∆урнал≥стика > ќсобливост≥ мови пер≥одичних видань

ќсобливост≥ мови пер≥одичних видань

¬ умовах демократизац≥њ й дальшого оновленн¤ сусп≥льства певних зм≥н зазнають його ≥нформац≥йний прост≥р, ≥нформац≥йна пол≥тика. «рештою, зм≥нюютьс¤ ≥ люди, ¤к≥ виробл¤ють, передають ≥ споживають ≥нформац≥йну продукц≥ю. «начного оновленн¤ зазнало ≥ зазнаЇ також слово, що функц≥онуЇ в засобах масовоњ комун≥кац≥њ. јдже в≥д мови ≥ стилю багато в чому залежить попул¤рн≥сть виданн¤, д≥Їв≥сть його виступ≥в. Ќав≥ть найправильн≥ша й найглибша думка, викладена будь-¤к, дуже часто проходить повз увагу читача, тому засоби масовоњ ≥нформац≥њ моб≥л≥зують ус≥ можливост≥, ус≥ ресурси мови дл¤ впливу на розум ≥ почутт¤ читач≥в, бо йдетьс¤ про ту сферу функц≥онуванн¤ л≥тературноњ мови, ¤ка формуЇ пол≥тичне мисленн¤, громад¤нську позиц≥ю, в≥дображаЇ певний р≥вень соц≥ально-культурного розвитку сусп≥льства та його член≥в.

ќсобливо великоњ ваги це набуваЇ у наш≥й прес≥, адже газета маЇ велику аудитор≥ю ≥ часто служить мовним еталоном. « огл¤ду на це п≥двищуЇтьс¤ в≥дпов≥дальн≥сть прац≥вник≥в «ћ≤ за мовне оформленн¤ газетних матер≥ал≥в, бо кожна помилка, помножена на тираж виданн¤, проходить перед очима р≥зних за в≥ком ≥ фахом людей при загальному дов≥р'њ до друкованого слова ф≥ксуЇтьс¤ у сфер≥ св≥домого чи п≥дсв≥домого, заважаючи виробленню й закр≥пленню навичок грамотност≥.

“ому «ћ  повинн≥ в≥д≥гравати дедал≥ б≥льшу роль у розвитку л≥тературноњ мови, у збагаченн≥ њњ словника. јдже профес≥онал≥зм ≥ компетентн≥сть журнал≥ста, його точн≥сть у поводженн≥ з≥ словом, скрупульозн≥сть, його майстерн≥сть, п≥д чим сл≥д розум≥ти й вм≥нн¤ лакон≥чно, доступно, образно викладати думки, що забезпечуЇ ефективн≥сть ≥ правильн≥сть сприйманн¤ њх читачем. ј правильному розум≥нню допомагаЇ насамперед системн≥сть, нормативн≥сть мовних засоб≥в, тобто мова газети ≥ правопис тексту мають бути нормативними, л≥тературними.

—л≥д зазначити, що "мова газети" Ч пон¤тт¤ багатогранне, оск≥льки на шпальтах газети присутн≥ вс≥ стил≥ л≥тературноњ мови: ≥нформац≥йна хрон≥ка витримана у д≥ловому стил≥, ур¤дов≥ постанови, дипломатичн≥ документи ≥ т. д. Ч в оф≥ц≥йно-документальному, численн≥ статт≥ про науково-техн≥чн≥ дос¤гненн¤, статистично-економ≥чн≥ огл¤ди тощо в≥дпов≥дають вимогам наукового стилю. ƒе¤ким жанрам властива найб≥льше публ≥цистичн≥сть (пропагандистськ≥ матер≥али), в ≥нших "г≥бридних" жанрах поЇднуютьс¤ риси публ≥цистичного ≥ л≥тературно-художнього стил≥в (нарис, фейлетон), а ще в ≥нших переважають ознаки усного розмовного мовленн¤ (≥нтерв'ю, репортаж) тощо.

ќтже, реал≥зуючи так≥ р≥зноаспектн≥ функц≥њ, ¤к пов≥домленн¤ ≥ вплив, мова газети не може обмежитис¤ рамками одного ¤когось стилю. ј це св≥дчить про те, що особливост≥ функц≥онуванн¤ мови у сфер≥ журнал≥стики визначають багато чинник≥в. Ќаприклад, пол≥функц≥ональн≥сть преси вимагаЇ в≥д мови гнучкост≥, масов≥сть Ч ун≥версал≥зац≥њ, пост≥йна динам≥ка розвитку сусп≥льства Ч оновленн¤. “ому можна стверджувати, що форма пов≥домленн¤, ¤ку читач не лише д≥стаЇ, а й активно сприймаЇ через газету, Ї складним актом мовноњ комун≥кац≥њ, що дозвол¤Ї розгл¤дати мову пер≥одичного виданн¤ ¤к ¤вище, в ¤кому в≥дбуваютьс¤ важлив≥ динам≥чн≥ процеси у зв'¤зку з њњ функц≥Їю бути засобом сп≥лкуванн¤ в умовах дальшоњ демократизац≥њ сусп≥льства ≥ п≥днесенн¤ р≥вн¤ культури, в умовах усуненн¤ негативних ¤вищ у багатьох сферах сусп≥льного житт¤.

