≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > ≤стор≥¤ розвитку пер≥оду –еформац≥њ

≤стор≥¤ розвитку пер≥оду –еформац≥њ

ƒл¤ духовного житт¤ цього пер≥оду характерна р≥зноман≥тн≥сть теч≥й та напр¤мк≥в. ¬насл≥док наростанн¤ глибокоњ духовноњ та економ≥чноњ кризи, викликаноњ, з одного боку, –еформац≥Їю й численними рел≥г≥йними в≥йнами, ¤к≥ њњ супроводжували, а з ≥ншого Ц знец≥ненн¤ не т≥льки золота, але й загальноЇвропейськоњ девальвац≥њ грошей ≥ пад≥нн¤ виробництва, вже з середини XVI ст. в культурному житт≥ «ах≥дноњ ™вропи починаЇтьс¤ пер≥од, часто розц≥нюваний ¤к пер≥од феодально католицькоњ реакц≥њ, або, ¤к його традиц≥йно називають, пер≥од  онтрреформац≥њ.

” XVII ст. було зд≥йснено величезну роботу у сфер≥ наукового мисленн¤ ≥ п≥знанн¤ закон≥в природи, зроблено великий внесок у становленн¤ таких наук, ¤к б≥олог≥¤, ф≥зика, математика. «начних усп≥х≥в дос¤гають астроном≥¤ та медицина. —праву  оперн≥ка та ƒжордано Ѕруно продовжили  еплер, √ал≥лей, засновник класичноњ механ≥ки ≥ винах≥дник оптичноњ призми ≤саак Ќьютон. јнгл≥йським експериментатором –обертом √уком, ¤кий створював у Ќьютона перш≥сть в≥дкритт¤ закону т¤ж≥нн¤ ≥ чиЇ ≥мТ¤ носить закон пружност≥, було сконструйовано один з перших м≥кроскоп≥в ≥ в≥дкрито (першу) б≥олог≥чну кл≥тину; низку важливих в≥дкритт≥в у р≥зних галуз¤х було зроблено ’рист≥аном √юйгенсом, јнтон≥ ¬ан Ћевенгуком та багатьма ≥ншими експериментаторами. ѕор¤д з тим дл¤ XVII Ц XVIII ст. характерним лишалос¤ захопленн¤ науковц≥в м≥стицизмом. ћ≥стиком був видатний французький математик, ф≥зик ≥ ф≥лософ Ѕ.ѕаскаль, автор в≥домого закону г≥дростатики ≥ теореми проективноњ геометр≥њ, ¤к≥ нос¤ть його ≥мТ¤. ¬иразне м≥стичне п≥дірунт¤ маЇ ф≥лософське вченн¤ √.¬.Ћейбн≥ца, видатного ф≥лософов≥ ≥ математика, автора закону достатньоњ п≥дстави, винах≥дника першоњ л≥чильноњ машини. ¬изначний шведський геох≥м≥к ≥ м≥нералог —веденберг Уув≥йшов у контактФ з ¤нголами, що стало п≥дставою створенн¤ ним особливого рел≥г≥йного вченн¤.

ѕередв≥сниками –енесансу були ƒанте, ѕетрарка, Ѕоккаччо.

