≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > –ос≥йське законодавство першоњ половини ’≤’ ст. про охорону пам'¤ток церковноњ старовини

ƒоповненн¤м до грудневого (1826 року) циркул¤ру ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ став документ Уѕро збереженн¤ давн≥х буд≥вель по губерн≥¤хФ, прийн¤тий цим же в≥домством 14 грудн¤ 1827 року. …ого по¤ва стала в≥дпов≥ддю на запити де¤ких цив≥льних губернатор≥в з приводу того, чи дозвол¤Їтьс¤ перебудовувати або ремонтувати памТ¤тки арх≥тектури зг≥дно ≥з складеними на м≥сц¤х планами ≥ кошторисами. ћ≥н≥стерство внутр≥шн≥х справ по¤снювало, що на п≥дстав≥ царськоњ вол≥ допускаютьс¤ ремонти ≥ виправленн¤, ¤к≥ не спотворюють перв≥сного вигл¤ду споруди. “ут же зазначалос¤, що Уколи виправленн¤ таке не може бути зд≥йснене за рахунок суми, щор≥чно на виправленн¤ ≥ п≥дтримку державних буд≥вель асигнованоњ, надсилати в ћ≥н≥стерство внутр≥шн≥х справ плани, фасади ≥ кошториси на так≥ виправленн¤, з детальним описом пошкоджень Е ≥з по¤сненн¤м, дл¤ чого саме виправленн¤ њх потр≥бнеФ [2 ,99].

ѕ≥дсумком виконанн¤ розпор¤джень ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ ≥ —иноду про зб≥р в≥домостей про памТ¤тки старовини, њх охорону ≥ заборону руйнуванн¤ стала прац¤ У ороткий огл¤д давн≥х рос≥йських буд≥вель ≥ ≥нших в≥тчизн¤них памТ¤токФ. ¬она була п≥дготовлена ќ.√лаголЇвим ≥ побачила св≥т у 1838 роц≥. ƒруга частина цього виданн¤, ¤ке стало першим зводом памТ¤ток –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, присв¤чувалас¤ описов≥ церков ≥ монастир≥в. ” передмов≥ до ц≥Їњ частини зазначалос¤: У«веденн¤ про монастир≥ ≥ церкви, доставлен≥ м≥сцевими начальствами, були зв≥рен≥ з ≥ншими, вже обнародуваними. ѕереважна частина њх обмежуЇтьс¤ лише вказ≥вкою часу побудови. јле ≥ суха хронолог≥¤ не марна: по н≥й можна вже зробити де¤кий висновок про те, до ¤кого виду ≥ роду повинн≥ в≥дноситис¤ найдавн≥ш≥... ≥кони, церковне начинн¤, книги, рукописи, захороненн¤, написи на ст≥нах, що знаход¤тьс¤ в монастир¤х, ≥ сам характер зодчестваЕвзагал≥; подан≥ тут в≥домост≥, з≥бран≥ швидкоруч м≥сцевими начальствами, не можуть вважатис¤ ц≥лком задов≥льними; складений з них короткий огл¤д видаЇтьс¤ з т≥Їю метою, щоб по-перше: спонукати сам≥ начальства до перев≥рки, виправленн¤ ≥ доповненн¤ њх колишн≥х пов≥домлень; щоб по-друге: скористатис¤ заува≠женн¤ми любл¤чих ≥ знаючих цю частину людей, ¤к≥, ¤к можна спод≥ватис¤, звернуть увагу на цей перший досв≥д загального ќгл¤ду давн≥х –ос≥йських буд≥вель та ≥нших в≥тчизн¤них памТ¤токФ [1, 6].