јле сл≥д зважати на те, що преса становить особливу сферу дл¤ функц≥онуванн¤ мови, ≥ вс≥ процеси, ¤к≥ тут проход¤ть, не т≥льки в≥дбивають мовленнЇву ситуац≥ю взагал≥, а й впливають на структуру самоњ мовноњ системи, що, у свою чергу, вимагаЇ всеб≥чного знанн¤ мови, ум≥нн¤ користуватис¤ нею ≥ ¤к засобом п≥знанн¤, ≥ ¤к знар¤дд¤м сп≥лкуванн¤ й передач≥ ≥нформац≥њ, ≥ ¤к джерелом естетичного розвитку Ч нев≥д'Їмноњ ознаки осв≥ченоњ, усеб≥чно розвиненоњ людини, а особливо прац≥вник≥в «ћ .

ѕроте у газетному мовленн≥, на жаль, трапл¤ютьс¤ численн≥ в≥дхиленн¤ в≥д мовностил≥стичних норм на р≥вн≥ лексики, фразеолог≥њ, у систем≥ граматики, що Ї показником певних тенденц≥й, ¤к≥ виникають в умовах б≥л≥нгв≥зму та ви¤вл¤ють здатн≥сть до переходу в законом≥рност≥ внасл≥док складних соц≥опсих≥чних процес≥в, що постають через взаЇмод≥ю двох контактуючих мов Ч украњнськоњ та рос≥йськоњ. јнал≥з причин таких в≥дступ≥в у л≥нгв≥стичному та екстрал≥нгв≥стичному планах засв≥дчуЇ, що вони зумовлюютьс¤, зокрема, недостатн≥м опануванн¤м норм л≥тературноњ мови, впливом простор≥чних елемент≥в, усного мовленн¤, д≥алектного оточенн¤, в ¤кому перебуваЇ чи з ¤кого вийшов журнал≥ст, м≥жмовною ≥нтерференц≥Їю, особливо на лексичному р≥вн≥.

ћають рац≥ю досл≥дники, коли стверджують, що виникненн¤ пуристичних тенденц≥й, так само ¤к ≥ практика необмеженого розширенн¤ л≥тературноњ мови, спричин¤ютьс¤ тими самими ¤вищами: незадов≥льним становищем л≥тературноњ мови щодо виконуваних нею сусп≥льних функц≥й, в≥дсутн≥стю природних умов саморегулюванн¤ л≥тературних норм, ¤ке забезпечуЇтьс¤ пост≥йним ≥ р≥зноман≥тним функц≥онуванн¤м л≥тературноњ мови в сусп≥льств≥ [ ультура, 12].

“ому соц≥альна суть виступ≥в журнал≥ст≥в осмислюЇтьс¤ сьогодн≥ на вс≥х р≥вн¤х. ѕретенз≥њ до мови преси висловлюють читач≥, критично намагаютьс¤ перегл¤дати св≥й словесний багаж, актив публ≥цистичних засоб≥в сам≥ журнал≥сти.

јле тут важливо п≥дкреслити, що причини часом негативного ставленн¤ до мови газет корен¤тьс¤ здеб≥льшого не в н≥й сам≥й. ÷е пов'¤зано, по-перше, з недооц≥нкою њњ природи ≥ специф≥ки, по-друге, з тим, що не правом≥рно пор≥внювати газетне мовленн¤ з мовою, наприклад, художньоњ л≥тератури. —удити ж про ¤кост≥ мови пер≥одичного виданн¤ сл≥д за њњ власними законами, точн≥ше особливост¤ми (це передус≥м соц≥альна оц≥нн≥сть, комун≥кативна загальнозначущ≥сть, особливий характер експресивност≥), ¤к≥ вид≥л¤ють њњ ¤к р≥зновид публ≥цистичного стилю серед ≥нших стил≥в л≥тературноњ мови.

1

Ќазва: ќсобливост≥ мови пер≥одичних видань
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (587 прочитано)