≤стор≥¤ економ≥чних вчень > √осподарство укр. земель у ’VI-XVIII ст.

ћ≥ста. ¬ажливу роль у господарському житт≥ ”крањни XVI-XVIII ст. в≥д≥гравали м≥ста, ¤к≥ були центрами товарного виробництва й обм≥ну. ћ≥ста були нос≥¤ми сусп≥льно-економ≥чного прогресу. ” даний пер≥од зростаЇ значенн¤ старих м≥ст ”крањни, в≥дбудованих п≥сл¤ монголо-татарськоњ навали. ѕроцеси прискореноњ урбан≥зац≥њ про¤вилис¤ спочатку на «аход≥ Ч в „ервон≥й –ус≥, на ¬олин≥. “ак, у „ервон≥й –ус≥ число м≥ст за пер≥од з 1500 до 1648 рр. зросло в 2,5 раза. ¬сього м≥ст тут у 1648 р. нараховувалось 253.

«начна частина м≥ст ”крањни виникла у друг≥й половин≥ XVI ст., коли в≥дбувалас¤ колон≥зац≥¤ та заселенн¤ Ќаддн≥пр¤нщини ≥ з'¤вилас¤ потреба у зм≥цненн≥ кордону перед татарськими нападниками. Ѕ≥льш≥сть м≥ст та м≥стечок виросли на п≥вденних окрањнах заселеноњ територ≥њ, на краю Ђдикого пол¤ї Ч на Ѕрацлавщин≥, ”маньщин≥, ѕолтавщин≥. „асто у створенн≥ м≥ст ≥н≥ц≥атива належала польським магнатам, але будували ≥ проживали у м≥стах переважно украњнц≥. ” 40-их роках XVII ст. в ”крањн≥ було майже тис¤ча м≥ст ≥ м≥стечок. Ѕ≥льш≥сть з них були невеликими, число њх мешканц≥в становило в≥д 600 до 3 тис. чолов≥к. Ќайб≥льшими були Ћьв≥в (б≥льше 20 тис. жител≥в),  ам'¤нець-ѕод≥льський, ”мань, Ѕ≥ла ÷ерква, ќстрог, ћеджиб≥ж (кожне з них нал≥чувало майже 10 тис. мешканц≥в), а також Ћуцьк,  ременець, ѕеремишль, —амб≥р, ∆итомир, ярослав та ≥н. ¬ажлив≥шу роль починаЇ в≥д≥гравати  ињв.

ѕрискореному розвитку м≥ст ”крањни спри¤ло самовр¤дуванн¤, прийн¤те у в≥дпов≥дност≥ з магдебурзьким правом ≥ ¤ке отримали чимало м≥ст.

—пециф≥чною рисою украњнських м≥ст був њх багато в чому аграрний характер. ” 1646 р. м≥ста ≥ м≥стечка д≥лилис¤ на 2 головн≥ типи Ч м≥ста ≥з землеробським характером господарства ≥ м≥ста ≥з розвинутим ремеслом ≥ торг≥влею. јле с≥льське господарство не було головним зан¤тт¤м м≥ського населенн¤.

–емесло. ¬иробничу основу б≥льшост≥ м≥ст складало ремесло Ч др≥бне ручне виробництво промислових товар≥в. ћ≥ський рем≥сник мав своњ знар¤дд¤ прац≥, самост≥йно в≥в власне господарство, що базувалос¤ на особист≥й прац≥ з метою не одержанн¤ прибутк≥в, а добуванн¤м засоб≥в дл¤ ≥снуванн¤. ћ≥ське ремесло, на в≥дм≥ну в≥д с≥льського, мало профес≥йний характер. ƒо пров≥дних галузей рем≥сничого виробництва в ”крањн≥ належали ковальське, шевське, кравецьке, а також деревообробн≥ та харчов≥ ремесла. ¬ середин≥ цих галузей поглиблювалас¤ спец≥ал≥зац≥¤ рем≥сник≥в за вужчими спец≥альност¤ми. “ак, у харчов≥й галуз≥ були: р≥зники, м'¤сники, сальники, ковбасники; мельники, м≥рошники, крупники, гречаники; ол≥йники, масл¤нники; пекар≥, переп≥чники; хл≥бники, калачники, пирожники, сластьоники; пивовари, солодовники, винники, бражники, мед≥вники та ≥н. Ќа думку досл≥дник≥в, у м≥стах ”крањни першоњ половини XVI ст. ≥снувало майже 120 рем≥сничих спец≥альностей.

÷ехи. ƒл¤ м≥ського ремесла ”крањни тривалий час була характерна цехова орган≥зац≥¤ Ч об'Їднанн¤ рем≥сник≥в одн≥Їњ чи р¤ду профес≥й в межах м≥ста у сп≥лки Ч цехи. ѕо¤ва цех≥в в ”крањн≥ пов'¤зана ≥з поширенн¤м тут магдебурзького права. ѕевна р≥ч, мало м≥сце ≥ запозиченн¤ елемент≥в цеховоњ орган≥зац≥њ в «ах≥дн≥й ™вроп≥.

Ќа¤вн≥сть цех≥в в украњнських м≥стах вперши документально засв≥дчено у к≥нц≥ XIV ст. —аме у цей час було даровано цехов≥ права рем≥сничим об'Їднанн¤м Ћьвова та ѕеремишл¤. ѕерша половина XVI ст. ознаменувалас¤ створенн¤м цехових орган≥зац≥й в б≥льшост≥ великих м≥ст ”крањни. ” перш≥й половин≥ XVII ст. к≥льк≥сть цех≥в у Ћьвов≥ дос¤гла вже «ќ, вони об'Їднували б≥льше 500 майстр≥в 133 спец≥альностей.

