∆урнал≥стика > “рансформац≥¤ телев≥з≥йного сюжету в газетний текст

“рансформац≥¤ телев≥з≥йного сюжету в газетний текст

—лово "трансформац≥¤" походить в≥д латинського transformare - перетворювати. "«м≥на, перетворенн¤ виду, форми, ≥стотних властивостей ≥ т. ≥н. чого-небудь" [10, 233].

–озгл¤немо трансформац≥ю ¤к перетворенн¤ телев≥з≥йного сюжету в жанр газетноњ журнал≥стики з в≥дпов≥дними стил≥стичними та композиц≥йними зм≥нами.

ѕ≥д текстом телев≥з≥йного сюжету, або телев≥з≥йним текстом, що безпосередньо зазнаЇ трансформац≥њ, ми розум≥Їмо текст, що вт≥люЇтьс¤ в усному мовленн≥ телесюжету.

ѕотр≥бно визначити завданн¤, ¤к≥ вир≥шуЇ трансформац≥¤. Ќасамперед, це п≥двищенн¤ ефективност≥ сприйн¤тт¤ ≥нформац≥њ. чинники, що безпосередньо працюють на ефективн≥сть - розширенн¤ аудитор≥њ гл¤дач≥в та слухач≥в, тобто пол≥пшенн¤ по≥нформованост≥ громад¤н з певноњ тематики. ¬≥дпов≥дно окреслюЇтьс¤ ≥ сфера можливого застосуванн¤ трансформац≥њ. ÷е доведенн¤ до св≥домост≥ громад¤н життЇво важливоњ соц≥альноњ ≥нформац≥њ з боку держави (таким чином, ми безпосередньо торкаЇмос¤ аспекту соц≥ального управл≥нн¤), а також поширенн¤ ≥нформац≥њ споживчого, прикладного характеру, наприклад, реклами (сфера маркетингу, пабл≥к рилейшнз тощо).

≤нший чинник - економ≥¤ та ефективне використанн¤ робочого часу журнал≥ста. ∆урнал≥ст, що зд≥йснюЇ трансформац≥ю свого чи чужого тексту, не витрачаЇ багато часу на ознайомленн¤ з темою, в≥дпадаЇ необх≥дн≥сть давати њй нове потрактуванн¤. Ќеобх≥дно, використовуючи ≥нструментар≥й л≥тературного редагуванн¤, пристосувати ≥снуючий текст до стил≥стичних потреб певного засобу масовоњ ≥нформац≥њ. Ќайб≥льшого значенн¤ цей чинник набуваЇ при зд≥йсненн≥ рекламних кампан≥й.

“рансформац≥¤ ¤к така зд≥йснюЇтьс¤ запозиченн¤м тексту з одного виду «ћ≤ дл¤ подальшого пристосуванн¤ до вимог ≥ншого. ќтже, можлив≥ так≥ теоретичн≥ вар≥анти запозиченн¤:
- дикторський текст теле-, рад≥осюжету трансформуЇтьс¤ у газетний текст;
- газетний текст трансформуЇтьс¤ у дикторський текст рад≥о чи телебаченн¤.

Ќеобх≥дно зазначити, що в обох випадках маЇмо справу з текстом, що вт≥люЇтьс¤ в мовленн≥ - усному чи письмовому.

ѕри трансформац≥њ телев≥з≥йного тексту в газетний жанрова форма телесюжету актуал≥зуЇтьс¤ дл¤ редактора-журнал≥ста у телесценар≥њ. “елев≥з≥йний сценар≥й у знаковому вигл¤д≥ передаЇ усне мовленн¤ телепередач≥. ≤ саме усне мовленн¤ стаЇ основою майбутньоњ публ≥кац≥њ.

