≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > Ќаука ≥ осв≥та в епоху середньов≥чч¤

Ќаука ≥ осв≥та в епоху середньов≥чч¤

” епоху —ередньов≥чч¤ високого р≥вн¤ дос¤гла осв≥та ≥ наука. «упинемос¤ на осв≥т≥. Ўк≥льна та ун≥верситетська наука трималас¤ на одному з перших м≥сць. ƒл¤ навчанн¤ кп≥рик≥в використовувалис¤ Їписькопськ≥ й монастирськ≥ школи, у ¤ких Ѕоец≥Їм ≥ ‘. лес≥дором (487-578) було введено под≥л Ђсеми в≥льних мистецвї на 2 частини: трив≥ум ( 3 шл¤хи знань граматика, риторика ≥ д≥алектика та кведр≥ум (чотири шл¤хи знанн¤: геометр≥¤, арифметика, астроном≥¤ ≥ музика). ” ’≤≤-’≤≤ ст. на баз≥ таких шк≥л виникли ун≥верситети. ” 1200 р. у ‘ранц≥њ засновано ѕаризький ун≥верситет. ¬ јнгл≥њ були так≥ в≥дом≥ школи, ¤к Ѕолонська юридична та —олериська медична. ” ’≤≤ ст. зТ¤вилис¤ й ≥нш≥ ун≥верситети: ќксфордський,  ембр≥джський в јнгл≥њ, —оломонський в япон≥њ, на медичному факультет≥ ун≥верситету мало займаЇтьс¤ не б≥льше 50 ос≥б. √оловним центром осв≥ченост≥ стала академ≥¤ в јхен≥. —юди були запрошен≥ найб≥льш осв≥чен≥ люди тоњ ™вропи. Ќайб≥льшим д≥¤чем  еромичського в≥дродженн¤ став јлкуњн. ¬≥н призивав не нехтувати Улюдськими наукамиФ, обучувати д≥тей грамот≥ ≥ ф≥лософ≥њ, щоб вони мали д≥братис¤ до вершини науки (мудрост≥). « ’≤V ст. географ≥¤ ун≥верситет≥в розширюЇтьс¤. Ќабувають розвитку колег≥њ (зв≥дси-коледж). —початку так називалис¤ гуртожитки студент≥в, але поступово колег≥њ ставали центром знань, лекц≥й, диспут≥в. «аснована у 1257р. духовником французького корол¤ √аберотом де —орбон колег≥¤, ¤ка названа —орбоною, помалу розрослос¤ та так закр≥пила св≥й авторитет, що за њњ ≥мТ¤м став називатис¤ весь ѕаризький ун≥верситет. ѕри церкв≥ —в. јпостол≥в було створено вищу медичну школу. « розвитком шк≥л та ун≥верситет≥в розширивс¤ попит на книгу. ” ранньому середньов≥чч≥ книга була предметом розкош≥.  ниги писали на пергамент≥. Ћистки пергаменту зшивалис¤ за допомогою тонких м≥цних шнур≥в ≥ розташовувалис¤ у переплет з дошок, обт¤гувалис¤ шк≥рою, деколи були прикрашен≥ коштовними кам≥нн¤ми та металами. Ќаписаний переписчиками текст прикрашавс¤ намальованими великими л≥терами-≥н≥ц≥алами, заставками, а п≥зн≥ше Ц чудовими м≥н≥атюрами. « ’≤≤ ст. книга стала б≥льш дешевою, в≥дкриваютьс¤ м≥ськ≥ майстерн≥ по переписуванн≥ книг, над ¤кими працюють не монахи, а рем≥сники.

Ќаука в середн≥ в≥ки була в основному книжною оправою. ¬она опиралась на абстрактне мисленн¤ ≥ лиш незначною м≥рою на експеримент, оск≥льки ще не ставила перед собою прагматичноњ мети, не втручалас¤ у природний х≥д под≥й, а намагалас¤ зрозум≥ти св≥т у процес≥ спогл¤данн¤. ¬ науц≥ вид≥л¤ють 4 напр¤мки: перший ф≥зико-нам≥чний, ¤дром ¤кого було вченн¤ про рух на основ≥ натурф≥лософ≥њ ар≥стотел≥зму. ƒругий Ц вченн¤ про св≥тло; оптика була частиною загальноњ доктрини Ц Уметаф≥зики св≥тлаФ. “рет≥й Ц наука про живе; вона охоплювала комплекс питань про душу, ¤к джерело рослинного, тваринного ≥ людського житт¤, в дус≥ ар≥стотел≥зму. „етвертий напр¤мок стосувавс¤ астролого-медичних знань, у тому числ≥ алх≥м≥њ. —воЇр≥дн≥сть алх≥м≥њ пол¤гало в тому, що вона обТЇднувала в певну ц≥л≥сну систему науков≥ узагальненн¤ ≥ фантаз≥ю, рац≥ональну лог≥ку ≥ м≥фолог≥ю, будучи найб≥льше повТ¤зана з особливими середньов≥чного мисленн¤. јлх≥м≥¤ ¤вл¤Ї собою специф≥чний феномен середньов≥чноњ к-рн Ц щось ц≥л≥сне, що м≥стить у соб≥ так≥ компоненти, ¤к науков≥ узагальненн¤. јлх≥м≥чний рецепт Ц це форма п≥знанн¤ природи. «г≥дно з христи¤нськоњ догматикою св≥т Ї вироб (Ћактанц≥й), тобто св≥т вийшов ≥з рук бога завершеним, досконалим. ќсь чому будь-¤ка д≥¤ Ц лише коментуванн¤ св≥ту, коп≥юванн¤ зразка.