” тих м≥стах, де ремесло було менше розвинутим, ≥снували цехи спор≥днених ≥ нав≥ть неспор≥днених спец≥альностей. ≤нод≥, коли м≥сто було невеликим, тут ≥снував всього один цех, що об'Їднував ус≥х рем≥сник≥в.  р≥м цехового, в украњнських м≥стах ≥снувало й позацехове ремесло.

ћануфактури. ѕочаток мануфактурного пер≥оду промисловост≥ в ”крањн≥ датуЇтьс¤ по-р≥зному. ѕочатков≥ форми мануфактури, на думку б≥льшост≥ ≥сторик≥в, виникли ще в перш≥й половин≥ XVI ст. ќсновою по¤ви мануфактур були сел¤нськ≥ та м≥ськ≥ промисли ≥ ремесла. —аме с≥льськ≥ та м≥ськ≥ промисли, де не було цехових обмежень, ви¤вилис¤ найпридатн≥шими дл¤ техн≥чних нововведень, нових форм орган≥зац≥њ виробництва ≥ прац≥. “ехн≥чною передумовою дл¤ створенн¤ мануфактур було широке використанн¤ вод¤ного колеса, що забезпечувало перех≥д в≥д др≥бного ручного виробництва до великого механ≥зованого. ¬од¤н≥ млини механ≥зували виробнич≥ процеси не лише у борошномельн≥й галуз≥ промисловост≥, а й використовувались у текстильн≥й, деревообробн≥й, металообробн≥й та ≥нших гаоуз¤х. Ќайкраще розвивалис¤ борошномельн≥ мануфактури, ¤ким служили не лише вод¤н≥, а й в≥тр¤н≥ млини. ” 1640 р., в маЇтках яреми ¬ишневецького було 476 млин≥в. ” √етьманськ≥й держав≥ на буд≥вництво та використанн¤ млин≥в видавалис¤ спец≥альн≥ ун≥версали, а њхн≥ми власниками чи орендар¤ми були шл¤хта. старшина, козаки та сел¤ни.

”сп≥шно розвивалос¤ іуральництво, броварництво та медовар≥нн¤, ¤к≥ мали добру сировинну базу в ”крањн≥ ≥ приносили велик≥ прибутки своњм власникам. •уральн≥ та пивоварн≥ були в кожному ф≥льварку, маЇтку, в кожному сел≥ ”крањни.

–озвивалос¤ металург≥йне виробництво, найпоширен≥шою формою ¤кого була рудн¤. –удн≥ складалис¤ з млина, димарн≥, де з руди плавилос¤ зал≥зо, ≥ кузн≥. ¬ к≥нц≥ XVIII ст. з'¤вилис¤ перш≥ доменн≥ мануфактури, на ¤ких спочатку виплавл¤ли чавун, а пот≥м сталь.

” перш≥й половин≥ XVI ст. в ”крањн≥ почали виробл¤ти пап≥р. Ќайб≥льше пап≥рень було у —х≥дн≥й √аличин≥, основним центром украњнського паперового виробництва вона залишалас¤ впродовж ’Vѕ-’VЎ ст. ѕап≥рн≥ були в основному власн≥стю пом≥щик≥в, монастир≥в ≥ козацькоњ старшини. ” XVI ст. здобутки у паперов≥й промисловост≥ ”крањни дозволили в≥дкрити добу книгодрукуванн¤, ¤ке також зд≥йснювалос¤ у друкарн¤х мануфактурного типу.

” —лоб≥дськ≥й та Ћ≥вобережн≥й ”крањн≥ усп≥шно розвивалос¤ сел≥тр¤не виробництво, зосереджене в басейнах р≥к ѕсла, ¬орскли, ќрел≥, нижнього ƒн≥пра та Ѕугу, в район≥ „угуЇва та ѕутивл¤. ўе до ’мельниччини в ”крањн≥ ≥снувало 20 сел≥троварень, ¤к≥ були монопол≥Їю держави. Ќаприк≥нц≥ XVIII ст. лише на —лобожанщин≥ було 500 сел≥тр¤них мануфактур.

¬ ”крањн≥ у ’V≤-’Vѕ≤ ст. ≥снувало багато ≥нших вид≥в мануфактур. —еред них усп≥шно розвивалис¤ гути (виробництво скла), буди (виробництво поташу), солеварн≥, пороховн≥. ƒо мануфактур належали п≥дприЇмства з виробництва гармат ≥ дзвон≥в, карбуванн¤ монет, текстильн≥, суднобуд≥вн≥ та ≥нш≥ п≥дприЇмства.

ћануфактури ¤вл¤ли собою в≥дносно велик≥ п≥дприЇмства, на ¤ких частково застосовувалас¤ механ≥зована прац¤, хоча ручна прац¤ все ж дом≥нувала. Ќа мануфактурах ≥снував под≥л прац≥, використовувалас¤ наймана прац¤. ћануфактурне виробництво було в основному товарним ≥ ринковим. « виникненн¤м мануфактур укрупнювалос¤ виробництво.

” друг≥й половин≥ XVIII ст. в ”крањн≥ було майже 40 централ≥зованих мануфактур, ¤к≥ виникли в текстильн≥й галуз≥ ≥ ¤к≥ можна вважати зародками великого кап≥тал≥стичного виробництва, њх виникненн¤ було т≥сно пов'¤зане з в≥йськово-господарськими потребами держави. ѕод≥бн≥ мануфактури з'¤вилис¤ в ≥нших галуз¤х промисловост≥. ¬ ц≥лому, XVIII ст. Ч пер≥од розкв≥ту мануфактурного виробництва в ”крањн≥.

!!

1	2	3	4

Ќазва: √осподарство укр. земель у ’VI-XVIII ст.
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (3767 прочитано)