ќтже, трансформац≥¤ телев≥з≥йного сюжету в газетний жанр пов'¤зана головним чином з роботою над дикторським текстом телев≥з≥йноњ передач≥. “обто лише частина звукового р¤ду - голос - переводитьс¤ у граф≥чну знакову систему. ј це лише невеликий в≥дсоток загального зм≥сту телесюжету. “еоретично це ризикована справа. Ќа наш погл¤д, телев≥з≥йний текст самост≥йно не здатний виражати комун≥кативно достатнього зм≥сту. ÷е п≥дтверджуЇ й думка ¬.‘. ћинаЇва: "ќкр≥м зчепленн¤ сл≥в м≥ж собою у в≥дносно завершене ц≥ле, всереден≥ ¤кого д≥ють значеннЇв≥ та стил≥стичн≥ зв'¤зки л≥тературно-мовного контексту, ...у телев≥з≥йному сценар≥њ виникаЇ зчепленн¤ словесного р¤ду ≥з зоровим - виникаЇ екранний контекст. «м≥ст ≥ значенн¤ телев≥з≥йноњ мови встановлюЇтьс¤ т≥льки в умовах р≥внод≥њ обох - мовноњ та екранноњ - контекстуальноњ ситуац≥њ" [13, 19]. ќтже, у раз≥ втрати екранноњ контекстуальноњ ситуац≥њ, телев≥з≥йна мова втрачаЇ зм≥ст та значенн¤. Ќа телев≥з≥йному екран≥ д≥йсно втрачаЇ. ѕроте не втрачаЇ смисл ≥ значенн¤ њњ комун≥кативна ц≥нн≥сть, семантичний зм≥ст взагал≥. ≤ одним з можливих доказ≥в цього може бути те, що у сценар≥њ телев≥з≥йний текст ≥снуЇ поза екранним контекстом.

—л≥д зазначити, що м≥ж дикторським текстом та в≥деор¤дом можлив≥ три види в≥дносин.

ѕерший вид, в ¤кому дом≥нуЇ в≥деор¤д, текст - вторинний, в≥н по¤снюЇ, коментуЇ д≥ю зображенн¤. ¬ ц≥й ситуац≥њ первинна за важлив≥стю ≥нформац≥¤ в≥деор¤ду, увага концентруЇтьс¤ на предмет≥ зображенн¤. ѕри трансформац≥њ такого в≥деосюжету в газетний текст редактор виступатиме у рол≥ репортера, св≥дка, ¤кому принципово важливо дати опис м≥сц¤ под≥њ, динам≥ку розвитку под≥й, модиф≥кувавши в≥дпов≥дно дикторський текст. “ака форма побудови телесюжету типова дл¤ ситуац≥њ, де документальна в≥деозйомка заф≥ксувала под≥њ, ¤к≥ ц≥нн≥ своЇю емоц≥йною наснажен≥стю. Ќаприклад, прийн¤тт¤ поправки до  онституц≥њ, зустр≥ч в≥йськовополонених украњнц≥в на батьк≥вщин≥ та ≥н.

ƒругий вар≥ант взаЇмод≥њ, коли первинний у в≥деосюжет≥ текст, а в≥деор¤д виступаЇ певною м≥рою абстрагованою ≥люстрац≥Їю. ” такому раз≥ дл¤ редактора саме дикторський текст, а дл¤ зручност≥, - сценарна форма ≥снуванн¤ телесюжету, перетворюЇтьс¤ у газетний жанр. ¬≥део- й звукор¤д особливоњ ц≥нност≥ дл¤ трансформац≥њ не мають. “ак≥ в≥деосюжети найб≥льш прийн¤тн≥ дл¤ трансформац≥њ.

“рет≥й вар≥ант. јуд≥отекст дублюЇ зображенн¤. ћаютьс¤ на уваз≥ не найг≥рш≥ за ¤к≥стю телесюжети, а метод ≥нтерв'ю або телесюжет у форм≥ ≥нтерв'ю. –едактор у такому раз≥ повинен просто виправити хиби монологу.

