≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > ѕрограмн≥ документи —ел¤нськоњ в≥йни в Ќ≥меччин≥

ѕрагненн¤ до одного з елемент≥в демократ≥њ Ц виборност≥ Ц простежуЇтьс¤ не лише на загальному (державному), а й на одиничному (м≥сцевому) р≥вн≥. як ≥ в У12-ти статт¤хФ у Уѕрограм≥Ф ≥деалом сусп≥льноњ орган≥зац≥њ вважаЇтьс¤ община, над≥лена правом вибору пастора. «а економ≥чне п≥дірунт¤ було визнано податок, що ст¤гувавс¤ з член≥в общини дл¤ розпод≥лу у трьох напр¤мах:

Ц на утриманн¤ св¤щеника;

Ц дл¤ допомоги злиденним;

Ц на загальну користь (ст. 1).

÷≥лком очевидною Ї аналог≥¤ з великою дес¤тиною У12-ти статейФ.

¬≥дпов≥дно до того, ¤к община визнаЇтьс¤ найб≥льш доц≥льною формою орган≥зац≥њ сусп≥льного житт¤ на м≥сц¤х, так ≥ превалююч≥ позиц≥њ пор¤д з державною займаЇ колективна (общинна) форма власност≥ (ст. 7, наприклад, проголошуЇ зб≥р мит з мост≥в, дор≥г, шл¤х≥в Уна загальну користьФ; ст. 3 висуваЇ вимогу, щоб Уна продаж будь-¤кого товару був встановлений пор¤док, ¤кого б дотримувались при торг≥вл≥, щоб мала усп≥х ≥ множилас¤ загальна користьФ).

–еформац≥йн≥ вченн¤ вплинули на структуруванн¤ правових ≥нститут≥в, серед ¤ких Ц жодного св≥тського. «окрема, ст. 4 регламентуЇ зам≥ну людських закон≥в божим писанн¤м, њњ зм≥ст сповна розкриваЇ ст. 6: Усл≥д, щоб в ус≥й ≥мпер≥њ було л≥кв≥довано св≥тське законодавство, що використовувалось дос≥ ≥ затверджено право божественне ≥ природнЇФ. ќтже, ¤кщо У12 статейФ допускали сп≥в≥снуванн¤ норм духовного права ≥ кн¤з≥вського законодавства, то УѕрограмаФ ≥стинними вважаЇ лише христи¤нськ≥ традиц≥њ ≥ закони.

