≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > ¬плив монголо-татарського ¤рма на соц≥ально-економ≥чний розвиток  итаю в 14ст

¬плив монголо-татарського ¤рма на соц≥ально-економ≥чний розвиток  итаю в 14ст

«м≥ст

¬ступ

–озд≥л 1. ћонгольське завоюванн¤  итаю

–озд≥л 2. –озвиток соц≥альноњ структури в  итањ у ’≤’ ст.

–озд≥л 3. ¬плив монгольського завоюванн¤ на економ≥ку  итаю

¬исновок

—писок використаноњ л≥тератури

¬ступ

—ередньов≥чна јз≥¤ характеризуЇтьс¤ насамперед виникненн¤м ≥ розпадом величезних ≥мпер≥й, ¤к≥ часто охоплювали так≥ територ≥њ, ¤к≥ при тогочасному розвитку комун≥кац≥й тримати довго вкуп≥ було неможливо. ™дн≥сть ≥мпер≥њ д≥сталас¤ в≥йськовим шл¤хом ≥, ¤к правило розпадалас¤ п≥д тиском нац≥ональних рег≥он≥в не в змоз≥ довгий час протид≥¤ти њх сепаратизму. ¬се ж утворенн¤ под≥бних ≥мпер≥й не дивл¤чись на не довго тривал≥сть справл¤ло вплив на окрем≥ рег≥они. ¬ ¤кост≥ прикладу можна назвати ≥мпер≥ю монгол≥в, ¤ка утворилас¤ в ’≤≤ ст. ≥ прост¤глас¤ на величезних просторах в≥д “ихого ќкеану на —ход≥ до  арпатських г≥р на «аход≥, в≥д ѕ≥вденного —иб≥ру на ѕ≥вноч≥ до ≤нд≥њ ≥ ≤ндокитаю на ѕ≥вдн≥. Ќе дивл¤чись на те, що ƒержава монгол≥в розпалас¤ фактично в≥дразу п≥сл¤ смерт≥ њњ творц¤ Ц „инг≥зхана, все ж саме њњ ≥снуванн¤ вплинуло на подальший розвиток окремих рег≥он≥в, ¤к —ередньоаз≥атських держав, ¤к руських кн¤з≥вств ≥  итаю.

ќтже обТЇктом нашого досл≥дженн¤ Ї вплив монголо-татарського ¤рма на соц≥ально-економ≥чний розвиток  итаю в 14ст.

ѕредмет роботи: законом≥рност≥ формуванн¤ монгольського ¤рма в  итањ та засоби його впливу на соц≥ально-економ≥чний розвиток крањни в ’≤V ст.

ћета: всеб≥чне ≥ обТЇктивне висв≥тленн¤ матер≥алу ≥ комплексний ≥ науковий анал≥з факт≥в та узагальненн¤ досв≥ду.

«авданн¤:

просл≥дувати особливост≥ завоюванн¤ монголами  итаю в ’≤≤≤ ст.;

досл≥дити зм≥ни в соц≥альн≥й структур≥ крањни в звТ¤зку ≥з монгольським пануванн¤ у ’≤V ст.;

зТ¤сувати вплив монгольського завоюванн¤ на економ≥ку  итаю в ’≤V ст.;

’ронолог≥чн≥ меж≥ досл≥дженн¤ охоплюють пер≥од з к≥нц¤ ’≤≤≤ ст. коли, фактично вс≥ земл≥  итаю були завойован≥ монголами, до 60-х рок≥в в ’≤V ст. часу зв≥льненн¤ крањни в≥д влади монгол≥в.

ƒжерелами значноњ проблеми Ї середньов≥чн≥ хрон≥ки китайських автор≥в [1,2].

