∆урнал≥стика > ѕсихолог≥чн≥ особливост≥ д≥¤льност≥ засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ

ѕсихолог≥чн≥ особливост≥ д≥¤льност≥ засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ

Ѕудь-¤ка нормальна людина сп≥лкуЇтьс¤ з навколишн≥м св≥том. Ќезважаючи на, здавалос¤ б, безмежн≥сть можливостей, людина все ж Ї невеликою часткою Ђсконструйованого системного обм≥ну ≥з зовн≥шн≥м середовищем: прийом й переробка ≥нформац≥њ зд≥йснюютьс¤ нею в точн≥й в≥дпов≥дност≥ з особливими властивост¤ми њњ псих≥ки. ќдин ≥ той же факт описуЇтьс¤ й оц≥нюЇтьс¤ р≥зними людьми по-р≥зномуї [1]. јле ≥снують певн≥ законом≥рност≥ роботи канал≥в проходженн¤ ≥нформац≥њ Ц тактильних, в≥зуальних, смакових та ≥н., не кажучи про складност≥ житт¤.  ожна ≥ндив≥дуальна картина св≥ту обТЇднуЇтьс¤ надал≥ з≥ схожими, пот≥м менш схожими, Ц в результат≥ вс≥ у¤вленн¤ людей про навколишн≥й св≥т, правила ≥снуванн¤ в ньому, реакц≥њ та переконанн¤ ≥ т.≥н. формують масову св≥дом≥сть.

—усп≥льство здеб≥льшого набираЇ рис пост≥ндустр≥ального, ≥нформац≥йного, а оск≥льки ≥стор≥¤ людства кр≥м всього ≥ншого Ї ≥стор≥Їю боротьби за владу, пануванн¤, то в контекст≥ нин≥шньоњ ситуац≥њ влада опин¤Їтьс¤ в руках тих, хто маЇ доступ до ≥нформац≥њ, ≥дентиф≥кац≥њ внутр≥шнього св≥ту людини й зм≥стових картин. ƒо такоњ думки схильний “оффлер та де¤к≥ ≥нш≥ науковц≥, а той факт, що Ђза будь-¤кого пол≥тичного перевороту новий режим захоплюЇ перш за все не корол≥вський палац й не ≥ндустр≥альний центр, а засоби ≥нформац≥њї св≥дчить, ¤к вважаЇ √.≈нценсбергер, про дедал≥ зростаюче в наш≥ дн≥ значенн¤ ≥ндустр≥њ засоб≥в впливу на св≥дом≥сть.

ѕ≥д засобами масовоњ ≥нформац≥њ (дал≥ Ц «ћ≤) розум≥ють газети, журнали теле- ≥ рад≥опрограми, к≥нодокументал≥стику, ≥нформац≥йн≥ агенц≥њ, ≥нш≥ пер≥одичн≥ форми публ≥чного розповсюдженн¤ масовоњ ≥нформац≥њ. ¬они виступають посередником м≥ж журнал≥стом, досл≥дником ≥ аудитор≥Їю. ¬ процес≥ функц≥онуванн¤ засоби масовоњ ≥нформац≥њ зд≥йснюють двоб≥чний звТ¤зок м≥ж комун≥катором та рецип≥Їнтом (тим, хто сприймаЇ ≥нформац≥ю), в≥дбуваЇтьс¤ своЇр≥дне сп≥лкуванн¤ Ц не особисте, а за допомогою масових форм звТ¤зку. Ђ«розум≥ло, що д≥¤льн≥сть «ћ≤ маЇ важлив≥ сусп≥льно-пол≥тичн≥ насл≥дки, оск≥льки характер масовоњ ≥нформац≥њ, адресований аудитор≥њ, визначаЇ значною м≥рою њњ ставленн¤ до д≥йсност≥ ≥ напр¤м соц≥альних акц≥йї [2]. “ому «ћ≤ не лише виконують ≥нформативну функц≥ю (хоча вона маЇ бути основною), але пропагують ≥дењ, погл¤ди, вченн¤, пол≥тичн≥ програми ≥ беруть, таким чином, участь у соц≥альному управл≥нн≥. Ўл¤хом формуванн¤ громадськоњ думки, виробленн¤ певних установок, вони спонукають людину до тих чи ≥нших вчинк≥в. ј кому це потр≥бно Ц це вже ≥нше питанн¤. Ђ≤ндустр≥¤ св≥домост≥ стаЇ найважлив≥шим ≥нструментом пол≥тичного пануванн¤. ≤ в той же час ≥нструментом приховуванн¤ цього пануванн¤ монопол≥стичноњ ел≥тиї [3].

