Ѕанк≥вська справа > ÷ентральний банк ≥ монетарна пол≥тика

÷ентральн≥ банкиВ ¤к правилоВ волод≥ють портфелем ур¤дових боргових зобовТ¤заньВ ≥ноземною валютою та ≥ншими зобовТ¤занн¤миВ ¤к≥ вони використовуютьВ щоб вступити в д≥лов≥ операц≥њ з комерц≥йними банками. ÷ентральний банкВ ¤к правилоВ купуЇ ц≥нн≥ папери ¤когось комерц≥йного банку та кредитуЇ рахунок цього банку. ÷е зб≥льшуЇ резерви банку ≥ ¤вл¤Ї собою створенн¤ грошей центральним банком. ÷ентральний банк може також зд≥йснювати протилежну операц≥ю: в≥н може продавати ц≥нн≥ папери комерц≥йним банкам. ѕродаж ц≥нних папер≥в зменшуЇ резерви банк≥в та банк≥вськ≥ депозити.

ќтже ми зТ¤сувалиВ що центральний банк може впливати на пропозиц≥ю банк≥вських резерв≥в через операц≥њ на в≥дкритому ринку. ÷ьому методу в≥ддають перевагу в поточному регулюванн≥ в —Ўј, япон≥њ ≥ все б≥льшою м≥рою в континентальн≥й ™вроп≥. ¬≥дкритий ринок можна розгл¤дати ¤к мережу ф≥нансових посередник≥в (комерц≥йн≥ банки, страхов≥ компан≥њ, ≥нколи велик≥ корпорац≥њ)В що мають справу з ц≥нними паперамиВ ¤к≥ прийн¤тн≥ дл¤ куп≥вл≥ ≥ продажу центральним банком.

 ожного нормального д≥лового дн¤ одн≥ комерц≥йн≥ банки нагромаджують резерви в надлишку пор≥вн¤но з тимВ що потр≥бноВ тод≥ ¤к ≥нш≥ в≥дчувають њх нестачу. ¬≥дкритий ринок дозвол¤Ї учаснику торгувати цими резервамиВ надаючи ≥ отримуючи позики на дуже коротк≥ строки (н≥чВ добаВ тижденьВ м≥с¤ць). ѕроцентна ставкаВ за ¤кою в≥дбуваютьс¤ ц≥ операц≥њ, безперервно зм≥нюЇтьс¤В щоб вр≥вноважити попит ≥ пропозиц≥ю. ÷е найкраща м≥ра грошових умовВ бо визначаЇВ ск≥льки банки призначають власним кл≥Їнтам. ÷ю ставку називають ставкою грошового ринку.

÷ентральний банк Ї одним з активних гравц≥в на в≥дкритому ринку. ќск≥льки ÷Ѕ - Їдиний постачальник ЂтоваруїВ ¤ким торгуютьВ то в≥н може пост≥йно ор≥Їнтувати чи нав≥ть контролювати ринок. „аст≥ше центральний банк маЇ справу з ринком на в≥ддал≥, через д≥лер≥в та маклер≥в. Ѕанк втручаЇтьс¤ анон≥мноВ щоб не впливати на прогнози ≥нших учасник≥в ринку. ÷е зб≥льшуЇ вплив центрального банку на в≥дкритий ринок. „ерез своњ ≥нвестиц≥њ центральний банк може визначати безпосередньо розм≥р власних зобовТ¤зань ≥ грошову масу. ћультипл≥катор тод≥ зм≥нюЇтьс¤.

” б≥льшост≥ Їворпейських крањн част≥ше застосовують ≥нший методВ хоч нин≥шн¤ практика пов≥льно еволюц≥онуЇ в напр¤м≥ до операц≥й на в≥дкритому ринку. «ам≥сть встановленн¤ грошовоњ маси центральний банк визначаЇ процентну ставкуВ за ¤кою в≥н веде операц≥њ з комерц≥йними банками. «а ц≥Їю ставкоюВ що може зм≥нитис¤ в будь-¤кий часВ центральний банк забезпечуЇ фактично будь-¤ку суму резерв≥вВ що њх потребують комерц≥йн≥ банки. ƒ≥лов≥ в≥дносини можуть в≥дбуватис¤ безпосередньо або через м≥жбанк≥вський рахунокВ ¤кий нагадуЇ в≥дкритий ринокВ за вин¤тком тогоВ що процентна ставка ф≥ксована. ÷ей метод називають дисконтним кредитуванн¤мВ або редисконтуванн¤м. ÷¤ назва походить в≥д тогоВ що позики надан≥ центральним банкомВ часто набирають форми вексел≥в або ц≥нних папер≥в приватного секторуВ ¤к≥ продають з≥ знижкою комерц≥йн≥ банки центральному банкуВ що стаЇ новим кредитором цих вексел≥в. ѕроцентна ставкаВ ¤ку застосовують при наданн≥ позикиВ Ї обл≥кова ставкаВ хоча може бути дек≥лька ставокВ залежно в≥д типу ц≥нного паперуВ що використовуЇ комерц≥йний банк ¤к заставу дл¤ позики. ¬ де¤ких крањнахВ наприклад у ‘ранц≥њ та Ќ≥меччин≥В ≥снуЇ квота на переобл≥к вексел≥вВ що можуть пропонувати банки. Ќавпаки, ‘–— —Ўј активно застосовуЇ Ђморальне повчанн¤ї, щоб уникнути редисконтизац≥њ, коли ‘–— в≥ддаЇ перевагу постачанню л≥кв≥дних ресурс≥в чи ресурс≥в через операц≥њ на в≥дкритому ринку.

