≤стор≥¤ економ≥чних вчень > јмериканська школа неокласики

јмериканська школа неокласики

Ќаприк≥нц≥ XIX ст. з'¤вл¤Їтьс¤ своЇр≥дний американський вар≥≠ант теор≥њ граничноњ корисност≥, засновником ¤кого був професор  олумб≥йського ун≥верситету ƒжон Ѕейте  ларк (1847 Ч 1938).

ќсновн≥ його прац≥ Ђ‘≥лософ≥¤ багатстваї (1889), Ђ–озпод≥л ба≠гатстваї (1899), Ђѕроблеми монопол≥йї (1901), Ђ—уть економ≥чноњ теор≥њї (1907) справили великий вплив на розвиток американськоњ ≥ св≥товоњ економ≥чноњ думки.  ларку належить авторство так званого закону спадноњ продуктивност≥ прац≥ й кап≥талу, що його вчений по≠клав у основу власноњ теор≥њ граничноњ продуктивност≥.

—пираючись на методолог≥чн≥ принципи австр≥йськоњ школи,  ларк стверджував, що основними факторами розвитку економ≥ки Ї технолог≥чний ≥ моральний, а њњ основу становить окреме ≥зольоване господарство.

√оловною проблемою пол≥тичноњ економ≥њ  ларк називав проб≠лему розпод≥лу. ” книжц≥ Ђ–озпод≥л багатстваї в≥н доводив, що роз≠под≥л сусп≥льного доходу в≥дбуваЇтьс¤ зг≥дно з природним законом, ¤кий забезпечуЇ кожному власников≥ фактора виробництва ст≥льки багатства, ск≥льки в≥н створюЇ.

ѕретендуючи на збагаченн¤ методолог≥чних засоб≥в наукового досл≥дженн¤,  ларк розробив власний метод. «а аналог≥Їю з теоре≠тичною механ≥кою в≥н под≥лив економ≥чну науку на три розд≥ли:

ун≥версальну економ≥ку; економ≥чну статику; економ≥чну динам≥ку. ѕерша вивчаЇ загальн≥ ун≥версальн≥ закони розвитку економ≥чних ¤вищ. ≈коном≥чна статика анал≥зуЇ њхню д≥ю за умов перебуванн¤ орган≥зованого господарства у нерухомому стан≥, в ¤кому виключа≠ютьс¤ будь-¤к≥ зм≥ни, тобто Ї пост≥йними к≥льк≥сть ≥ соц≥альний склад населенн¤, маса кап≥талу, соц≥альна орган≥зац≥¤, техн≥ка ≥ по≠треби населенн¤. —татичний стан, зг≥дно з теор≥Їю ƒж. Ѕ.  ларка, Ч це у¤вна модель дл¤ з'¤суванн¤ умов р≥вноваги в Ђчистому вигл¤д≥ї;

ƒо реч≥, основними законами сусп≥льства в≥н вважав саме статичн≥ закони.

ƒинам≥ку в≥н трактував ¤к результат д≥њ зовн≥шн≥х сил, що ускла≠днюють розвиток ≥ порушують р≥вновагу.

Ќа в≥дм≥ну в≥д своњх попередник≥в ƒж.  ларк розгл¤дав чотири фактори виробництва:

1) кап≥тал у грошов≥й форм≥;

2) кап≥тальн≥ блага (засоби виробництва ≥ земл¤);

3) д≥¤льн≥сть п≥дприЇмц¤;

4) прац¤ роб≥тника.

«г≥дно з його твердженн¤м, кожний фактор виробництва харак≠теризуЇтьс¤ специф≥чною продуктивн≥стю ≥ створюЇ дох≥д, причому кожний власник отримуЇ свою частку доход≥в в≥д фактора, котрий йому належить. “ак, кап≥тал забезпечуЇ банк≥ров≥ процент, кап≥≠тальн≥ блага породжують ренту, д≥¤льн≥сть п≥дприЇмц¤ Ч п≥дприЇ≠мницький прибуток, а прац¤ гарантуЇ роб≥тнику зароб≥тну плату. –≥ч≠ний дох≥д сусп≥льства  ларк розпод≥л¤в на три велик≥ частини: 3aгальну суму зароб≥тноњ плати, загальну суму процент≥в ≥ сукупний

прибуток.

