∆урнал≥стика > ѕон¤тт¤ У≥нформац≥¤Ф у р≥зних науках

ѕон¤тт¤ У≥нформац≥¤Ф у р≥зних науках

¬ажко переоц≥нити ту роль, ¤ку в≥д≥граЇ у розвитку сучасного сусп≥льства ≥нформац≥¤. ћожна без переб≥льшенн¤ сказати, що сучасне сусп≥льство Ї сусп≥льством ≥нформац≥њ, њњ ерою. ÷¤ ера настала з ’’ стол≥тт¤. ≤нформац≥¤ дозвол¤Ї людству активно працювати з природою, допомагаЇ провести ≥нтеграц≥ю людських зусиль. ѕричому не т≥льки у певних галуз¤х, а в ус≥й людськ≥й д≥¤льност≥ в ц≥лому. «араз ≥нформац≥¤ стала основним ресурсом людства, базою соц≥ального ≥ техн≥чного розвитку.

” наш час проблеми ≥нформац≥њ одн≥ з найпопул¤рн≥ших у науц≥. «≥ створенн¤м теор≥њ ≥нформац≥њ посиланн¤ на нењ часто трапл¤ютьс¤ в прац¤х учених найр≥зноман≥тн≥ших спец≥альностей.

ѕроблеми ≥нформац≥њ досл≥джують ≥нженери, ≥сторики, б≥ологи, соц≥ологи, журнал≥сти та представники багатьох ≥нших галузей науки. ƒе¤к≥ розгл¤дають ≥нформац≥ю "¤к соц≥альне ¤вище, тобто певний феномен, пов'¤заний з д≥¤льн≥стю тих чи ≥нших суб'Їкт≥в соц≥альних сп≥льнот (наприклад, груп) чи соц≥альних ≥нститут≥в (наприклад, установ ≥ орган≥зац≥й, ¤к≥ функц≥онують у сусп≥льств≥)"1.

÷е точка зору соц≥олог≥в. ѕредметом вивченн¤ тут виступаЇ ≥нформац≥йна д≥¤льн≥сть тих чи ≥нших соц≥альних агент≥в. ѕри цьому зв'¤зок ≥нформац≥њ з д≥¤льн≥стю пол¤гаЇ у тому, що перша виступаЇ у вигл¤д≥ предмета, засобу ≥ продукту другоњ.

 р≥м того, спец≥ал≥зована д≥¤льн≥сть у сусп≥льств≥ цих агент≥в реал≥зуЇтьс¤ у форм≥ ¤к спец≥ал≥зованоњ (наприклад, профес≥йноњ) д≥¤льност≥, так ≥ неспец≥ал≥зованоњ (спонтанноњ).

” соц≥олог≥њ пон¤тт¤ ≥нформац≥њ не набуваЇ ¤когось ¤к≥сно ≥ншого зм≥сту, хоча ≥ неповн≥стю використовуЇтьс¤ у тому ж значенн≥, ¤к у теор≥њ ≥нформац≥њ, бо обов'¤зково розгл¤даЇ зм≥ст ≥нформац≥њ, що анал≥зуЇтьс¤. ¬ ц≥лому п≥д ≥нформац≥Їю в соц≥олог≥њ розум≥Їтьс¤ "будь-¤ке пов≥домленн¤ (текст), ¤ке вм≥щуЇ ¤к≥сь в≥домост≥ (нове знанн¤) в≥дносно того чи ≥ншого об'Їкта (предмета пов≥домленн¤)2.

Ќа цьому р≥вн≥ можна вивчати пов≥домленн¤ ≥ все, що з ними пов'¤зано за допомогою комун≥кац≥йного ланцюжка √. ƒ. Ћассвелла. ≤нформац≥¤ в соц≥олог≥њ ви¤вл¤Їтьс¤ за допомогою знаковоњ системи у вигл¤д≥ р≥зноман≥тних текст≥в. —аме за допомогою знак≥в в≥дбуваЇтьс¤ об'Їктивна ф≥ксац≥¤ зм≥сту ≥нформац≥њ. ÷е даЇ змогу, по-перше, в≥докремити ≥нформац≥ю в≥д њњ джерела, по-друге, передати њњ дл¤ сприйн¤тт¤ ≥ншими членами сусп≥льства. як правило, знаки, в ¤ких ф≥ксуЇтьс¤ ≥нформац≥¤, це природна мова, усна чи письмова. јле ж Ї й ≥нш≥ знаков≥ системи Ч в≥д формул до азбуки ћорзе тощо.