∆урнал≥ст ¤к профес≥йний комун≥катор маЇ навички профес≥йного, стил≥стично ¤к≥сного мовленн¤. ≤мпров≥зуючи або читаючи п≥дготовлений текст, в≥н використовуЇ "особливий вид власне л≥тературного мовленн¤, певною м≥рою п≥дробку письмовоњ мови п≥д усну..." [5, 36]. “ака "п≥дробка" Ї не чим ≥ншим, ¤к публ≥цистичним стилем. јдже "характерна риса публ≥цистичного стилю - ор≥Їнтац≥¤ на усне мовленн¤, елементи ¤кого не лише виступають у рол≥ експресем, а й стають одним з прийом≥в зац≥кавленн¤ читача, слухача, гл¤дача" [3, 13].

—п≥врозмовник у телесюжет≥, ¤к правило, говорить пром≥жним р≥зновидом мовленн¤, ¤кий можна назвати не ≥накше, ¤к "усна л≥тературна з елементами розмовноњ та письмовоњ" (тому що в≥дсутн≥сть слухача робить монолог≥чну комун≥кативну ситуац≥ю перед м≥крофоном до певноњ м≥ри штучною). "–озмовн≥сть" звичайно пол¤гаЇ у вживанн≥ емоц≥йно-оц≥нноњ лексики, ≥ндив≥дуальн≥й або нерац≥ональн≥й побудов≥ висловлювань, тавтолог≥¤х та плеоназмах, вживанн≥ сл≥в- або часток-паразит≥в, ≥нод≥ неправильному наголошенн≥, чи вимов≥, вживанн≥ русизм≥в, вставних сл≥в тощо. ћовленн¤ де¤ких сп≥врозмовник≥в стил≥стично неоднор≥дне. ¬ласне мова ≥нтерв'ю це ≥ Ї розмовна мова, за Їдиним вин¤тком. —п≥врозмовник уникаЇ розмовно-простор≥чноњ лексики. Ѕагато сл≥в, ¤ких в≥н вживаЇ, надають висловлюванню "л≥тературност≥", "книжност≥", "науковост≥", "оф≥ц≥йност≥". ÷е книжн≥ слова, наукова терм≥нолог≥¤, штампи, кл≥ше тощо. ѕри переведенн≥ саме такоњ монолог≥чноњ мови в газетний текст з в≥дпов≥дними до нього вимогами, сл≥д уникати в≥двертих вад розмовноњ усноњ мови, ¤к≥ шкод¤ть нормативност≥, ≥ залишати чи удосконалювати т≥ елементи розмовноњ мови, ¤к≥ в≥д≥грають функц≥ю мовноњ ≥ндив≥дуал≥зац≥њ сп≥врозмовника. ј саме: зберегти ≥ндив≥дуальну емоц≥йно-експресивну лексику, метафоричн≥сть, образн≥сть висловлюванн¤, а також особливост≥ авторського синтаксису. “обто дотриматись такоњ вимоги: "телев≥з≥йне ≥нтерв'ю маЇ бути невимушеною, щирою розмовою" [6, 175].

–≥вень стил≥стичноњ невпор¤дкованост≥ монологу сп≥врозмовника зумовлюЇтьс¤ такими чинниками, ¤к мовна культура сп≥врозмовника, його комун≥кативн≥ зд≥бност≥, ораторська майстерн≥сть, р≥вень осв≥ченост≥ та культурного розвитку тощо. ћаЇ в≥н ≥ своЇ психолог≥чне по¤сненн¤. —вого часу його дав рос≥йський ф≥лолог ќ.ћ. ѕешковський. "√оворити л≥тературно, тобто у повн≥й в≥дпов≥дност≥ до закон≥в письмового мовленн¤ ≥ водночас з урахуванн¤м особливостей усноњ мови та р≥зниц≥ м≥ж псих≥кою слухача та читача не менш важко, н≥ж говорити просто л≥тературно" [9, 165]. ” даному раз≥ багато сп≥врозмовник≥в не Ї профес≥йними комун≥каторами, вони не можуть майстерно скерувати свою мову так, щоб вона мала ознаки певного стилю л≥тературноњ мови ≥ сприймалас¤ слухачами. ” газетному текст≥ така мова найб≥льше потребуЇ редагуванн¤.

