≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > јф≥нська демократична рабовласницька республ≥ка

јф≥нська демократична рабовласницька республ≥ка

”творенн¤ јф≥нськоњ держави. –еформи “есе¤.

ќргани влади та управл≥нн¤ јф≥нськоњ республ≥ки.

- - -

1. “еритор≥ю јттики (область √рец≥њ, де згодом виникла јф≥нська держава) насел¤ло наприк≥нц≥ II тис¤чор≥чч¤ до н.е. чотири племена, кожне з ¤кий мало своњ народн≥ збори, рада стар≥йшин ≥ виборного вожд¤ Ч базилевса.

ѕерех≥д до виробл¤ючого економ≥ц≥ з ≥ндив≥дуал≥зац≥Їю прац≥ прив≥в до розд≥лу общинноњ земл≥ на д≥л¤нки з≥ спадкоЇмним с≥мейним волод≥нн¤м, до розвитку майновоњ диференц≥ац≥њ ≥ поступовому вид≥ленню родовоњ верх≥вки ≥ зубож≥нню маси в≥льних общинник≥в, багато хто з ¤кий перетворювалис¤ у фет≥в Ч чи батрак≥в за борги попадали в рабство. ÷≥ процеси прискорювалис¤ завд¤ки розвитку ремесла ≥ торг≥вл≥, чому спри¤ло приморське положенн¤ јф≥н. Ѕагат≥ родини стал≥ ≥ перших власник≥в раб≥в, у ¤ких звертали в≥йськовополонених.

ƒо початку I тис¤чор≥чч¤ до н.е. рабовласництво був розповсюдженим ¤вищем, хоча експлуатац≥¤ рабськоњ прац≥ ще не стала основою сусп≥льного виробництва. –аби були зайн¤т≥ головним чином у домашн≥м господарств≥, ремесл≥, р≥дше на польових роботах. ѕор¤д з ними трудилис¤ ≥ њхн≥ хаз¤њни, хоча раби виконували найб≥льш важк≥ роботи. “≥льки згодом рабська прац¤ стане переважати, а рабовласники, насамперед велик≥, перестануть брати участь у продуктивн≥й прац≥.

–одоплем≥нна орган≥зац≥¤ влади починаЇ пристосовуватис¤ до забезпеченн¤ ≥нтерес≥в не т≥льки њњ член≥в, але ≥ верх≥вки, що багат≥Ї, в≥льних, до експлуатац≥њ раб≥в. ” народних зборах зростаЇ вплив знатних полог≥в, з њхн≥х представник≥в формуЇтьс¤ рада стар≥йшин ≥ обираютьс¤ базилевси. ѕерв≥сне сусп≥льство перетворюЇтьс¤ в пол≥тичне сусп≥льство, часто називане в≥йськовою демократ≥Їю. јле ≥ воно, збер≥гаючи традиц≥њ родоплем≥нноњ орган≥зац≥њ влади, не було здатне дозволити чи хоча б стримати розвинен≥ в сусп≥льств≥ антагон≥зми Ч м≥ж класами раб≥в, що складаютьс¤, ≥ в≥льних, м≥ж р¤довими общинниками ≥ родоплем≥нною верх≥вкою. ¬ажливу роль з≥грали ≥ зовн≥шн≥ фактори його ≥снуванн¤.

√еограф≥чн≥ умови, що вимагали пристосуванн¤ веденн¤ господарства до умов навколишньоњ природного середовища, виснаженн¤ локальних природних ресурс≥в, що п≥дсилилос¤ з переходом до виробл¤ючого економ≥ц≥, розвиток обм≥ну ≥ зв'¤зана з ним ≥нтенсиф≥кац≥¤ м≥жплем≥нних контакт≥в ≥, ¤к насл≥док, ослабленн¤ кровнородственних зв'¤зк≥в ≥ асим≥л¤ц≥¤ полог≥в ≥ племен, необх≥дн≥сть врегулюванн¤ й усуненн¤ виникаючих конфл≥кт≥в, що вийшли за плем≥нн≥ рамки, стали передумовами дл¤ об'Їднанн¤ племен јттики п≥д Їдиною владою.

Ќасл≥дком цього й одночасно важливим етапом у тривалому процес≥ утворенн¤ держави в јф≥нах були реформи, що зв'¤зуютьс¤ за традиц≥Їю з ≥м'¤м легендарного геро¤ “есе¤. ѕриписуван≥ йому реформи Ч результат поступових зм≥н, що в≥дбувалис¤ прот¤гом р¤ду стол≥ть ≥ завершилис¤ до VIII в. до н.е.

”творенн¤ јф≥нськоњ держави почалос¤ з проведенн¤ реформ, що належать легендарному “есею (’III стол≥тт¤ до н.е.).

ќдн≥Їњ з таких реформ було об'Їднанн¤ (синойк≥зм) племен, що насел¤ли јттику, у Їдиний аф≥нський народ. ” результат≥ синойк≥зму в јф≥нах була створена –ада, що керувала справами вс≥х чотирьох племен. ѕо стар≥й родоплем≥нн≥й орган≥зац≥њ був нанесений перший удар.