ќсновна в≥дм≥нн≥сть м≥ж операц≥¤ми на в≥дкритому ринку та переобл≥ком стосуЇтьс¤ ставки, за ¤кою комерц≥йн≥ банки беруть позику в центрального банку. ÷ентральн≥ банки, ¤к правилоВ використують, у в≥дносинах з комерц≥йними банками ≥ операц≥њ на в≥дкритому ринку, ≥ обл≥кову ставку, але з≥ зм≥ною наголосу на тому або ≥ншому метод≥. ѕроте у вс≥х випадках центральн≥ банки повинн≥ утримувати обидв≥ процентн≥ ставки досить близько одна до одноњ, щоб уникнути масового перем≥щенн¤ кошт≥в з одного ринку на ≥нший.

 оли центральний банк накладаЇ резервн≥ вимоги, то зм≥на норм резервуванн¤ може служити ¤к додатковий ≥нструмент монетарноњ пол≥тики. якщо норма обовТ¤зкових резерв≥в зб≥льшилас¤ з 10% до 12% при незм≥нн≥й пропозиц≥њ резерв≥в, то вклади повинн≥ зменшитис¤ приблизно на 20%. ÷ей р≥шучий зах≥д не т≥льки утримуЇ комерц≥йн≥ банки в≥д наданн¤ позики, але може нав≥ть штовхнути њх до в≥дкликанн¤ (вимога негайного погашенн¤) вз¤тих позик. ќск≥льки цей зах≥д може пот¤гнути дуже велик≥ витрати, то звичайно норму резервуванн¤ зм≥нюють т≥льки у малих розм≥рах.

÷ентральний банк зрештою може надавати позику безпосередньо ур¤ду. ÷ентральний банк кредитуЇ рахунок ур¤ду за допомогою заново створеноњ грошовоњ маси. як т≥льки ур¤д застосуЇ ц≥ кошти дл¤ куп≥вл≥ товар≥в ≥ послуг, то грошова маса вступаЇ у систему комерц≥йного банк≥вництва ¤к отримувач ур¤дових платеж≥в. ÷≥ кошти потрапл¤ють на рахунок комерц≥йних банк≥в.  уп≥вл¤ на в≥дкритому ринку вексел≥в державноњ скарбниц≥ або редисконтизац≥¤ дос¤гають цього ж результату опосередковано. ÷ю сучасну верс≥ю впливу ≥ тиску з боку друкарського верстата називають монетизац≥Їю державного боргу.

ѕри вс≥й своњй влад≥ над ринком грошей центральний банк часто зустр≥чаЇтьс¤ з нелегкими дилемами. ” довгостроковому пер≥од≥ в≥н бажаЇ утримувати зростанн¤ к≥лькост≥ грошей на низькому або пом≥рному р≥вн¤хВ щоб контролювати ≥нфл¤ц≥ю.

” короткостроковому пер≥од≥ ÷Ѕ можуть контролювати або процентну ставку, або пропозиц≥ю грошейВ але не обидв≥ ц≥ зм≥нн≥.

÷е Ї основне джерело труднощ≥в дл¤ проведенн¤ монетарноњ пол≥тики. ўоб оприлюднити свою турботу про ≥нфл¤ц≥ю, центральн≥ банки почали з 1970-х рок≥в визначати завданн¤ з грошей. ¬они оголошують заздалег≥дьВ ¤к правилоВ за р≥к напередВ про темпи зростанн¤ к≥лькост≥ грошей дл¤ вибраного грошового агрегату. Ѕанки повинн≥ передбачити економ≥чн≥ ≥ ф≥нансов≥ умови крањни, оск≥льки ≥ реальний ¬¬ѕ, ≥ процентна ставка впливають на грош≥. ” короткостроковому пер≥од≥ непередбачуван≥ обставини можуть спонукати њх зосередити зусилл¤ швидше на процентну ставку, н≥ж на заздалег≥дь пов≥домлен≥ завданн¤. “ак наприклад, коли Ѕанк јнгл≥њ помилково намагавс¤ утримувати процентну ставку низькою, в той час ¤к економ≥ка почала швидко зростати ≥ дерегулюванн¤ ф≥нансовоњ системи глибоко вплинуло зб≥льшенн¤м попиту на грош≥ у 1986р. √рошова маса зростала щор≥чно майже на 20%, при незм≥нн≥й низьк≥й процентн≥й ставц≥, що розгл¤дають ¤к основну причину високих темп≥в ≥нфл¤ц≥њ у 1989-1990рр.