¬ процес≥ динам≥чноњ взаЇмод≥њ та р≥зноплановост≥ й багатоповторюваност≥ ц≥Їњ взаЇмод≥њ людина втрачаЇ можлив≥сть (та й потребу) бути безпосередн≥м св≥дком, учасником вс≥х зрушень, але Ђвипасти з обоймиї н≥хто не хоче, а оск≥льки парапсихолог≥чн≥ зд≥бност≥ притаманн≥ одиниц¤м, тому б≥льш≥сть ≥ндив≥д≥в отримують найнеобх≥дн≥ш≥ в≥домост≥ дл¤ ор≥Їнтац≥њ у повс¤кденному житт≥ з≥ «ћ≤. –≥зноман≥тн≥ знанн¤ св≥тогл¤дного й ≥деолог≥чного характеру ц≥лком задовольн¤ють Ђ≥нформац≥йний голодї.

“ому не дивною Ї думка про те, що «ћ≤ зд≥йснюють вплив на сусп≥льство, його розвиток. ќсоблив≥стю масово-≥нформац≥йних процес≥в останнього часу Ї њхн¤ Ђдемасиф≥кац≥¤ї Ц можлив≥сть вибору дл¤ ≥ндив≥да т≥Їњ ≥нформац≥њ, ¤ку в≥н сам хоче отримати, а не ¤ку йому навТ¤зують ззовн≥, хоча це й повТ¤зано з певними труднощами техн≥чного й пол≥тичного плану.  р≥м того, далеко не кожна людина маЇ талант в≥дд≥л¤ти зерна в≥д полови в т≥й ≥нформац≥њ, що њй пропонують, тому й ≥снуЇ такий ефект, коли, за виразом √.“арда, Ђп≥д впливом преси в сусп≥льств≥ створюЇтьс¤ колективна св≥дом≥сть, обТЇднана атмосферичною оболонкою, коли певн≥ ¤кост≥ ≥ндив≥д≥в взаЇмно позначаютьс¤ одне на одному, а њх д≥њ зливаютьс¤ в ун≥сон, спр¤мовуютьс¤ загальною теч≥Їю ≥дей й пристрастей. “ака духовна Їдн≥сть ≥ндив≥д≥в породжуЇтьс¤ одночасн≥стю њхн≥х переконань, що формуютьс¤ пресоюї [4].

ƒемократичне сусп≥льство, ¤кщо воно хоче залишитис¤ саме таким, змушене балансувати м≥ж двома (¤к м≥н≥мум) крайнощами: з одного боку, без свободи слова не маЇ демократ≥њ, з ≥ншого Ц ≥снуЇ небезпека використанн¤ свободи слова дл¤ ман≥пулюванн¤ масовою св≥дом≥стю, Ц що Ї досить актуальною темою дл¤ будь-¤кого сусп≥льства, бо перш за все принижуЇ його почутт¤ г≥дност≥ та вводить в оману, або кажучи прост≥ше, ЂпошиваЇ у дурн≥ї.

« точки зору соц≥альноњ науки ман≥пулюванн¤ Ц це система засоб≥в ≥деолог≥чного й соц≥ально-пол≥тичного впливу з метою зм≥ни мисленн¤ й повед≥нки людей всупереч њх ≥нтересами. ѕри цьому люди часто не усв≥домлюють, що њх св≥тогл¤д, потреби, ≥нтереси та в ц≥лому спос≥б житт¤ багато в чому залежать в≥д тих, хто ними ман≥пулюЇ. ¬иход¤чи з цього визначенн¤, можемо вид≥лити два основних види ман≥пул¤ц≥њ: оперативну ман≥пул¤ц≥ю св≥дом≥стю й повед≥нкою людей та стратег≥чну ман≥пул¤ц≥ю.