≤стор≥ограф≥¤ проблеми не Ї достатньо обширною.  р≥м матер≥алу, ¤кий м≥ститьс¤ в узагальнюючих виданн¤х. ¬. –убел¤ [7], ¬. —еменова [8], ≤.‘. олЇсн≥цького [5], ‘.ћ. јцамби [6], —.ƒ. —казк≥на [3] та ≥нших, ≥снують де¤к≥ розробки в окремих статт¤х ≥ монограф≥¤х. ÷е зокрема прац≥ ≥ статт≥ Ћ.Ќ.√ум≥льова [10,11], √.¬. ¬ернадського [9], ћ.¬.  рюкова [12], ™.≤. ичанова [13], в ¤ких в основному вплив характеризувавс¤ ¤к негативний, тобто такий, що призв≥в до деструктивних процес≥в в соц≥ально-економ≥чному розвитку  итаю.

ѕрактична значим≥сть роботи пол¤гаЇ в використанн≥ њњ результат≥в при б≥льш ірунтовному досл≥дженн≥ проблеми, або даний матер≥ал може бути корисним при п≥дготовц≥ до сем≥нарських чи лекц≥йних курс≥в з Ђ≤стор≥њ јз≥њ в середньов≥чч¤ї.

Ќаукова новизна роботи пол¤гаЇ в спроб≥ осмисленн¤ впливу монгольського завоюванн¤ на розвиток  итаю в ’≤V ст. в комплекс≥ ≥ з ¤комога б≥льшою повнотою.

—труктура роботи складаЇтьс¤ з вступу, трьох розд≥л≥в, власник≥в, списку використаних джерел ≥ л≥тератури.

–озд≥л 1. ћонгольське завоюванн¤  итаю

” ’≤≤ ст. на територ≥њ тепер≥шньоњ ћонгол≥њ, ћанчжур≥њ ≥ п≥вденноњ частини —х≥дного —иб≥ру жили численн≥ племена монгол≥в. Ѕ≥льша њх частина жила у степах ≥ займалас¤ скотарством; частина жила в л≥сах де займалас¤ полюванн¤м на хутрового зв≥ра ≥ рибальством. —тепов≥ монголи були ≥ численн≥ш≥ ≥ розвинен≥ш≥, ≥ тому легко п≥дкорили л≥сових. ¬ друг≥й половин≥ ’≤≤ Ц на початку ’≤≤≤ ст. монгольське сусп≥льство пережило розклад родового ладу, ¤кий призв≥в до формуванн¤ ч≥ткоњ ≥Їрарх≥чноњ структури. ¬ид≥лилис¤ знатн≥ ≥ багат≥ с≥мТњ нойон≥в ≥ багадур≥в. Ќайони мали певну к≥льк≥сть раб≥в (Ђхарчуї), оточували себе дружинами Ц нукерами. Ќойони ≥ багадури очолювали орди (союзи род≥в), ¤к≥ в свою чергу обТЇднувалас¤ у племен≥ союзи на чол≥ з ханами. ≤ншими словами у монгол≥в зародилас¤ форма держави, ¤ка спочатку мала риси Ђв≥йськовоњ демократ≥њї, що поступово вироджувалас¤ ≥ втратила своЇ значенн¤. ѕер≥одично знать союзних племен збиралас¤ на особлив≥ зТњзди, ¤к≥ мали назву курултањв. Ќа курултай обирали хан≥в, вир≥шували питанн¤ про в≥йну ≥ мир з ворожими племенами та народами, ≥нод≥ судили окремих нойон≥в, що провинилис¤, ≥ нав≥ть хан≥в. [8,323-324].

Ќа початку ’≤≤≤ ст. одному з хан≥в монгольського племен≥, ¤ке жило лише верх≥вТ¤ми јмуру ≥ п≥вн≥чним кордоном  итаю, “емуч≥ну (1155-1227) вдалос¤ обТЇднати р≥зн≥ племена монгол≥в ≥ численних татар. ” 1206р. на курулай, що з≥бравс¤ у долин≥ р≥ки ќнон, “емуч≥на було проголошено великим ханом, ≥ в≥н став називатис¤ „инг≥зханом [6, 118].

