≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > –еформи в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ ќлександром ≤≤

–еформи в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ ќлександром ≤≤

ќлександр II 1855-1881), молодий, л≥беральних погл¤д≥в вихованець поета ¬. ∆уковського, бачив ус≥ вади режиму ћиколи ≤. –оку 1856  римська в≥йна зак≥нчилас¤ мировим конгресом у ѕариж≥, ≥ в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ почалис¤ кардинальн≥ реформи. ѕершою в≥дчула нову добу ”крањна. ”же 1855 року

ќлександр ≤≤ дав амн≥ст≥ю членам  ирило-ћефод≥њвського Ѕратства, ¤к≥ перебували на засланн≥. ¬идатн≥ члени його Ч ѕ.  ул≥ш, ћ.  остомаров, ¬. Ѕ≥лозерський, а трохи п≥зн≥ше “. Ўевченко Ч з≥бралис¤ в ѕетербурз≥

1856 року цар ќлександер II оф≥ц≥йно за¤вив представникам двор¤нства, що кр≥пацтво маЇ бути скасовано, ≥ що л≥пше зробити це Узверху, н≥ж дочекатис¤, коли воно почне скасовуватис¤ знизуФ.

« того часу розпочалас¤ п≥дготова до скасуванн¤ кр≥пацтва. ѕо губерн≥¤х створено ком≥тети, ¤к≥ розробл¤ли пл¤ни зв≥льненн¤ сел¤н, враховуючи м≥сцев≥ умови, ≥ передавали своњ проекти на розгл¤д головного ком≥тету в ѕетербурз≥. „ленами головного ком≥тету були представники в≥д губерн≥¤льних ком≥тет≥в. Ѕуло там два украњнських д≥дич≥, ¬асиль “ерновський та √ригор≥й √алаіан, обидва з родин, дружн≥х ≥з Ўевченком, обидва твердо боронили ≥нтереси сел¤н. ѕроте, настроњ член≥в ком≥тет≥в були розб≥жн≥: одн≥ бажали дати ¤комога менше земл≥ сел¤нам або зовс≥м не давати, ≥нш≥ сто¤ли за справедливе р≥шенн¤ справи й достатн≥ забезпеченн¤ сел¤нам землею. „утки про ц≥ суперечки доходили до сел¤н, хвилювали њх. ” багатьох м≥сц¤х, особливо в  атеринославськ≥й та „ерн≥г≥вськ≥й губерн≥¤х, сел¤ни самов≥льно припинили працю на д≥дич≥в. Ѕудо багато повстань, переважно на ѕравобережн≥й ”крањн≥, де пом≥щицьке господарство переходило на кап≥тал≥стичн≥ основи, ≥ л≥дич≥ хот≥ли зв≥льнити сел¤н зовс≥м без земл≥, щоб забезпечити себе роб≥тниками. Ќа Ћ≥вобережж≥, зокрема на ѕолтавщин≥, хот≥ли дати сел¤нам т≥льки садибн≥ земл≥, а в ѕ≥вденн≥й ”крањн≥, де роб≥тних рук було мало, д≥дич≥ вир≥шили затримати панщину ще на 10-12 рок≥в, а сел¤н зв≥льнити без земл≥. ÷≥ проекти св≥дчать, ¤к т¤жке було працювати ком≥тетам.

19 лютого 1861 року проголошено ман≥фест про скасуванн¤ кр≥пацтва, але зв≥льненн¤ сел¤н мало наступити т≥льки через два роки. ” ман≥фест≥ сел¤н названо Утимчасово зобов'¤занимиФ, а самий стан Ч переходовим. —ел¤ни д≥ставали персональну свободу, незалежн≥сть в≥д д≥дича та дв≥р ≥з садибною землею, але орну землю мали одержати т≥льки через 20 рок≥в, п≥сл¤ викупу њњ у д≥дича. ÷ей реченець зак≥нчувавс¤ 1881 року. Уѕоложенн¤ про зв≥льненн¤ сел¤н в≥д кр≥пацтваФ було укладене дуже не¤сно. Ќасамперед Ч не встановлено однакового над≥лу на душу: розм≥р цей вагавс¤ у зв'¤зку з р≥зними причинами в р≥зних губерн≥¤х ≥ залежно в≥д ¤кости земл≥; кр≥м того в залежност≥ ≥ в≥д розм≥р≥в пом≥щицького маЇтку. ¬решт≥, ¤кщо понад над≥льною нормою залишалас¤ земл¤, ¤кою до реформи користувалис¤ сел¤ни, то вона переходила до д≥дича.

—тановище сел¤н в ”крањн≥ в ц≥лому було г≥ршим, н≥ж у –ос≥њ, бо в ”крањн≥ над≥ли њх до реформи були б≥льш≥, н≥ж т≥, ¤к≥ вводила реформа. «агалом у ѕолтавськ≥й ≥  атеринославськ≥й губерн≥¤х сел¤ни втрачали по реформ≥ 40% свого попереднього над≥лу, а в ’арк≥вськ≥й Ч 31%. ” вс≥х губерн≥¤х ”крањни над≥ли п≥сл¤ реформи р≥зко зменшилис¤. ” правобережних губерн≥¤х над≥л був нижчий, н≥ж встановлювали УЅ≥б≥ковськ≥ ≥нвентар≥Ф 1848 року. ”насл≥дку реформи над≥ли на рев≥з≥йну душу, себто на сел¤нина, що був записаний по рев≥з≥њ ≥ платив податок держав≥, зменшилос¤.