“реба зауважити, що ≥нформац≥¤ Ї глобальною проблемою сучасност≥, бо саме в≥д нењ залежить усп≥шний розвиток сусп≥льства.  р≥м того, ≥нформац≥йна взаЇмод≥¤ р≥зних груп людства Ч найважлив≥ша форма соц≥альноњ взаЇмод≥њ. —аме в≥д цього залежить сусп≥льний поступ. ≤нформац≥йний чинник в останн≥ роки спричинив революц≥йн≥ зм≥ни. «араз увесь св≥т включений в Їдину ≥нформац≥йну систему, причому вона працюЇ фактично в режим≥ реального часу. ≤нформац≥¤ дл¤ людства Ї не т≥льки умовою, але й стимулом до д≥њ, дез≥нформац≥¤ та ≥нформац≥йний хаос викликають почутт¤ невпевненост≥ ≥ безсилл¤. ¬елику роль у самопочутт≥ сусп≥льства в≥д≥граЇ також м≥ра задоволенн¤ потреби в ≥нформац≥њ. ” нездоровому сусп≥льств≥, ¤к правило, Ї почутт¤ ≥нформац≥йного голоду.

Ќайб≥льш узагальненим визначенн¤м ≥нформац≥њ Ї њњ трактуванн¤: "¤к в≥дбиток розмањтт¤, ¤ке дозвол¤Ї розгл¤дати у рамках загальноњ концепц≥њ ≥ ≥нформац≥ю в нежив≥й природ≥, пов'¤зану з пон¤тт¤м впор¤дкованост≥, структури, орган≥зац≥њ, ≥ ≥нформац≥ю в ус≥х к≥бернетичних системах (б≥олог≥чних, механ≥чних, насамк≥нець, соц≥альних), перш за все пов'¤зану з пон¤тт¤м управл≥нн¤"3. ≤нш≥ вчен≥ вважають, що "≥нформац≥¤ Ч це знанн¤, але не все знанн¤, ¤ке маЇ людство, а т≥льки та його частина, ¤ка використовуЇтьс¤ дл¤ ор≥Їнтац≥њ, дл¤ активноњ д≥њ, дл¤ управл≥нн¤"4. —правд≥, те знанн¤, ¤ке не вв≥йшло в ужиток, не можна вважати ≥нформац≥Їю, бо ним не користуютьс¤ ≥нш≥ члени сусп≥льства, воно до них не д≥йшло ≥ не може д≥йти.

ћи т≥льки почали розгл¤дати проблему ≥нформац≥њ, а вже переконались, що вчен≥ по-р≥зному трактують це пон¤тт¤. « одного боку, це природно, бо р≥зн≥ вчен≥ по-р≥зному використовують ≥нформац≥ю, з ≥ншого Ч не можна, на наш погл¤д, погодитис¤ з т≥Їю точкою зору, що "немаЇ ≥... не може бути Їдиного визначенн¤ пон¤тт¤ "≥нформац≥¤"5. ѕопри вс≥ особливост≥ розгл¤ду, головн≥, принципов≥ п≥дходи залишаютьс¤ т≥ сам≥, ≥, таким чином, ¤вище ≥нформац≥њ залишаЇтьс¤ принципово те саме, р≥зними Ї т≥льки п≥дходи до нього.

Iснують два пiдходи до природи iнформацiњ Ч атрибутивний i функцiональний. ѕрихильники першого розгл¤дають iнформацiю ¤к об'Їктивну властивiсть усiх матерiальних об'Їктiв (iнформацi¤ Ч атрибут матерiњ); прихильники другого стверджують, що iнформацi¤ Ї умовою i результатом спр¤мованоњ активностi й тому вона виникаЇ тiльки на соцiально-свiдомому рiвнi. Ќе викликаЇ сумн≥ву, що ≥нформац≥¤, ¤кою обм≥нюютьс¤ члени сусп≥льства, обов'¤зково пов'¤зана з в≥дбитт¤м реальност≥. ўе Ќ. ¬≥нер розум≥в п≥д ≥нформац≥Їю позначенн¤ зм≥сту, ¤кий надходить ≥з зовн≥шнього св≥ту у процес≥ пристосуванн¤ до нього людини. ѕри цьому сл≥д п≥дкреслити р≥зницю у ставленн≥ до пошуку та обробки ≥нформац≥њ людини та машини.