«аконодавч≥ акти 1820-х рок≥в про п≥дтримку памТ¤ток арх≥тектури, правила њх ремонту чи перебудови, у тому числ≥ й церковних споруд, не могли, однак, перешкодити численним порушенн¤м у ц≥й справ≥. ¬≥дом≥ непоодинок≥ приклади невиправданих ≥ до того ж неквал≥ф≥кованих переробок храм≥в, ¤к≥ йшли врозр≥з з вимогами вищезгаданих законодавчих документ≥в св≥тськоњ та церковноњ влади ≥ тому спотворювали перв≥сний вигл¤д памТ¤ток. “ому дл¤ впор¤дкуванн¤ практики ремонту чи перебудови таких споруд важливе значенн¤ мала по¤ва у 1832 роц≥ першого —татуту буд≥вельного, ¤кий м≥стив ≥ спец≥альний розд≥л Уѕро буд≥вл≥ церковн≥Ф. —татт≥ —татуту переважно в≥дтворювали норми попередн≥х указ≥в, циркул¤р≥в та ≥нших законодавчих документ≥в ¤к загального характеру, так ≥ виданих з приводу конкретних памТ¤ток. ѕоложенн¤, розкидан≥ ран≥ше по р≥зних документах, тепер були зведен≥ воЇдино ≥ склали зручний дл¤ практики зв≥д статей. —татут передбачалос¤ оновлювати в≥дпов≥дно до по¤ви нових постанов ≥ перевидавати кожн≥ 10 рок≥в. ÷¤ пер≥одичн≥сть згодом порушилас¤, однак так зван≥ Упродовженн¤Ф —татуту час в≥д часу публ≥кувалис¤.

ѕо¤ва —татуту буд≥вельного спри¤ла пожвавленню справи впор¤дкуванн¤ церковного буд≥в≠ництва, що проводилос¤ в –ос≥њ у перш≥й половин≥ ’≤’ стол≥тт¤. ќднак у ц≥й сфер≥ невир≥шеним залишалос¤ питанн¤ про зразки, за ¤кими воно мало зд≥йснюватис¤. ѕерш≥ спроби розвТ¤занн¤ його самодержавством ≥ —инодом в≥днос¤тьс¤ до 1820-х рок≥в. ¬они пол¤гали у виданн≥ низки законодавчих акт≥в про зб≥р зображень фасад≥в ≥ план≥в старовинних церковних буд≥вель, кращ≥ з ¤ких повинн≥ слугувати такими зразками. “ак, указ —иноду в≥д 28 липн¤ 1824 року зобовТ¤зував ус≥ п≥дпор¤дкован≥ йому в≥домства ≥ церковнослужител≥в з участю губернських арх≥тектор≥в скласти плани ≥ замалювати фасади (в раз≥ в≥дсутност≥) тих церковних споруд, ¤к≥ перебували в њх п≥дпор¤дкуванн≥. ÷ей указ, ¤кий зумовив надходженн¤ до губернських ≥ столичних властей значноњ к≥лькост≥ план≥в ≥ малюнк≥в, був в≥дпов≥ддю на циркул¤р керуючого ћ≥н≥стерством внутр≥шн≥х справ в≥д 1 липн¤ того ж року. «г≥дно з ним вимагалос¤, Ущоб кер≥вн≥ особи, ¤к≥ мають у в≥данн≥ своЇму державн≥ буд≥вл≥, вз¤ли за неодм≥нний дл¤ себе обовТ¤зок мати вс≥м цим буд≥вл¤м плани ≥ фасадиЕФ ≥ щоб Уплани ≥ фасади ¤к т≥, за ¤кими вони були побудован≥, так ≥ т≥, зг≥дно ¤ких зд≥йснен≥ ¤к≥-небудь значн≥ в них зм≥ни, були з≥бран≥, або знову з натури складен≥, ≥ збер≥галис¤ б при √убернському правл≥нн≥ вс≥ разом в належному м≥сц≥ з детальними описами, за номерами ≥ вказ≥вкою часу побудовиФ [2 ,95].

