≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > ƒержава ≥слам≥ст≥в в ≤ран≥ в 11-13 стол≥тт¤х

” цей час у исмаилитском держав≥ ще не було р≥зкоњ майновоњ диференц≥ац≥њ м≥ж правител¤ми, представниками держави ≥ простим народом. —уворий, аскетичний спос≥б житт¤, установлений ’асаном ибн —аббахом дл¤ ус≥х без вин¤тку, в≥дпов≥дав споконв≥чним мр≥¤м крест¤нских мас про знищенн¤ р≥зниц≥ м≥ж багатими ≥ б≥дними, про майнову р≥вн≥сть. ÷≥ поки однаков≥ дл¤ вс≥х умови матер≥ального житт¤ зв'¤зувалис¤, у представленн¤ народних мас, з навчанн¤м ’асану иьн —аббаха бо ≥мам≥, що принесе люд¤м благоденство ≥ повна соц≥альна справедлив≥сть, тобто житт¤ без експлуатац≥њ. Ќасл≥дком цього була прихильн≥сть исмаилитов навчанню Уƒават-и джадидФ.

ƒл¤ исмаилитского держави характерн≥ в≥дмовленн¤ в≥д спадкоЇмноњ монарх≥њ (Їдиноњ форми державноњ влади, що практикувалас¤ у феодальних волод≥нн¤х); знищенн¤ можливе ≥нституту ≥кту ≥ зв'¤заноњ з ним сукупност≥ феодальних податк≥в, поборовши ≥ повинностей, що ≥снували в сельджукском держав≥; риси аскетизму ≥ прагненн¤ до загального равентсву; обов'¤зкова дл¤ всех сувора дисципл≥на.

–озвиток исмаилитского держави

« 20-х рок≥в 12в. загальне ослабленн¤ ≥ дробленн¤ сельджукских волод≥нь створювали спри¤тливу обставину дл¤ розвитку держави.

« 20-х по 60-≥ роки зовн≥шн¤ пол≥тика держави исмаилитов розвивалас¤ по наступним основним напрвлени¤м: розширенн¤ територ≥њ держави шл¤хом завоюванн¤ феодальних фортець ≥ буд≥вництва нових зм≥цнень; в≥дкрита збройна боротьба з в≥йськами феодал≥в; ≥ндив≥дуальний терор проти класових, пол≥тичних ≥ рел≥г≥йних ворог≥в исмаилитского держави.

—выше 8-ми стор≥чч¤, з час≥в першого хрестового походу, исмаилитов ≤рану ≥ —ир≥њ називали сектою убийц. ’рестоносц≥ бачили в них невловимих, таЇмничих убивць, що вм≥ли будь-¤ким шл¤хом наздогнати нам≥чену жертву. ¬с≥ убит≥ в≥днос¤тьс¤ до в≥йськового ≥ чиновной знат≥, ¤к тюркськоњ, так ≥ перськоњ, вищому мусульманському дух≥вництву, а також до кер≥вник≥в суннитов р≥зних розумний ≥ пом≥рним шињтам. Ќезм≥нним залишавс¤ ≥ класовий склад фидаев, що добров≥льно жертвували собою убивць, що були вих≥дц¤ми з чи сел¤н рем≥сник≥в.

¬нутр≥шнЇ становище исмаилитского держави характеризуЇтьс¤ встановленн¤м спадкоЇмноњ монарх≥њ  ийа Ѕузург ”мида ≥ его нащадк≥в, що збережетьс¤ до к≥нц¤ ≥снуванн¤ ц≥Їњ держави; висуванн¤м  ийев на найважлив≥ш≥ в≥йськов≥ й адм≥н≥стративн≥ посади; проникненн¤м у прав¤щии кола исмаилитов тюркських феодал≥в; по¤вою майновою диференц≥ац≥Їю в исмаилитском сусп≥льств≥, що викликало глибоке недовольствие серед р¤довых исмаилитов.

Ќезабаром п≥сл¤ смерт≥ ’асану ибн —аббаха правителем јламутского держави став  ийа Ѕузуг ”мид (1124- 1138).

–озширенн¤ територ≥й исмаилитского держави на п≥вноч≥ ≤рану зб≥льшувало його населенн¤ ≥ зм≥цнювало економ≥чну базу.

” исмаилитском держав≥ спостер≥гавс¤ в≥дносно високий р≥вень розвитку продуктивних сил. ¬илучен≥ друг в≥д друга волод≥нн¤ т окрем≥ фортец≥, що складали исмаилитское державу, уключали с≥льськогосподарськ≥ райони, придатн≥ дл¤ розведенн¤ ус≥х вид≥в с≥льськогосподарських культур, пасовища, що забезпечували кормами численна худоба; м≥ста з розвитим ремеслом, продукц≥¤ ¤кого йшла на експорт ≥ на м≥сцеве споживанн¤.

