≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > ‘еномен самозванства в рос≥йськ≥й ≥стор≥њ

‘еномен самозванства в рос≥йськ≥й ≥стор≥њ

У—амозванствоФ Ц пон¤тт¤, ¤ке визначаЇ, передус≥м, д≥њ конкретноњ людини, ¤ка вир≥шила оголосити себе царем чи мес≥Їю, а також фактори, що визначали повед≥нку самозванц¤, доки в≥н не отримав п≥дтримку народу. ¬ ≥сторичн≥й л≥тератур≥ досл≥джено багато приклад≥в самозванства у св≥тов≥й ≥стор≥њ. ¬иход¤чи з цього, самозванство н≥¤к не можна назвати виключно рос≥йським феноменом, але в жодн≥й ≥нш≥й крањн≥ це ¤вище не було таким поширеним ≥ не в≥д≥гравало такоњ значноњ рол≥ у взаЇмов≥дносинах сусп≥льства ≥ держави. ¬.ќ. лючевський зазначав, що У...з легкоњ руки першого Ћжедмитра самозванство стало хрон≥чною хворобою держави: з того часу ледь не до к≥нц¤ 18 ст. р≥дко ¤ке царюванн¤ проходило без самозванц¤, а в часи ѕетра 1 за в≥дсутност≥ такого народн≥ чутки справжнього цар¤ перетворили на самозванц¤Ф [4, 26]. Ќав≥ть ¤кщо обмежитис¤ п≥драхунком лише лжецар≥в ≥ лжецаревич≥в, то все одно наберетьс¤ значне число. ¬ XVII ст. на територ≥њ ћосковськоњ держави д≥¤ло близько 20 самозванц≥в (з них у смутн≥ часи до 12 чолов≥к), а у XVIII ст. нараховують понад 40 випадк≥в самозванства [10, 53].

—амозванц≥, ¤к≥ претендували на рос≥йський престол, Узголошувалис¤Ф ¤к за кордоном, так ≥ серед м≥сцевого населенн¤. “ерм≥н УсамозванствоФ належить до галуз≥ соц≥альноњ психолог≥њ. —амозванство починаЇтьс¤ тод≥, коли лжецар або псевдомес≥¤ самопроголошуЇтьс¤, формуЇ групу соратник≥в чи стаЇ на чол≥ руху соц≥ального протесту. ¬ивчаючи природу самозванства, потр≥бно акцентувати особливу увагу, передус≥м, на реакц≥њ сусп≥льства на по¤ву самозванц¤. ¬ основ≥ рос≥йського самозванства лежала в≥ра в богообран≥сть УсправжньогоФ цар¤. ÷е можна сприйн¤ти за основу по¤сненн¤ природи самозванства, тобто ви¤вленню тих ≥дейно-психолог≥чних фактор≥в, ¤к≥ спонукали людину на те, щоб видати себе за посланника небес або члена царськоњ династ≥њ. ƒе¤к≥ досл≥дники (зокрема  .¬.„истов) розгл¤дають самозванство в –ос≥њ ¤к про¤в певних властивостей соц≥альноњ психолог≥њ народних мас, ¤к≥ чекали приходу визволител¤Ф, ¤к одну ≥з специф≥чних ≥ ст≥йких форм антифеодального руху [12, 26-29]. Ќавр¤д чи варто вважати вс≥х рос≥йських самозванц≥в авантюристами ≥ св≥домими обманщиками. —кор≥ш за все, суть самозванства пол¤гаЇ в широкому ототожненн≥ самого себе з т≥Їю особою, ≥мТ¤ ¤коњ присвоювалос¤ ≥ приймалос¤.

якщо говорити про самозванство царського напр¤му, то не можна сказати, що в його основ≥ пров≥дним було прагненн¤ до дос¤гненн¤ матер≥альних благ чи житейських задоволень. ўо ж рухало самозванц¤ми? Ѕ.ј.”спенський визначив три обставини, ¤к≥ могли змусити просту людину пов≥рити в те, що вона Ї У≥стинним государемФ:

1. ќск≥льки в народн≥й св≥домост≥ дом≥нувала у¤ва про Ѕожественне покликанн¤ справжнього цар¤, то немаЇ н≥чого дивного в тому, що людина, ¤ка знайшла на своЇму т≥л≥ ¤к≥-небудь УзнакиФ, починала вважати себе богообраною.

2. ” випадку порушенн¤ природного (родового) пор¤дку успадкуванн¤ престолу, той, хто займав у такий спос≥б царський трон, сам сприймавс¤ ¤к самозванець. У¬≥дкритт¤Ф такого самозванц¤ на трон≥ провокуЇ по¤ву ≥нших: у народ≥ в≥дбуваЇтьс¤ н≥би конкурс самозванц≥в, кожен з ¤ких претендуЇ на свою в≥дзначен≥сть. ќсновою цього процесу Ї переконанн¤, що робити висновки про те, хто Ї справжн≥й цар, повинн≥ не люди, а Ѕог.

