∆урнал≥стика > ѕон¤тт¤ свобода преси, визначенн¤, зм≥ст, структура

ѕон¤тт¤ свобода преси, визначенн¤, зм≥ст, структура

—вобода преси найчаст≥ше визначаЇтьс¤ ¤к право поширювати ≥дењ, думки, ≥нформац≥ю через друковане слово без обмежень з боку влади; право, що гарантуЇ захист ≥ "лежить в основ≥ ус≥х ≥нших пол≥тичних свобод" та прав людини. —вобода преси Ї не просто гарантом, а "головним гарантом конституц≥йност≥ демократичного ладу".

ќсновна мета свободи преси Ч це створенн¤ передумов дл¤ формуванн¤ осв≥ченого й по≥нформованого електорату, здатного самост≥йно оц≥нювати стан громадських справ. —вобода преси означаЇ, що мас-мед≥а можуть зайн¤ти будь-¤ку позиц≥ю щодо влади Ч ло¤льну чи непримиренну, бути њњ рупором чи контролювати д≥њ влади, критикувати њњ пол≥тику, вади та зловживанн¤. —вобода преси Ч це, по сут≥, ≥ Ї свобода ставленн¤ громад¤н до влади, свобода робити надбанн¤м гласност≥ вс≥ владн≥ д≥њ, свобода њх критики або п≥дтримки.

” такому розум≥нн≥ свобода преси Ї одн≥Їю ≥з форм безпосередньоњ участ≥ громад¤н у пол≥тиц≥, а пон¤тт¤ "займатис¤ пол≥тикою" ≤ван ‘ранко, наприклад, розум≥в саме ¤к "своб≥дний обсуд д≥лань ≥ розпор¤джень ур¤ду, своб≥дну критику державного устрою та публ≥чного житт¤". —вобода означаЇ дл¤ ≥ндив≥да можлив≥сть св≥домо робити св≥й виб≥р, а св≥домий виб≥р можна зробити т≥льки тод≥, коли йому передуЇ достатн≥й обс¤г р≥зноман≥тноњ оперативноњ й об'Їктивноњ ≥нформац≥њ.

—вобода преси та шл¤хи њњ дос¤гненн¤ Ч це давн¤, ¤кщо не сказати, в≥чна тема, ¤ка активно обговорюЇтьс¤ у багатьох крањнах св≥ту. ѕитанн¤ про свободу преси Ї найб≥льш фундаментальним у будь-¤к≥й систем≥ «ћ≤: "—вобода Ч це пол≥тичний кисень преси, без ¤кого вона не може нормально ≥снувати й належно виконувати свою громадську функц≥ю. ўоправда, у теор≥њ журнал≥стики проблема повноњ свободи преси ще й дос≥ Ї одним з найб≥льш дискус≥йних питань. ѕроте б≥льш≥сть автор≥в висловлюютьс¤ за повну свободу преси, переконливо стверджуючи, що цензурн≥ обмеженн¤ Ї б≥льш небезпечн≥, н≥ж найб≥льша вол¤ вислову."

—вобода преси ¤к одна з пол≥тичних свобод зд≥йснюЇтьс¤ в площин≥ громад¤нин Ч держава через ≥нститут в≥льних «ћ≤ ≥ насамперед включаЇ в себе: 1) свободу доступу до ≥нформац≥њ; 2) свободу поширенн¤ ≥нформац≥њ; 3) "свободу дотримуванн¤ своЇњ оп≥н≥њ, не зазнаючи зовн≥шнього втручанн¤". ‘едеральний судд¤ ≤рв≥нг  ауфман (—Ўј) констатував, що свобода преси залежить в≥д захисту трьох аспект≥в комун≥кац≥йного процесу: 1) збору ≥нформац≥њ; 2) обробки ≥нформац≥њ; 3) поширенн¤ ≥нформац≥њ.

