≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > ≤рано-≤ракська в≥йна 1980 - 1988 ≥ позиц≥њ —–—–, —Ўј ≥ ќќЌ

≤рано-≤ракська в≥йна 1980 - 1988 ≥ позиц≥њ —–—–, —Ўј ≥ ќќЌ

≤ран у 70-≥ роки ’’ ст. став одн≥Їю з впливових пол≥тичних ≥ економ≥чних сил у м≥жнародних справах јз≥њ. ¬≥н перетворивс¤ у важливий в≥йськово-пол≥тичний фактор не лише в рег≥он≥ ѕерськоњ затоки, але ≥ на Ѕлизькому ≥ —ередньому —ход≥ в ц≥лому. ¬их≥д ≤рану на передов≥ позиц≥њ в м≥жнародних в≥дносинах у рег≥он≥ був насл≥дком значного зм≥цненн¤ його в≥йськово-економ≥чного потенц≥алу.

 рах шахського режиму в результат≥ ≥ранськоњ революц≥њ 1978-1979р. суттЇво сколихнув систему зв'¤зк≥в, встановлену —полученими Ўтатами з крањнами "третього св≥ту". ¬ипаданн¤ ≤рану - одн≥Їњ з найважлив≥ших ланок воЇнно-стратег≥чного ланцюга глобальноњ пол≥тики —Ўј на —ередньому —ход≥ - значно п≥д≥рвало позиц≥њ ≥мпер≥ал≥зму в ключовому дл¤ його "життЇвих ≥нтерес≥в" рег≥он≥.

Ўахська доктрина "ор≥Їнтованоњ на —х≥д" оборонноњ пол≥тики готувала ≤ран до рол≥ рег≥онального центру сили, "охоронц¤ стратег≥чних вор≥т в ≤нд≥йський океан", "гаранта миру ≥ стаб≥льност≥" в район≥ ѕерськоњ затоки. –ежим, що прийшов на зм≥ну шахськ≥й влад≥ в ≤ран≥, проголосив свою власну пол≥тику. ” посланн≥ в≥д 11 лютого 1980р. з нагоди першоњ р≥чниц≥ ≥ранськоњ революц≥њ ≥мам –ухолла ’омейн≥ декларував: "¬ ≥слам≥ немаЇ нац≥ональних кордон≥в; ≥сламська революц≥¤ не маЇ географ≥чних кордон≥в, ≥ буде продовжуватис¤ до повноњ перемоги пригноблених народ≥в; поки ≥слам не переможе в усьому св≥т≥, боротьба буде продовжуватись... сьогодн≥ час кров≥ ≥ загибел≥ за св¤щенну справу".

¬исунуте найб≥льш впливовими колами шињтського дух≥вництва гасло боротьби за перемогу "всесв≥тньоњ ≥сламськоњ революц≥њ" ускладнило в≥дносини ≤рану з сус≥дн≥ми державами - јфган≥станом, Ѕахрейном,  увейтом, ќманом, ≤раком, …ордан≥Їю, —ауд≥вською јрав≥Їю й ≥ншими. ” п≥сл¤революц≥йному ≤ран≥ склалас¤ обстановка, коли ≥деолог≥чний вплив шињтського дух≥вництва на ≤рак ≥ ≥нш≥ крањни ви¤вивс¤ н≥би продовженн¤м гегемон≥стських тенденц≥й шахського режиму. ¬заЇмини ≤рану з ≤раком уже до вересн¤ 1980р. дос¤гли вибухонебезпечноњ стад≥њ. ≤ракський ур¤д вир≥шив першим почати воЇнн≥ д≥њ проти ≤рану розраховуючи на швидкий усп≥х. 17 вересн¤ 1980р. президент ≤раку —аддам ’усейн оголосив нед≥йсним ≥рано-≥ракську угоду 1975р. про кордони м≥ж двома крањнами.

