Історія Всесвітня > Зовнішня торгівля Речі Посполитої з країнами Західної Європи наприкінці ХV-першій половині 1VII ст.

Торгівля Польщі і Франції була незначною. За 1562-1616 рр. з Гданська виїхало більше тисячі французьких суден. Їх кількість в різні роки відрізнялася: найбільше в 1587 р. – 196, а вже в 1588 р. – лише 6 [8, 183]. Безпосередній товарообмін між Польщею і Францією зріс лише у другій половині ХVП ст., коли була утворена Північна Компанія. Польща вивозила переважно суднобудівні матеріали. Король Людовік ХІV особисто цікавився поставками цих матеріалів з Гданська. Поставки зерна мали велике значення лише в голодні роки у Франції, особливо в 1693-1694 рр.

В імпорті з Франції велике значення мали сіль і вино, які розходилися по північних ринках Речі Посполитої, меншу роль мали тканини і колоніальні товари, які привозилися більше з Голландії.

Французькі купці виконували в Гданську і політичні функції. Наприклад, у 1661 році купець Жан Формонт був призначений консулом у Гданськ, його брат Даніель був консулом у Крулевці. На замовлення Кольберта ними була розроблена записка (меморіал) в 1668 р. про можливість розвитку торгівлі в гирлі Вісли.

Велике значення для економіки Польщі мала торгівля Кракова із сусідніми країнами. В ХVІ ст. Краків продовжує достатньо інтенсивний товарообмін із Сілезією, Чехією, Моравією, Австрією [7, 177].

Найбільш тісні зв’язки були з Сілезією, куди вивозили сіль і волів, а також коней, шкіру, віск. Привозили сукно, полотно, пиво, металеві вироби.

З другої половини ХVІ ст. посилюються зв’язки з Чехією, особливо Прагою. Сюди вивозили сіль, шкіру, олово, вовну. Привозили в Польщу переважно сукно, вино.

Через Моравію Краків був зв’язаний з Південною Європою. З Італії краківські купці поставляли в Польщу різноманітні шовкові тканини: венеціанські, генуезькі, флорентійські, неаполітанські. Вони також мали жваві зв’язки з Австрією, зокрема з Віднем, Кремсом, Ліпцем. Вивозили сюди такі товари: віск, олово; ввозили сталь, металеві вироби.

Через Сілезію і Чехію краківські купці їздили в Німеччину: Нюрнберг, Липськ, Галле, Гамбург; торгували тут волами, шкірою. З Німеччини вивозилися насамперед полотна різного ґатунку, галантерейні та металеві вироби.

Із середини ХVІ ст. змінюються торгові відносини з Угорщиною. Угорська мідь зникає в транзитній торгівлі Польщі. Вона тепер відправляється через Сілезію або Чехію у напрямі Гамбурга. Головним предметом експорту з Угорщини стає вино, пізніше – сливи. Імпортували з Польщі сукно, солену рибу, колоніальні товари, олово [5, 84].

Важливим напрямом торгівлі були відносини з Балканами і причорноморськими містами. Посе­редником у цій торгівлі був Львів. У зв’язку з переміщенням торговельних шляхів після великих географічних відкриттів у ХVІ ст. помітно скорочується радіус безпосередніх зв’язків львівських купців на Заході. Вони їздять найчастіше на ярмарки Ярослава, Перемишля, Любліна, Кракова.

У першій половині ХVІ ст. найтісніші торгові зв’язки Польське королівство мало з Великим князівством Литовським. Після Люблінської унії 1569 р. встановлюється єдиний торгово-економіч­ний простір двох колишніх держав, об’єднаних в одну Річ Посполиту. Проте господарська інтеграція польсько-литовської держави тривала досить довго, тому можна назвати торгові зв’язки між двома частинами держави у 70-90-х роках ХVІ століття як зовнішньополітичні. Товари із Великого князівства Литовського привозили у Польщу двома шляхами: через Люблін і мазовецькі міста.

У ХVІ ст. торгівля Польщі і Великого князівства Литовського зміцніла за рахунок втягнення у неї прикордонних мазовецьких міст – Ломжі, Нура і Ліва. В асортименті товарів, які ввозились у Польщу, і надалі переважало хутро і хутряні вироби, шкіра і віск. Основу вивозу в Литву і Білорусію складали сілезькі металеві вироби, дешеве польське сукно.