≈ќћ, безперечно, значно швидше обробл¤Ї ≥нформац≥ю, н≥ж людина, але це стосуЇтьс¤ т≥льки замкнутоњ системи. ≤з зовн≥шн≥м св≥том людина працюЇ набагато ефективн≥ше.

” вузькому значенн≥ теор≥¤ ≥нформац≥њ Ч це математична теор≥¤ передач≥ пов≥домлень у системах зв'¤зку. ¬иникла вона внасл≥док досл≥джень американського вченого  . Ўеннона. ќсновн≥ њњ постулати так≥. ѕов≥домленн¤ (точн≥ше, њх коди) надход¤ть з джерела ≥нформац≥њ через канал зв'¤зку до приймача ≥нформац≥њ. ÷≥ пов≥домленн¤ зм≥нюють систему знань (тезаурус) приймача, зменшують р≥вень його розмањтт¤, невизначеност≥, ¤кий вим≥рюЇтьс¤ ентроп≥Їю. ≈нтроп≥¤ системи пов≥домлень визначаЇтьс¤ њх в≥рог≥дност¤ми ¤к середнЇ значенн¤ логарифм≥в величин, ¤к≥ Ї зворотними до цих в≥рог≥дностей. ¬им≥р¤ти середню к≥льк≥сть ≥нформац≥њ можна по зменшенню ентроп≥њ сприймача у результат≥ зм≥ни його у¤влень. ƒо реч≥, зв≥дси й приходить одиниц¤ вим≥ру ≥нформац≥њ. ¬она визначаЇтьс¤ к≥льк≥стю ≥нформац≥њ про те, ¤ка з двох однаково в≥рог≥дних под≥й реал≥зувалас¤ ≥ називаЇтьс¤ Уб≥тФ (початок ≥ к≥нець англ≥йського словосполученн¤ binary digit (б≥нарний розр¤д). “еор≥¤ ≥нформац≥њ знайшла розвиток у к≥бернетиц≥. —аме за допомогою теор≥њ ≥нф

ормац≥њ вдалос¤ науково довести загальнов≥домий принцип к≥бернетики про те, що розмањтт¤ системи управл≥нн¤ маЇ бути не нижче розмањтт¤ об'Їкта, ¤кий керуЇтьс¤ ц≥Їю системою6.

Ѕагато корисного дали суперечки щодо природи ≥нформац≥њ. ќдним ≥з результат≥в було виникненн¤ ≥дењ щодо двох ¤к≥сно р≥зних вид≥в ≥нформац≥њ Ч док≥бернетичного ≥ к≥бернетичного. ѕ≥дставою дл¤ ц≥Їњ теор≥њ служить твердженн¤ про р≥зницю ≥нформативноњ природи живоњ та неживоњ матер≥њ.

Ќаприклад, ƒ. ≤. ƒубровський ц≥каво трактуЇ в≥дм≥нн≥сть м≥ж сигналом та ≥нформац≥Їю. ¬≥н зазначаЇ, що ц¤ р≥зниц¤ лежить в основ≥ вид≥ленн¤ двох процес≥в Ч того, що в≥дбуваЇтьс¤ на допсих≥чному р≥вн≥ та р≥вн≥ людськоњ псих≥ки. Ќа р≥вн≥ к≥бернетичноњ системи, ¤ка ще не дос¤гла висот псих≥чного розвитку, сигнал та ≥нформац≥¤ злит≥ воЇдино ≥ використовуютьс¤ разом. ўо ж до системи, ¤ка маЇ здатн≥сть до псих≥чного управл≥нн¤, "то на р≥вн≥ псих≥чного управл≥нн¤ в≥дбуваЇтьс¤ н≥би роздвоЇнн¤ Їдиного, вид≥ленн¤ ≥нформац≥њ з сигналу, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ у суб'Їктивн≥й форм≥ (що р≥внозначно виникненню суб'Їктивноњ форми в≥дбитт¤)"7.