–еволюц≥йною була пропозиц≥¤ розмежуванн¤ церкви ≥ держави ( ≥ це в той час, коли ц≥ структури намагалис¤ диктувати одна одн≥й правила гри! ). Ќаприклад, ст. 5 заборон¤Ї ус≥м духовним особам, незалежно в≥д њх рангу, займати мирськ≥ посади, бути на служб≥ в державн≥й рад≥ чи радниками ≥нших общин або кн¤з≥в, а ст. 13 зв≥льн¤Ї двор¤нство в≥д ус≥х ленних обовТ¤зк≥в будь-¤к≥й духовн≥й особ≥. ќтже, те, на чому базувалас¤ класична католицька церква ≤мпер≥њ, було п≥д≥рвано: вона втрачала землю Ц економ≥чний потенц≥ал Ц та вплив у пол≥тичн≥й сфер≥. “аким чином, католицизм зазнав ц≥лковитого краху перед новим реформац≥йним ученн¤м. ќстаннЇ, виступаючи за перебудову державного устрою на засадах раннього христи¤нства, спов≥дувала ≥дею взаЇмодопомоги ≥ братерства. ÷им ≥ по¤снюютьс¤ ≥дењ гуманност≥ та захисту елементарних прав людини, що пропонуЇ документ. “ак, ст. 2 передбачаЇ послабленн¤ тиску на незаможн≥ верстви населенн¤ за рахунок перебудови св≥тогл¤дних позиц≥й кн¤з≥в, граф≥в, рицар≥в, двор¤н. “ут же обстоюЇтьс¤ право р≥вного, тобто обТЇктивного суду дл¤ р≥зних соц≥альних верств. «ахист уд≥в ≥ сир≥т, охорона незаможних п≥дданих Ц ось головний обовТ¤зок ус≥х ленник≥в ≥мпер≥њ: Ущоб вони кожн≥й людин≥ надавали допомогу, пораду, справедливий суд, щоб н≥хто не скарживс¤ на безправТ¤Ф. Ћог≥чним продовженн¤м попередньоњ Ї ст. 3, де йдетьс¤ про те, щоб Уб≥дному допомагали так само, ¤к ≥ багатому ≥ щоб п≥дтримували братерське Їднанн¤Ф. —т. 7 виступаЇ на захист прав споживач≥в на придбанн¤ товар≥в по ринкових, а не спекул¤тивних, завищених ц≥нах. ÷≥ ж позиц≥њ в≥дстоюЇ ст. 12, де пропонуЇтьс¤ л≥кв≥дац≥¤ компан≥й ‘уггер≥в, √охштетер≥в ≥ ¬ельзер≥в, Ув≥д свав≥лл¤ ¤ких багат≥ ≥ б≥дн≥ однаково переживають скруту у вс≥х товарахФ. ќтже, особлив≥сть цих вимог зводитьс¤ до того, що вони не пропонують традиц≥йн≥ дл¤ њх часу ≥дењ зр≥вн¤нн¤ у соц≥альному статус≥, а обмежуютьс¤ лише пропозиц≥Їю зр≥вн¤нн¤ правових можливостей та економ≥чного захисту.

«агально≥мперська скарбниц¤ пустувала. ¬их≥д з ц≥Їњ проблеми автори знайшли досить простий, так у 12-му й 13-му пунктах було запропоновано:

Ц розпуск найб≥льших торг≥вельно-лихварських компан≥й (згаданих вище ‘уггер≥в, √охштете≠р≥в, ¬ельзер≥в);

Ц встановленн¤ планки найвищого п≥дприЇмницького прибутку на р≥вн≥ 10 тис. гульден≥в; ¤кщо ж прибутки вищ≥, то основний кап≥тал та надлишок Ц конф≥скац≥¤;

Ц створенн¤ при м≥ських радах банк≥вських компан≥й ≥з вкладенн¤м грошей п≥д 4 % та 5 % р≥чних Ц в≥д позики;

Ц ч≥тку спец≥ал≥зац≥ю м≥ськоњ др≥бноњ торг≥вл≥, що полегшувало державний контроль за ц≥нами;

Ц заборону п≥д загрозою покаранн¤ грошових обм≥нних операц≥й, щоб зосередити ус≥ ф≥нансов≥ функц≥њ виключно в руках державних (≥мперських) установ.

“аким чином, п≥д оздоровленн¤м економ≥ки бюргерство розум≥ло, насамперед њњ одержавленн¤. “ак пон¤тт¤ сильноњ централ≥зованоњ держави було перенесено з≥ сфери пол≥тичноњ в сферу економ≥чну. ќтже, у перш≥й половин≥ XVI ст. у Ќ≥меччин≥ з р≥зницею у к≥лька м≥с¤ц≥в було вироблено два проекти перетворенн¤ сусп≥льно-пол≥тичного житт¤, ¤к≥, виход¤чи з вищевикладеного, суттЇво р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою. «Т¤суЇмо це питанн¤ конкретн≥ше.

1. ƒжерельна база.