≤рано-≥ракська сп≥льна угода була п≥дписана 6 березн¤ 1975р. в јлжир≥ шахом ≤рану ≥ заступником голови –ади революц≥йного командуванн¤ ≤раку —аддамом ’усейном за посередництвом алжирського ур¤ду. Ѕуло вир≥шено провести остаточну демаркац≥ю сухопутних кордон≥в на баз≥  онстантинопольського протоколу в≥д 1913р. ≥ протокол≥в ком≥с≥њ з встановленн¤ кордон≥в в≥д 1914р.; визначити кордон по р≥чц≥ Ўатт-ель-јраб по тальвегу; забезпечити безпеку ≥ взаЇмну дов≥ра по л≥н≥њ кордону.

¬иконуючи р≥шенн¤ кер≥вництва ≤раку про поверненн¤ ус≥х ≥ракських територ≥й, в≥йська ≤раку вступили на територ≥ю ≤рану.

¬ основ≥ ≥рано-≥ракського конфл≥кту, що спалахнув 22 вересн¤ 1980р. ≥ перер≥с майже у восьмир≥чну в≥йну з ≤раком, лежали не ст≥льки взаЇмн≥ прикордонн≥ претенз≥њ двох сус≥дн≥х крањн (через Ўатт-ель-јраб та ≥н.), а б≥льш глибинн≥ причини, зокрема, ≥сторично сформован≥ домаганн¤ ≤рану, з одного боку, ≥ арабських держав, ≤раку в тому числ≥ - з ≥ншого, на сфери впливу в рег≥он≥ ѕерськоњ затоки (названоњ арабами јрабською затокою).

’арактерно в цьому в≥дношенн≥ висловлюванн¤ "ƒейл≥ телеграф" в≥д 25.09.1980р. ” коментар¤х про початок ≤раком в≥йни з ≤раном було п≥дкреслено, що —аддам ’усейн мав нам≥р принизити режим ’омейн≥ ≥ раз ≥ назавжди л≥кв≥дувати загрозу п≥дривноњ д≥¤льност≥ ≤рану серед ≥ракських шињт≥в. —аддам ’усейн керувавс¤ також бажанн¤м "зробити ≤рак пануючою державою в рег≥он≥ ѕерськоњ затоки", тобто зайн¤ти м≥сце, ¤ке при шаху займав ≤ран.

јнал≥зуючи под≥њ початку ≥рано-≥ракського конфл≥кту, можна прийти до висновку, що воЇнн≥ д≥њ були викликан≥ взаЇмною пропагандою сун≥тського ≥ шињтського толку, що розгорнулас¤ в ≤рац≥ та ≤ран≥: з одного боку - дл¤ скиненн¤ "несправедливих" (сун≥тського толку) режим≥в в ≤рац≥, —ауд≥вськ≥й јрав≥њ й ≥нших арабських державах, а з ≥ншого боку - прагненн¤м ≤раку завдати привентивний удар по ≤рану з метою ослабленн¤ ≥деолог≥чноњ експанс≥њ шињтського дух≥вництва. Ќе виключено, також, ¤к писала в жовтн≥ 1980р. л≥ванська газета "јш-Ўааб", що розпочата м≥ж ≤раком ≥ ≤раном в≥йна влаштовувала в≥дом≥ кола ¬ашингтона, що були зац≥кавлен≥ у взаЇмному ослабленн≥ цих двох крањн ≥ в тому, щоб в≥двернути увагу ≤раку в≥д протиборства з ≤зрањлем.

ўо стосуЇтьс¤ ≤рану, то дл¤ його рел≥г≥йного кер≥вництва ≥ракське вторгненн¤ в ≤ран, за висловлюванн¤м ≥мама ’омейн≥, було "божою благодаттю". ¬≥йна з ≤раком згуртувала р≥знор≥дн≥ пол≥тичн≥ угрупуванн¤ парт≥њ дл¤ в≥дбитт¤ ≥ракськоњ агрес≥њ.