« погл¤ду технолог≥њ редагуванн¤ дещо аморфний, неорган≥зований мовний пот≥к сп≥врозмовника проходить через редакторський ф≥льтр-трансформатор, ¤кий композиц≥йно орган≥зовуЇ висловлюванн¤, надаЇ йому "л≥тературност≥" в≥дпов≥дно до вимог ≥нформац≥йно-публ≥цистичного стилю ≥ збер≥гаЇ особливост≥ мовноњ ≥ндив≥дуальност≥. ” результат≥ перетворень мовленн¤ можна класиф≥кувати ¤к "розмовне л≥тературне письмове". …ого ознаки пол¤гають у втрат≥ усност≥, набутт≥ унормованост≥ та на¤вност≥ ≥ндив≥дуальност≥, притаманноњ особист≥й манер≥ висловлюванн¤ реальноњ людини. "–озмовне публ≥цистичне письмове" мовленн¤ в ус≥х своњх структурних компонентах витримано в ключ≥ усного мовленн¤ в≥дпов≥дно до його типолог≥чних особливостей, але без типових вад.

ƒикторський текст телесюжету ¤к зразок профес≥йного мовленн¤ ≥нформац≥йно-публ≥цистичного стилю не п≥дл¤гаЇ такому ретельному опрацюванню, ¤к текст сп≥врозмовника. …детьс¤ про те, щоб зам≥нити те чи ≥нше слово б≥льш доречним, висловлюванн¤ та формулюванн¤ зробити б≥льш ч≥ткими ≥ точними. ≤ншими словами, редагуванн¤ йде в русл≥ п≥дсиленн¤ ≥нформативност≥, лог≥чност≥, аргументованост≥ та лакон≥зму висловлювань.

ƒикторський текст телесюжету в газетному текст≥ зм≥нюЇ своњ функц≥ональн≥ властивост≥. “ут його можлив≥ функц≥њ (констатац≥њ, апел¤ц≥њ, розм≥рковуванн¤, переконуванн¤, коментуванн¤) у випадках переважанн¤ тексту над зображенн¤м або њх р≥внозначност≥ стають самодостатн≥ми без в≥деор¤ду. √оловне при цьому - уникати синтаксичних побудов, розрахованих на м≥м≥ко-жестове чи зображальне доповненн¤.

ѕ≥сл¤ в≥дпов≥дного опрацюванн¤ текст≥в дикторського та сп≥врозмовника синтаксична структура тексту газетноњ публ≥кац≥њ стаЇ б≥льш стрункою та м≥цною, тод≥ ¤к в текст≥ телесюжету вона в≥дзначаЇтьс¤ фрагментарн≥стю. ‘рагменти тексту стають тематично ≥ фактично однор≥дними. ”суваютьс¤ аномальн≥ тематичн≥ в≥дхиленн¤ всередин≥ тексту. јргументац≥¤ стаЇ стрункою та лог≥чною. ѕ≥двищуютьс¤ вимоги добору факт≥в - з на¤вних в≥дбираютьс¤ т≥, що в≥дзначаютьс¤ найб≥льшою переконлив≥стю та актуальн≥стю. “ема розробл¤Їтьс¤ глибше н≥ж у телесюжет≥. ” результат≥ текст значно втрачаЇ в загальному обс¤з≥, проте виграЇ в комун≥кативних ¤кост¤х.

1	2

Ќазва: “рансформац≥¤ телев≥з≥йного сюжету в газетний текст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (712 прочитано)