ƒл¤ У12-ти статейФ за п≥дірунт¤ слугували потреби сел¤нства, що були оформлен≥ у вигл¤д≥ скарг на кр≥посний стан, на панщину, на посмертний податок, на утиски общинних прав (¬ерхн¤ Ўваб≥¤, ѕ≥вденний Ўварцвальд, сус≥дн≥ райони) [4, 335]. У√ейльбронська програмаФ була сформована виключно на документальн≥й основ≥, без комплексного вивченн¤ ситуац≥њ, що склалас¤:

У12 статейФ;

Ц плани державноњ реформи на ћайн≥ та Ќеккар≥;

Ц проект земського устрою в “ирол≥ (≥де¤ ц≥лковитоњ незалежност≥ правосудд¤ в≥д державноњ влади; виборност≥ судд≥в народом; позбавленн¤ член≥в адм≥н≥страц≥њ права голосу в судових справах) [6, 281];

Ц памфлет У–еформац≥¤ ≥мператора ‘р≥др≥ха ≤≤≤Ф, що в≥дображав пол≥тичний ≥деал т≥Їњ частини бюргерства, ¤ка ор≥Їнтувалас¤ на союз ≥з рицарством [6, 285].

2. ≤деолог≥чн≥ засади.

÷≥лком очевидно, що обидва документи заперечують ≥снуючий церковний устр≥й та в≥дстоюють реформац≥йну перебудову католицизму. ќднак радикал≥зм у дус≥ ћюнцера тут в≥дсутн≥й, отже, цей проект можна в≥дзначити лише ¤к цв≥нгл≥ансько-мюнцер≥вський.

У√ейльбронська програмаУ базуЇтьс¤ на ≥дењ секул¤ризац≥њ св≥тського житт¤, спрощеност≥ богослуж≥нн¤, сусп≥льноњ (але не станово-майновоњ) р≥вност≥, державноњ Їдност≥. ќтже, тут простежуЇтьс¤ синтез двох напр¤м≥в –еформац≥њ Ц цв≥нгл≥анського ≥ лютеранського (бюргер≥вського ≥ кн¤з≥вського).

“аким чином, цв≥нгл≥ансько-мюнцер≥вський та лютерансько-цв≥нгл≥анський документи мають сп≥льне кор≥нн¤, ¤ке простежуЇтьс¤ у прагненн≥ в≥дмовитис¤ в≥д норм св≥тського права, а спиратис¤ лише на —в¤те ѕисьмо. ” чернетц≥ У12-ти статейУ на пол¤х записано посиланн¤ на Ћуку, ћатв≥¤, ≤Їрем≥ю [4, 336-337]. ” текст≥ УѕрограмиУ Ї к≥лька посилань на ћатв≥¤. ќбидва документи, ¤к зТ¤сувалос¤ в результат≥ л≥нгв≥стичного анал≥зу, насичен≥ рел≥г≥йного терм≥нолог≥Їю, а саме:

Ц у У12-ти статт¤хУ загалом ужито 45 таких пон¤ть ( словосполученн¤ Устарий зав≥тУ ≥ Уновий зав≥тУ трапл¤ютьс¤ один раз; Ухристи¤нинУ Ц 2; У’ристосУ Ц 2; Ухристи¤нськийУ Ц 6; У™вангел≥ЇУ Ц 7; Уѕисанн¤У Ц 7; УЅожийУ Ц 8; УЅогУ Ц 11 раз≥в);

Ц у У√ейльбронськ≥й програм≥У зустр≥чаЇмо, принаймн≥, 43 слова, повТ¤заних з рел≥г≥йними переконанн¤ми автор≥в (один раз ужито пон¤тт¤ УстарийУ ≥ Уновий запов≥тУ; дв≥ч≥ Ц У’ристосУ та Ухристи¤нинУ; 6 раз≥в Ц Ухристи¤нськийУ; по 7 раз≥в Ц У™вангел≥ЇУ ≥ Уѕисанн¤У; 8 Ц УЅогУ та 11 раз≥в Ц УбожийУ).

3. —оц≥альна ор≥Їнтац≥¤ автор≥в.

