∆урнал≥стика > ”крањнська преса про нац≥ональн≥ св¤тин≥

”крањнська преса про нац≥ональн≥ св¤тин≥

”веденн¤ христи¤нства на –ус≥ дало можлив≥сть нашому народов≥ реал≥зувати св≥й могутн≥й творчий потенц≥ал. “ак, завд¤ки нашим ген≥альним предкам, наша земл¤ прот¤гом майже тис¤чол≥тт¤ прикрашалась чудовими культовими арх≥тектурними пам'¤тками, авторами ¤ких здеб≥льшого були наш≥ сп≥вв≥тчизники. Ќемов кв≥тами, ус≥¤на ”крањна цими духовними перлинами, ¤к≥ стол≥тт¤ми милували око нашим д≥дам-прад≥дам, були осередком духовноњ культури, народноњ морал≥, Ѕожого —лова. ” будь-¤кому м≥ст≥ або селищ≥, безсумн≥вно, головною прикрасою була церква, або ансамбль монастир¤. Ѕ≥льш-менш осв≥чена в арх≥тектур≥ людина, побачивши зн≥мок ¤коњсь церкви, зможе назвати область, де ц¤ церква знаходитьс¤, адже кожна м≥сцев≥сть маЇ своњ арх≥тектурн≥ особливост≥ й традиц≥њ.

Ќаша батьк≥вщина дуже багата на св¤т≥ м≥сц¤. ѕро¤снений св≥тлом ’ристовоњ Ѕлагодат≥, украњнський народ створював св¤тин≥, ¤к≥ прославл¤ли його талант далеко за межами колишньоњ ≥мпер≥њ. ”н≥кальн≥ арх≥тектурн≥ шедеври назавжди залишалис¤ св≥дками таланту нашого народу, його естетичноњ невичерпност≥.

«а рад¤нських час≥в ур¤довц≥ негативно ставились до пам'¤ток культовоњ арх≥тектури, тому рад¤нськ≥ цензори радили редакторам газет та журнал≥в друкувати менше статей з цих питань. “а в роки незалежност≥ в украњнськоњ преси Ї можлив≥сть публ≥кувати так≥ матер≥али. “аким чином преса прилучаЇ населенн¤ до м≥сцевих св¤тинь: ≥ тих, що збереглис¤, ≥ тих, що зникли, прославл¤Ї наших славних предк≥в, ¤к≥ залишили по соб≥ ц≥ зразки нац≥онального зодчества.

«а останн≥ два роки перше м≥сце в газетах, звичайно, пос≥дають матер≥али про ”спенський та ћихайл≥вський собори, ¤к≥ в≥дновлюютьс¤ нин≥ у  иЇв≥. ƒл¤ украњнц≥в назавжди залишитьс¤ в пам'¤т≥ ≥м'¤ буд≥вничого ”спенського собору, кр≥пака  иЇво-ѕечерськоњ лаври —тепана  овн≥ра. ¬еличезний талант, закладений в простого кр≥пака реал≥зувавс¤ в багатьох буд≥вл¤х  иЇва. јле найголовн≥ша його робота - усе-таки ”спенський собор лаври, ¤кий перебудовувавс¤ у ’VIII стол≥тт≥. ќкр≥м цього собору, в Ћавр≥ ним побудована ще дзв≥ниц¤ на ƒальн≥х печерах (т.зв.  овн≥р≥вська), пал≥турна майстерн¤. ”  иЇв≥ ще в≥дом≥ його Ѕратський монастир,  ловський палац, “роњцька церква  итањвськоњ пустин≥. Ўкода т≥льки, що автор матер≥алу про —. овн≥ра, Ћев  удр¤вцев [1], очевидно, ≥ще не позбавивс¤ атењстичного комплексу, пишучи про "територ≥ю колишньоњ  иЇво-ѕечерськоњ лаври" (вид≥лено нами. - —.Ѕ.), або пишучи про завершенн¤ "спорудженн¤ ƒержавного  иЇво-ѕечерського запов≥дника". ” принцип≥ в лаврському статус≥ "запов≥дник" ≥ "державний" власне не було н≥чого принизливого. јле нова наша ≥стор≥¤ показала, що саме ц≥ визначенн¤ заперечували рел≥г≥йн≥сть, св¤т≥сть цього м≥сц¤. ≤ тим б≥льше, коли —.  овн≥р добудовував ансамбль Ћаври, про державний ≥ запов≥дник, звичайно, не було ≥ гадки.

