≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > „ехословаччина - в≥д заснуванн¤ до оксамитовоњ революц≥њ

” 1960 парламент „. прийн¤в чергову конституц≥ю, ¤ка затвердила нову назву держави - „ехословацька —оц≥ал≥стична –еспубл≥ка („——–). ” конституц≥њ своЇр≥дне по¤сненн¤ знайшла ≥де¤ коал≥ц≥йного способу управл≥нн¤:  омпарт≥¤ визнавалас¤ ¤к кер≥вна, ≥нтегруюча ≥ об'Їднуюча сила у сусп≥льств≥ та держав≥, а не ¤к р≥вноправний партнер ≥нших пол≥тичних орган≥зац≥й, ¤к≥ продовжували ≥снувати п≥сл¤ державного перевороту 1948.

« поч. 1960 рок≥в у „. почала формуватис¤ пол≥тична опозиц≥йна теч≥¤. —воњми програмними документами вона проголосила теор≥ю пол≥тичного плюрал≥зму ≥ одержала п≥дтримку практично всього сусп≥льства. ≤деологами опозиц≥њ були ќ.Ў≥к, ≈.Ћьобл та ≥н., ¤к≥ виступали з≥ своњми програмами оновленн¤ сусп≥льства. —усп≥льно-пол≥тичн≥ реал≥њ у крањн≥ призвели до по¤ви в середовищ≥  омпарт≥њ реформ≥стського крила, очолюваного њњ л≥дером ј.ƒубчеком. ” кв≥тн≥ 1968 була затверджена ѕрограма д≥й  омпарт≥њ, метою ¤коњ було проведенн¤ реформ дл¤ побудови Укомун≥зму з людським обличч¤мФ. ÷¤ програма м≥стила положенн¤ про розвиток демократ≥њ, нову систему пол≥тичного управл≥нн¤ сусп≥льством, вказувалос¤ на необх≥дн≥сть встановленн¤ партнерських в≥дносин з парт≥¤ми Ќац≥онального фронту та перебудову державного устрою крањни на засадах федерал≥зму.

ѕод≥њ у „. викликали занепокоЇнн¤ у кер≥вництва держав ¬аршавського блоку, у першу чергу —–—–. ѕол≥тичний курс л≥дер≥в „. загрожував демонтажем комун≥стичноњ системи у крањн≥ та втратою союзника по в≥йськовому блоку. ќск≥льки кер≥вництво „. не в≥дмовл¤лос¤ в≥д прийн¤того курсу реформ, крањни ¬аршавського блоку зд≥йснили в≥йськову ≥нтервенц≥ю у „. ≥ окупували крањну. Ўирока програма докор≥нних сусп≥льних перетворень, ¤ка проводилась у пер≥од Упразькоњ весниФ, залишилась нереал≥зованою. ” 1968 зроблено чергову спробу розв'¤зати чесько-словацьк≥ в≥дносини. 27.10.1968 прийн¤то конституц≥йний закон Уѕро „ехословацьку федерац≥юФ. ¬перше з 1918 суб'Їктами державного утворенн¤ ставали дв≥ нац≥ональн≥ держави - „еська ≥ —ловацька республ≥ки. Ќайвищим органом пол≥тичноњ влади федерац≥њ проголошувалис¤ ‘едеральн≥ збори. Ќезважаючи на те, що були створен≥ окрем≥ Ќац≥ональн≥ ради ¤к верховн≥ представницьк≥ органи обох республ≥к, а також республ≥канськ≥ ур¤ди, фактично продовжувала ≥снувати ун≥тарна держава. ћ≥ж республ≥ками не було укладено державного кордону. ‘едеральн≥ збори видавали Їдин≥ закони дл¤ двох держав не лише у сфер≥ зовн≥шньоњ пол≥тики, федеральних матер≥альних резерв≥в, а й у питанн¤х плануванн¤, ф≥нанс≥в, валюти, промисловост≥, с≥льського господарства тощо.

” 1970-80-х роках тотал≥тарна система у крањн≥ продовжувала штучно п≥дтримувати пол≥тичну атмосферу, ¤ка виключала найменшу можлив≥сть реформуванн¤ сусп≥льства. ’оча формально багатопарт≥йна система продовжувала ≥снувати, фактично вс≥ парт≥њ, кр≥м комун≥стичноњ, були усунен≥ в≥д реальноњ участ≥ у пол≥тичному житт≥. ¬насл≥док репрес≥й проти активних учасник≥в сусп≥льного житт¤ у пер≥од реформ особливо постраждала ≥нтел≥генц≥¤. ќднак уже в к≥н. 1970 рок≥в дисидентський рух почав набирати силу. ¬ 1977 виникла пол≥тична правозахисна орган≥зац≥¤ У’арт≥¤-77Ф, њњ л≥дери (¬.√авел, ≤.ƒ≤нстб≥р, 1.√аек, я.ѕаточка та ≥н.) вимагали в≥д державно-парт≥йного кер≥вництва дотриманн¤ конституц≥њ, зв≥льненн¤ пол≥тв'¤зн≥в, виведенн¤ рад¤нських окупац≥йних в≥йськ тощо. ”часники руху прав людини зазнавали пересл≥дувань ≥ не мали можливост≥ в≥льно в≥дстоювати своњ погл¤ди. Ѕ≥льш≥сть з них була заарештована ≥ ув'¤знена. «агальна пол≥тична криза поглиблювалас¤ економ≥чною стагнац≥Їю. ”р¤дов≥ економ≥чн≥ програми не виконувалис¤, спостер≥галос¤ значне спов≥льненн¤ темп≥в зростанн¤ економ≥ки крањни. ƒе¤к≥ ринков≥ елементи, що збер≥галис¤ у д≥¤льност≥ с≥льськогосподарських кооператив≥в, забезпечували стаб≥льне становище у виробництв≥ продукт≥в харчуванн¤, завд¤ки чому вдавалос¤ стримувати пад≥нн¤ життЇвого р≥вн¤ населенн¤.

