∆урнал≥стика > ѕравов≥ рамки д≥¤льност≥ украњнських засоб≥в масовоњ комун≥кац≥њ

ѕравов≥ рамки д≥¤льност≥ украњнських засоб≥в масовоњ комун≥кац≥њ

ѕреса, рад≥о ≥ телебаченн¤ ”крањни пере-живають глибоку кризу. —ьогодн≥ в крањн≥ майже немаЇ газет ≥ журнал≥в, телекомпан≥й ≥ рад≥останц≥й, ¤к≥ мали б справжню економ≥чну незалежн≥сть. ≈ко-ном≥чний усп≥х виданн¤, теле- й рад≥опрограми ”крањни - через чинне законодавство, ≥снуюч≥ правов≥ та економ≥чн≥ регламенти ринку «ћ≤ - майже зовс≥м не залежить в≥д к≥лькост≥ перед-платник≥в (читач≥в, гл¤дач≥в, слухач≥в). ƒе¤к≥ газети ≥ журнали в рекламних ц≥л¤х в к≥лька раз≥в перевищують своњ тираж≥, публ≥кують необ'Їктивн≥ рейтинги попу-л¤р-ност≥. Ќормою стали дотац≥њ ≥ спонсорськ≥ вкладенн¤ у «ћ≤ за так зване ≥нфор-мац≥йне забезпеченн¤, ангажован≥сть видань ≥ телерад≥опрограм, пору-шенн¤ етичних норм серед журнал≥ст≥в. «меншенн¤ тираж≥в газет ≥ журнал≥в, що почалос¤ у 1991 роц≥, не припинилось

ќсновна частина населенн¤ крањни близька до того, що скоро буде позбавлена доступу до дру-кованого слова, а виходить, ≥ до ≥нформац≥њ про со-ц≥ально-економ≥чне, пол≥тичне ≥ духовне житт¤ ”крањни, про под≥њ за кордоном. «мушен≥ кон-статувати, що наша крањна давно перестала бути "найб≥льш читаючою". «а р≥внем насиченост≥ пер≥о-дичними виданн¤ми на тис¤чу ос≥б населенн¤ вона значно (в 5-20 раз≥в) в≥дстаЇ в≥д ≥нших крањни св≥ту.

ƒрукованих засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ нин≥ зареЇстровано 7622. ’арактерно, що 4311 в≥д ц≥Їњ к≥лькост≥, тобто б≥льше половини, - це виданн¤ з м≥сцевою сферою розповсюдженн¤.

ѕерше м≥сце серед засновник≥в новоутворених видань пос≥дають комерц≥йн≥ структури. ƒруге - виданн¤, створен≥ приватними особами, ≥ лише п≥сл¤ них ≥дуть виданн¤, заснован≥ трудовими колективами п≥дприЇмств, орган≥зац≥¤ми та установами, громадськими орган≥зац≥¤ми, радами народних депутат≥в, ≥ншими державними органами, установами.

ƒом≥нуючу позиц≥ю в ≥нформац≥йному простор≥ держави сьогодн≥ пос≥дають електронн≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ, хоча за к≥льк≥стю об'Їкт≥в теле-баченн¤ ≥ рад≥о становл¤ть усього 11,6 в≥дсотка в≥д загальноњ к≥лькост≥ об'Їкт≥в поширенн¤ ≥н-формац≥њ - до ™диного державного реЇстру п≥д-приЇмств та орган≥зац≥й ”крањни за станом на 20.02.97 р. внесено 752 телерад≥оорган≥зац≥њ (з них 28 дер-жавних). Ќа початок 1998 року Ќац≥ональна рада ”крањни з питань телебаченн¤ ≥ рад≥омовленн¤ видала л≥ценз≥њ 516 орган≥зац≥¤м, з них 253 теле-орган≥зац≥¤м, 211 рад≥оорган≥зац≥¤м, 52 телерад≥о-орган≥зац≥¤м. ѕричому 109 з них комунальн≥, а 383 - недержавн≥.