Станом на другу половину ХVІ ст. отримали розвиток торгові зв’язки Варшави з Волинню. До Гданська з Волині вивозили частіше попіл, зерно, інші деревні вироби – ванчоси, клепки, васильки, попелки, тертиці, пиплі, клітки [3, 81]. Пункти доставки волинської продукції до сплаву її до Гданська розташовані на Західному Бузі, в його середній течії. Це містечка Устилуг (Володимирський повіт) і Городло, села Кладнів (Белзьке воєводство) та Бережці (Холмська земля). Варшава перетворилася у важливий посередницький центр вивозу в Гданськ зерна і “лісових товарів” з волиських земель, які розташовані поблизу судноплавих приток Вісли. Зростання внутрішньої колонізації і виробництва зерна також зробили можливим проникнення варшавського торгового капіталу на цю територію. У торгівлю з Варшавою були втянуті магнати, багата шляхта і духовенство, тобто ті соціальні стани, які володіли великою кількістю орної землі і великими лісовими масивами. Серед них особливою активністю відзначалася сім’я І. Борзобагатого-Красенського, луцького війта й орендаря королівських митниць на Волині [4, 148]. Tоргові зв’язки мали також міщани Луцька, Володимира, Кременця, Острога, Заславля. Варшавські купці активно торгували з Волинню в 60-80-і роки ХVІ століття. Основним джерелом доходу варшавських купців, зайнятих експортом волинських товарів, була різниця цін, з одного боку, на Волині, з другого – у Гданську.

Впродовж ХVІ-ХVІІ ст. торгівля Польщі з країнами Західної Європи знала піднесення і спад. Вивіз зерна та продуктів лісового господарства зростав у ХVІ ст. і досяг свого максимуму в другому десятилітті ХVІІ ст. [5, 194].

Товарообмін між Західною Європою і Польщею в ХVІ-ХVІІ ст. відіграв важливу роль як у процесі первісного нагромадження капіталу в західноєвропейських країнах, так і в економічному розвитку Польщі, яка переживала в той же час посилення особистої залежності селян. Купецький прибуток, який давала торгівля з західними країнами, була важливим джерело акумуляції капіталу. Витіснення польських купців наприкінці ХVІ ст. з активної зовнішньої торгівлі призвело до того, що великі можливості нагромадження капіталу отримали чужоземні купці, передусім голландські.

Сконцентрувавши близько 80 % обсягу зовнішньої торгівлі країни, з кінця ХV ст. Гданськ став основним посередником у торгівлі Польщі із Заходом. У межах міста і міської округи гданські купці не допускали прямих контактів іноземних купців з купцями інших польських міст, шляхтою і магнатами. За кордоном активність гданчан слабшала протягом ХVІ ст. унаслідок їх поступового витіснення голландцями.

Упродовж ХVІ-ХVІІ ст. торгівля Польщі з країнами Західної Європи зазнала піднесення і спаду. Вивіз зерна та продуктів лісового господарства зростав у ХVІ ст. і досяг свого максимуму в другому десятилітті ХVІІ ст. До початку польсько-шведської війни середини ХVІІ століття він утримувався на цьому ж рівні, не зважаючи на сталий попит зерна в Західній Європі. Таке становище можна пояснити результатом недостатньої пропозиції хліба на гданському ринку внаслідок вичерпання виробничих можливостей фільварку.

Література

Кісь Я.П. З історії торговельних зв’язків України в ХVІ – першій половині ХVП ст. // Історичні дослідження. Вітчизняна історія. – 1982. – Вип.8. – С. 82-87.

Кривонос В.П. Роль Львова у розвитку торгових зв’язків Росії з Балканами (ХVІ- перша половина ХVІІ століття) // Вісник Львівського університету. Серія історична. – 1986. – Вип. 22. – С.67-71.

Крикун М.Т., Кравченко В.М. Торгові зв’язки Воині з Гданськом у середині ХVІ століття // Проблеми слов’янознавства. - №36. – 1987. – С.81-96.

Малецька О.М. Торгові зв’язки Волині з Варшавою в другій половині ХVІ століття // Минуле і сучасне Волині. – Луцьк, 1988. – Ч.1. – С. 147-150.

Подградская Е.М. Экономические связи Молдавского княжества и Балканских стран с Российским государством в ХVП веке. – Кишинев, 1980. – 216 с.

Чистозвонов А.Н. Аграрные отношения в Южной Голландии, Амстерланде и Хоойланде по материалах описей 1484-1514 гг.// Средние века. – Вып. 17. – С. 164-195.

1	2

Назва: Зовнішня торгівля Речі Посполитої з країнами Західної Європи наприкінці ХV-першій половині 1VII ст.
Дата публікації: 2005-02-18 (682 прочитано)