вдаютьс¤ до образних засоб≥в, що, ¤к в≥домо, не Ї визначальним елементом наукового стилю. ≤ контактну, ≥ виразову функц≥њ виконують розгорнут≥ метафори:

ќсвоЇнн¤ фольклорноњ ц≥лини - це не лише вирощенн¤ на зораних земл¤х тих злак≥в, що ростуть самос≥вом у степу. ћайстерн≥сть хл≥бороба пол¤гаЇ в тому, що в≥н ум≥Ї в≥д≥брати найкраще зерно, пом≥стити його в родючий ірунт ≥ добре догл¤нути пос≥ви. ћайстерн≥сть поета нагадуЇ хл≥боробську працю: з паралел≥зм≥в ≥ сталих пор≥вн¤нь в≥н видобуваЇ слова-символи, добре знаючи, що символ≥чн≥сть у них п≥дтримуЇтьс¤ звТ¤зком ≥з фольклорною образн≥стю, ≥ ставить њх у новий семантичний контекст. “ак зТ¤вл¤ютьс¤ нов≥, суто авторськ≥ образи, переважно метафори (–,184).

якщо звичайний канал звТ¤зку починаЇ працювати з того моменту, ¤к його вв≥мкнули, то канал соц≥ального звТ¤зку дл¤ Фзн¤тт¤ трубкиФ вимагаЇ, щоб текст привернув увагу адресата ≥ був оц≥нений ним ¤к ц≥кавий. “≥льки тод≥ в≥н буде його читати. ѕримусити автора зн¤ти трубку повинен сам текст (¬¬,25).

™ в текстах ≥ ≥нш≥ образн≥ засоби: «наком ефективност≥ структури тексту Ї його арх≥тектон≥чна досконал≥сть. ¬она ≥накше не ≥снуЇ, н≥ж у граф≥чно-знаков≥й тканин≥, ¤ка Ї формою всього того, що в≥дбуваЇтьс¤ на сцен≥ ѕсих≥ки јвтора й —в≥домост≥ —усп≥льства (¬¬,12);  онтакт ув≥мкнений. јле людський канал звТ¤зку легко вимикаЇтьс¤ - увага стомлюЇтьс¤ ≥ слабне, њњ заколихують монотонн≥ збудники, губитьс¤ канва думки. —труктура тексту повинна чинити оп≥р под≥бним перешкодам (¬¬, 25); якщо у текст≥ ф≥ксуютьс¤ зм≥стов≥ ФпрогалиниФ, що ускладнюють розум≥нн¤, то обовТ¤зково треба в≥дновити це Фпровалл¤Ф зм≥сту (¬¬,30); ...процес думанн¤ поступово визр≥ваЇ ≥ шл≥фуЇтьс¤ у слов≥, ¤ке може бути вт≥лене у граф≥чний знак. —лово не Ї сорочка, в ¤ку од¤гаЇтьс¤ думка (¬¬,37); фольклоризми виступають ¤к орнаментац≥¤, ¤к вишивка на ком≥р≥ й на рукавах сорочки (–,241); опис природи у ј.“есленка - простий, ледь заштрихований (–,264); з≥ставленн¤ у  оцюбинського, н≥би на образку (–,273); мова ћ. ул≥ша - це ц≥лий океан (–,304); јл≥терац≥њ в Ѕ.јнтонича перехлюпують через край (–,334);  омун≥кативно ефективний тв≥р - пл≥д умов комун≥кативного акту (‘,228); ѕочаток фрази також н≥би ключ до нењ (‘,245); ” людини, ¤ка волод≥Ї мовою Ї рефлекс на слово (‘,246); ≤снуЇ низка способ≥в викладу, ¤к≥ створюють Фкомун≥кативний комфортФ.., при пунктирному способ≥.., мазковий спос≥б.., при круговому способ≥.., дос¤гаЇтьс¤ також способом к≥льцюванн¤ (‘,255);

”живанн¤ образних конструкц≥й св≥дчить про небайдуже ставленн¤ автор≥в наукових твор≥в до досл≥джуваних обТЇкт≥в, що зрештою зближуЇ автора ≥ читача, ¤к зближують окремих людей сп≥льн≥ ≥нтереси. ™ й ≥нш≥ засоби зменшенн¤ ≥нтерактивноњ дистанц≥њ м≥ж автором ≥ читачем: Ф≤нтим≥зац≥¤ знаходить вираз у показ≥ власного ставленн¤ до предмета, у зауваженн¤х про процес досл≥дженн¤ ≥ хвилюванн¤ досл≥дника в його процес≥, в використанн≥ експресивно забарвлених ≥ простор≥чних лексики та конструкц≥йФ [8]. “ак, емоц≥йне ставленн¤ автора Ф≤стор≥њФ до обТЇкта досл≥дженн¤ - мови - в≥ддзеркалюЇтьс¤ в текст≥. ћова дл¤ автора - живий орган≥зм. ÷е часом експл≥ковано (так, церковнословТ¤нську мову п≥вденноруськоњ редакц≥њ названо живим орган≥змом, ¤кий обм≥нювавс¤ творчою енерг≥Їю ¤к з канон≥чною л≥тературою, так ≥ з давньоруськими творами - –,18), а найчаст≥ше - передано ≥мпл≥цитно, в численних персон≥ф≥кац≥¤х: юридично-д≥лова мова... не цуралас¤ й старословТ¤нських сл≥в та форм (–,10); церковнословТ¤нська мова не здавала своњх позиц≥й... (–,48); ≤ хоч фонетична ≥ морфолог≥чна системи украњнськоњ мови у грамотах, здаЇтьс¤, повн≥стю перемогли, але традиц≥йна система письма часто це приховувала... ”крањнськ≥ традиц≥йн≥ риси, закамуфльован≥ традиц≥йним письмом, виступають все ж значно виразн≥ше, н≥ж у попередн≥й пер≥од (–,48).

