∆урнал≥стика > —оц≥альна норма та престиж преси (св≥товий ≥ в≥тчизн¤ний досв≥д)

—оц≥альна норма та престиж преси (св≥товий ≥ в≥тчизн¤ний досв≥д)

Ќещодавно мен≥ довелос¤ почути короткий д≥алог м≥ж ≥ноземним журнал≥стом ≥ нашим громад¤нином щодо украњнського законодавства про ≥нформац≥ю. ѕ≥сл¤ бурхливоњ дискус≥њ ≥ноземець здивовано кинув: У“ак у вас Ѕ≥лорус≥¤ ¤кась!Ф. ѕри вс≥й поваз≥ до наших сус≥д≥в, мен≥ стало неймов≥рно г≥рко ≥ соромно. «а що? ¬ усьому спектр≥ «ћ≤, представлених в ”крањн≥, ¤к≥ б могли розвиватис¤ за невеликих конституц≥йних обмежень, вони т≥льки ≥ волають про принцип незалежност≥ в останн≥ агон≥стичн≥ хвилини свого нап≥в≥снуванн¤.

—в≥товий досв≥д ви¤вл¤в немало приклад≥в такого перех≥дного стану в р≥зних крањнах.  ожна з них шукала вих≥д самост≥йно. ј першою ласт≥вкою пол≥пшенн¤ ситуац≥њ було саме зв≥льненн¤ газет, телеканал≥в, рад≥омовленн¤ в≥д залежност≥, та становленн¤ њх престижу.

ќдин з в≥домих огл¤дач≥в «ћ≤, голова рос≥йського ‘онду ≥з захисту гласност≥, ќлекс≥й —имонов зазначив, що першою зупинкою на шл¤ху до в≥льноњ демократичноњ преси, на ¤к≥й залишилис¤ практично вс≥ колишн≥ республ≥ки —–—–, не враховуючи держав ѕрибалтики, стала гласн≥сть. ј гласн≥сть-це лише можлив≥сть вигукнути всл≥д королю: У¬≥н голий!Ф ≥ непом≥тно сховатис¤ у натовп≥. —вобода ж слова-це право п≥д≥йти до корол¤ задовго до його виходу на площу ≥ в≥дкрити йому оч≥ на брак вбранн¤.“ака свобода слова-прив≥лей сто¤ти на сторож≥ демократичного ладу, чест≥ крањни, що, до реч≥, сильно впливають на громадську св≥дом≥сть.

ѕреса може бути попереду владних структур, ¤кщо цього вона сама захоче. ’оча, звичайно, може бути ≥ позаду - тут уже н≥хто не в≥дмовить њй стати засобом дл¤ вт≥ленн¤ чужих ≥дей.

јле не все так просто. ” цих звТ¤зках сл≥д визначити засади ≥снуванн¤ тих, й ≥нших, а саме -громадк≥сть, думкою ¤коњ може ман≥пулювати лише кап≥тан корабл¤. —усп≥льство, у свою чергу, здатне висловлювати дов≥ру або недов≥ру до всього, що робитьс¤ в рубц≥. ј, отже, воно може вир≥шити, що дл¤ нього буде над≥йним. «окрема, у Ўвец≥њ було проведено опитуванн¤ майже вс≥х прошарк≥в населенн¤ з метою зТ¤сувати, що у нього може викликати найб≥льшу дов≥ру. «ћ≤ були на першому м≥сц≥, серед них найдостов≥рн≥шими вважають шведи -ранков≥ газети (57%), на другому м≥сц≥ - телебаченн¤ (49%), на третьому - рад≥о (45%).

