≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ¬иникненн¤ класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ в јнгл≥њ

¬иникненн¤ класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ в јнгл≥њ

”≥ль¤м ѕетт≥ (1623Ч1687) Ч основоположник класичноњ по≠л≥тичноњ економ≥њ в јнгл≥њ. ¬≥н народивс¤ в с≥м'њ рем≥сника. ” 14 рок≥в найн¤вс¤ юнгою на торгове судно. «годом вивчав медицину, математику, ф≥зику, захоплювавс¤ музикою. « 1650 p. в≥н Ч профе≠сор анатом≥њ в одному з англ≥йських коледж≥в. ѕ≥д час придушенн¤ визвольного руху в ≤рланд≥њ був в≥йськовим л≥карем. «а рахунок зе≠мель, конф≥скованих у ≥рландц≥в, став великим землевласником.

ќц≥нка економ≥чних погл¤д≥в ”. ѕетт≥ Ї неоднозначною. ќдн≥ вважають його меркантил≥стом, ≥нш≥ (здеб≥льшого марксисти) Ч засновником класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ. ƒетальний анал≥з його праць даЇ, однак, п≥дстави дл¤ висновку, що в≥н Ї економ≥стом пере≠х≥дного пер≥оду в≥д меркантил≥зму до класичноњ пол≥тичноњ еконо≠м≥њ. …ого перу належить к≥лька наукових твор≥в: Ђ“рактат про податки ≥ збориї (1662), Ђ—лово мудримї (1664), Ђѕол≥тична анатом≥¤ ≤рланд≥њї (1672), Ђѕол≥тична арифметикаї (1676), Ђ–≥зне про грош≥ї (1682).

” своњх прац¤х, особливо ранн≥х, ѕетт≥ в≥ддаЇ данину мерканти≠л≥зму. ќбірунтовуючи економ≥чну пол≥тику держави, в≥н розвиваЇ теор≥ю торгового балансу, виступаЇ за нагромадженн¤ в крањн≥ золо≠та ≥ ср≥бла, виправдовуЇ колон≥альну експанс≥ю, виступаЇ ¤к прихи≠льник втручанн¤ держави в економ≥чне житт¤.

¬одночас уже в перш≥й своњй прац≥ ѕетт≥ далеко виходить за ме≠ж≥ питань, що њх звичайно розгл¤дають меркантил≥сти. ¬≥н пише про грош≥, позичковий процент, вексельний курс, податки, земельну ренту, монопол≥њ та ≥нше. ѕостановка ≥ вир≥шенн¤ цих питань в≥др≥≠зн¤ють його в≥д меркантил≥ст≥в.

” меркантил≥ст≥в економ≥чне п≥знанн¤ Ч лише зас≥б дл¤ вир≥≠шенн¤ конкретних питань, у ѕетт≥ Ч розвиток самоњ економ≥чноњ теор≥њ, ¤ка може застосовуватись на практиц≥. Ќе випадково його вважають Ђпершим профес≥йним економ≥стомї.  . ћаркс назвав його найген≥альн≥шим ≥ найориг≥нальн≥шим економ≥чним досл≥дни≠ком, Ђбатьком пол≥тичноњ економ≥њї.

—ам ѕетт≥, ¤кий усв≥домлював свою роль у розвитку новоњ науки, ¤ку в≥н називав Ђпол≥тичною арифметикоюї, або Ђпол≥тичною ана≠том≥Їюї, писав, що в≥н намагавс¤ зробити У...в загальних рисах пер≠ший нарис пол≥тичноњ анатом≥њї''.

«авданн¤ науки ѕетт≥ вбачав у необх≥дност≥ по¤снити ЂтаЇмничу природуї ц≥лого р¤ду ¤вищ, з'¤сувати суть економ≥чних процес≥в.

«астосував ѕетт≥ й новий метод досл≥дженн¤ економ≥чних ¤вищ. ѕеребуваючи п≥д значним впливом таких ф≥лософ≥в-матер≥ал≥ст≥в, ¤к ‘. Ѕекон ≥ “. √оббс, саме в них в≥н запозичив де¤к≥ методолог≥чн≥ за≠сади, ¤к≥ доповнив розробленими ним самим статистичними таблиц¤≠ми. Ќедарма ѕетт≥ називають ще й батьком економ≥чноњ статистики.