—тавленн¤ автора до мови ¤к до живоњ ≥стоти - трепетне, обережне, не насильницьке - ви¤вл¤Їтьс¤ в тому що дол¤ њњ викликаЇ суперечлив≥ почутт¤: г≥ркоти, коли њњ зневажають (∆итт¤ л≥тературноњ мови ледь жевр≥ло в малозрозум≥л≥й церковнословТ¤нщин≥ - –,146; —працювало звичайне чиновницьке нев≥гластво. ћожливо, до цього спричинилис¤ публ≥кац≥њ в польських виданн¤х, де украњнська мова називалас¤ д≥алектом польськоњ. «окрема, ц¤ думка рельЇфно була виражена у статт≥ ¬.ћ≥цкевича... ≥ почала розгулювати в рос≥йських виданн¤х. Ќасл≥дком цього став сумно в≥домий ¬алуЇвський циркул¤р... - –,222, ≥ присмаченоњ ц≥Їю г≥ркотою радост≥ в≥д життЇвоњ сили мови (Ќа цьому, звичайно, ≥стор≥¤ украњнськоњ л≥тературноњ мови не вичерпуЇтьс¤: перед нею, незважаючи на вс≥л¤к≥ перепони, ще довг≥ в≥ки розвитку.  ожного разу, коли на н≥й ставили хрест ≥ казали, що њњ Фне было, нет и не будетФ, вона знову воскресала, ставала всеохопн≥шою ≥ життЇздатн≥шою - –,377).

јнал≥зован≥ тексти св≥дчать про те, що науковий стиль останн≥м часом зазнаЇ зм≥н, поповнюючись емоц≥йними та ≥ншими експресивними елементами. ўоправда, устален≥ стереотипи беземоц≥йного викладу перебороти важко: ФЌа жаль, Фаскетична традиц≥¤Ф, ¤ка почалас¤, мабуть, з Ќьютона ≥ започаткувала в т≥ часи лицем≥рну скромн≥сть звичањв англ≥йських середньов≥чних церковних ун≥верситет≥в ( ембридж), змушуЇ багатьох автор≥в аж до сьогодн≥ ретельно вилучати з наукових пов≥домлень усе те, що, на њхню думку, безпосередньо не стосуЇтьс¤ одержаних результат≥в ≥ використаних метод≥вФ [9]. «а час≥в ¬≥дродженн¤ Фаскетична традиц≥¤Ф почасти зумовлювалас¤ ще й мовою викладу: дл¤ вираженн¤ наукових пон¤ть використовували класичну мову - латинську, експресивну функц≥ю виконували нац≥ональн≥ мови.  р≥м того, за той невеликий часовий пром≥жок, що наука розвивалас¤ незалежно в≥д рел≥г≥њ, вона ще не могла повн≥стю в≥дмовитис¤ в≥д метаф≥зичного (схоластичного) стилю. ” сучасн≥й науков≥й л≥тератур≥ ФаскетичнийФ стиль продовжуЇ ≥снуватxи т≥льки Фза ≥нерц≥ЇюФ, часом гальмуючи розвиток п≥знанн¤. ”чен≥ давно пом≥тили недосконал≥сть, неповноц≥нн≥сть традиц≥йного викладу: Ф—ухий запис чи документ, ¤к≥ лежать в основ≥ ≥сторичного досл≥дженн¤, дають лиш в≥ддалене у¤вленн¤ про реальний процесФ [10]. ” наш час на зм≥ну сухому викладов≥ приходить своЇр≥дний науково-≥рон≥чний стиль, що повТ¤зано з≥ зб≥льшенн¤м ≥нформац≥њ, ускладненн¤м наукових знань тощо [11].

” текст≥ Ф≤стор≥њФ чимало висловлювань з ≥рон≥чною конотац≥Їю. ’арактерною ознакою њњ Ї те, що це не зловт≥шанн¤, не глузуванн¤, а ≥рон≥¤ з≥ знаком ФплюсФ (з позитивним емоц≥йним забарвленн¤м), хоча й поЇднана з ≥ншими, часом сумного спектра, почутт¤ми: ≥з захопленн¤м: ≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тературноњ мови - це тањна за с≥мома печатками (–,3); з≥ сп≥вчутт¤м: ќсоба цар¤ у них, зокрема у  в≥тки, просто обожнюЇтьс¤... (–,155); з г≥ркотою: ќф≥ц≥йна в≥денська влада ¤кихось особливих заборон на розвиток украњнськоњ мови й украњнськоњ школи не накладала. ¬она взагал≥ т≥льки недавно зробила дл¤ себе в≥дкритт¤, що в √аличин≥ ≥ в Ћодомер≥њ живе ¤кийсь ≥нший, н≥ж пол¤ки, народ (–,225).

1	2	3

Ќазва: ќбраз автора наукового твору
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1005 прочитано)