–озвите скотарство забезпечувало продукти харчуванн¤: мысо, сыр, молоко, ол≥¤, а також вовна дл¤ виготовленн¤ од¤гу. ѕро значенн¤ скотарства в економ≥ц≥ говорить ≥ те, що профес≥¤ пастуха не вважалас¤ соромноњ нав≥ть дл¤ самого глави держави. ѕравитель јламута „ервоний пекл-дин у своњй юност≥ пас баран≥в.

ƒостаток дощ≥в ≥ на¤вн≥сть г≥рських р≥к у –удбаре створюють спри¤тлив≥ умови дл¤ розвитку богарного ≥ поливного землеробства. ƒжерела згадують про товкотнеч≥ дл¤ рису, побудованих у Ћамасаре, садах ≥ городах, розбитих у п≥дн≥жж¤ ц≥Їњ м≥цност≥.

ўо належали исмаилитам м≥цност≥, що розташовувалис¤ на найважлив≥ших торгових шл¤хах, забезпечували грошов≥ доходи в≥д збору торгових пошлин, в≥д охорони ≥ грабеж≥в караван≥в.

ѕо¤ва внутри имаилитского держави феодальних елемент≥в, що зберегли свою власн≥сть, прихильн≥сть правов≥рному ≥сламу ≥ глибоко ворожих зр≥вн¤льним прагненн¤м, викликало протест народних низ≥в. Ќа початку 60-х рок≥в 12 в. ц≥ протир≥чч¤ ви¤вл¤лис¤ у вид≥ гостроњ класовоњ боротьби, соц≥ального УвибухуФ народного гн≥ву. —оц≥альний протест одержав вираженн¤ в рел≥г≥йн≥й форм≥- Їдино можливоњ у феодальну епоху. ¬≥н знайшов вираженн¤ в навчанн≥ про Уƒень  ийаматаФ, що проголосив 4-тый правитель јламута- ’асан ибн ћухаммед ибн  ийа Ѕузург ”мид.

ѕроголошенн¤  ийамата розгл¤далас¤ досл≥дниками только как рел≥г≥йна реформа исмаилизма. ќднак првозглашение  ийамата було в план≥ соц≥ально-пол≥тичному вимогою соц≥альноњ ≥ майновоњ р≥вност≥ дл¤ исмаилитов; закликом до убивств, побиванию камен¤ми, непримиренн≥й боротьб≥ з УсвоњмиФ феодаоами. ” план≥ рел≥г≥йному провоглашение  ийамата означало скасуванн¤ шар≥ату ≥ по¤ва в≥дм≥нного в≥д исмаилизма в≥ровченн¤- низаризма.

«агибель исмаилитского держави

ƒо початку 13 в. у исмаилитском держав≥ р≥зко загострилис¤ внутр≥шн≥ протир≥чч¤. …шла напружена боротьба м≥ж двома угрупованн¤ми. ќдна з них- феодальна- прагнула порвати з низаризмом ≥ повернутис¤ в лоно ≥сламу, установити контакт ≥з феодалами близьких ≥ далеких волод≥нь, в≥льно распр¤жатьс¤ своњми багатствами ≥ зб≥льшувати њх. ƒо зр≥вн¤льних прагнень р¤дових исмаилитов обличч¤, що належать до ц≥Їњ групи, в≥дносилис¤ р≥зко вороже. ѕитома вага ц≥Їњ групи в исмаилитском держав≥ ус≥ зростав.

ƒруге угрупованн¤- демократична- сто¤ла з ус≥х питань на д≥аметрально протилежних позиц≥¤х. ¬она збер≥гала прихильн≥сть низаризму, була ворожа навколишн≥м исмаилитское держава феодалам, непримиренна до УсвоњмФ феодалам, пддерживала майнова р≥вн≥сть, воювала з монголами. Ѕоротьба цих угруповань з'¤вилас¤ одгой з найважлив≥ших причин загибел≥ исмаилитского держави.

ќбидв≥ групи намагалис¤ заручатис¤ п≥дтримкою правител¤ јламута чи его спадкоЇмц¤.

« приходом до влади ƒжелаль пекло-дина ’асану (1210-1221) ≥ його феодального угрупованн¤, що п≥дтримувала, була негайно зм≥нена вс¤ зовн≥шн¤ ≥ внутр≥шн¤ пол≥тика исмаилитского держави, проводивши¤с¤ понад стор≥чч¤.