«аслугою  ларка було те, що в≥н намагавс¤ знайти принцип роз≠под≥лу доходу, критер≥й, ¤кий визначав би частку кожного фактора в продукт≥.  онцепц≥ю спадноњ корисност≥  ларк переносить на ви≠робнич≥ фактори, зам≥нюючи теор≥ю повед≥нки споживача, теор≥ю споживчого попиту теор≥Їю вибору виробничих фактор≥в.  ожний п≥дприЇмець прагне в≥дшукати таку комб≥нац≥ю фактор≥в, ¤ка забез≠печуЇ м≥н≥мум витрат ≥ максимум доход≥в.

ќднак ƒж. Ѕ.  ларк, на в≥дм≥ну в≥д —е¤, кап≥тал розгл¤дав не ¤к один фактор, а ¤к два (грошовий кап≥тал ≥ кап≥тальн≥ блага). Ќа ду≠мку ƒж.Ѕ. ларка, за умов статики п≥дприЇмницький прибуток в≥д≠сутн≥й, бо в≥льна конкуренц≥¤ призводить не до перерозпод≥лу серед≠нього прибутку, а до повноњ його л≥кв≥дац≥њ. ¬иход¤чи з цього, ƒж. Ѕ.  ларк п≥дприЇмц¤ми називав т≥льки тих ос≥б, ¤к≥ мають до≠статню д≥лову квал≥ф≥кац≥ю ≥ власний кап≥тал.

ќдна з головних теор≥й ƒж. Ѕ.  ларка Ч теор≥¤ граничноњ про≠дуктивност≥ Ч грунтуЇтьс¤ на ≥де¤х “. ћальтуса ≥ …. фон “юнена.

«акон спадноњ продуктивност≥ прац≥ й кап≥талу ƒж. Ѕ.  ларк обірунтовував тим, що кожний новий внесок прац≥ у виробництво за незм≥нних розм≥р≥в кап≥талу в≥дбуваЇтьс¤ з меншою продуктив≠н≥стю, н≥ж попередн≥й. ” свою чергу, кожний наступний прир≥ст кап≥талу за незм≥нноњ к≥лькост≥ роб≥тник≥в характеризуЇтьс¤ мен≠шим обс¤гом виготовленоњ продукц≥њ, нижчою ефективн≥стю, н≥ж попередн≥й.

“ак, зг≥дно з його теор≥Їю, коли перший найн¤тий роб≥тник ство≠рюЇ продукт варт≥стю в 10 дол., то другий Ч у 8 дол., трет≥й Ч у 6 дол. ≥ т. д. ѕродуктивн≥сть прац≥ останнього роб≥тника Ї граничною продуктивн≥стю прац≥.  ларк робить висновок, що гранична проду≠ктивн≥сть прац≥ буде тим нижчою, чим б≥льше найн¤то роб≥тник≥в, а зароб≥тна плата роб≥тник≥в визначатиметьс¤ граничною продуктив≠н≥стю прац≥. “обто свою теор≥ю зароб≥тноњ плати в≥н будував також на п≥дстав≥ закону спадноњ продуктивност≥ прац≥. ¬≥н неодноразово повторював, що зароб≥тна плата Ї екв≥валентом граничноњ продук≠тивност≥ прац≥.

«г≥дно з його теор≥Їю немаЇ н≥¤коњ експлуатац≥њ прац≥. ≤ ¤кщо за≠роб≥тна плата роб≥тник≥в дор≥внюЇ м≥н≥мальному продукту гранич≠ного роб≥тника, то за зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ зайн¤тих вона об'Їктивно повинна спадати. ѕрибуток же утворюЇтьс¤ лише за Ђдинам≥чного стануї, коли п≥дприЇмець виступаЇ ¤к новатор.

ќсоблив≥стю концепц≥њ  ларка Ї те, що його теор≥¤ розпод≥лу бе≠ре за вих≥дну точку не Ђвитратиї, не Ђвкладенн¤ї виробничих фак≠тор≥в, а отриман≥ в≥д кожного фактора результати.

ƒж. Ѕ.  ларк не об≥йшов увагою ≥ процес монопол≥зац≥њ кап≥тал≥≠стичноњ економ≥ки. ћонопол≥¤ маЇ м≥сце тод≥, стверджував в≥н, коли на¤вний одноос≥бний контроль над ринком. “акий випадок Ї вин¤т≠ковим, а тому монопол≥ю  ларк трактуЇ ¤к тимчасове ¤вище Ч ≥ ви≠значаЇ ¤к зас≥б грабунку сусп≥льства та гальмуванн¤ прогресу.

1

Ќазва: јмериканська школа неокласики
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1443 прочитано)