Ќаприк≥нц≥ 1980 рок≥в У’арт≥¤-77Ф та ≥нш≥ опозиц≥йн≥ групи посилили критику оф≥ц≥йного державного курсу. ѕроте комун≥стичне кер≥вництво крањни в≥дмовилос¤ вступити в д≥алог з опозиц≥Їю. ” листопад≥ 1989 розпочались масов≥ антиур¤дов≥ виступи, початок ¤ким дала т.зв. студентська революц≥¤. ћан≥фестац≥њ та м≥тинги студентськоњ молод≥ були роз≥гнан≥ пол≥ц≥Їю. ” в≥дпов≥дь на репресивн≥ заходи комун≥стичноњ влади антиур¤дов≥ виступи набули масового характеру. ќпозиц≥йн≥ сили утворили у листопад≥ 1989 сусп≥льний рух - √ромад¤нський форум, ¤кий поставив соб≥ за мету в≥дновленн¤ демократ≥њ в крањн≥. ѕравл¤ча парт≥¤ ви¤вилас¤ неспроможною вести пол≥тичну боротьбу з опозиц≥Їю, парт≥йно-державний апарат було парал≥зовано. Ћистопадов≥ под≥њ 1989 стали початком демонтажу тотал≥тарно-репресивноњ системи у .4. ” грудн≥ в≥дбулис¤ зм≥ни в державному кер≥вництв≥: сформовано новий ур¤д, президентом держави обрано ¬.√авела, а головою парламенту - ќ.ƒубчека. Ќа поч. 1990 внасл≥док в≥льних вибор≥в до парламенту ув≥йшли представники багатьох пол≥тичних парт≥й та орган≥зац≥й. ” лютому 1990 припинив свою д≥¤льн≥сть Ќац≥ональний фронт „ехословаччини. Ќа поч. червн¤ 1990 у крањн≥ проходили парламентськ≥ вибори, ¤к≥ ознаменували завершенн¤ перех≥дного пер≥оду в≥д монопол≥њ парт≥йно-державноњ влади до пол≥тичного плюрал≥зму. “отал≥тарна система, ¤ка ≥снувала з лютого 1948, була л≥кв≥дована без гостроњ пол≥тичноњ конфронтац≥њ, що дало п≥дстави називати под≥њ листопада 1989 у „. УоксамитовоюФ, Ун≥жноюФ революц≥Їю.

ƒемократичн≥ процеси у крањн≥ не могли не зачепити проблем м≥жнац≥ональних взаЇмов≥дносин. ” цей час про¤вилис¤ де¤к≥ суперечност≥ м≥ж чехами ≥ словаками, ¤к≥ в тотал≥тарний пер≥од приховувалис¤. –≥шенн¤м ‘едеральних збор≥в про подв≥йну назву держави („еська ≥ —ловацька ‘едеративна –еспубл≥ка та њњ словацький аналог - „ехословаччина) послужило причиною бурхливих демонстрац≥й у —ловаччин≥ й викликало неоднозначну реакц≥ю у „ех≥њ та призвело до прийн¤тт¤ у грудн≥ 1990 «акону про розмежуванн¤ компетенц≥њ м≥ж федерац≥Їю ≥ республ≥ками. «г≥дно ≥з новим законом у в≥данн≥ центральних орган≥в залишалис¤ лише питанн¤ оборони, зовн≥шньоњ пол≥тики, ф≥нанс≥в ≥ створенн¤ умов дл¤ Їдиного ринку, що значно посилило в≥дцентров≥ тенденц≥њ у держав≥. ¬пливов≥ пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ —ловаччини, зокрема –ух за демократичну —ловаччину, почали вимагати перетворенн¤ федерац≥њ на конфедеративне утворенн¤ двох народ≥в. Ќа поч. 1991 сусп≥льно-пол≥тична ситуац≥¤ ще б≥льше загострилас¤ у зв'¤зку з вимогою л≥дер≥в пол≥тичних орган≥зац≥й ≥ рух≥в ћорав≥њ та —≥лез≥њ реорган≥зувати „. у федерац≥ю трьох республ≥к: „еськоњ, ћоравсько-—≥лезькоњ та —ловацькоњ. ÷≥й проблем≥ був присв¤чений Укруглий ст≥лФ, проведений у березн≥

1991 у Ѕрно з участю 25 парт≥й ≥ рух≥в. ” той час, коли моравська проблема не набрала дальшого розвитку, у —ловаччин≥ виникла пол≥тична криза. —ловаччина не була задоволена прокламованими ухвалами центральних орган≥в ≥ вимагала п≥дписанн¤ державного договору з „еською республ≥кою. Ќевир≥шен≥сть цього питанн¤, добров≥льна в≥дставка президента у 1992 фактично визначили розпад „ехословацькоњ федерац≥њ. Ќаприк≥нц≥ 1992 чехословацький парламент прийн¤в р≥шенн¤ про розд≥л федерац≥њ ≥ утворенн¤ з 1.1.1993 двох незалежних держав - „еськоњ ≥ —ловацькоњ республ≥к (див. також —ловаччина).

1	2	3

Ќазва: „ехословаччина - в≥д заснуванн¤ до оксамитовоњ революц≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2019 прочитано)