”се б≥льш в≥дкритою стаЇ пол≥тична анга-жован≥сть окремих «ћ≤. ¬≥йна компромат≥в, ман≥-пулюванн¤ громадською думкою, прихована рек-лама вит≥сн¤ють з екран≥в та стор≥нок об'Їктивну ≥нформац≥ю, п≥дм≥нюють свободу слова, переконань, гласн≥сть.

«начних ф≥нансових труднощ≥в зазнають ре-г≥ональн≥ теле- й рад≥окомпан≥њ. –≥зко скоротилось в≥тчизн¤не в≥деовиробництво. ѕог≥ршуЇтьс¤ мате-р≥альний стан журнал≥ст≥в, особливо рег≥ональних «ћ≤.

ўор≥чно п≥сл¤ закритт¤ газет ≥ журнал≥в сотн≥ журнал≥ст≥в залишаютьс¤ без роботи. ќдночасно посилюЇтьс¤ тиск на журнал≥ст≥в пол≥тичними, еко-ном≥чними ≥ адм≥н≥стративними методами. „ин¤тьс¤ перепони у виконанн≥ ними профес≥йних обов'¤зк≥в з боку владних структур, у т≥й чи ≥нш≥й форм≥ в≥д-роджуЇтьс¤ цензура. ѕересл≥дуванн¤ журнал≥ст≥в ве-дутьс¤ ≥ в судовому пор¤дку.

”загал≥, рамочн≥ умови д≥¤льност≥ нац≥о-нальноњ преси, рад≥о, телебаченн¤ Ї одним ≥з най-важ-лив≥ших питань, ¤к≥ треба розв'¤зати дл¤ ус-п≥шного розвитку демократичного сусп≥льства в ”крањн≥. “реба зазна-чити, що в законодавств≥ ”к-рањни при-д≥л¤Їтьс¤ певна увага ц≥й проблем≥. ’оча ”крањна пос≥даЇ одне з перших м≥сць в —Ќƒ за к≥льк≥стю закон≥в, присв¤чених д≥¤льност≥ мас-мед≥а, проте р≥вень використанн¤ цих закон≥в на практиц≥, на жаль, залишаЇ бажати кращого.

√оловне дос¤гненн¤ наших закон≥в - це за-конодавче скасуванн¤ цензури. „. 3 ст. 15  он-сти-туц≥њ так ≥ говорить "÷ензура заборонена".

јле в законодавств≥ ”крањни чимало супе-реч-ностей. «окрема м≥ж ст. 32 ≥ 34  онституц≥њ ”крањни. „. 2 ст. 32 наголошуЇ: "Ќе допускаЇтьс¤ збиранн¤, збер≥ганн¤, використанн¤ та поширенн¤ конф≥-денц≥йноњ ≥нформац≥њ про особу без њњ згоди, кр≥м випадк≥в, визначених законом, ≥ лише в ≥нте-ресах нац≥ональноњ безпеки, економ≥чного добро-буту та прав людини". ÷≥ положенн¤ утруднюють виконанн¤ пресою своњх функц≥й, на ¤ке даЇ право ст. 34. ” ч. 2 ц≥Їњ статт≥ говоритьс¤: " ожен маЇ право в≥льно збирати, збер≥гати, використовувати ≥ поширювати ≥нформац≥ю усно, письмово або в ≥нший спос≥б - на св≥й виб≥р". ÷е право значно обмежуЇтьс¤ ч. 3 даноњ статт≥: "«д≥йсненн¤ цих прав може бути обмежене законом в ≥нтересах нац≥ональноњ безпеки, територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ або громадського пор¤дку з метою запоб≥ганн¤ заворушенн¤м чи злочинам, дл¤ охорони здоров'¤ населенн¤, дл¤ захисту репутац≥њ або прав ≥нших людей, дл¤ запоб≥ганн¤ роз-го-ло-шенню ≥нформац≥њ, одержаноњ конф≥ден-ц≥й-но, або дл¤ п≥дтриманн¤ авторитету ≥ неуперед-женост≥ право-судд¤". як ба-чимо, список обмежень досить так≥ великий.  р≥м того, недоладн≥сть у дус≥ ƒж.ќруелла м≥стить ч. 1 ст. 34  онституц≥њ ”крањни. ¬она, зокрема, гарантуЇ пра-во на свободу думки, що в принцип≥ Ї особистою справою людини.