як ≥ в усьому христи¤нському св≥т≥, в ”крањн≥ монастир≥ в≥д≥гравали важливу роль не т≥льки в рел≥г≥йному, а й соц≥альному ≥ культурно-осв≥тньому житт≥ нашого народу. Ќаприклад, найдревн≥ша кињвська ж≥ноча обитель - ‘лор≥вська на ѕодол≥ до революц≥њ мала трикласну школу-притулок дл¤ д≥тей-сир≥т ≥ д≥тей з б≥дних родин [2]. “акож монастир мав готель, де плата за н≥чл≥г у загальних номерах була в≥д 1 до 3 коп≥йок ≥ в≥д 30 до 70 в окремих к≥мнатах. ÷е був найдешевший у м≥ст≥ готель - кожний бажаючий м≥г безперешкодно зайти до нього, зайн¤ти на п≥длоз≥ чи на диван≥ в≥льне м≥сце, заплатити чергов≥й черниц≥ й с¤к-так перебути до ранку. “ому готель був зручним не т≥льки дл¤ мандр≥вник≥в, а й дл¤ бездомних. ѕ≥сл¤ революц≥њ монастир зазнав пор≥вн¤но незначних пошкоджень ≥ п≥сл¤ 1961 року був одним ≥з дев'¤ти украњнських ≥ двох кињвських д≥ючих монастир≥в.

Ќе так пощастило ѕреображенському ћгарському монастирю, що у м.Ћубни ѕолтавськоњ област≥ 6 серпн¤ 1919 року б≥льшовики розстр≥л¤ли ченц≥в обител≥ разом ≥з насто¤телем [3]. Ќа територ≥њ монастир¤ був створений ѕатронат дл¤ д≥тей "ворог≥в народу". « 1937 року тут був дисципл≥нарний батальйон, з 1946 року - в≥йськов≥ склади, з 1985 року - п≥онерський таб≥р. « 1993 року у нап≥взруйнован≥й обител≥ в≥дновлене чернече житт¤.

ѕод≥бна дол¤ сп≥ткала ≥ —в¤то-√ригор≥њв монастир, б≥льш в≥домий п≥д назвою Ѕ≥зюк≥в - видатну св¤тиню ѕ≥вденноњ ”крањни (с.„ервоний ћа¤к, ’ерсонськоњ област≥). ÷¤ обитель у ’≤’ стол≥тт≥ за духовн≥стю висуваЇтьс¤ серед украњнських монастир≥в на друге, п≥сл¤  иЇво-ѕечерськоњ лаври, а з економ≥чного боку вона виходить на пров≥дне м≥сце у св≥т≥ [4]. ” монастир≥ процв≥тало землеробство, скотарство, кон¤рство, рибний промисел, винокурн¤, цегельний завод, гончарн≥ майстерн≥, кузн¤, млини, ол≥йниц¤, пристан≥, електростанц≥¤. ѕ≥сл¤ б≥льшовицького перевороту вс≥х 1800 насельник≥в обител≥ було роз≥гнано. ” 1920 роц≥ на територ≥њ монастир¤ було орган≥зовано радгосп "„ервоний ма¤к". Ќайб≥льший ≥ найкрасив≥ший собор ¬ознес≥нн¤ був зруйнований ≥ на його м≥сц≥ зробили танцмайданчик. «береглись арка ≥ в≥втарна частина, ¤ку використовували ¤к сцену. Ќа ст≥нах в≥втар¤ були написан≥ лайлив≥ слова ≥ малюнки. ” «имовому собор≥ зробили клуб. «ам≥сть ≥кони - оголошенн¤: "31 грудн¤ новор≥чний карнавал! ’то прийде у масц≥ - вх≥д безплатний". «годом ус≥ монастирськ≥ буд≥вл≥ було перетворено на руњни. Ќа м≥сц≥ каплиц≥ стоњть пам'¤тник Ћен≥ну з в≥дбитим носом. ” 1969 роц≥ трактори й екскаватори зр≥вн¤ли з землею монастирське кладовище. Ћюди пам'¤тають купи см≥тт¤, де вал¤лис¤ останки, облаченн¤ монах≥в. Ќа честь 100-р≥чч¤ в≥д дн¤ народженн¤ вожд¤ св≥тового пролетар≥ату на м≥сц≥ кладовища збудували нову школу. ћ≥сцев≥ жител≥ згадують, ¤к на шк≥льному футбольному пол≥ хлопчаки штурл¤ли ногами череп ченц¤. « 1991 р. обитель почала в≥дроджуватись.

