≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > ¬естфальський мир 1648 року, витоки сучасного м≥жнародного права

¬естфальський мир 1648 року, витоки сучасного м≥жнародного права

™вропа сьогодн≥шнього дн¤ Ч це безперервний ≥ дедал≥ зростаючий пот≥к пол≥тико-правових под≥й ≥ зм≥н, що в≥дбуваютьс¤ буквально на наших очах: створенн¤ ™вропейського —оюзу та розпад —оюзу –—–; виникненн¤ нових незалежних держав на пострад¤нському простор≥ та зм≥на влади у крањнах ÷ентральноњ ≥ —х≥дноњ ™вропи; розширенн¤ Ќј“ќ на —х≥д ≥ зникненн¤ ќрган≥зац≥њ ¬аршавського ƒоговору; становленн¤ гривн≥ ≥ п≥дготовка до введенн¤ Їдиноњ Ївропейськоњ валюти Ївро Ч всьому цьому ми Ї св≥дками.

“е, що в≥дбуваЇтьс¤ сьогодн≥, мимовол≥ викликаЇ асоц≥ац≥њ з тими под≥¤ми, що в≥дбулис¤ в ™вроп≥ понад 350 рок≥в тому. ≤детьс¤ про ¬естфальський мирний конгрес 1648 року. …ого пл≥дна робота завершилась п≥дписанн¤м 24 жовтн¤ 1648 року ¬естфальського миру, що мав епохальне значенн¤ дл¤ ™вропи, дл¤ формуванн¤ нового Ївропейського правопор¤дку, а також дл¤ розвитку м≥жнародного права.

” двох складових частинах ¬естфальського миру Ч ќснабрюцькому та ћюнстерському договорах Ч були закладен≥ принципи м≥жнародного права, що не втратили своЇњ актуальност≥ й до нашого часу. ¬ текстах ¬естфальського миру вперше йде мова про суверен≥тет, конфес≥йний нейтрал≥тет держав з в≥дпов≥дним захистом прав ≥ндив≥дуума ≥ захистом власност≥, право в≥льно укладати договори з ≥ншими крањнами ≥ т.п.

У¬естфальський конгрес, що поклав к≥нець руйн≥вн≥й “ридц¤тил≥тн≥й в≥йн≥, Ч в≥дзначав один ≥з найв≥дом≥ших у ™вроп≥ XIX-го стол≥тт¤ юрист≥в-м≥жнародник≥в ‘.‘.ћартенс, Ч продемонстрував небачений до того часу приклад обТЇднанн¤ майже вс≥х зах≥дноЇвропейських народ≥в у сп≥льне мирне з≥бранн¤ дл¤ обговоренн¤ не т≥льки взаЇмних в≥дносин, але нав≥ть внутр≥шнього устрою окремих крањнФ1.

ѕод≥њ, що передували ¬естфальському конгресов≥, багато в чому були ≥сторичною законом≥рн≥стю. ‘еодальна система «ах≥дноњ ™вропи, дл¤ ¤коњ були характерн≥ Убезвладд¤ ≥ кулачне правоФ2, розпадалас¤ ≥ поступалас¤ м≥сцем Уповаз≥ до закону ≥ п≥дпор¤дкуванню Їдин≥й корол≥вськ≥й влад≥Ф. јле пор¤д ≥з трансформац≥Їю феодал≥зму не менш значимим дл¤ ™вропи XVII ст. було ¤вище рел≥г≥йноњ реформац≥њ.

–еформац≥йний рух, що спочатку виник у Ќ≥меччин≥, поширивс¤ на всю п≥вн≥ч ≥ зах≥д ™вропи ≥ мав величезне м≥жнародне значенн¤. Ѕезкомпром≥сн≥сть реформац≥йних переконань под≥лила Ївропейськ≥ народи на два ворогуючих табори. ¬ одному з них опинивс¤ ≤мператор —в¤щенноњ –имськоњ ≥мпер≥њ та ѕапа, що захищали ≥нтереси католицькоњ церкви, в ≥ншому Ч протестанти, ¤к≥ вимагали визнанн¤ своњх рел≥г≥йних прав. –ел≥г≥йне протисто¤нн¤ призвело, зрештою, до кровопролитних сутичок, що в≥дбувалис¤ в основному на територ≥њ розр≥знених н≥мецьких кн¤з≥вств.