« 4 березн¤ 1995 року почала д≥¤ти постанова пленуму ¬ерховного —уду за є4 "ѕро в≥дшко-ду-ванн¤ моральноњ шкоди", в ¤к≥й ≥детьс¤ про меха-н≥зм виз-наченн¤ розм≥ру в≥дшкодуванн¤ мо-ральних збитк≥в, встановленн¤ њх меж≥. ѕроте необ-х≥дно в≥д-разу заз-на-чити, що здеб≥льшого п≥д час розгл¤ду под≥бних справ на цей документ поси-лаютьс¤ р≥дко.

„екаЇ на своЇ законодавче вир≥шенн¤ щодо виз-наченн¤ розм≥ру моральних збитк≥в доц≥льн≥сть уве-денн¤ державного мита п≥д час поданн¤ такого позо-ву. —л≥д визначити його в розм≥р≥ 10% в≥д позовноњ суми. ƒумаЇтьс¤, у такий спос≥б будуть зменшен≥ астроном≥чн≥ суми, що висуваютьс¤ жур-нал≥стам ≥ редакц≥¤м ≥ менше буде необгрунтованих скарг.

—ьогодн≥ серед можновладц≥в р≥зних ранг≥в Ї чимало прихильник≥в п≥дтримки т≥льки тих «ћ≤, ¤к≥ ведуть так звану "державницьку пол≥тику". ј в≥д "незручних", надто см≥ливих газет ≥ окремих жур-нал≥ст≥в чиновники в≥д влади та њх п≥дручн≥ нама-гаютьс¤ у будь-¤кий спос≥б позбутис¤. ѕриклад≥в таких чимало, але головне (≥ це тривожно!), що ц¤ тенденц≥¤ ≥снуЇ ось уже к≥лька рок≥в ≥ н≥¤к≥ закони поки що њњ нездатн≥ зупинити. « огл¤ду на таку ситуац≥ю необх≥дно п≥дкреслити, що сьогодн≥ маЇ бути висока взаЇмов≥дпов≥дальн≥сть орган≥в влади ≥ жур-нал≥ст≥в, преси ≥ сусп≥льства в ц≥лому, по-перше, ≥ по-друге, незалежне економ≥чне становище преси. ” «акон≥ "ѕро пор¤док висв≥тленн¤ д≥¤льност≥ ор-ган≥в державноњ влади та орган≥в м≥сцевого само-вр¤дуванн¤ в ”крањн≥ засобами масовоњ ≥нформац≥њ" нарешт≥ врегульоване питанн¤ взаЇмов≥дносин «ћ≤ ≥ влади: 1) д≥¤льн≥сть владних орган≥в висв≥тлюЇтьс¤ т≥льки за плату, на кошти, ¤к≥ окремо мають вид≥л¤тис¤ у бюджет≥, нав≥ть ¤кщо в≥дпов≥дн≥ владн≥ структури Ї засновниками того чи ≥ншого органу «ћ≤; 2) ¤кщо газети ф≥нансуютьс¤ з бюджету, то на висв≥тленн¤ в≥дводитьс¤ не б≥льше 20% газетноњ площ≥; 3) час на телерад≥омовленн≥ розпод≥л¤Їтьс¤ до 3% на г≥лку влади.