3. ќдним з фактор≥в самозванства Ї така риса традиц≥йноњ сусп≥льноњ св≥домост≥, ¤к Ум≥фолог≥чне ототожненн¤Ф, ¤ке У...с наибольшей выразительностью про¤вл¤етс¤ у хлыстов и скопцов, вид¤щих в конкретных люд¤х непосредственное воплощение Ѕога —аваоха, ’риста или Ѕогородицы и называющих этих людей соответствующими именамиФ [11, 38].

” св≥домост≥ самозванц¤ в≥дбуваЇтьс¤ ототожненн¤ себе з≥ своњми попередниками. Ќаприклад, Ћжедмитро ≤≤ присвоњв соб≥ не лише реальну б≥ограф≥ю першого самозванц¤, не т≥льки його славу й усп≥х, а ≥ його дружину та њњ родич≥в. ћаЇтьс¤ на уваз≥ полон ћарини ћн≥шек, ¤ка пр¤мувала з ярославл¤ в ѕольщу ≥ той факт, що њњ примусили визнати Ћжедмитра ≤≤ своњм чолов≥ком, ¤кий дивом ур¤тувавс¤.

—хильн≥сть до самозванства можна повТзати з певним типом особистост≥, особливо характерним дл¤ середньов≥чноњ –ус≥. …ого нос≥њ часто зустр≥чалис¤ серед Уживущих во ’ристеФ Ц юродивих. ёродство передбачало зовн≥шнЇ упод≥бненн¤ Ївангельському ’ристу ≥ вважалос¤ одним з подвиг≥в христи¤нського благочест¤. ёродив≥ добров≥льно в≥дмовл¤лис¤ не лише в≥д ус≥х благ ≥ зручностей бутт¤, а й в≥д ус≥х переваг сусп≥льного житт¤. “акими ж рисами над≥л¤вс¤ ≥ Уцарь-избавительФ. ¬≥дпов≥дно, можна припустити, що одн≥Їю з душевних рис, ¤к≥ спри¤ли самозванству, була нездатн≥сть терп≥ти соц≥альну та сусп≥льну несправедлив≥сть.

ƒо XVII ст. ћосковська держава не знала самозванц≥в, ¤к≥ претендували на царський трон. ѕо-перше, дл¤ самозванства царського спр¤муванн¤ необх≥дний в≥дпов≥дний розвиток феодальних в≥дносин ≥ держави. ѕо-друге, ≥стор≥¤ самозванства в –ос≥њ т≥сно повТ¤зана з династичними кризами, ¤к≥ час в≥д часу розхитували царський трон. ѕерша така криза в≥дноситьс¤ до XVI-XVII ст., коли ск≥нчилас¤ династ≥¤ –юрикович≥в ≥ на престол≥ зТ¤вилис¤ Убо¤рськ≥ цар≥Ф Ц Ѕорис √одунов ≥ ¬асиль Ўуйський. —аме тод≥ зТ¤вл¤ютьс¤ перш≥ лжецар≥ ≥ народжуютьс¤ масов≥ рухи на њх п≥дтримку [2, 457-467]. ≤ п≥зн≥ше в≥дх≥д в≥д традиц≥йного пор¤дку престолонасл≥дуванн¤ (наприклад, по¤ва на трон≥ малол≥тн≥х д≥тей або воцар≥нн¤ ж≥нок) збагачували ≥стор≥ю самозванства новими ≥менами й под≥¤ми. ѕо-третЇ, ≥стор≥¤ самозванства постаЇ ¤к низка конкретних вт≥лень народних утоп≥й ≥ легенд про Увозвращающихс¤ царей-избавителейФ. ѕерша з них виникла ще за ≤вана √розного, ¤кий показав себе УнесправедливимФ ≥ УнеблагочестивимФ царем. √ероЇм легенди став розб≥йник  уде¤р, ¤кий насправд≥ був н≥бито царевичем ёр≥Їм, сином ¬асил¤ ≤≤≤ в≥д першоњ дружини —олом≥њ —абуровоњ [10, 54].