—творенн¤ великого воЇнного союзу монгол≥в зумовило величезн≥ завоюванн¤. “емуч≥н очолив сильну в≥йськово-плем≥нну знать, що вже до цього мала досв≥дчену в≥йськову силу в особ≥ своњх дружинник≥в, ¤к≥ прагнули воЇнноњ здоби й ћонгольськ≥ племена мали велик≥ резерви р¤дових воњн≥в.  очовий скотарський спос≥б житт¤ монгол≥в зумовив розвиток у них прекрасноњ к≥нноти, проти ¤коњ були безсил≥ землеробськ≥ народи, що з нею стикалис¤. ¬одночас монголи, живучи по сус≥дству з  итаЇм ≥ часто воюючи з ним, багато чого з в≥йськовоњ техн≥ки запозичили в≥д китайц≥в. «окрема вони волод≥ли мистецтвом брати м≥ста з допомогою особливих муроломних ≥ вогнеметних знар¤дь [14, 371].

„инг≥зхан п≥дкорив у найближч≥ роки багато народ≥в, що жили у ѕ≥вденному —иб≥ру. —еред них були бур¤ти, хан почав завоюванн¤ ѕ≥вн≥чного  итаю, ¤ке зак≥нчилос¤ лише в останн≥ роки його житт¤. “а перш, н≥ж  итай було остаточно завойовано, „инг≥зхан пров≥в велике завоюванн¤ в —ередн≥й јз≥њ. ” пер≥од з 1218 до 1223рр. в≥н завоював велику ’орезмську державу, ¤ка включала в себе, кр≥м власне ’орезму, —х≥дний ≤ран, Ѕухару, јфган≥стан.

Ќа час смерт≥ „инг≥зхана в 1227р. ћонгольська держава займала величезну територ≥ю Ц в≥д узбережж¤ тепер≥шнього ќхотського мор¤ на сход≥ ≥ до п≥вденних берег≥в  асп≥йського мор¤ на заход≥.  р≥м власне монгол≥в, до нењ входили ѕ≥вн≥чний  итай, б≥льша частина —ередньоњ јз≥њ, ѕ≥вденний —иб≥р, частина «акавказз¤. ќф≥ц≥йною столицею монгол≥в 1235р. стало м≥сто  аракорум на р. ќрхон, ¤ке нагадувало скор≥ше в≥йськовий таб≥р, н≥ж м≥сто у справжньому розум≥нн≥ цього слова. Ќова держава мала ч≥тко виражений в≥йськовий характер. ќрган≥зац≥¤ масового в≥йська, збиранн¤ данини з п≥дкореного населенн¤, приборканн¤ п≥дкорених народ≥в Ц ось що найб≥льше привертало увагу „инг≥зхана та його найближчих пом≥чник≥в. ¬иход¤чи з практики набору в≥йська, монгольський ур¤д вв≥в адм≥н≥стративний под≥л завойованих крањн за в≥йськовою ознакою.  рањни над≥л¤лис¤ на Ђтумениї що буквально означало Ђ10-тис¤чний заг≥н в≥йськаї, на Ђтис¤ч≥ї ≥ Ђсотн≥ї, ¤к≥ збирали данину з в≥дпов≥дноњ територ≥њ. Ќачальники адм≥н≥стративних округ≥в, район≥в також називалис¤ туменами (Ђтемникамиї по рос≥йськ≥, в≥д русиф≥кованого слова Ђтьмаї - 10 тис¤ч, тис¤чниками, сотниками ≥ т.д.) [4, 146-148].

”с≥ волод≥нн¤ ћонгольськоњ держави розгл¤далис¤ ¤к Ђвотчинаї, ¤к спадкова власн≥сть с≥мТњ „инг≥зхана. ƒосить швидко, ще за житт¤ „инг≥зхана, а особливо п≥сл¤ його смерт≥, тумани, тис¤чники, ≥ ≥нш≥ в≥йськов≥ та цив≥льн≥ начальники почали перетворюватис¤ на великих землевласник≥в, що експлуатували п≥дкорене с≥льське населенн¤ [3, 390].