ќперативна (або ситуац≥йна) ман≥пул¤ц≥¤ пол¤гаЇ в тому, що, використовуючи вже на¤вн≥ в св≥домост≥ людей ц≥нност≥, потреби, стереотипи, звички, ман≥пул¤тор змушуЇ њх сприймати ту або ≥ншу соц≥альну ≥нформац≥ю так, ¤к йому виг≥дно, й спр¤мовуЇ њхн≥ соц≥ально значущ≥ д≥њ у потр≥бне дл¤ себе р≥чище. Ўирок≥ маси людей д≥ють так, ¤к це спланував ман≥пул¤тор: голосують чи не голосують, м≥тингують, створюють хаос або, навпаки, дотримуютьс¤ пор¤дку й демонструють велику орган≥зован≥сть.

—тратег≥чна ман≥пул¤ц≥¤ пол¤гаЇ в тому, що на прот¤з≥ багатьох рок≥в в св≥домост≥ людей формуютьс¤ т≥ ц≥нност≥, потреби, ≥дењ, стереотипи, звички, ¤к≥ й сам≥ по соб≥ спри¤ють п≥дтримц≥ стаб≥льност≥ виг≥дного ман≥пул¤торов≥ пол≥тичного й економ≥чного ладу й можуть бути використан≥ в оперативн≥й ман≥пул¤ц≥њ, ¤кщо зТ¤витьс¤ така потреба [5].

¬ будь-¤кому раз≥ влада повТ¤зана з ≥нформац≥Їю ≥ спираЇтьс¤ на нењ. ¬иход¤чи з цього, ¤к≥сть ц≥Їњ ≥нформац≥њ та њњ доступн≥сть зд≥йснюЇ суттЇвий вплив на характер системи володарюванн¤.

Ќайб≥льш в≥домий та простий зас≥б владного впливу й контролю над ≥нформац≥йними процесами Ц цензура. ƒержава за допомогою спец≥ально призначених й в≥дпов≥дальних перед нею чиновник≥в регулюЇ зм≥ст друкованих та ≥нших ≥нформац≥йних матер≥ал≥в. –езультатом такого контролю нер≥дко Ї наст≥льки значне втручанн¤ у д≥¤льн≥сть засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, що вона втрачаЇ багато своњх функц≥й щодо в≥дображенн¤ соц≥альноњ д≥йсност≥ [6]. « ≥ншого боку, демократичне сусп≥льство над≥л¤Ї прац≥вник≥в засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ великими правами, але останн≥ несуть ≥ велику в≥дпов≥дальн≥сть перед сусп≥льством. Ќедопустимим Ї зловживанн¤ свободою слова.

ѕо сут≥ «ћ≤ знаход¤тьс¤ в замкненому кол≥: Ђвиражаючи ≥ формуючи громадську думку, засоби масовоњ ≥нформац≥њ, з одного боку, акумулюють досв≥д ≥ волю м≥льйон≥в, а з другого Ц впливають не т≥льки на св≥дом≥сть, а й на вчинки груповоњ д≥њ людейї [7].

як вже згадувалос¤, людина сприймаЇ навколишн≥й св≥т через органи в≥дчутт≥в, хоча «ћ≤ мають справу лише ≥з зором та слухом (на щаст¤ запахи, смаки та тактильн≥ в≥дчутт¤ вони передавати не в змоз≥). ќсновн≥ техн≥чн≥ можливост≥ «ћ≤, що оперують ц≥лими просторами: телебаченн¤, преса й рад≥омовленн¤. јле нав≥ть цей невеликий перел≥к може забезпечити, при на¤вност≥ грошей та бажанн¤, досить сильний психолог≥чн≥й вплив, нав≥ть пресинг.