” науков≥й л≥тератур≥ ствердилас¤ думка про те, що народ п≥дтримував самозванц≥в головним чином тому, що вони об≥ц¤ли зв≥льненн¤ в≥д кр≥посницького гн≥ту, ситне житт¤ ≥ вир≥шенн¤ соц≥альних проблем. ѕри цьому можна припустити, що представники нижчих прошарк≥в сусп≥льства (в крайньому раз≥ њх частина) могли ≥ти за самозванц¤ми, не в≥р¤чи в њхнЇ царське походженн¤, а просто використовуючи њх у своњх ц≥л¤х. Ќ≥би УнатовпуФ все одно, хто з≥йде на престол з його допомогою, Ц головне, щоб новий цар був УмужицькимФ, УхорошимФ, щоб в≥н захищав ≥нтереси народу. јле така точка зору не беззаперечна. ѕор¤д з такими самозванц¤ми, ¤к Ћжедмитро ≤, ¤кий пов≥в за собою тис¤ч≥ людей, у ћосковськ≥й держав≥ були й ≥нш≥, ¤к≥ в кращому випадку могли похвалитис¤ к≥лькома дес¤тками прихильник≥в. „им це по¤снюЇтьс¤? —кор≥ше за все, одн≥ самозванц≥ краще грали своњ рол≥, њхн≥ вчинки в б≥льш≥й м≥р≥ в≥дпов≥дали народним спод≥ванн¤м, а ≥нш≥ претенденти на престол не дотримувалис¤ загальноприйн¤тих Управил гриФ, або ж част≥ше њх порушували. УѕраведнимФ в очах народу вигл¤дав той монарх, ¤кий був, по-перше, УблагочестивимФ, по-друге, УсправедливимФ, по-третЇ, УзаконнимФ. «аконн≥сть правител¤ визначалас¤ Ѕогообран≥стю Ц волод≥нн¤м харизмою (особистою благодаттю), ¤ка доводилас¤ на¤вн≥стю Уцарських знак≥вФ на т≥л≥. —аме за њх допомогою (хреста, з≥рки, орла, або ≥ншого царського герба) чисельн≥ самозванц≥ у XVII-XVIII ст. доводили своЇ право на престол ≥ забезпечували соб≥ п≥дтримку в народ≥. ќкр≥м Уцарських знак≥вФ, ≥снували й ≥нш≥ характерн≥ ознаки УзаконногоФ претендента на престол Ц п≥дтримка його вс≥м миром, а також особиста фортуна. ¬ народних у¤вленн¤х претендент на престол повинен був бути завжди усп≥шним. «окрема, впевнен≥сть у тому, що царевич ƒмитро все-таки живий, зростала разом з тим, ¤к в≥йська першого самозванц¤ усп≥шно просувалис¤ до ћоскви.

¬≥дзначимо, що були самозванц≥, ¤к≥ внасл≥док Ум≥ф≥чного ототожненн¤Ф ≥ в≥ри народу в богообран≥сть Уцар¤Ф, часто сам≥ в≥рили в свою приналежн≥сть до царськоњ кров≥, й ≥снували в≥дверто св≥дом≥ обманщики. “аким був проголошений у —тародуб≥ другий Ћжедмитро Ц Утушинський злод≥йФ. ѕерев≥ркою його особи ≥ його лег≥тимних прав мало хто ц≥кавивс¤; в≥н був лише прапором, п≥д ¤ким посп≥шали з≥братис¤ вс≥ невдоволен≥ московським ур¤дом та своњм становищем ≥ вс≥, хто прагнув влаштувати свою карТЇру або надбати Унезаконних багатствФ. ѕод≥бну ситуац≥ю (правда, вона стосуЇтьс¤ попередника Ћжедмитра ≤≤) змалював ќ.—.ѕушк≥н у своњй знаменит≥й драм≥ УЅорис √одуновФ, у ¤к≥й самозванець звертаЇтьс¤ до своЇњ дами серц¤ з такими словами:

Ќо знай,

„то ни король, ни папа, ни вельможи Ц

Ќе думают о правде слов моих.

ƒмитрий ¤ иль нет Ц что им за дело?

Ќо ¤ предлог раздоров и войны

»м это лишь и нужноЕ [5, 400]

” XVII-XVIII ст. багато людей жили з пост≥йним страхом ≥ над≥Їю Ц страхом перед јнтихристом ≥ над≥Їю на близький прих≥д —пасител¤. Ќарод оч≥кував повстанн¤ Уостанн≥х час≥вФ ≥ швидкого Ук≥нц¤ св≥туФ. ƒл¤ одних прагненн¤ пок≥нчити з пануючим у сусп≥льств≥ злом пр¤мо вело до самозванства.

ѕростежуЇтьс¤ ще одна паралель Ц ≥стор≥¤ самозванства й ≥стор≥¤ глибоких соц≥альних конфл≥кт≥в та сел¤нських воЇн у –ос≥њ т≥сно повТ¤зан≥ м≥ж собою. ≈поха самозванства тривала впродовж XVII Ц поч. XIX ст., а саме самозванство повТ¤зане ≥з середньов≥чним св≥тогл¤дом ≥ було характерним саме дл¤ цього пер≥оду розвитку рос≥йського сусп≥льства. —тановленн¤ буржуазних в≥дносин, в≥дм≥на кр≥посного права в –ос≥њ остаточно вит≥снили самозванц≥в з ≥сторичноњ арени.

“епер варто повернутис¤ до ≥стор≥њ по¤ви першого в –ос≥њ самозванц¤ Ц цар¤ Ћжедмитра ≤. ÷е потр≥бно дл¤ того, щоб проанал≥зувати специф≥ку обстановки, в ¤к≥й в≥н виник, розгл¤нути оф≥ц≥йн≥ й неоф≥ц≥йн≥ верс≥њ його загадковоњ по¤ви, оск≥льки, на нашу думку, цей випадок був найпоказов≥шим прикладом самозванства в рос≥йськ≥й ≥стор≥њ.

1	2

Ќазва: ‘еномен самозванства в рос≥йськ≥й ≥стор≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (897 прочитано)