ћедик за осв≥тою, в≥н розгл¤даЇ економ≥чний лад крањни ¤к жи≠вий орган≥зм, Ђпол≥тичне т≥лої, а в≥дтак бере соб≥ за мету з'¤сувати його Ђанатом≥юї. “акий п≥дх≥д наштовхнув його на висновок про ≥с≠нуванн¤ законом≥рностей функц≥онуванн¤ Ђпол≥тичного т≥лаї. ¬≥н ставить проблему економ≥чного закону. ќтже, на в≥дм≥ну в≥д мер≠кантил≥ст≥в, ¤к≥ використовували емп≥ричний, описовий метод, ѕет≠т≥ заклав основи абстрактного методу в пол≥тичн≥й економ≥њ. «асто≠суванн¤ цього методу, хоч ≥ не до к≥нц¤ розробленого, Ї одн≥Їю з основних заслуг ѕетт≥.

¬изначенн¤ багатства. ”же сама постановка цього питанн¤ бу≠ла в ѕетт≥ ≥ншою, н≥ж у меркантил≥ст≥в. ¬≥н намагаЇтьс¤ не просто дати його визначенн¤, а й к≥льк≥сно п≥драхувати його з тим, щоб спри¤ти впор¤дкуванню оподаткуванн¤.

Ќа в≥дм≥ну в≥д меркантил≥ст≥в, в≥н бачить багатство ¤к суму ру≠хомого й нерухомого майна. ” прац≥ Ђ—лово мудримї в≥н даЇ пере≠л≥к предмет≥в, що становл¤ть багатство, Ч сукупн≥сть земельних уг≥дь, буд≥вель, худоби, корабл≥в, золотоњ ≥ ср≥бноњ монети, посуду ≥з золота ≥ ср≥бла, мебл≥в, запас≥в р≥зних товар≥в (зал≥зо, м≥дь, олово, тканини, зерно, с≥ль), коштовних камен≥в та ≥нше.

ѕор¤д з таким конкретним визначенн¤м, ѕетт≥ даЇ й загальне (абстрактне) визначенн¤ багатства. ” прац≥ Ђѕол≥тична арифмети≠каї в≥н пише, що багатство кожноњ нац≥њ м≥ститьс¤, головне, у тому прибутку, ¤кий вона маЇ у зовн≥шн≥й торг≥вл≥, бо саме зовн≥шн¤ тор≠г≥вл¤ доставл¤Ї б≥льше Ђзолота, ср≥бла, коштовних камен≥в ≥ ≥ншого загального багатстваї.

ѕроте, ¤к уже зазначалось, золото ≥ ср≥бло Ч це не Їдиний вид ба≠гатства. «аслугою ѕетт≥ Ї усв≥домленн¤ Ђвиробничогої походженн¤ багатства, джерелом ¤кого Ї не сфера об≥гу, а прац¤, виробництво.

“еор≥¤ вартост≥Ўеттњ вважають засновником трудовоњ теор≥њ вар≠тост≥. ƒо проблеми визначенн¤ вартост≥ в≥н п≥дходить з позиц≥њ пропор≠ц≥йного обм≥ну, що визначаЇтьс¤ витратами прац≥ на виробництво това≠р≥в ≥ залежить в≥д њњ продуктивност≥ в р≥зних галуз¤х! ” Ђ“рактат≥ про податки ≥ збориї ѕетт≥ пише: Ђякщо хтось може видобути... ≥ доставити в Ћондон одну унц≥ю ср≥бла, за той самий час, за ¤кий в≥н здатний ви≠робити один бушель хл≥ба, то перша становитиме природну ц≥ну друго≠гої . якщо ж, на думку ѕетт≥, продуктивн≥сть прац≥ з видобутку ср≥бла зросте, наприклад, удв≥ч≥, то бушель хл≥ба буде прир≥внюватис¤ вже до двох унц≥й ср≥бла. ќтже, Ђприродна ц≥наї у ѕетт≥ Ч це, по сут≥, вар≠т≥сть. јле у ѕетт≥ немаЇ розум≥нн¤ вартост≥ ¤к об'Їктивноњ реальност≥, ¤к внутр≥шньоњ властивост≥ товару. ¬≥н визначаЇ не варт≥сть товару, а його в≥дносну варт≥сть у грошовому вираженн≥, не в≥докремлюючи вар≠т≥сть в≥д ц≥ни, њњ грошового визначенн¤.