ƒо вибору зразк≥в давн≥х православних споруд, придатних дл¤ насл≥дуванн¤ п≥д час ремонту, перебудови чи буд≥вництва храм≥в, —инод та ћ≥н≥стерство внутр≥шн≥х справ зверталис¤ у 1826, 1827, 1834 роках. Ќасл≥дком чергового обговоренн¤ цього питанн¤ стало розпор¤дженн¤ —иноду в≥д 26 бе≠резн¤ 1834 року про доставку до —анкт-ѕетербурга план≥в ≥ фасад≥в церков, ¤к≥ б≥льше в≥д ≥нших вир≥зн¤ютьс¤ старовиною ≥ красою стилю [6, вип. 2, є 142]. ¬арто зауважити, що в цьому документ≥, на в≥дм≥ну в≥д попередн≥х, вимоги до церковних споруд, ¤к≥ могли б слугувати зразками дл¤ нового церковного буд≥вництва чи перебудови, не обмежувалис¤ њх в≥ком, а враховували й красу храму Ц Украсу стилюФ.

16 с≥чн¤ 1835 року на зас≥данн≥ —иноду обер-прокурор пов≥домив, що у в≥дпов≥дност≥ з царським розпор¤дженн¤м кресленн¤ дл¤ побудови храм≥в за найкращими ≥ переважно давн≥ми зразками церковноњ арх≥тектури доручаЇтьс¤ скласти арх≥текторов≥  .“ону [7, 27]. јльбом таких церковних проект≥в, ¤кий був п≥дготовлений митцем ≥ зТ¤вивс¤ у 1838 роц≥, ви¤вивс¤ не лише п≥дсумком тривалих пошук≥в вибору кращих зразк≥в рос≥йськоњ церковноњ арх≥тектури. ¬≥н водночас засв≥дчив посиленн¤ ≥нтересу до давн≥х храм≥в ¤к з художньоњ, так ≥ з ≥сторичноњ точок зору, спри¤в зростанню зац≥кавленост≥ њх минувшиною, п≥двищенню њх статусу ¤к памТ¤ток старовини. ”се це стало тим вагомим п≥дірунт¤м, на ¤кому розгорталас¤ подальша робота по збереженню та охорон≥ церковних старожитностей.

ќднак д≥¤льн≥сть по збиранню креслень ≥ малюнк≥в старовинних церковних буд≥вель, визначенню кращих з них з метою пошуку г≥дних зразк≥в дл¤ нових храм≥в мала й негативн≥ насл≥дки. –≥ч у т≥м, що вона завершилас¤ зверненн¤м у церковн≥й арх≥тектур≥ до так званого псевдорос≥йського стилю або стилю рос≥йсько-в≥зант≥йськоњ еклектики. јдже лейтмотивом означених пошук≥в була обовТ¤зкова вимога про дотриманн¤ Удавнього в≥зант≥йського стилюФ. ≤ншими словами, малис¤ на уваз≥ церковн≥ памТ¤тки т≥льки допетровськоњ доби, ¤ка, зг≥дно з твердженн¤ми оф≥ц≥йноњ ≥сторичноњ науки першоњ половини ’≤’ стол≥тт¤, не в≥дпов≥дала пон¤ттю Урос≥йськост≥Ф. “акий п≥дх≥д ≥гнорував ≥ нер≥дко прир≥кав на забутт¤ самобутн≥ шедеври рос≥йськоњ церковноњ арх≥тектури, ¤к≥ не вписувалис¤ у визначен≥ владою канони. ѕроте чи не найб≥льшу шкоду встановленн¤ своЇр≥дного шаблону наносило аналог≥чним памТ¤ткам ≥нших народ≥в, ¤к≥ перебували у склад≥ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ: п≥дган¤ючи храм п≥д визначений заздалег≥дь зразок, в≥н тим самим нищив особливост≥ м≥сцевого зодчества. “иповим прикладом може слугувати буд≥вництво або реконструкц≥¤, починаючи з середини ’≤’ стол≥тт¤, низки православних храм≥в у ¬олинськ≥й губерн≥њ, перебудова п≥сл¤ 1875 року Ц часу насильницького обТЇднанн¤ греко-католик≥в ’олмщини ≥ ѕ≥дл¤шш¤ з –ос≥йською православною церквою Ц багатьох церковних споруд рег≥ону на рос≥йський зразок.