ќдним з приклад≥в Ї м≥фотворенн¤ Ц процес тривалий ≥ складний, але результативний. ѕерша умова вживанн¤ ≥деолог≥чних м≥фологем Ц волод≥нн¤ «ћ≤, друга Ц наданн¤ права мовленн¤ через «ћ≤ люд¤м виключно демократичних переконань, що добре розум≥ють ≥деолог≥чн≥ установки та вм≥ють впроваджувати м≥фи. ѕо вс≥х каналах телебаченн¤ й рад≥о р≥зн≥ люди починали у певний пер≥од часу говорити одне й те саме. “рет¤, менш очевидна умова: щоб ефективно впроваджувати ≥деолог≥ю, необх≥дно актуал≥зувати м≥фолог≥чне мисленн¤, зробити св≥дом≥сть людей б≥льш чутливою до сприйн¤тт¤ м≥фологем. ÷е означаЇ, що необх≥дно знизити критичн≥сть мисленн¤, викоренити з нього елементи лог≥ки, п≥двищити його м≥стичн≥сть й емоц≥йн≥сть, зробити сприйн¤тт¤ пол≥тики ≥нфантильним. ј дл¤ цього потр≥бно небагато: запустити на екран  ашп≥ровського ≥ „умака, вселити в людей впевнен≥сть, що вил≥куватис¤ можна словом й маг≥чними жестами (й сусп≥льство можна п≥ддати операц≥њ, примушуванн¤ його сп≥вати й посм≥хатис¤); прищепити люд¤м в≥ру в астролог≥ю (нав≥що п≥ддавати майбутнЇ анал≥зу й науково обгрунтованому прогнозу Ц з≥рки п≥дкажуть); запевнити вс≥х що ≥снуЇ проблема ЌЋќ [8] ≥ т.≥н.

Ѕезперечно, можлив≥сть реал≥зовувати вплив на населенн¤ через «ћ≤ мають перш за все представники владних структур ≥ найактивн≥ше вони застосовують ц≥ можливост≥ п≥д час чергових вибор≥в Ц в першу чергу дл¤ того, щоб зберегти своњ посади та просуватис¤ дал≥ по службових сходинках. «азвичай њх обслуговуЇ ц≥ла команда, в ¤к≥й ≥м≥джмейкеру належить ч≥льне м≥сце. Ѕажанн¤ вигл¤дати в очах людей кращим, н≥ж ти Ї насправд≥, взагал≥-то Ї досить природн≥м, а за умов профес≥йного п≥дходу це питанн¤ ц≥лком п≥ддаЇтьс¤ вир≥шенню, але при цьому дл¤ перес≥чного громад¤нина зТ¤вл¤Їтьс¤ небезпека бути введеним в оману, загроза чого зростаЇ пропорц≥йно профес≥йному р≥вню ≥м≥джмейкер≥в. Ќасправд≥ њх прац¤ починаЇтьс¤ задовго до оф≥ц≥йноњ дати вибор≥в, а в раз≥ перемоги кандидата не зак≥нчуЇтьс¤ взагал≥, бо ≥м≥дж Ц це така нестала р≥ч, ¤ку потр≥бно пост≥йно п≥дтримувати або вчасно зм≥нювати. як вже вказувалос¤ вище, «ћ≤ Ї одним ≥з засоб≥в формуванн¤ необх≥дного ≥м≥джа пол≥тика, але засобом найб≥льш розгалуженим, масштабним та ефективним.

ѕервинним елементом св≥домост≥ взагал≥ Ї ≥ндив≥дуальна св≥дом≥сть, тому, враховуючи њњ властивост≥, щоб Ђзачепитис¤ї за нењ, ≥м≥дж маЇ носити обовТ¤зково особист≥сний характер. „ерез «ћ≤ при цьому використовуютьс¤ (у в≥дпов≥дних формах) класичн≥ пол≥тичн≥ технолог≥њ, ¤к≥ спираютьс¤ на емоц≥йну модель масовоњ комун≥кац≥њ перш за все на використанн≥ страху та в≥ри зам≥сть лог≥чного мисленн¤ ≥ переконанн¤. ÷е так зван≥ технолог≥њ Ђпарадигми насильстваї: нав≥юванн¤ почутт¤ зовн≥шньоњ загрози та пошук внутр≥шн≥х ворог≥в; розпод≥л соц≥уму на Ђмиї та Ђвониї; обмеженн¤ к≥лькост≥ символ≥в у нац≥ональному об≥гу; цензура; ≥нформац≥йна ≥зол¤ц≥¤; монопол≥¤ на знанн¤; фактолог≥чне п≥дтасуванн¤ ≥ т. ≥н.

1	2

Ќазва: ѕсихолог≥чн≥ особливост≥ д≥¤льност≥ засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1115 прочитано)