ѕоступове усв≥домленн¤ безглуздост≥ кровопролитт¤ п≥дштовхувало практично вс≥х участник≥в в≥йни до думки про розвТ¤занн¤ проблеми ≥ншим, н≥ж силою меча, шл¤хом. “ому перш≥ переговори почалис¤ вже в 1634 роц≥, а прел≥м≥нарн≥ умови миру були прийн¤т≥ сторонами до 1645 року. ќднак повний мир можна було встановити т≥льки за сп≥льноњ згоди вс≥х воюючих стор≥н. ”н≥кальн≥сть моменту пол¤гала саме в тому, що вс¤ попередн¤ ≥стор≥¤ Ївропейських в≥дносин не мала аналог≥в мирного розвТ¤занн¤ м≥жнародних спор≥в. УЌ≥ в середн≥ в≥ки, н≥ в давнину не було жодного прецеденту, щоб представники р≥зних держав сп≥льно обговорювали своњ справи ≥ встановлювали пор¤дки, обовТ¤зков≥ дл¤ вс≥х народ≥вФ, зазначав той самий ћартенс3.
¬естфальський мирний конгрес тривав майже 4 роки. ” ньому вз¤ло участь 194 представники в≥д 16 Ївропейських держав (майже вс≥ Ївропейськ≥ крањни того пер≥оду, за вин¤тком –ос≥њ, ѕольщ≥ й јнгл≥њ).

ќрган≥зац≥йно конгрес в≥дбувавс¤ у двох м≥стах Ќ≥меччини Ч в ќснабрюц≥ та ћюнстер≥, розташованих неподал≥к одне в≥д одного. ¬ першому м≥ст≥ переговори вели делегати в≥д Ўвец≥њ, ≤мпер≥њ та др≥бних н≥мецьких держав-кн¤з≥вств; а в другому Ч в≥д ‘ранц≥њ, папськоњ кур≥њ, ≤мператора та ≥нших держав. ÷е по¤снювалось необх≥дн≥стю розд≥лити представник≥в ворогуючих стор≥н, щоб уникнути њх особистого сп≥лкуванн¤.

 ожна делегац≥¤ намагалас¤ в процес≥ переговор≥в (за допомогою коал≥ц≥й, ¤к≥ зм≥нювалис¤ п≥д тиском обставин) Улоб≥юватиФ своњ власн≥ ≥нтереси.
”часники ¬естфальського конгресу боролис¤ не т≥льки за територ≥альн≥ надбанн¤ та ≥нституц≥йний вплив на пол≥тику держав, але й, врешт≥-решт, за гегемон≥ю ≥ вплив у ™вроп≥, за под≥л сфер св≥товоњ торг≥вл≥ ≥ колон≥альних волод≥нь.
–озгл¤немо докладн≥ше позиц≥њ трьох основних груп учасник≥в конгресу.
ѕредставники конфес≥й (католики, лютерани, кальв≥н≥сти), а њх було 50 ≥з 140 представник≥в ≥мперських стан≥в, в≥д≥гравали важливу роль у п≥дготовц≥ тексту мирного договору. ” результат≥ майже половина його статей, що визначали умови миру, стосувалас¤ рел≥г≥йних питань.

ћетою учасник≥в з боку представник≥в католицькоњ церкви було домогтис¤, по можливост≥, подальшого збереженн¤ status quo на монопольне право духовного впливу на в≥руючих, ¤к це було до середини 40-х рок≥в XVII ст. ѓх очолювали ≥мператор ‘ердинанд III ≥ представник Ѕавар≥њ, ¤ких п≥дтримувала ‘ранц≥¤ (звичайно доти, доки не поставала загроза власне французьким амб≥ц≥¤м).