≤ це не дивно. «ћ≤ в ц≥й крањн≥ в≥дзначаютьс¤ правдив≥стю, самост≥йн≥стю, розважлив≥стю та ≥ншими рисами, що допомагають њм тримати вищих посадових ос≥б у пост≥йному напруженн≥, особливо п≥сл¤ скандалу 1995 року. “од≥ найб≥льша газета Ўвец≥њ У≈кспрессенФ оприлюднила документи, ¤к≥ засв≥дчили, що премТЇр-м≥н≥стр держави ћона —ал≥н в≥льно використовувала кредитну картку ур¤ду. —токгольмська газета УјфтонбладетФ згодом зазначила, що ћона —ал≥н под≥бн≥ реч≥ робила ≥ ран≥ше, коли у 1991 роц≥ була м≥н≥стром прац≥. ќстанньою краплею стала њњ подорож п≥д час в≥дпустки на далекий остр≥в ћаврик≥й. ’оча ≥ поњхала вона туди начебто за своњ грош≥, але за рахунок держави вз¤ла з собою особисту секретарку Ћену “ул≥н ≥ двох охоронц≥в. ѕубл≥кац≥њ в прес≥ з цього приводу змусили пан≥ —ал≥н п≥ти у в≥дставку.

¬загал≥, «ћ≤ на «аход≥ ц≥нують св≥й престиж, а тому не будуть використовувати неперев≥рену ≥нформац≥ю. јле, ¤кщо вони отримають ≥з достов≥рних джерел компрометуюч≥ пол≥тика факти, тод≥ йому оприлюдненого скандалу не уникнути. “ак преса з≥грала величезну роль у Ќ≥меччин≥ п≥д час передвиборноњ кампан≥њ 1993 року. «емельна –ахункова ѕалата оприлюднила дан≥ про доходи пол≥тик≥в за останн≥ роки. ¬и¤вилос¤, що зах≥днон≥мецьк≥ депутати отримували на —ход≥ крањни б≥льшу зароб≥тну платню, н≥ж њхн≥ сх≥дн≥ колеги. ѕреса зчинила справжн≥й гвалт-ур¤д земл≥ —аксон≥¤-јндхальт п≥шов у в≥дставку. јле ≥ тут н≥мецьк≥ «ћ≤ не заспокоњлис¤. ƒошкульна критика на адресу саксонського м≥н≥стра Ўтефана ’айтмана змусила його зн¤ти свою кандидатуру ≥ в≥дмовитис¤ в≥д балотуванн¤ у ѕрезиденти крањни, ¤к того бажав тод≥шн≥й федеральний канцлер √ельмут  оль. “а й зараз, коли в≥ра у чесн≥сть останнього значно похитнулас¤ н≥мецьк≥ «ћ≤ не полишають думки в≥дшукати ще дек≥лька темних пл¤м на забруднен≥й репутац≥њ √олови ’ƒ—. «овс≥м св≥жим прикладом цьому слугуватиме статт¤ у тижневику УЎп≥гельФ, ¤ка вийшла на початку березн¤ 2000 року, де √ельмут  оль був звинувачений у привласненн≥ частини документ≥в, ¤к≥ знаходились в арх≥в≥ ¬≥домства ‘едерального  анцлера. ”же п≥сл¤ виходу статт≥ правоохоронц≥ провели обшук у Ѕюро земельноњ орган≥зац≥њ ’ƒ— у –ейнланд-ѕфальц≥, куди начебто, п≥сл¤ програних у 1998 роц≥ парламентських вибор≥в, доставили ту горезв≥сну частину документ≥в. ÷≥ приклади, на мою думку, засв≥дчують престиж «ћ≤ та повагу до небульварних видань на «аход≥.