Ќа монетарну пол≥тику також можуть впливати зовн≥шн≥ валютн≥ ринки. як ми вже знаЇмо, центральний банк нагромаджуЇ заруб≥жн≥ активи. ўо ж в≥дбуваЇтьс¤, коли ц¤ статт¤ його балансу зм≥нюЇтьс¤, ≥ чому центральний банк перетворюЇ свою власн≥сть на заруб≥жн≥ активи?

÷ентральн≥ банки часто використовують своњ заруб≥жн≥ активи, щоб втручатис¤ у функц≥онуванн¤ валютних ринк≥в дл¤ впливу на валютний курс. ўоб не допустити ном≥нального знец≥ненн¤, центральний банк купуЇ власну валюту, витрачаючи частину заруб≥жних актив≥в. Ќавпаки, щоб не допустити зростанн¤ курсу, центральний банк продаЇ власну валюту ≥ набуваЇ заруб≥жн≥ активи. Ќаприклад, Ѕанк ‘ранц≥њ, ¤к члена Ївропейського валютного механ≥зму було зобовТ¤зано продавати франки ≥ купувати н≥мецьк≥ марки, коли валютний курс падав нижче FF 3.279/DM, або купувати франки ≥ продавати н≥мецьк≥ марки, ¤кщо валютний курс зростав понад FF 33.4305/DM.  оли ‘ранц≥¤ платить за французьк≥ франки н≥мецькими марками, то мають м≥сце дв≥ реч≥: в п≥дрозд≥л≥ Ђактивиї величина заруб≥жних актив≥в зменшуЇтьс¤; в п≥дрозд≥л≥ Ђпасивиї грошова маса зменшуЇтьс¤, бо нац≥ональна валюта вилучаЇтьс¤ з об≥гу.

≤снуЇ значна под≥бн≥сть м≥ж валютним ринком та ≥нтервенц≥¤ми на грошовому ринку. ќбидва ринки впливають на грошову масу ≥ на п≥дрозд≥л Ђактивиї балансу центрального банку. ÷¤ под≥бн≥сть в≥дображаЇ можлив≥сть конфл≥кту м≥ж контролем за грошовим об≥гом ≥ контролем за валютним курсом.

÷ентральний банк ф≥нансуЇ деф≥цит державного бюджету в одних крањнах безпосередньо, а ≥нших - опосередковано через втручанн¤ на ринках грошей. ѕр¤ме ф≥нансуванн¤ означаЇ, що м≥н≥стерство ф≥нанс≥в виписуЇ чеки на центральний банк, безпосередньо беручи позику ≥, отже створюючи грошову масу. –езультат не в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д монетизац≥њ боргу, коли центральний банк купуЇ вексел≥ державноњ скарбниц≥. ќбидва методи називають сеньйораж. ÷¤ назва прийшла з середн≥х в≥к≥в, коли м≥сцев≥ феодали, ¤к≥ мали право карбувати грош≥ в межах своњх волод≥нь, таЇмно псували золот≥ монети. “ак, сеньйораж був суттЇвим джерелом доход≥в у 1970-≥ роки, позначен≥ високими темпами ≥нфл¤ц≥њ. ¬ останн≥ роки його значенн¤ зменшилос¤.

‘≥нансуванн¤ ур¤дових деф≥цит≥в шл¤хом ем≥с≥њ грошей не треба плутати з ≥нфл¤ц≥йним податком. ≤нфл¤ц≥йний податок розТњдаЇ реальну варт≥сть ном≥нальних актив≥в. Ќом≥нальн≥ активи, серед ¤ких основний - це грош≥, незахищен≥ в≥д ≥нфл¤ц≥њ. –еальн≥ ж активи пристосовують свою варт≥сть та доход до ≥нфл¤ц≥њ. ¬игоди ур¤ду в≥д ≥нфл¤ц≥йного податку пол¤гають у тому, що два з його найб≥льших зобовТ¤зань звичайно ном≥нальн≥: грошова маса ≥ державний борг. якщо ≥нфл¤ц≥¤ не передбачена, то ≥нфл¤ц≥йний податок перерозпод≥л¤Ї доход в межах приватного сектора, завдаючи збитки власникам ном≥нальних актив≥в ≥ принос¤чи вигоду позичальникам. ѕроте, ¤кщо ≥нфл¤ц≥¤ точно передбачена, то ном≥нальна процентна ставка зростаЇ ≥ захищаЇ борг в≥д ≥нфл¤ц≥йного податку. “од≥ ≥нфл¤ц≥йний податок падаЇ т≥льки на реальн≥ залишки.

1	2	3	4

Ќазва: ÷ентральний банк ≥ монетарна пол≥тика
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-03 (3513 прочитано)