ќчолюван≥ Ўвец≥Їю протестанти у свою чергу намагалис¤ обмежити вплив представник≥в католицькоњ церкви й ≥мператора ‘ердинанда III. ¬ результат≥ були п≥дтверджен≥ основн≥ положенн¤ јузбурзького мирного трактату 1555 року (чого й домагавс¤ шведський король √устав јдольф). ” ІІ 34, 35 статт≥ V ќснабрюцького мирного договору були застережен≥ права тих п≥дданих, ¤к≥ належать не до пан≥вноњ конфес≥њ.

Ќа ¬естфальському конгрес≥ взаЇмоперепл≥талос¤ розвТ¤занн¤ ¤к м≥жнародних, так ≥ внутр≥шньодержавних проблем. ∆орстка боротьба велас¤ ≥ за вплив на процеси керуванн¤ в сам≥й ≤мпер≥њ.

¬естфальський мирний догов≥р викликав протест католицькоњ церкви, в≥домий ¤к ѕапський протест УZelo Domus DeiФ (тобто Ущиро люблю д≥м ЅогаФ). “е, що в≥дбулос¤, символ≥зувало безповоротний к≥нець безмежного пануванн¤ католицизму в ™вроп≥ ≥ тим самим к≥нець функц≥й ѕапи ¤к своЇр≥дного арб≥тра у вс≥х Ївропейських справах. Ќа зм≥ну одноос≥бному пануванню прийшло УIus publicum europaeumФ (тобто УЇвропейське публ≥чне правоФ), прообраз сучасного м≥жнародного права, ¤ке було закр≥плене у ¬естфальському мир≥.

” цьому звТ¤зку видаЇтьс¤ досить-таки ц≥кавим те, що у середин≥ XVIII ст., тобто через сто рок≥в п≥сл¤ п≥дписанн¤ ¬естфальського миру, говорив з цього приводу в≥домий мислитель ∆.-∆.–уссо. ¬≥н в≥дзначав: УЌезважаючи на помилки цього ≥мперського утворенн¤ (—в¤щенна –имська ≥мпер≥¤ н≥мецькоњ нац≥њ Ч ј.ƒ.), усе ж зрозум≥ло, що ст≥льки часу, ск≥льки вона ≥снуватиме, р≥вновага в ™вроп≥ не може бути порушена, що жоднен правитель не може бо¤тис¤ того, що буде позбавлений свого трону ≥ншим правителем, ≥ що ¬естфальський мирний догов≥р, можливо, назавжди буде дл¤ нас основою пол≥тичноњ системи. ѕубл≥чне право, ¤ке н≥мц≥ так грунтовно вивчають, Ї ще важлив≥шим, н≥ж вони сам≥ вважають, тому що таким Ї не лише н≥мецьке публ≥чне право, а в певному розум≥нн≥ право вс≥Їњ ™вропиФ4.

—правд≥, ¬естфальський мирний догов≥р став основою не т≥льки Управа вс≥Їњ ™вропиФ, а й м≥жнародного публ≥чного права.