“.ч. в алх≥м≥њ н≥бито разом в≥дбуваютьс¤ нерац≥онал≥стична ≥ рац≥онал≥стична тенденц≥њ середньов≥чноњ культури «аходу. ¬идатним на той час попул¤ризатором науки був ≤бн-—≥на (јв≥цена) Ц л≥кар, ф≥лософ (980-1037). —воЇ дитинство та юн≥сть пров≥в в Ѕухар≥, де п≥д керуванн¤м вчител≥в вивчав ф≥лософ≥ю, математику, медицину ≥ почав наукову ≥ л≥карську д≥¤льн≥сть. —лава про нього, ¤к про л≥кар¤ росла дуже швидко та в≥н був запрошений до захвор≥вшого ем≥ру Ќух ≥бн-ћансуру, за усп≥шне л≥куванн¤ котрого ≤бн-—≥н≥ було дозволено користуватис¤ найбагат≥шими книгосховищами ем≥ру. “ут в≥н займавс¤ медициною. ќсновна медична робота ≤бн —≥ни Ц У анон л≥карськоњ наукиФ, над ¤кою в≥н працював багато рок≥в. У анонФ Ї фундаментальною енциклопед≥Їю медичних знань епохи —х≥дного середньов≥чч¤. ¬ ц≥й робот≥ викладена теор≥¤ медицини (анатом≥¤, ф≥з≥олог≥¤, симптоматолог≥¤), вченн¤ про л≥карськ≥ речовини, приватна патолог≥¤ та терап≥¤. ” ньому посл≥довно проводилась думка про запоб≥ганн¤ орган≥зму в≥д хвороб, про роль ф≥зичних вправ в укр≥пленн≥ здоровТ¤; викладаютьс¤ питанн¤ г≥г≥Їни т≥ д≥Їтетики, г≥г≥Їни житла, живленн¤; описан≥ операц≥њ каменес≥ч≥нн¤ , л≥куванн¤ ран ≥ травм, кровопусканн¤ (покази та протипокази, виб≥х вен). –ани ≤бн-—≥на рекомендував обробл¤ти вином. ¬≥дом≥ грецьким, ≥нд≥йським л≥кар¤м давност≥, л≥карськ≥ методи в≥н доповнив новими, особливо ртуть в ¤кост≥ м≥неральних засоб≥в ( шл¤хом втирань) дл¤ л≥куванн¤ сиф≥л≥су. ѕри обстеженн≥ хворих ≤бн-—≥на рекомендував вислуховувати груди вухом, вислуховувати жив≥т, розр≥зн¤в звук тупий ≥ тимпатичний, майже на 1000 рок≥в перейшов методи аускультац≥њ та перкус≥њ. …ого робота У анонФ перевидавалас¤ 35 раз≥в у др. пол. 17 стол≥тт¤ ≥ була на р≥вн≥ з роботами √алена основне кер≥вництво ¤кого велос¤ викладанн¤м медицини. ≤бн-—ена також був талановитим попул≥затором науки, майстром поетичного складу. ƒо нас д≥йшли де¤к≥ його рубањ.

Ћ≥тература:

“еор≥¤ та ≥стор≥¤ св≥товоњ та в≥тчизн¤ноњ к≥льтури. Ћьв≥в-1992р., У амен¤рФ-“лумацький Ќ.¬., всього 135 ст., ст.17-20

УЋекц≥њ з ≥стор≥њ св≥товоњ культуриФ, ’арк≥в Ц 1999р. Ц  узьнецький ћ.≤.

У≤стор≥¤ середн≥х в≥к≥вФ 1≥2 ч ћосква Ц 1990р. У¬исша¤ школаФ Ц ѕЇсторв ≤.ќ.

¬елика медична енциклопед≥¤. ћосква-1978р. –ад¤нська енциклопед≥¤-Ѕ.¬. ѕетровський, с.7, всього 484 ст.

1

Ќазва: Ќаука ≥ осв≥та в епоху середньов≥чч¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1109 прочитано)