јф≥нський пол≥с стаЇ територ≥альною формою пол≥тичноњ орган≥зац≥њ сусп≥льства.

“еритор≥альна орган≥зац≥¤ сусп≥льства наст≥йно вимагала однакового (незалежного в≥д плем≥нних розходжень) ≥, отже, централ≥зованого керуванн¤ сусп≥льними справами, набагато б≥льш активного регулюванн¤ соц≥альних в≥дносин, що розвиваютьс¤.

–ан≥ше досить монол≥тне родоплем≥нне сусп≥льство ви¤вилос¤ в складному становищ≥. ўе збер≥галис¤ м≥жродов≥ ≥ м≥жплем≥нн≥ звади. јле уже виникали нов≥ гостр≥ конфл≥кти в зв'¤зку з майновою диференц≥ац≥Їю, що п≥дсилюЇтьс¤, в јттиц≥. ÷≥ конфл≥кти, що найб≥льше ч≥тко про¤вилис¤ в протир≥чч¤х, що поглиблюютьс¤, м≥ж в≥льними аф≥н¤нами ≥ р≥зними групами неповноправно ≥ залежного населенн¤ (фети, ≥ноземц≥, раби ≥ т.д.), створювали ірунт дл¤ формуванн¤ нових механ≥зм≥в влади.

¬иникла необх≥дн≥сть у пол≥тичн≥й (державноњ) влади, що коштуЇ над сусп≥льством ≥ здатноњ стати, з одного боку, коштом угоди ≥ примиренн¤, з ≥ншого боку - силою п≥дпор¤дкуванн¤ ≥ поневоленн¤. ѕочаток цьому було покладено закр≥пленн¤м не т≥льки соц≥ального, але ≥ пол≥тичноњ нер≥вност≥ м≥ж в≥льними, њхн≥м под≥лом (також приписуваним “есею) на евпатрид≥в Ч шл¤хетних, геомор≥в Ч хл≥бороб≥в ≥ дем≥ург≥в Ч рем≥сник≥в.

ƒо евпатридам, родоплем≥нноњ верх≥вки, перейшло виключне право на зан¤тт¤ сусп≥льних посад, що вело до подальшого в≥дд≥ленн¤ публ≥чноњ влади в≥д населенн¤.

√еомори ≥ дем≥урги разом з торговц¤ми ≥ б≥дн¤ками, що складали б≥льш≥сть в≥льних, поступово в≥дсторон¤лис¤ в≥д безпосереднього активного керуванн¤ сусп≥льними справами. «а ними збереглос¤ лише право брати участь у народних зборах, роль ¤кого в цей час значно упала. –азом з тим положенн¤ др≥бних землевласник≥в ставало усе б≥льш важким. ¬они розор¤лис¤ ≥ змушен≥ були закладати за борги земл≥. ѕор¤д ≥з заставою земл≥ виникала ≥ боргова кабала, за умовами ¤коњ несправний боржник могла бути продана в рабство за кордон.

” цей же час виникли перш≥ писан≥ закони. ≈впатрид≥ прагнули обмежити пережитки родового ладу ≥, насамперед, кревну помсту, забезпечити свою особисту ≥ майнову недоторканн≥сть. ћалос¤ на уваз≥ обмежити влада архонт≥в, що дов≥льно тлумачили звичай. ”кладачем закон≥в був ƒраконт.

«а цим законами страти п≥дл¤гали особи, винн≥ в убивств≥, опоганенн≥ св¤тинь, т≥, хто в≥в дозв≥льний спос≥б житт¤. —трата загрожувала нав≥ть тим, хто крав овоч≥.

ѕринцип в≥дпов≥дальност≥ за правилами тал≥она був в≥дм≥нний. «а законами ƒраконта убивство розгл¤далос¤ ¤к запод≥¤нн¤ матер≥ального збитку, але тепер воно квал≥ф≥кувалос¤ ¤к антигромадське д≥¤нн¤.

”водитьс¤ пон¤тт¤ нам≥ру ≥ необережност≥. ѕокаранн¤ за велик≥ ≥ др≥бн≥ злочини були однаков≥ - страта. ƒраконтов≥ закони стали символом жорстокост≥. Ќав≥ть у стародавност≥ говорили, що вони написан≥ кров'ю. ѕроте, ц≥ закони обмежували влада архонт≥в.

2. ” јф≥нськ≥й республ≥ц≥ ≥снував розпод≥л жител≥в по майновому цензу. ”с≥ в≥льн≥ громад¤ни јф≥н под≥л¤лис¤ на 4 розр¤ди громад¤н: ¤к≥ отримували з≥ своЇњ земл≥ не менш 500 медимн≥в зерна, ол≥њ чи вина вв≥йшли в перший розр¤д, 300 - у другий, 200 - у трет≥й, менше 200 медимн≥в - у четвертий.