Ѕойов≥ д≥њ м≥ж ≤раном ≥ ≤раком, ¤к вже в≥дзначалос¤, почалис¤ 22 вересн¤ 1980р. «бройн≥ сили ≤раку, переборюючи пор≥вн¤но слабкий оп≥р ≥ранц≥в, розгорнули широкий наступ. —початку частини ≥ракськоњ арм≥њ досить легко просувалис¤ вперед, зайн¤вши територ≥ю в к≥лька тис¤ч квадратних к≥лометр≥в. Ѕуло зайн¤те м≥сто ’орремшехр ≥ майже ц≥лком оточений ≥ранський порт јбадан. ” перш≥ тижн≥ боњв бомбардуванн¤м з пов≥тр¤ п≥ддалис¤ обидв≥ столиц≥, р≥зн≥ об'Їкти, у тому числ≥ в≥йськов≥ й економ≥чн≥. ќбидв≥ сторони наносили удари по нафтопромислах.

« просуванн¤м ≥ракськоњ арм≥њ вглиб крањни оп≥р ≥ранц≥в зростав. ≤ранському кер≥вництву вдалос¤ створити зам≥сть деморал≥зованоњ дореволюц≥йноњ шахськоњ арм≥њ практично нов≥ збройн≥ сили. ” њхн≥й склад ув≥йшли  орпус страж≥в ≥сламськоњ революц≥њ, з'Їднанн¤ ≥ частини реорган≥зованоњ регул¤рноњ арм≥њ ≥ п≥дрозд≥лу басидж≥в - рел≥г≥йних ополченц≥в.

”же восени 1981р. нов≥ збройн≥ сили приступили до широкомасштабних наступальних операц≥й, ≤ранц≥ вз¤ли на озброЇнн¤ теор≥ю "джихада" - св¤щенноњ в≥йни з "нев≥рними". ƒжихад ≥ шахедат (жертовн≥сть в ≥м'¤ аллаха), стверджував ’омейн≥, - вищий сенс житт¤ мусульманина; готовн≥сть до самопожертви, загибель на фронт≥ в боротьб≥ з нев≥рними - зразок моральних ¤костей ≥ пр¤мий шл¤х шахида в рай.

” кв≥тн≥ - травн≥ 1982р. ≥ранськ≥ в≥йська зв≥льнили ’орремшехр ≥ вийшли до ≥рано-≥ракського кордону. ѕерем≥щенн¤ воЇнних д≥й на ≥ракську територ≥ю значно додало завз¤тост≥ ≥ракськ≥й арм≥њ, що волод≥ла до того ж перевагою в бойов≥й техн≥ц≥, артилер≥њ ≥ повною перевагою в пов≥тр≥. ѕо п≥драхунках зах≥дних в≥йськових експерт≥в, до к≥нц¤ липн¤ ≥ракська ав≥ац≥¤ мала в своЇму склад≥ близько 300 бойових л≥так≥в, у тому числ≥ 130-140 сучасних винищувач≥в-бомбардувальник≥в проти тридц¤ти в ≤рану. ќднак, “егеран, спод≥ваючись насамперед на перевагу в людських ресурсах ≥ нову закуп≥влю бойовоњ техн≥ки, продовжував дотримуватись концепц≥њ в≥йни "до переможного к≥нц¤". «а станом на грудень 1986р. ≤ран пров≥в б≥льше двадц¤ти наступ≥в, але жодне з них не ви¤вилос¤ вир≥шальним. —клалас¤ патова ситуац≥¤. ¬≥йна продовжувала уносити по обидва боки все нов≥ ≥ нов≥ жертви, послабл¤ючи усе б≥льше ≤ран ≥ ≤рак.

¬еликими були негативн≥ насл≥дки ≥рано-≥ракського конфл≥кту ≥ на м≥жнародн≥й арен≥, зокрема, в рус≥ неприЇднанн¤ в арабському св≥т≥. —ир≥¤ ≥ Ћ≥в≥¤ виступили на ≥дтримку ≤рану, а …ордан≥¤, —ауд≥вська јрав≥¤, ™гипет п≥дтримали ≥ракську сторону. Ќа сторон≥ ≤раку виступали також —удан, ћарокко, “ун≥с, …ј–,  увейт, Ѕахрейн,  атар, ќј≈ й ќман. ќднак у цьому багатоголосому хор≥ тон задавали ≈р-–≥¤д, јмман ≥  ањр. –озб≥жност≥ м≥ж арабськими крањнами по ≥рано-≥ракському конфл≥кту призвели до розколу в Їдиному анти≥мпер≥ал≥стичному табор≥.