Ћитва - колишн¤ республ≥ка —–—– - стала зразковою кап≥тал≥стичною державою. —вобода слова тут не просто звук, це право, ¤ке пост≥йно використовують тамтешн≥ «ћ≤. ” звТ¤зку ≥з цим вже сталос¤ дек≥лька гучних скандал≥в за участю преси. ” центр≥ одного з них був колишн≥й голова литовського ур¤ду, соратник ѕрезидента јльг≥рдаса Ѕразаускаса по парт≥њ. Ќапередодн≥ банкрутства одного з найвпливов≥ших банк≥в в≥н забрав увесь св≥й вклад. ѕреса не залишила так≥ д≥њ можновладц¤ поза увагою, внасл≥док чого ѕрезидентов≥ крањни довелос¤ запропонувати чиновнику п≥ти у в≥дставку. «ћ≤ змусили вчинити так само ≥ головного пол≥ца¤ крањни-м≥н≥стр внутр≥шн≥х справ придбав авто, ¤ке було, ¤к згодом зТ¤сувалос¤, вкрадене в одн≥й ≥з зах≥дних держав. ћоментально п≥шов у в≥дставку м≥н≥стр культури, ¤кий начебто порушив правила заповненн¤ податковоњ декларац≥њ. ўе один голова ур¤ду јндр≥се Ўпеле у серпн≥ 1997 року п≥шов у в≥дставку через примарн≥ звТ¤зки одного з його позаштатних радник≥в ≥з ф≥рмою, ¤ка скомпрометувала себе на територ≥њ Ћитви.

Ѕуло б помилкою доводити, що в ”крањн≥ не ≥снують виданн¤, думку ¤ких поважають ≥ до ¤ких ≥нод≥ прислуховуютьс¤. ќдним ≥з таких орган≥в можна вважати тижневик Уƒзеркало тижн¤Ф. Ќе секрет, що на думку цього органу зважають в јдм≥н≥страц≥њ ѕрезидента Ћеон≥да  учми. “а це, скор≥ше заслуга окремих журнал≥ст≥в, н≥ж редакц≥њ в ц≥лому. “ак п≥сл¤ дошкульноњ публ≥кац≥њ у тижневику 24 грудн¤ 1999 року, основн≥ њњ д≥йов≥ особи потрапили у немил≥сть. —права у тому, що Уп≥д час свого перебуванн¤ у —Ўј пан ўербак залишив незабутнЇ враженн¤ про себе у «б≥гнева Ѕжез≥нського. —под≥ваЇмос¤, що зараз метр уже оговтавс¤. ≤нший член групи, не менш памтне враженн¤ залишив у прац≥вник≥в готелю Jne Washington Sircle. ѕ≥дступний Ѕахус зав≥в його пр¤м≥с≥нько у скл¤н≥ двер≥ готелю у звТ¤зку з чим украњнському посольству довелос¤ сплатити 1200 долар≥в —Ўј за розбите скло ≥ виклик швидкоњ допомоги. «л≥ американц≥ зам≥сть сп≥вчутт¤, п≥двищили ц≥ни на проживанн¤ нашоњ делегац≥њ, ¤ка повинна була зупинитись у цьому готел≥.

Ќеаби¤ку роль з≥грали «ћ≤ у в≥дставц≥ √олови президентськоњ јдм≥н≥страц≥њ ƒмитра “абачника у грудн≥ 1996 року. ÷ьому передували матер≥али у р≥зних «ћ . јле п≥д час виходу цих публ≥кац≥й у св≥т, «ћ≤ б≥льше покусали одне одного.

Ќа даний момент преса ”крањни перебуваЇ у нап≥вв≥льному стан≥. јле це не завадило њй викликати високу дов≥ру серед населенн¤. «а опитуванн¤м 1999 року, украњнськ≥ «ћ≤ в цьому рейтингу пос≥дають друге м≥сце п≥сл¤ силових структур. «вичайно, наша преса т≥льки на одному з етап≥в свого розвитку, та бажаного р≥вн¤, ¤к профес≥йного, так ≥ морального ще не дос¤гла. “ому дл¤ нењ велику роль в≥д≥граватиме приклад ≥ п≥дтримка зах≥дних мед≥а.

1

Ќазва: —оц≥альна норма та престиж преси (св≥товий ≥ в≥тчизн¤ний досв≥д)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (380 прочитано)