≤стор≥¤ економ≥чних вчень > «ародженн¤ марксистськоњ економ≥чноњ теор≥њ в 40-50-х рр. ’≤’ ст

«ародженн¤ марксистськоњ економ≥чноњ теор≥њ в 40-50-х рр. ’≤’ ст

 арл √енр≥х ћаркс (1818Ч1883) Ќародивс¤ в “р≥р≥ в с≥м'њ ад≠воката. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ г≥мназ≥њ 1835 p. вступаЇ до Ѕоннського ун≥≠верситету, згодом навчаЇтьс¤ в Ѕерл≥нському ун≥верситет≥ на юри≠дичному факультет≥, ¤кий зак≥нчуЇ 1841 p., отримавши вчений ступ≥нь доктора ф≥лософських наук. ” с≥чн≥ 1842 p. ћаркса запро≠сили до  ельна очолити Ђ–ейнську газетуї. —аме тод≥ в≥н знайоми≠тьс¤ з ‘р≥др≥хом ≈нгельсом, ¤кий ц≥лком под≥л¤Ї погл¤ди ћаркса на проблеми соц≥ально-економ≥чного розвитку.

‘р≥др≥х ≈нгельс (1820Ч1895) народивс¤ у Ѕремен≥ в с≥м'њ фаб≠риканта. Ќе зак≥нчивши г≥мназ≥њ, 1838 р в≥н був змушений працюва≠ти в Ѕременському торговому дом≥, але пост≥йно займавс¤ самоосв≥≠тою. « 1839 р. його статт≥ з проблем роб≥тничого класу друкуЇ жур≠нал Ђ“елеграфї.

« 1841 р. ≈нгельс в≥дбував в≥йськову службу в Ѕерл≥н≥ ≥ там при≠мкнув до л≥вогегель¤нц≥в. ќднак уже 1842 р. порвав з ними, уважа≠ючи, що пол≥тичного реформаторства недостатньо дл¤ перебудови сусп≥льства, необх≥дна соц≥альна революц≥¤. ¬≥н починаЇ активну л≥тературну д≥¤льн≥сть у Ђ–ейнськ≥й газет≥ї, хоча на той час уже жи≠ве в ћанчестер≥ й працюЇ в торговому дом≥ свого батька.

1843 р. прусський ур¤д закриваЇ Ђ–ейнську газетуї ≥ висилаЇ ћаркса з крањни. ¬≥н вињздить у ѕариж, де засновуЇ разом з јрноль≠дом –уге новий журнал ЂЌ≥мецько-французький щор≥чникї. ” св≥т вийшов лише один номер щор≥чника (1844 р.). ” ньому було викла≠дено погл¤ди ћаркса та ≈нгельса на державу, право, рел≥г≥ю.

¬одночас ћаркс ≥ ≈нгельс беруть участь у робот≥ революц≥йних груп у ѕариж≥. ѕаризький пер≥од в≥д≥грав вир≥шальну роль у житт≥

ћаркса та ≈нгельса, вони стали на шл¤х профес≥йноњ революц≥йноњ д≥¤льност≥.

—п≥льною рисою ранн≥х наукових праць ћаркса та ≈нгельса бу≠ло намаганн¤ поЇднати нове ф≥лософське баченн¤ св≥ту ≥з соц≥аль≠ною теор≥Їю, довести необх≥дн≥сть зм≥ни сусп≥льного ладу. ” вступ≥ до Ђ ритики гегел≥вськоњ ф≥лософ≥њ праваї ћаркс пише, що акту≠альн≥сть теор≥њ зумовлюЇтьс¤ потребою в н≥й сусп≥льства ≥ що ц¤ те≠ор≥¤ може перетворитись на гр≥зну силу, ¤к т≥льки вона оволод≥Ї ма≠сами. ÷¤ теза стала визначальною дл¤ дальшого творчого пошуку. ” подальшому ћаркс та ≈нгельс поставили соб≥ за мету обгрунтувати власн≥ революц≥йн≥ погл¤ди за допомогою економ≥ко-теоретичного досл≥дженн¤ законом≥рностей розвитку сусп≥льства.

≈коном≥чн≥ ≥дењ на¤вн≥ вже в ранн≥х прац¤х ћаркса та ≈нгельса. ¬исновки, ¤к≥ робл¤ть автори, п≥дкорено одн≥й мет≥ Ч довести, що економ≥чний розвиток кап≥тал≥стичного сусп≥льства призведе до йо≠го краху, а революц≥йн≥ перетворенн¤ Ї необх≥дними дл¤ приско≠ренн¤ цього процесу.

” ЂЌ≥мецько-французькому щор≥чникуї було опубл≥ковано стат≠тю ≈нгельса ЂЌариси до критики пол≥тичноњ економ≥њї (1844), в як≥й в≥н розгл¤даЇ буржуазну пол≥тичну економ≥ю в≥д меркантил≥зму до —м≥та, –≥кардо, ћальтуса, ћак- улоха, ћ≥лл¤, ¤к науку, що захищаЇ кап≥тал≥зм, побудований на приватн≥й власност≥.