Ќовий курс, уз¤тий ƒжелаль ад-дином ’асаном, уключав повний розрив з низаризмом ≥ проголошенн¤ суннитского ≥сламу, припиненн¤ вс¤коњ боротьби исмаилитов з феодальними державами ≥ встановленн¤ дружн≥х ≥ родинних зв'¤зк≥в з њхн≥ми правител¤ми. ѕри вторгненн≥ монгол≥в у державу хорезмшахов ƒжелаль пекл-дин ’асан негайно виразив повну пок≥рн≥сть „ингизхану.

« моменту вступу на престол ƒжелаль пекло- дина ’асану суннизм став оф≥ц≥йною рел≥г≥Їю исмаилитского держави.

“имчасова перемога феодального угрупованн¤ на початку 13 в. привела до того, що правитель јламута ƒжелаль пекло- дин ’асан Ќоу-ћусульман в≥дреклос¤ в≥д исмаилизма, повернувс¤ в лоно ≥сламу, спалив частину книг аламутской б≥бл≥отеки. ” своњй зовн≥шн≥й пол≥тиц≥ в≥н, не в≥др≥зн¤ючи в≥д ≥нших феодальних правител≥в того часу, брав активну участь у њх усобице. јле демократичн≥ прагненн¤ р¤дових исмаилитов були ще сильн≥. ѓм удалос¤, прив≥вши до влади „ервона пекло-дина, зм≥нити на д≥аметрально протилежний пол≥тичний курс його попередника. —нову був в≥дновлений низаризм; у внутр≥шн≥й пол≥тиц≥ п≥дсилилис¤ репрес≥њ проти УсвоњхФ феодал≥в.

¬торгненн¤ монгол≥в не торкнулос¤ исмаилитских волод≥нь, що в економ≥чному зм≥ст≥ процв≥тали. ƒемократическме правител≥ јламутского держави прагнули п≥дтримати останнього хорезмшаха в його боротьб≥ з монголами. ѓхн≥ контакти виражали своЇр≥дну форму антимонгольськоњ боротьби в ≤рану.

” 50-х роках 13 в., при вступ≥ в ≤ран монгольських в≥йськ ’улагу-хана, над волод≥нн¤ми исмаилитов нависла гр≥зна опастность. ƒо цього часу в правл¤чих колах исмаилитов ведучу роль зум≥ла зайн¤ти феодальне угрупованн¤, що ненавид≥ло низаризм ¤к Їресь ≥ жадала кап≥тул¤ц≥њ перед монголами. √ероњчний оп≥р р¤дових исмаилитов монголам ви¤вилос¤ неспроможним вследствии зрадництва имаилитских вожд≥в. ¬они здали ћеймундиз. ѕ≥сл¤ недовгоњ боротьби жител≥ јламута одержали право виходу з м≥цност≥. ќдин р≥к пручалис¤ Ћамасар ≥ 20 лет Ц √ирд-кух.

¬исновок

ѕричинами загибел≥ исмаилитского держави з'¤вилис¤ не т≥льки зрадницька пол≥тика его правл¤чих к≥л, не т≥льки к≥льк≥сна перевага монгольських в≥йськ ≥ их краща техн≥чна оснащен≥сть. √оловна причина пол¤гаЇ в ≥ншому. ” пер≥од фелдализма соц≥альн≥ ≥деали народних повстань були звернен≥ до невозратному пршлому, ц≥ ≥деали були нереальними мр≥¤ми про поверненн¤ до сусп≥льства докласовому з його майновою р≥вн≥стю ≥ в≥дсутн≥стю експлуатац≥њ людини людиною.

»смаилитское сусп≥льство ≥ держава виникла ≥ зм≥цнювалас¤ в оточенн≥ розвитого феодального сусп≥льства, ≥ их власний розвиток не мало ≥ншого шл¤ху, кр≥м шл¤ху феодального. ” цьому њхн¤ ≥сторична приречен≥сть.

Ћ≤“≈–ј“”–ј:

1. Ћ.¬. —троева У ƒержава исмаилитов в ≤рану в 11-13вв.Ф, Ќаука, ћ., 1978

2. ћец ј. Ућусульманський ренесансФ, ћ., 1966

3. ѕетрушевский ».ѕ. У≤слам в ≤рану в 7-15 ¬.Ф, Ћ., 1966

1	2

Ќазва: ƒержава ≥слам≥ст≥в в ≤ран≥ в 11-13 стол≥тт¤х
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (799 прочитано)