Ќасл≥дком реформи було катастроф≥чне зб≥льшенн¤ числа малоземельних сел¤нських господарств; що мали до 3-х дес¤тин. Ќа Ћ≥вобережн≥й ”крањн≥ таких господарств було 43,3%, на ѕ≥вденн≥й ”крањн≥Ч 27,6%.

Ќагл¤д над с≥льськими та волосними управами був переданий Умировим посередникамФ, ¤ких губернатор призначав ≥з м≥сцевих д≥дич≥в. ÷е була посада тимчасова Ч до введенн¤ Ууставних грамотФ, що встановлювали в≥дносини м≥ж д≥дичами ≥ сел¤нами.

—ел¤нська реформа була першою в р¤д≥ ≥нших реформ. –оку 1862-го зреформовано ф≥нансове господарство держави й зосереджено все управл≥нн¤ ф≥нансами в руках м≥н≥стра ф≥нанс≥в.

“ого ж 1862 року розпочато в≥йськову реформу: проведено переозброЇнн¤ арм≥њ, вдосконалено постачанн¤, управл≥нн¤ Ч вади, що њх ви¤вила з такою силою катастрофа  римськоњ кампан≥њ. ¬≥йськову реформу завершено 1874 року запровадженн¤м загальноњ в≥йськовоњ повинности дл¤ вс≥х чолов≥к≥в у в≥ц≥ 21 року. –еченець в≥йськовоњ служби зменшено з 25 рок≥в до 6-ти.

¬ 1864 р. проведено судову реформу. —уд встановлений був 3-ох ступен≥в: миров≥, суди, що њх обирало населенн¤, та державн≥ .(окружний суд ≥ судова палата). ƒержавний суд под≥л¤вс¤ на цив≥льний ≥ крим≥нальний, в ¤кому питанн¤ вини п≥дсудного вир≥шували прис¤жн≥ судд≥, обран≥ населенн¤м. —удов≥ зас≥данн¤ були в≥дкрит≥, ≥ в них брали участь сторони, прокурор та оборонц≥.

1864-го року впроваджено земське самоуправл≥нн¤. ќдин ≥з найкращих знавц≥в земства в ”крањн≥, ќ. ћоргун, писав так: У«емське - самоур¤дуванн¤ було одним ≥з найвидатн≥ших ¤вищ у сусп≥льному, економ≥чному й культурному житт≥ ”крањни к≥нц¤ XIX ст.Ф «емське самоуправл≥нн¤ охоплювало все економ≥чне та культурне житт¤ губерн≥й. ” ньому брало участь все населенн¤, що мало земельну власн≥сть: двор¤нство, духовенство, м≥щанство та сел¤ни. ÷¤ вимога обмежувала участь у самоуправл≥нн≥ пост≥йних мешканц≥в пов≥ту. –аз на р≥к на загальних з≥бранн¤х депутат≥в обиралось земську пов≥тову управу, ¤ка д≥¤ла пост≥йно. ѕов≥тов≥ земськ≥ управи обирали губерн≥¤льну управу. ‘ункц≥њ земств були дуже широк≥, а њх кошти складалис¤ з Усамообкладанн¤Ф населенн¤ з кожноњ дес¤тини. «емства дбали про сан≥тар≥ю та г≥г≥Їну, утримували шпитал≥, , л≥кар≥в, фельдшер≥в, -акушерок. ћедична допомога була безплатною : дл¤ вс≥Їњ людносте, незалежно в≥д того, чи пац≥Їнт платив земськ≥ податки, чи н≥. ѕрот¤гом майже 50-л≥тнього ≥снуванн¤ земства зразково поставили справу медичноњ обслуги в украњнських губерн≥¤х.

ƒругою великою галуззю д≥¤льности земств була осв≥та. «емства орган≥зували школи: чотирор≥чн≥, початков≥, г≥мназ≥њ, профес≥йн≥, техн≥чн≥, курси дл¤ п≥двищенн¤ осв≥ти вчител≥в, курси украњнознавства. «емськ≥ школи користалис¤ доброю славою. «емства поставили своњм завданн¤м Ч повн≥стю охопили осв≥тою молодь, ≥ в багатьох пов≥тах це було дос¤гнене напередодн≥ революц≥њ. “реба додати, що в справ≥ шк≥льноњ осв≥ти з ф≥нансовою допомогою земству приходило м≥н≥стерство осв≥ти, ¤ке властиво передало земству все шк≥льництво на сел≥.

јле була ще дуже важлива риса. ѕрот¤гом 50-ти рок≥в д≥¤льности земств у р≥зних њх установах влаштовувались люди, ¤к≥ з причини пол≥тичноњ не-благонад≥йностиФ не могли знайти прац≥ в державних установах: л≥кар≥, вчител≥; статистики, ветеринари ≥ т. п. «емства були т≥сно пов'¤зан≥ з украњнськими громадами. ¬идатними земськими д≥¤чами були: проф. ≤. Ћучицький, родина ƒорошенк≥в, ¬. “арновський, ќ. –усов (земський статистик), ≤. ѕ≥раг, Ѕ. √р≥нченко, ¬. —ам≥йленко, ћ.  оцюбинський, ќ. Ћашкевич та сотн≥ ≥нших. «емську роботу головним чином вели-середн≥ землевласники-двор¤ни, серед ¤ких наприк≥нц≥ XIX ст. було багато революц≥йне настроЇних св≥домих украњнц≥в.  ращий ≥сторик земств, Ѕ. ¬еселовський, п≥дкреслив, що Утут не було м≥сц¤ дл¤ зл≥сноњ боротьби кл¤сФ.

1	2

Ќазва: –еформи в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ ќлександром ≤≤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (802 прочитано)