«алежн≥сть преси в≥д влади Ї нонсенсом, ненор-мальним ¤вищем. ѕреса маЇ бути в кон-структивн≥й опозиц≥њ до влади. јле у сьогодн≥шн≥х умовах повне скасуванн¤ такоњ п≥дтримки неминуче призведе до загибел≥ б≥льшост≥ рег≥ональних, особ-ливо район-них, видань. «акон "ѕро державну п≥д-тримку засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ та соц≥альний захист журна-л≥ст≥в" забезпечуЇ таку п≥дтримку. ¬аж-ливим Ї те, що ц¤ п≥дтримка йде не через укази, а на п≥дстав≥ закону. ¬она поширюЇтьс¤ на вс≥ мед≥а, окр≥м «ћ≤ рекламного та еротичного характеру, тих, ¤к≥ за-снован≥ за участю ос≥б, до сфери д≥¤льност≥ ¤ких входить виробництво ≥ постачанн¤ паперу, пол≥-граф≥чного обладнанн¤, тех-н≥чних засоб≥в мов-ленн¤, заснованих м≥жнародними орган≥зац≥¤ми або ≥ноземц¤ми, в ¤ких понад 50% ≥нформац≥йноњ про-дукц≥њ закордонних «ћ≤.  ошти на ц≥ п≥льги йдуть окремим р¤дком у ƒержавному бюджет≥. ¬вод¤ть податков≥, митн≥, орендн≥ п≥льги дл¤ вс≥х «ћ≤. «а законом тариф на доставку пер≥одичних видань маЇ не перевищувати 40% в≥д њх соб≥вартост≥.

Ќормою ставленн¤ до журнал≥ст≥в стаЇ на-силл¤. ѕочаст≥шали випадки нападу на них, зну-щань ≥ образ. Ќа њхню адресу лунають погрози, зб≥ль-шуЇтьс¤ к≥ль-к≥сть випадк≥в жорстокоњ розправи над ними, нав≥ть вбивств.

÷е ще раз п≥дтверджуЇ, що прац≥вники «ћ≤ належать до групи п≥двищеного профес≥йного ри-зику ≥ потребують спец≥ального правового за-хисту, слабо забезпеченого крим≥нальним законо-давством. ўе менш обнад≥йливою залишаЇтьс¤ прак-тика ор-ган≥в правопор¤дку. ƒалеко не вс≥ злочини, пов'¤-зан≥ з журнал≥стами, розкрит≥. —л≥дч≥ органи ≥нод≥ нама-гаютьс¤ знизити сусп≥льну зна-чущ≥сть таких под≥й ≥ згладити њх гостроту, про-по-нуючи верс≥њ, що не пов'¤зан≥ з профес≥йною д≥¤ль-н≥стю жертви, звод¤чи справи до звичайного кри-м≥налу.

«г≥дно з «аконом "ѕро державну п≥дтримку за-соб≥в масовоњ ≥нформац≥њ та соц≥альний захист журнал≥ст≥в" журнал≥ст≥в прир≥вн¤ли до прац≥вник≥в правоохо-рон-них орган≥в за р≥внем в≥дпов≥дальност≥ за завданн¤ шкоди, але це не вир≥шуЇ проблеми.

ўо ж потр≥бно зробити, аби ≥нформац≥йне зако-нодавство було б≥льш ефективним, щоб закони, ¤к≥ регламентують д≥¤льн≥сть «ћ≤, реально пра-цювали, захищали ¤к права журнал≥ст≥в, так ≥ права ауди-тор≥њ? як бачитьс¤, у сьогодн≥шн≥х умовах необ-х≥дна ква-л≥ф≥кована юридична служба, ¤ка нада-вала б кон-сультац≥њ журнал≥стам ще до судо-вого розгл¤ду њхн≥х справ. ¬арто було б збирати банк даних щодо по-рушенн¤ судових справ проти преси.

—л≥д також зупинитис¤ на проблемах до-триманн¤ авторського права в ”крањн≥. Ѕуло б помилково ду-мати, що систематично порушуютьс¤ права т≥льки ≥ноземних митц≥в та журнал≥ст≥в (хоча трансл¤ц≥¤ зах≥дних ф≥льм≥в та в≥деокл≥п≥в Ї най-б≥льш поши-реною формою порушенн¤ авторського права). “а-ким же чином, хоча ≥ не в таких мас-штабах пору-шуютьс¤ права ≥ наших громад¤н.

1	2

Ќазва: ѕравов≥ рамки д≥¤льност≥ украњнських засоб≥в масовоњ комун≥кац≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (701 прочитано)