ўоправда, авторство У12-ти статейУ до к≥нц¤ не зТ¤совано. —еред верс≥й, що превалюють, най≥мов≥рн≥шою називають верс≥ю про √енр≥ха ѕфейффера та “омаса ћюнцера. јле щодо останнього, то ÷иммерман називаЇ його лише ¤к опосередкованого укладача У—татейФ. ќсь ¤ку цитату з вуст ћюнцера в≥н наводить: Уѕравда, в √егау та √леттгау ¤ виписував з ™вангел≥¤ де¤к≥ положенн¤ стосовно управл≥нн¤, але п≥зн≥ш≥, що виникли з них, тези були складен≥ ≥ншимиУ [5, 313]. ’ай там ¤к, але назван≥ д≥¤ч≥ в≥дзначалис¤ Ународоф≥льствомУ.

Ќатом≥сть ¬ендель √≥плер, пров≥дний д≥¤ч пом≥ркованого бюргерства, та ‘р≥др≥х ¬ейганд ≥ √ец фон Ѕерл≥х≥нген, представники рицарства, в≥дстоювали ≥нтереси своњх стан≥в. ≤з цього приводу ‘. ≈нгельс зауважив: вимоги У√ейльбронськоњ програмиУ сформульован≥ так, що Унабагато б≥льше в≥дпов≥дали ≥нтересам м≥ських бюргер≥в, н≥ж сел¤нУ [3, 238].

4. –≥зновекторн≥сть пропозиц≥й.

У12 статейУ висувають три основн≥ блоки пропозиц≥й, ¤к-от:

Ц традиц≥йн≥ (права полюванн¤, рибноњ ловл≥, л≥соволод≥нн¤ тощо);

Ц вимоги щодо в≥дм≥ни нових норм, ¤к≥ ввели панщину, оброкову систему, субТЇктивний суд;

Ц вимоги, де нове вченн¤ про Ївангельську свободу стало стрижневим, а антихристи¤нськими оголошено кр≥посне право, малу дес¤тину, посмертну конф≥скац≥ю.

У√ейльбронська програмаУ натом≥сть Ї кв≥нтесенц≥Їю таких вимог:

Ц централ≥зац≥њ економ≥чного ≥ пол≥тичного житт¤;

Ц секул¤ризац≥њ управл≥нського ≥ судового апарату та маЇтк≥в духовенства;

Ц власне реформаторськ≥ пункти (щодо створенн¤ христи¤нських общин; забезпеченн¤ таких прав, ¤к право вибору, обТЇктивного суду, соц≥ального захисту з боку держави, створенн¤ христи¤нськоњ системи законодавства).

ѕрикметно, що тональн≥сть сел¤нського ≥ бюргерського проект≥в також р≥зна.

ѕерший характеризуЇтьс¤ пом≥ркован≥стю, мТ¤к≥стю: тут ужито так≥ вислови, ¤к Унаше сумирне проханн¤ ≥ бажанн¤У (ст. 1), Унаше бажанн¤ такеУ (ст. 4), Унаша думка наступнаУ (ст. 10). “аким чином, У12 статейУ Ц це не перел≥к вимог дл¤ њх негайного виконанн¤, а лише документально оформлен≥ пропозиц≥њ ≥ побажанн¤ сел¤н, ¤к краще перебудувати сусп≥льство в христи¤нському дус≥. Ћ≥нгв≥стичний анал≥з даЇ п≥дстави говорити про превалюванн¤ у текст≥ У—таттейУ умовного ≥ д≥йсного способу д≥Їслова, натом≥сть у Уѕрограм≥У переважаЇ наказовий (¤к доказ Ц словосполученн¤ Уповинн≥ бутиУ (ст. 10), Ущоб були л≥кв≥дован≥У (ст. 14), Уповинн≥ бути реформован≥У (ст. 2) тощо).

1	2	3

Ќазва: ѕрограмн≥ документи —ел¤нськоњ в≥йни в Ќ≥меччин≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1057 прочитано)