≤нша в≥дома украњнська св¤тин¤ - √линська пустинь - фактично була повн≥стю зруйнована. —початку, у 1921 роц≥ р≥зко ур≥зали монастирськ≥ земл≥, пот≥м в≥д≥брали млини [5]. ј згодом вилучили монастирськ≥ ц≥нност≥ - б≥льш ¤к 200 ср≥бних ≥кон, риз, лампад, ≥ншого. ¬л≥тку 1921 року в обител≥ п≥д≥рвали вс≥ храми. ¬л≥тку 1999 року у щойно в≥дкритому монастир≥ було осв¤чено заново побудовану надбрамну церкву ≤верськоњ ≥кони Ѕожоњ ћатер≥.

Ќабагато б≥льший "улов" у б≥льшовик≥в був з  иЇво-ѕечерськоњ лаври. ќдного ранку вантажн≥ машини, доверху навантажен≥ лаврським багатством, вињжджали ≥з —в¤тих вор≥т [6]. ƒл¤ збереженн¤ спокою (бували випадки, коли в≥руюч≥ л¤гали п≥д машини, щоб перешкодити вивозу коштовностей), ус¤ Ћавра була оточена кулеметами.  оли п≥зн≥ше де¤к≥ реч≥, що ¤вл¤ли собою велику ≥сторичну ≥ художню ц≥нн≥сть, на вимогу јкадем≥њ наук було повернуто, то багато з них були дуже пошкоджен≥, тому що в машин≥ дорогоц≥нний метал втоптували ногами, щоб компактн≥ше њњ завантажити. «агалом у Ћавр≥ було вз¤то б≥льшовиками не менше 4 пуд≥в золота, майже 4 фунти бриль¤нт≥в, майже 700 пуд≥в ср≥бла ≥ багато ≥нших коштовностей. ¬елик≥ дзвони перепилювали електричною пилою пр¤мо на дзв≥ниц≥, тому що не було змоги скинути њх на землю. ¬≥руюч≥ люди з≥ сльозами збирали на пам'¤ть шматочки металу, щоб пот≥м збер≥гати њх ¤к рел≥кв≥ю.

ƒуховн≥ втрати, ¤ких зазнала ”крањна внасл≥док комун≥стичного правл≥нн¤, величезн≥. “≥льки на територ≥њ сучасноњ „еркащини з 1919 до 1969 року. органами влади було закрито майже 700 православних та 5 старообр¤дницьких храм≥в, 10 костьол≥в, 60 синагог, б≥льш≥сть ≥з ¤ких безжал≥сно знищили [7].