«авоюванн¤ монголи про продовжували ≥ п≥сл¤ смерт≥ „инг≥зхана в 1227р., ¤кий под≥лив державу м≥ж чотирма синами. “итул великого хана власне ћонгол≥ю ≥ ѕ≥вн≥чний  итай д≥став трет≥й син „инг≥зхана Ц ”гедей.

ƒругий син, „оготай отримав середньоаз≥атськ≥ земл≥ на сх≥д в≥д јмударТњ. зах≥дну частину —ередньоњ јз≥њ, включаючи —х≥дну ѕерс≥ю та ѕ≥вн≥чну ≤нд≥ю д≥став четвертий син, “улуй. —тарший син „инг≥за Ц ƒжуч≥, вже помер на час под≥лу. …ого синов≥ в≥д Ѕатию в≥ддано було «ах≥дний —иб≥р в≥д ≤ртиша до ”ральських г≥р ≥ дал≥ територ≥ю, ¤ка прил¤гала з п≥вноч≥ до  асп≥йського ≥ јральського мор≥в, включаючи п≥вденн≥ уральськ≥ передг≥рТ¤ [11, 68].

Ѕатий у 1235-1242рр. зд≥йснив величезн≥ завоюванн¤ у —х≥дн≥й ™вроп≥.

—аме в цей пер≥од було завойовано все «акавказз¤ Ц √руз≥¤, ¬≥рмен≥¤ ≥ јзербайджан. ” середн≥й јз≥њ завоюванн¤ продовжив другий внук „инг≥зхана Ц ’улагу. ¬ 1250-1260-х роках в≥н захопив ≤ран, ћесопотам≥ю ≥ —≥р≥ю. Ќа початку 1258р. ’улагу захопив Ѕагдад. ¬одночас монголи продовжували боротьбу з  итаЇм прагнучи захопити його п≥вденн≥ територ≥њ. Ѕрат ’улагу, хан ’уб≥лай, що зм≥нив наступник≥в ”гедей, став у 1279р. ≥мператором усього  итаю (≥з столицею ѕек≥н). «аснована ним монгольсько-китайська династ≥¤ д≥стала назву Ќанськоњ династ≥њ. [9, 73].

ћонгольське завоюванн¤ було дл¤  итаю таким же важким, ¤ким воно було й дл¤ ≥нших крањн јз≥њ та ™вропи. “риваючи прот¤гом к≥лькох дес¤тк≥в рок≥в, воно коштувало  итаю незл≥ченних жертв людьми й майном. ћонголи спустошували китайськ≥ пол¤ ≥ частково перетворювали њх на пасовиська дл¤ своњх стад. ћ≥ста ≥ села зазнавали нещадного пограбуванн¤. Ќа китайський народ були накладен≥ т¤жк≥ данини ≥ побори. «окрема, великим т¤гарем л¤гла на китайське сел¤нство к≥нна повинн≥сть у вигл¤д≥ вс≥л¤ких перевезень на вимогу монгол≥в у звТ¤зку з њхн≥ми в≥йнами. ƒл¤ свого в≥йська монголи також пост≥йно вдавалис¤ до рекв≥зиц≥њ к≥нного погол≥вТ¤ у населенн¤, що завдавало величезних збитк≥в с≥льському господарству в ц≥лому .[5, 369-370].

ќтже, прот¤гом ’≤≤≤ ст. в≥дбулос¤ завоювати монголами  итаю, внасл≥док чого в крањн≥ запанувала нова монгольська династ≥¤. —оц≥альний ≥ в≥йськовий розвиток монгол≥в значною м≥рою формувавс¤ в умовах в≥йськовоњ експанс≥њ ≥ тому набув досить своЇр≥дних рис. яка прославилас¤ в м≥л≥таризац≥њ соц≥ально-економ≥чноњ сфери. “аке становище не могло не вдаватис¤ на завойованих народах, зокрема на китайц¤х.

1	2	3

Ќазва: ¬плив монголо-татарського ¤рма на соц≥ально-економ≥чний розвиток  итаю в 14ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1895 прочитано)