¬арт≥сть, на думку ѕетт≥, створюЇ не будь-¤ка прац¤, а лише та, що витрачаЇтьс¤ на видобуток золота ≥ ср≥бла, ¤к≥ з самого початку функц≥онують ¤к м≥нов≥ вартост≥. –ешта продукт≥в прац≥ Ч це спо≠живн≥ вартост≥, ¤к≥ лише в обм≥н≥ стають м≥новими вартост¤ми. ” ѕетт≥ немаЇ ч≥ткого розмежуванн¤ вартост≥ й споживноњ вартост≥. ј оск≥льки у виробництв≥ споживноњ вартост≥ бере участь не лише прац¤, а й природа, то ѕетт≥ поширюЇ њњ д≥ю на створенн¤ вартост≥. «в≥дси крилатий висл≥в ѕетт≥ Ђѕрац¤ Ч батько ≥ найб≥льш активний принцип багатства, земл¤ Ч його матиї. «емл¤ у нього теж стаЇ фактором вартост≥.

Ќамагаючись знайти Їдиний вим≥р фактор≥в вартост≥, або, ¤к в≥н сам пише, Ђприродне в≥дношенн¤ р≥вност≥ м≥ж землею ≥ працеюї, ѕетт≥ вводить ≥ще одне визначенн¤ вартост≥ Ч варт≥сть, створена землею ≥ працею', або природна ц≥на. ѓњ ѕетт≥ визначаЇ ¤к Ђсередн≥й щоденний прожиток дорослоњ людиниї. “ак, варт≥сть ≥рландськоњ хати дор≥внюватиме к≥лькост≥ щоденних пайк≥в, спожитих буд≥ве≠льниками.  р≥м Ђприродноњ ц≥ниї, п≥д ¤кою ѕетт≥ фактично розум≥Ї варт≥сть, в≥н вид≥л¤Ї ще й Ђпол≥тичнуї, тобто ринкову ц≥ну. ѓњ вели≠чина визначаЇтьс¤ не лише витратами прац≥, а й ≥ншими факторами, зокрема попитом ≥ пропозиц≥Їю.

«ароб≥тну плату ѕетт≥ розум≥Ї ¤к ц≥ну прац≥. якщо меркантил≥≠сти просто схвалювали закони, що ф≥ксували максимальний р≥вень зароб≥тноњ плати, то ѕетт≥ намагаЇтьс¤ знайти њњ об'Їктивн≥ фактори, визначити природну ц≥ну прац≥. ѓњ величину в≥н визначаЇ варт≥стю засоб≥в ≥снуванн¤. ќднак цю правильну думку ѕетт≥ зводить нан≥≠вець, коли пише, що р≥вень зароб≥тноњ плати маЇ дор≥внювати м≥н≥≠муму засоб≥в ≥снуванн¤, тобто забезпечувати лише ф≥з≥олог≥чний прожитковий м≥н≥мум, щоб примусити роб≥тник≥в працювати. Ќизь≠ка зароб≥тна плата, на його думку, гарантуЇ одержанн¤ прибутку ка≠п≥тал≥стами, зд≥йсненн¤ нагромадженн¤, а зрештою Ч конкуренто≠спроможн≥сть јнгл≥њ на зовн≥шн≥х ринках.

¬исновок, що роб≥тник одержуЇ не всю створену ним варт≥сть, а лише м≥н≥мум засоб≥в ≥снуванн¤, прив≥в ѕетт≥ до розгл¤ду питан≠н¤ про додатковий продукт, що його власники обертають на свою користь. ќсновною формою додаткового продукту в ѕетт≥ Ї земель≠на рента.