ќдночасно передбачалос¤, що т≥льки особи з першого розр¤ду могли обиратис¤ воЇначальниками й архонтами. « представник≥в другого розр¤ду формувалос¤ к≥нне в≥йсько (вершники), з ≥нших - п≥ше в≥йсько. ќполченц≥ зобов'¤зувалис¤ мати сво¤ збро¤ ≥ знаходитис¤ в походах на власному утриманн≥.

«а час≥в —олон≥¤ значно зросло значенн¤ й авторитет народних збор≥в, що стали скликатис¤ част≥ше ≥ на ньому розгл¤далис¤ найб≥льш важлив≥ державн≥ питанн¤: приймалис¤ закони, обиралис¤ посадов≥ особи. ” робот≥ збор≥в брали участь також незаможн≥ громад¤ни.

ќдночасно була заснована –ада 400 - по 100 чолов≥к з кожноњ ф≥ли. ” його склад могли обиратис¤ ус≥ в≥льн≥, кр≥м батрак≥в ≥ жебрак≥в. «годом –ада в≥дт≥снила ареопаг на другий план. …ого роль зросла в зв'¤зку з тим, що народн≥ збори скикались. ѕроекти багатьох р≥шень готував –аду, а в необх≥дних випадках, в≥н д≥¤в в≥д ≥мен≥ збор≥в.

—олоний також заснував суд прис¤жних - √ел≥Їю, при чому в њњ склад обиралис¤ громад¤ни вс≥х розр¤д≥в. ”часть незаможних громад¤н у народних зборах, у суд≥ прис¤жних спри¤ло розвитку јф≥нськоњ рабовласницькоњ демократ≥њ. √елие¤ була не т≥льки головним судовим органом јф≥н, вона також контролювала д≥¤льн≥сть посадових ос≥б.

¬она складалас¤ з 6000 громад¤н, що дос¤гли 30-л≥тнього в≥ку ≥ вибраних щор≥чно по жереб≥ в числ≥ 600 в≥д кожноњ ф≥ли. ѕеред вступом на посаду прис¤жн≥ - гел≥асти - приносили кл¤тву в т≥м, що вони будуть судити "в≥дпов≥дно до закон≥в ≥ постановам аф≥нських народних збор≥в ≥ –ади 500". √ел≥Ї¤ под≥л¤лас¤ на 10 дикастер≥й чи палат. “ому що 5000 член≥в вважалис¤ черговими, а 1000 - запасними, то виходило, що склад дикастер≥њ визначавс¤ в 500 чолов≥к.

як правило, зас≥дала одна дикастер≥¤; у б≥льш важливих випадках- дв≥ чи три. Ћише в дуже р≥дких випадках одночасно зас≥дали 2000 чолов≥к. Ѕувало так, що дикастер≥њ дробилис¤ ≥ склад суду визначавс¤ в 200, 250, 400 чолов≥к. ” IV в. до н.е. справи, п≥дмети розгл¤ду в гел≥Їњ, розпод≥л¤лис¤ м≥ж дикастер≥¤ми по жереб≥ напередодн≥ дн¤ зас≥данн¤. ÷е робилос¤ з т≥Їю метою, щоб уникнути впливу на прис¤жних з боку зац≥кавлених ос≥б.

ѕо зак≥нченн≥ кожного зас≥данн¤ прис¤жн≥ одержували винагороду. √ел≥е¤ була першою ≥нстанц≥Їю по найважлив≥ших справах, у тому числ≥ по справах про державн≥ злочини ≥ зловживанн¤ посадових ос≥б. ¬она ж була апел¤ц≥йною ≥нстанц≥Їю по справах, розгл¤нутим в ≥нших судах.

јле значенн¤ гел≥Їњ визначалос¤ тим, що вона не виступала т≥льки ¤к судовий орган; њй належали важлив≥ повноваженн¤ також в област≥ керуванн¤ ≥ законодавства.

√елие¤ вир≥шувала ф≥нансов≥ питанн¤. Ќаприклад, вона брала участь у розкладц≥ податк≥в на союзник≥в, виробленоњ кожн≥ чотири роки.
√елие¤ робила перев≥рку придатност≥ кандидат≥в, обраних на т≥ чи ≥нш≥ посади чи голосуванн¤м жеребом. якщо моральна чи пол≥тична благонад≥йн≥сть кандидата викликала сумн≥в у член≥в суду, то такий кандидат негайно прид≥л¤вс¤.
¬ажлива роль в јф≥нськ≥й держав≥ належала й ≥ншим р≥зним судовим органам. —уду ареопагу п≥дл¤гала частина важливих крим≥нальних справ, а саме: справи про навмисн≥ убивства, про отруЇнн¤ отрутою, про п≥дпали, про нанесенн¤ раней ≥ кал≥цтв ≥з метою позбавленн¤ житт¤.

1	2

Ќазва: јф≥нська демократична рабовласницька республ≥ка
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1722 прочитано)