« часом свого розвитку ≥рано-≥ракський конфл≥кт усе б≥льше втрачав характер м≥сцевого значенн¤, в нього вт¤гувалис¤ могутн≥ сили св≥товоњ пол≥тики. “ут, треба насамперед сказати про —Ўј, що зосередили вл≥тку 1987р. у ѕерськ≥й затоц≥ й ≤нд≥йському океан≥ величезну в≥йськово-морську армаду, прагнучи контролювати ≥ направл¤ти под≥њ в потр≥бному њм напр¤мку. Ѕезпосередн≥ вигоди в≥д ≥рано-≥ракськоњ в≥йни одержав також союзник —Ўј ≤зрањль, що використовував ≥рано-≥ракський конфл≥кт дл¤ нагн≥танн¤ напруженост≥ ≥ в≥двол≥канн¤ увагисв≥тового сп≥втовариства в≥д його експанс≥он≥стськоњ пол≥тики в рег≥он≥. –озкол серед арабських крањн розв'¤зав руки ≤зрањлев≥.

¬едуче м≥сце в розм≥щенн≥ пол≥тичних сил у ѕерськ≥й затоц≥ ≥ вц≥лому на Ѕлизькому ≥ —ередньому —ход≥ зайн¤ла —ауд≥вська јрав≥¤, що п≥сл¤ ≥стотного ослабленн¤ у в≥йн≥ ≤рану й ≤раку стала в≥д≥гравати пров≥дну роль у рег≥он≥, спираючись на свою ф≥нансову могутн≥сть. —творюючи, ус¤кого роду фонди розвитку ≥ банки, у ¤ких основний кап≥тал належав сауд≥вц¤м ≥ громад¤нам арабських кн¤з≥вств, —ауд≥вська јрав≥¤ впливала на д≥¤льн≥сть таких м≥жнародних орган≥зац≥й, ¤к ќ≤ , ≤сламський банк ≥ ≥нших. ” 80-≥ роки в цих орган≥зац≥¤х у —ауд≥вськоњ јрав≥њ з'¤вивс¤ конкурент в особ≥ »–», що на в≥дм≥ну в≥д шахського ≤рану вимагала розширенн¤ представництва в них шињт≥в. Ўињти заперечували право сауд≥вц≥в бути охоронц¤ми св¤тих м≥сць ≥сламу ≥ нав≥ть стали вимагати проголошенн¤ ћекки ≥ ћедини в≥дкритими м≥стами.

≤ран по територ≥њ, населенню ≥ матер≥альним ≥ ф≥нансовим ресурсам перевершуЇ ≤рак у к≥лька раз≥в. ќднак накопичен≥ ≤раком до в≥йни нафтодолары, можлив≥сть одержувати зброю з р¤ду крањн, субсид≥њ в сум≥ б≥льше 100 млрд. долар≥в, надан≥ ≤раков≥ —ауд≥вською јрав≥Їю ≥ де¤кими ≥ншими арабськими державами, допомогли Ѕагдаду усто¤ти в зат¤жн≥й ≥ виснажлив≥й в≥йн≥. ўо стосуЇтьс¤ ≤рану, то його життЇст≥йк≥сть ≥ здатн≥сть вести тривалу в≥йну по¤снювались комплексом р≥знопланових причин. ÷е, насамперед, ф≥нансова м≥ць, значний арсенал зброњ, отриманоњ в≥д —Ўј, а також ≥нших крањн «аходу ще в часи шаха, здатн≥сть ≤рану продовжувати експорт нафти нав≥ть в умовах воЇнних д≥й, заважаючи в той же час ≤раков≥ використовувати вузьку горловину ќрмузськоњ протоки дл¤ вивозу його нафти.

1	2	3	4	5

Ќазва: ≤рано-≤ракська в≥йна 1980 - 1988 ≥ позиц≥њ —–—–, —Ўј ≥ ќќЌ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2084 прочитано)