“а, окр≥м людського безумства, часто причиною нищенн¤ нашого духовного надбанн¤ буваЇ й людська байдуж≥сть або недалекогл¤дн≥сть. ќск≥льки в ”крањн≥ багато храм≥в побудован≥ з дерева, то, на жаль, часто трапл¤ютьс¤ пожеж≥, ¤к≥ призвод¤ть до зникненн¤ видатних пам'¤ток дерев'¤ного зодчества. ƒерев'¤н≥ храми дуже поширен≥, зокрема, у с≥льськ≥й м≥сцевост≥ ÷ентральноњ ”крањни ≥ в «акарпатт≥. «акарпатськ≥ храми особливо й тому ц≥нн≥, адже б≥льш≥сть старовинних храм≥в ≥з дерева зроблен≥ без гв≥здк≥в ≥ клею. ƒо нашого часу в «акарпатт≥ збереглос¤ лише к≥лька дес¤тк≥в таких церков, а в середин≥ XVIII стол≥тт¤ њх було близько 800 [8]. јрх≥тектура закарпатських храм≥в д≥литьс¤ на чотири групи. ƒо першоњ групи належить бойк≥вська буд≥вельна школа з њњ тризубими, трид≥льними, триверхими храмами. ” њх побудов≥ прогл¤дають давньоруськ≥ традиц≥њ. ƒругу групу складають храми лемк≥вськоњ буд≥вельноњ школи. ¬они теж трид≥льн≥, але перекритт¤ зруб≥в у них втратило свою р≥вновагу, з'¤вилас¤ б≥льш динам≥чна композиц≥¤, що створюЇтьс¤ нарощуванн¤м висоти з≥ сходу на зах≥д. “ретю групу становл¤ть церкви хатнього типу. ¬ њх основ≥ пр¤мокутний зруб, ¤кий об'ЇднуЇ центральну частину ≥ бабинець (частина храму в к≥нц≥, де ран≥ше сто¤ли ж≥нки - "баби"), та квадратний (вужчий або гранчастий) зруб в≥втар¤. «руби покрит≥ високими дахами, ¤к≥ своњми формами нагадують с≥льськ≥ житла. «а побудовою ≥ розм≥рами вони повторюють давньоруськ≥ храми цього типу к≥нц¤ ’≤≤ стол≥тт¤ в „ерн≥г≥вському та √алицькому кн¤з≥вствах. „етверта група храм≥в - гуцульськ≥ хрещат≥, одноверх≥, а деколи три- ≥ п'¤тиверх≥ церкви. ¬ основ≥ њх плану лежить р≥внораменний хрест, де поздовжн≥й р¤д прим≥щень за вс≥Їю "сх≥д-зах≥д" доповнений з п≥вноч≥ та п≥вдн¤ двома боковими притворами.

Ќе краща за вогонь ≥ в≥дсутн≥сть смаку у нов≥тн≥х реставратор≥в. ƒерев'¤н≥ храми часто покривають бл¤хою, через що вони нагадують складськ≥ ангари. Ѕув випадок, коли ст≥ни старовинного храму оббили горизонтальними дошками, а в церкву вставили сучасн≥ кухонн≥ двер≥.

«гадуючи дерев'¤ну культову арх≥тектуру ”крањни, неможливо пропустити ћакар≥њвський храм - Їдину в столиц≥ дерев'¤ну церкву. ’рам був споруджений на честь 400-р≥чч¤ мученицькоњ кончини  ињвського митрополита ћакар≥¤. ѕобудований в≥н на горах “атарки, у 1897 роц≥ неподал≥к в≥д тих м≥сць, де, за переказами, на ўекавицьк≥й гор≥ було поховано "в≥щого" кн¤з¤ ќлега, у м≥сцевост≥, що носила назву ёрковиц¤ [9]. ћ≥сце, де стоњть церква, ≥ зараз вражаЇ своњм "нем≥ським" видом, ¤к ≥ сама церква. «а арх≥тектурою храм нагадуЇ безл≥ч под≥бних церков у с≥льськ≥й м≥сцевост≥ ÷ентральноњ ”крањни. ѕ≥сл¤ революц≥њ нова влада забрала у церкви прим≥щенн¤ школи ≥ притулку, а згодом, у 1937 роц≥ було заарештовано насто¤тел¤, а церкву пристосували п≥д лимарню, зруйнувавши дзв≥ницю ≥ купол. ¬≥дродженн¤ ћакар≥њвськоњ церкви почалос¤ п≥д час в≥йни у 1942 роц≥. ” 1947 роц≥ храм розписував видатний украњнський художник ≤.—.ѓжакевич. ≤кони Ѕожоњ ћатер≥ "Ќеспод≥вана –ад≥сть" ≥ св¤тител¤ ћикола¤ "мокрого", написан≥ ним дл¤ цього храму, стали в≥домими не т≥льки в  иЇв≥, а й по вс≥й ”крањн≥. ” 1989 роц≥ було розпочато роботи з в≥дбудови купол≥в храму. Ќин≥ храм в≥дновлено у його перв≥сному вигл¤д≥, ≥ в≥н живе повним л≥тург≥йним житт¤м.

1	2

Ќазва: ”крањнська преса про нац≥ональн≥ св¤тин≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (666 прочитано)