ћарт≥н Ћютер проголосив своњ 95 тез 31 жовтн¤ 1517 р. 1534 р. Ћойола орган≥зував новий орден, що згодом одержав назву орден Їзуњт≥в. —клалос¤ повне у¤вленн¤ про пер≥од рел≥г≥йного в≥льнодумства, виразом ¤кого н≥бито ≥ була –еформац≥¤, ¤к визвольна рац≥онал≥стична критика католицизму. —еред книг, ¤к≥ друкувалис¤ в ™вроп≥ б≥льше двох третин присв¤чено рел≥г≥йним сюжетам. Ћютер залишив два тањнства Ц хрещенн¤ ≥ причаст¤. ¬ той час протестанти визволили лише —в¤те ѕисьмо Ц Ѕ≥бл≥ю, —тарий «апов≥т, ≥ служба у них зводилась до сп≥ву псалм≥в та читанн¤ ≥ коментуванн¤ б≥бл≥йного тексту. ѕеремога протестанту була небезпечною з точки зору перспектив культури тим, що ламала вже устален≥ меж≥ м≥ж в≥рою ≥ наукою, в≥рою ≥ мистецтвом, в≥рою ≥ мораллю ≥ це могло призвести до втручанн¤ нев≥глас≥в ≥з мир¤н у справи, в ¤ких вони були некомпетентними. –еальних ≥ швидких результат≥в протестантськ≥ теч≥њ дос¤гли в шк≥льництв≥. ѕротестантськ≥ школи залежали в≥д покровител¤ ≥ тому вони не в≥дразу стали тривалими. ”н≥верситетська осв≥та була ор≥Їнтована на теолог≥ю, особливо п≥сл¤ того, ¤к кер≥вництво нею опинилос¤ у дом≥н≥канц≥в та франциск≥в. ”сп≥хи реформац≥њ спочатку були гранд≥озними, в≥дх≥д в≥д католицизму в ÷ентральн≥й ™вроп≥ Ц масовий. Ўирока мережа заснованих Їзуњтами осв≥тн≥х заклад≥в завд¤ки пор≥вн¤но високому р≥вню викладанн¤ ≥ вихованн¤ швидко здобула визнанн¤ в Ївропейських сусп≥льствах. Ќавчально-виховний процес у цих закладах передбачав не т≥льки культивац≥ю внутр≥шньоњ самодисципл≥ни, але й робив посилений наголос на вивченн≥ внутр≥шнього св≥ту людини з притаманними йому протир≥чч¤ми. ™зуњти першими сформулювали вченн¤ про ≥нстинкти. Ѕагато в чому завд¤ки д≥¤льност≥ Їзуњтських колег≥й на меж≥ XVI ≥ XVII ст. в≥дбувс¤ певний прорив у розвитку р≥зних д≥л¤нок ≥ аспект≥в психолог≥њ, в тому числ≥ й психолог≥њ сприйн¤тт¤, що мало велике значенн¤ дл¤ подальшого розвитку художньоњ культури. ™зуњтськ≥ колег≥њ прищеплювали учн¤м також рац≥ональн≥ методи п≥знанн¤, заснован≥ на в≥дродженн≥ богословсько-ф≥лософськ≥й систем≥, ¤ку називають другою схоластикою. ¬насл≥док цього з Їзуњтських колег≥й виходили не т≥льки тонк≥ психологи, але й сувор≥ рац≥онал≥сти, наприклад, –ене ƒекарт. Ќав≥ть коли Їзуњтська система осв≥ти викликала ц≥лковите несприйн¤тт¤, метоли спростуванн¤ будувалис¤ за зразком поданим Їзуњтами, хоча й способом в≥д противного. ќтримувана в колег≥¤х гуман≥стична осв≥та була ч≥тко дозованою, що в≥дбивало стримувальний характер контрреформац≥йноњ ≥деолог≥њ. ќск≥льки пост≥йно стримувати х≥д часу н≥кому не п≥д силу, контрреформац≥йн≥ заходи контролю над культурним розвитком з часом почали сприйматис¤ ¤к анахрон≥зми ≥ в к≥нцевому п≥дсумку призвели не до посиленн¤ католицизму, а до його подальшого послабленн¤.

” друг≥й половин≥ XVI ст. зТ¤вл¤ютьс¤ нов≥ ¤вища в арх≥тектур≥ ≥ музиц≥, що одержали спочатку у ‘ранц≥њ назву УбарокоФ. ¬ арх≥тектур≥ це були пишн≥сть ≥ театральн≥сть побудов, де прикраси нер≥дко закривали конструкц≥ю ц≥лого, буйн≥, нестриман≥, суто театральн≥ композиц≥њ викликали в≥дчутт¤ п≥днесенн¤ ≥ схвильованост≥, де доводилос¤ поЇднувати в ц≥л≥сний Увеликий пор¤докФ окрем≥ елементи. ¬ музиц≥ передв≥сником бароко було захопленн¤ мелод≥Їю у ‘лорент≥йському гуртку XVI ст., душею ¤кого був ¬.√ал≥лей батько великого вченого. —п≥льне у р≥зних мистецьких формах бароко Ц Їдн≥сть несполучних, здавалос¤ б елемент≥в, що дос¤гають охопленн¤м њњ з висоти, так би мовити, пташиного лету. ¬ справ≥ осв≥ти особливу енерг≥ю про¤вив новостворений орден Їзуњт≥в, що став найб≥льш активним пров≥дником ≥дењ конференц≥њ. ™зуњти не т≥льки пересл≥дували Їретик≥в Ц вони налагодили найкращу за того часу систему шк≥л ≥ вищоњ осв≥ти, створювалис¤ школи п≥д кер≥вництвом монастир≥в ≥з строгою дисципл≥ною.

ћистецтво бароко поступово ≥ природно почало приходити на зм≥ну –енесансу в друг≥й половин≥ XVI ст. ” культур≥ й мистецтв≥ бароко знайшли своЇ вираженн¤ ≥ антифеодальний протест, ≥ нац≥онально-визвольн≥ рухи, ≥ демократична см≥хова культура. Ѕароковий св≥тогл¤д реал≥зовував нов≥ у¤вленн¤ про Їдн≥сть, безмежн≥сть ≥ розмањтт¤ св≥ту, його драматичну складн≥сть ≥ в≥чну м≥нлив≥сть.

¬икористана л≥тература

≤стор≥¤ св≥товоњ та украњнськоњ культури Ц ¬.√речанко, ≤.„орний, ¬. ушнерик, ¬.–ежко.

Ќарис ≥стор≥њ культури ”крањни. Ц ћирослав ѕопович, 1999 р.

1

Ќазва: ≤стор≥¤ розвитку пер≥оду –еформац≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (751 прочитано)