«агалом, коли йдетьс¤ про ≥нформац≥ю в док≥бернетичних системах, де¤к≥ автори висловлюють думку про те, що краще було зм≥нити у цьому випадку терм≥н "≥нформац≥¤". –. јкоф ≥ ‘. ≈мер≥ зауважують, що  . Ўеннон, ¤кий запозичив терм≥н "≥нформац≥¤" з праць ’артл≥ 1928 року, вживав його "переважно в обмеженому (техн≥чному) значенн≥... ”супереч своњй терм≥нолог≥њ Ўеннон займавс¤ тим, що можна назвати к≥льк≥стю переданих пов≥домлень, а не к≥льк≥стю пов≥домленоњ ≥нформац≥њ"8.  . „ерр≥ висловивс¤ ще б≥льш категорично: "¬ де¤кому розум≥нн≥ шкода, що математичн≥ пон¤тт¤, ¤к≥ йдуть в≥д ’артл≥, взагал≥ були назван≥ "≥нформац≥Їю"9. ўодо того, ¤к називати це ¤вище у к≥бернетичних, тобто ≥ в соц≥альних системах, то тут суперечок немаЇ. ƒискус≥њ точатьс¤ т≥льки навколо зм≥сту пон¤тт¤ "≥нформац≥¤". Ќ. ¬≥нер вважав, що "≥нформац≥¤ Ч це позначенн¤ зм≥сту, ¤кий надходить з зовн≥шнього св≥ту в процес≥ нашого пристосуванн¤ до нього ≥ пристосуванн¤ до нього наших почутт≥в"10.

ѕануюч≥ у закордонних учених точки зору на ≥нформац≥ю добре систематизував ‘. ћахлуп:

1) ≥нформац≥¤ Ч процес передач≥ знань, сигналу чи пов≥домленн¤;

2) ≥нформац≥Їю Ї поточн≥ дан≥ про перем≥нн≥ величини в де¤к≥й галуз≥ д≥¤льност≥, систематизован≥ в≥домост≥ щодо основних причиних зв'¤зк≥в, котр≥ м≥ст¤тьс¤ у знанн≥ ¤к пон¤тт≥ б≥льш загального класу, по в≥дношенню до ¤кого ≥нформац≥¤ Ї п≥длеглою;

3) ≥нформац≥¤ Ї знанн¤, ¤к≥ передан≥ кимось ≥ншим чи набут≥ шл¤хом власного досл≥дженн¤ чи вивченн¤;

4) ≥нформац≥¤ Ї знанн¤ про ¤кусь особу под≥ю, випадок чи щось под≥бне 11.

¬. «.  оган вид≥лив з ус≥х визначень сп≥льн≥ моменти. ÷е чотири компоненти: 1) процес п≥знанн¤ чогось, про що передаЇтьс¤ ≥нформац≥¤; 2) того, хто передаЇ ≥нформац≥ю; 3) того, хто сприймаЇ ≥нформац≥ю; 4) самоњ ≥нформац≥њ 12.

Ќа наш погл¤д, ≥нформац≥¤ Ч це знанн¤, ¤ке передаЇтьс¤ в≥д джерела до приймача ≥нформац≥њ. јктуальною проблемою Ї вивченн¤ взаЇмод≥њ та взаЇмовпливу м≥ж ≥нформац≥Їю та тим, що њњ викликаЇ. —правд≥, ¤к≥сь властивост≥ неживоњ природи Ї потенц≥йною ≥нформац≥Їю, але стають нею т≥льки п≥сл¤ того, ¤к про них набуваЇ знанн¤ людина. “ут можна погодитис¤ з ё. ≤. „ерн¤ком, ¤кий зазначаЇ: "≥нформац≥¤ Ч це не р≥ч, це й не атрибут речей чи ¤вищ. √оворити про ≥нформац≥ю, ¤ка м≥ститьс¤ в ¤комусь економ≥чному документ≥, ¤кий розгл¤даЇтьс¤ сам по соб≥, так само безп≥дставно, ¤к ≥ про ≥нформац≥ю, ¤ка м≥ститьс¤ в ¤к≥йсь картин≥, на ¤ку н≥хто не дивитьс¤. ѕравом≥рно користуватис¤ пон¤тт¤м ≥нформац≥њ т≥льки у тому випадку, коли ми маЇмо справу з системою: б≥льше того, ≥нформац≥¤ Ї нев≥д'Їмною частиною ц≥Їњ системи"13.

1	2

Ќазва: ѕон¤тт¤ У≥нформац≥¤Ф у р≥зних науках
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1527 прочитано)