¬ остаточному п≥дсумку найголовн≥ш≥ постанови ¬естфальського миру можуть бути сформульован≥ у наступних положенн¤х5:1. ¬заЇмов≥дносини двох христи¤нських церков Ч римо-католицькоњ ≥ протестантськоњ Ч повинн≥ були визначатис¤ Уднем в≥дл≥куФ, тобто тим становищем, у ¤кому перебували церковн≥ громади на 1 с≥чн¤ 1624 року. ѕри цьому п≥дтверджувалас¤ чинн≥сть јузбурзького мирного трактату 1555 р. –азом з тим було узаконено в≥дому дискрец≥йну владу кожного государ¤ стосовно тих церковних громад, що ≥снували в межах п≥длеглоњ йому територ≥њ. ÷¤ влада виходила з основного правила јузбурзького миру Ч cujus regio, ejus religio (тобто чи¤ влада, того ≥ в≥ра) Ч надавала право государ¤м висел¤ти з≥ своЇњ крањни вс≥х ≥нов≥рц≥в.2. ƒр≥бн≥ та роздроблен≥ держави-кн¤з≥вства, що входили до складу ≤мпер≥њ (у к≥лькост≥ 355), оголошувалис¤ повн≥стю незалежними. ™диною умовою, ¤ка обмежувала њхню автоном≥ю, була вимога не укладати м≥жнародн≥ договори, ¤к≥ б обмежували ≥нтереси трет≥х держав.3. Ўвейцар≥¤ та Ќ≥дерланди, ¤к≥ вже домоглис¤ на той час фактичноњ незалежност≥ в≥д —в¤щенноњ –имськоњ ≤мпер≥њ, були оф≥ц≥йно визнан≥ трактатом самост≥йними державами.4. «б≥льшенн¤ територ≥й переможц≥в у “ридц¤тил≥тн≥й в≥йн≥ Ч ‘ранц≥њ ≥ Ўвец≥њ Ч в≥дбулос¤ завд¤ки приЇднанню до першоњ ≈льзасу, до другоњ Ч б≥льшоњ частини ѕомеран≥њ, м≥ст ¬≥смара, –остока й ≥нших.  р≥м того, ‘ранц≥¤ отримала сюзеренн≥ права над дес¤тьма в≥льними ≥мперськими м≥стами, що були у межах ≈льзасу, в тому числ≥ над —трасбургом.

¬естфальський догов≥р в≥д≥гравав значну роль у подальшому становленн≥ таких ≥нститут≥в м≥жнародного права, ¤к визнанн¤ ≥ посередництво. якщо про сам факт м≥жнародно-правового визнанн¤ ¬естфальським конгресом Ўвейцар≥њ та Ќ≥дерланд≥в вже згадувалос¤ вище, то сл≥д п≥дкреслити, що в самому текст≥ ¬естфальського договору Уви¤вилас¤ вперше сформульованою декларативна теор≥¤ визнанн¤. ÷е про¤вилос¤ також у визнанн≥ за н≥мецькими кн¤з¤ми њхн≥х суверенних правФ6. Ќа ознаменуванн¤ посередницькоњ рол≥ –еспубл≥ки ¬енец≥¤ в переговорному процес≥ њњ було включено в документ У¤к посередницю цього договоруФ (І 119 ћюнстерського договору).

Ќезважаючи на те, що ћосковська держава все ж вз¤ла еп≥зодичну участь у “ридц¤тил≥тн≥й в≥йн≥ на боц≥ Ўвец≥њ7, обТЇмн≥ документи ќснабрюцького та ћюнстерського договор≥в, викладен≥ латиною, не привертали належноњ уваги в≥тчизн¤них учених-юрист≥в. ƒотепер повний текст ¬естфальського трактату рос≥йською та украњнською мовами не публ≥кувавс¤. “ексти обох договор≥в, що складають трактат, стали доступн≥ дл¤ в≥тчизн¤них ≥сторик≥в м≥жнародного права, в основному, за н≥мецькими виданн¤ми8.
ƒл¤ Ќ≥меччини, що неодноразово переживала у своњй ≥стор≥њ фатальн≥ територ≥альн≥ розчленуванн¤ внасл≥док воЇн, матер≥али ¬естфальського конгресу нав≥ть тепер Ї наст≥льною книгою кожного, хто вивчаЇ юриспруденц≥ю. ¬важаЇтьс¤, що матер≥али конгресу ≥люструють необх≥дн≥сть ≥ мистецтво р≥зноман≥тних компром≥с≥в дл¤ узгодженн¤ ≥нтерес≥в учасник≥в м≥жнародних в≥дносин, щоб зум≥ти домогтис¤ у переговорному процес≥ б≥льше переваг ≥ кращих результат≥в, н≥ж супротивник, а також закр≥пити њх на пер≥од, що настаЇ п≥сл¤ п≥дписанн¤ миру9.

1	2	3

Ќазва: ¬естфальський мир 1648 року, витоки сучасного м≥жнародного права
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2759 прочитано)