ѕитанн¤ про структуру свободи преси Ї надзвичайно важливим, бо, за словами видатного ф≥лософа ќлекс≥¤ ЋосЇва, структура Ч це найголовн≥ше, адже без структури немаЇ н≥¤коњ розд≥льност≥. ј ¤кщо в предмет≥ немаЇ н≥¤коњ розд≥льност≥, то це означаЇ т≥льки те, що ми не можемо приписати йому н≥¤ких властивостей, бо кожна властив≥сть предмета вже вносить у нього ¤кусь розд≥льн≥сть. Ќазиваючи свободу синон≥мом незалежност≥ та анал≥зуючи структуру пон¤тт¤ "свобода преси", один ≥з теоретик≥в в≥тчизн¤ноњ преси ¬. ¬ладимиров вид≥л¤Ї так≥ основн≥ компоненти ц≥Їњ свободи: 1) економ≥чна самост≥йн≥сть «ћ≤; 2) правовий захист свободи журнал≥стськоњ д≥¤льност≥; 3) пол≥тична незаангажован≥сть редакц≥й, њх ор≥Їнтац≥¤ на загальнолюдськ≥ ц≥нност≥; 4) творча свобода журнал≥ст≥в.

—труктуруючи пон¤тт¤ "свобода преси", досл≥дники журнал≥стики зазначають, що воно включаЇ так≥ основн≥ положенн¤ (питанн¤): 1) «ћ≤ та юридичн≥ рамочн≥ умови њх ≥снуванн¤; 2) «ћ≤ та економ≥чн≥ рамочн≥ умови њх ≥снуванн¤; 3) «ћ≤ та становище журнал≥ста; 4) в≥дносини м≥ж «ћ≤ та пол≥тикою, напружен≥сть цих в≥дносин; 5) «ћ≤ та п≥дготовка ≥ п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ журнал≥ст≥в.

ƒоктор ≥сторичних наук —партак ЅЇглов стверджуЇ, що, наприклад, у ¬еликобритан≥њ ≥снуЇ реальний вим≥р свободи преси, незважаючи на те, що у ц≥й крањн≥ немаЇ н≥ конституц≥њ, де була б заф≥ксована свобода преси, н≥ закон≥в про пресу, а судова влада функц≥онуЇ на засадах на¤вност≥ прецедент≥в (аналог≥й у минулому). јле там уже прот¤гом к≥лькох дес¤тил≥ть, точн≥ше, Уз п'¤тдес¤тих рок≥в ≥снуЇ  одекс журнал≥стськоњ практики. ¬ основ≥ цього  одексу не заборонен≥ заходи, а принципи високоњ в≥дпов≥дальност≥ журнал≥ста перед сусп≥льством ≥ читачами.Ф

јнал≥зуючи британський досв≥д —. ЅЇглов д≥йшов таких висновк≥в:

"1) “еоретично свобода преси утвердилась у ¬еликобритан≥њ ¤к норма, що Ї нев≥д'Їмною частиною вс≥х ≥нших прав ≥ свобод людини.

2) ёридично Ч це свобода в межах загального законодавства та окремих обмежень щодо преси дл¤ запоб≥ганн¤ зловживанн¤м ц≥Їю свободою на шкоду сусп≥льству чи окремим люд¤м.

3) ” матер≥альному план≥ переважну можлив≥сть у використанн≥ ц≥Їњ свободи мають велик≥ п≥дприЇмства газетноњ ≥ндустр≥њ та утворен≥ ними монопол≥стичн≥ об'Їднанн¤.Ф

ѕ≥д час сем≥нару "ѕерешкоди свободи слова в ”крањн≥ та шл¤хи њх подоланн¤", ¤кий в≥дбувс¤ у  ињв≥ в 1996 роц≥, зазначалос¤, що взагал≥ Ї дв≥ свободи слова: 1) свобода слова ¤к абсолютна цiннiсть; 2) свобода слова ¤к полiтичний аргумент, а п≥д час парламентських слухань з проблем свободи слова у 1997 роц≥ екс Ч сп≥кер ¬ерховноњ –ади ”крањни ќ. ћороз вид≥лив два аспекти свободи слова: 1) свобода слова ¤к правова категор≥¤; 2) свобода слова ¤к моральна категор≥¤.

«агалом проблема свободи преси маЇ, принаймн≥, в≥с≥м аспект≥в: 1) правовий (юридичний); 2) економ≥чний; 3) ≥сторичний; 4) ф≥лософський; 5) пол≥тичний; 6) моральний; 7) психолог≥чний; 8) техн≥чний. ѕроте стверджувати однозначно, ¤кий з них Ї найважлив≥шим досить важко. “ому њх розташуванн¤ у цьому списку досить умовне.

1

Ќазва: ѕон¤тт¤ свобода преси, визначенн¤, зм≥ст, структура
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (600 прочитано)