¬ажливе м≥сце серед законодавчих акт≥в щодо охорони церковних памТ¤ток у –ос≥њ першоњ половини ’≤’ стол≥тт¤ належить ≥ —татутов≥ духовних консистор≥й, що був затверджений 27 березн¤ 1841 року. √лава Уѕро благоустр≥й ≥ спорудженн¤ церковФ м≥стила статт≥ про правила огл¤ду церковного майна, церковних буд≥вель, буд≥вництва ≥ перебудови останн≥х, оновленн¤ каплиць та ≥н., сформульован≥ на основ≥ державних ≥ церковних постанов. Ѕагато з них враховували, а де¤к≥ буквально повторювали статт≥ —татуту буд≥вельного. –азом з тим у них знайшли в≥дбитт¤ ≥ положенн¤ документ≥в, виданих уже п≥сл¤ по¤ви —татуту буд≥вельного.

¬≥дпов≥дно до —татуту духовних консистор≥й головна роль у нагл¤д≥ за майном, ризниц¤ми, станом ≥ ремонтом у церквах та монастир¤х в≥дводилас¤ благочинним, обовТ¤зки ≥ в≥дпов≥дальн≥сть ¤ких пор≥вн¤но з попередн≥ми ≥нструкц≥¤ми значно зросли. “ак, у прим≥тц≥ до статт≥ 38 зазначалос¤: УЕ —тан начинн¤ ≥ ризниц≥ засв≥дчуЇтьс¤ Ѕлагочинним при кожному в≥дв≥данн≥ церков, ≥ в≥дсутнЇ, ¤кщо параф≥¤ни не в≥дшкодують його, набуваЇтьс¤ за рахунок церковних гаманцевих доход≥в... п≥сл¤ запиту јрх≥Їрейського дозволуФ [7, 28]. —татт¤ 154 регламентувала досить широке коло прав та обовТ¤зк≥в благочинних п≥д час ремонту або перебудови храм≥в [7, 28].

ќсобливий ≥нтерес дл¤ зТ¤суванн¤ позиц≥њ духовноњ влади з приводу збереженн¤ давн≥х церков викликаЇ статт¤ 50 —татуту. ¬ н≥й, зокрема, зазначаЇтьс¤, що до обовТ¤зк≥в благочинних входить У... спостер≥гати: а) щоб при розповсюдженн≥ ≥ при в≥дновленн≥ церков дотримувались г≥дн≥сть ≥ пристойн≥сть в арх≥тектурному в≥дношенн≥, з дотриманн¤м переважно давнього ¬≥зант≥йського стилю; б) щоб старовинн≥ церкви, чудов≥ в будь-¤кому в≥дношенн≥ ≥сторичному , в≥дновлювалис¤ ≥з збереженн¤м колишнього вигл¤ду; в) щоб плани ≥ фасади розгл¤далис¤ в м≥сцевих Ѕуд≥вельних  ом≥с≥¤хФ [7, 28]. ¬изначальною рисою ц≥Їњ статт≥ стало введенн¤ до њњ зм≥сту положенн¤ про збереженн¤ перв≥сного вигл¤ду самобутн≥х в ≥сторичному ≥ мистецькому в≥дношенн¤х давн≥х храм≥в. ¬≥дтепер усв≥домленн¤ ≥сторичноњ ц≥нност≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ арх≥тектурноњ памТ¤тки церковноњ старовини, повТ¤заноњ з конкретною знаменною под≥Їю чи в≥домою особист≥стю, було заф≥ксовано в оф≥ц≥йному, призначеному дл¤ виконанн¤ документ≥.

1	2	3

Ќазва: –ос≥йське законодавство першоњ половини ’≤’ ст. про охорону пам'¤ток церковноњ старовини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (713 прочитано)