–ента також Ї продуктом прац≥. ѓњ величина Ч це р≥зниц¤ м≥ж варт≥стю с≥льськогосподарських продукт≥в ≥ витратами виробницт≠ва, до ¤ких ѕетт≥ в≥дносить зароб≥тну плату й витрати на нас≥нн¤. ќтже, рента, ¤к визнаЇ ѕетт≥, Ч це результат неоплаченоњ прац≥ ро≠б≥тника.

¬одночас ѕетт≥ називаЇ Ђприродною та ≥стинноюї земельною рентою чистий (натуральний) продукт, створений у господарств≥ др≥бного виробника. јнал≥зуЇ ѕетт≥ й суто земельну ренту, зокрема даЇ досить глибокий, ¤к на т≥ часи, анал≥з диференц≥йноњ ренти.

«аслуговуЇ на увагу ≥ спроба ѕетт≥ визначити ц≥ну земл≥. ѓњ в≥н правильно зв'¤зуЇ з прибутков≥стю земельних д≥л¤нок. ÷≥на земл≥ в нього дор≥внюЇ певн≥й к≥лькост≥ р≥чних рент.

ѕроте у визначенн≥ самоњ к≥лькост≥ цих рент ѕетт≥ не Ї посл≥дов≠ним. «а основу в≥н бере земельну ренту за 21 р≥к. ÷е той терм≥н, ко≠ли одночасно можуть жити представники трьох покол≥нь: д≥д, бать≠ко, онук. ¬≥дпов≥дно це та к≥льк≥сть р≥чних рент, ¤ка необх≥дна людин≥, щоб забезпечити себе ≥ своњх найближчих нащадк≥в. ¬одно≠час у т≥й сам≥й прац≥ Ђ“рактат про податки ≥ збориї к≥льк≥сть р≥чних рент, що визначаЇ ц≥ну земл≥, ѕетт≥ ставить у залежн≥сть в≥д Ђмо≠ральноњ впевненост≥ї землевласника у сталост≥ своњх доход≥в.

“еор≥¤ процента. ѕроцент ѕетт≥ називаЇ Ђгрошовою рентоюї ≥ розгл¤даЇ його ¤к щось пох≥дне в≥д ренти. ¬еличина процента зале≠жить в≥д розм≥р≥в земельноњ ренти й к≥лькост≥ грошей в об≥гу. ” прац≥ Ђ–≥зне про грош≥ї в≥н трактуЇ процент ¤к страхову прем≥ю ≥ плату за утриманн¤. ѕетт≥ заперечуЇ необх≥дн≥сть законодавчого ре≠гулюванн¤ процента.

¬≥н розвиваЇ ≥дею обернено пропорц≥йноњ залежност≥ м≥ж вели≠чиною грошовоњ маси ≥ процентною ставкою.

¬еликою заслугою ѕетт≥ Ї запровадженн¤ принцип≥в к≥льк≥сного визначенн¤ нац≥онального багатства й нац≥онального доходу. ¬≥н першим виокремив категор≥ю нац≥онального доходу ≥ зд≥йснив його розрахунки. Ќац≥ональний дох≥д, на його думку, створюЇтьс¤ ≥ у сфер≥ матер≥ального виробництва, ≥ у сфер≥ послуг. ќстаннЇ катего≠рично заперечувала марксистська теор≥¤, проте зах≥дн≥ економ≥сти, зокрема …. Ўумпетер, ¤кий досить критично ставивс¤ до ѕетт≥ ¤к до економ≥ста-теоретика, високо оц≥нювали саме його Ђѕол≥тичну арифметикуї, ≥дењ ¤коњ, зв'¤зан≥ з визначенн¤м нац≥онального дохо≠ду ≥ його розрахунк≥в, л¤гли в основу розвинутоњ в «ќ Ч 40-х роках XX ст. системи нац≥ональних рахунк≥в.

1

Ќазва: ¬иникненн¤ класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ в јнгл≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1737 прочитано)