≈нгельс писав, що за умов ≥снуванн¤ приватноњ власност≥ не мають сенсу категор≥њ Ђнац≥ональне багатствої та Ђнац≥ональна еко≠ном≥каї, бо в сусп≥льств≥ все п≥дкорено ≥нтересам власника. ћоно≠пол≥¤ приватноњ власност≥ Ї причиною криз та зубож≥нн¤, протисто≠¤нн¤ у виробництв≥, на ринку та в сусп≥льств≥. « усуненн¤м приватноњ власност≥ буде вир≥шено проблему суперечностей, почи≠наючи з конкурентноњ боротьби ≥ до боротьби клас≥в.

” ц≥й прац≥ ≈нгельс розгл¤нув питанн¤ приватноњ власност≥, вар≠тост≥, ц≥ни, конкуренц≥њ ≥ монопол≥њ ¤к њњ породженн¤, зароб≥тноњ плати та ≥н. ’оч його погл¤ди на ц≥ економ≥чн≥ категор≥њ ще не були п≥дтверджен≥ теоретичними викладками, але вони суттЇво р≥знилис¤ в≥д визначень ≥нших економ≥ст≥в.

ѕрац¤ ћаркса Ђ≈коном≥чно-ф≥лософськ≥ рукописи 1844 рокуї не призначалась до друку, але була важливим етапом становленн¤ його економ≥чних погл¤д≥в. ” н≥й ћаркс звернувс¤ до проблеми в≥дносин м≥ж працею та кап≥талом, ¤ку визнав за головну в сусп≥ль≠них в≥дносинах. ” цьому контекст≥ в≥н розгл¤даЇ кап≥тал ¤к накопи≠чену чужу працю. ”с≥ форми доход≥в, що ≥снують у сусп≥льств≥, ма≠ють експлуататорську природу. Ћише зароб≥тна плата Ї результатом зусиль найманого роб≥тника, але њњ кап≥тал≥ст намагаЇтьс¤ пост≥йно зменшити, користуючись своЇю монопол≥Їю на власн≥сть щодо за≠соб≥в виробництва.

ќснову житт¤ сусп≥льства ћаркс убачаЇ в матер≥альному вироб≠ництв≥, форма ¤кого зумовлюЇтьс¤ формою власност≥. «а кап≥тал≥з≠му Ч це власн≥сть на засоби виробництва й робочу силу. –озвиток приватноњ власност≥ в так≥й форм≥ веде до њњ загибел≥, а отже, до зм≥≠ни ≥снуючого ладу.

¬ Ђ≈коном≥чно-ф≥лософських рукописахї ћаркс стверджуЇ, що дос≥ пол≥теконом≥¤ ¤к наука захищала ≥снуючий лад, в≥дпов≥дала йо≠го потребам. Ќин≥ њњ предметом мають стати в≥дносини м≥ж працею та кап≥талом.

ƒв≥ прац≥, написан≥ ћарксом та ≈нгельсом сп≥льно (1844Ч1846), демонструють Їдн≥сть њхн≥х погл¤д≥в на економ≥чн≥ законом≥рност≥ та перспективи розвитку кап≥тал≥зму. ÷е Ђ—в¤те с≥мействої та ЂЌ≥≠мецька ≥деолог≥¤ї. Ѕудучи ф≥лософськими по сут≥, вони м≥ст¤ть р¤д висновк≥в щодо детерм≥нованост≥ сусп≥льного устрою пан≥вною формою власност≥. ћаркс ≥ ≈нгельс стверджують, що кап≥тал≥зм сам створюЇ свого руйн≥вника в особ≥ пролетар≥ату, м≥с≥¤ ¤кого пол¤гаЇ у знищенн≥ приватноњ власност≥, ≥ буржуазна Ђпол≥тична економ≥¤, що приймаЇ в≥дносини приватноњ власност≥ за люд¤н≥ та розумн≥, безперервно впадаЇ в протир≥чч¤ з основною передумовою Ч при≠ватною власн≥стюї', тобто еволюц≥¤ форм зв'¤зуЇтьс¤ з розвитком продуктивних сил сусп≥льства. «в≥дси випливаЇ висновок, що сусп≥≠льний под≥л прац≥ веде до прискоренн¤ прогресу продуктивних сил ≥, ¤к насл≥док, до формуванн¤ в≥дпов≥дних виробничих в≥дносин, що завжди мус¤ть в≥дпов≥дати р≥вню розвитку цих сил. —уперечност≥ м≥ж р≥вн¤ми розвитку Ї джерелом руху сусп≥льства: коли вони дос¤≠гають апогею, то можуть бути вир≥шен≥ т≥льки революц≥йним пере≠творенн¤м сусп≥льства.

—уть держави вони визначають ¤к диктатуру економ≥чно пан≥вного класу, а категор≥њ прибутку, ренти, процента зв'¤зують з ≥снуванн¤м приватноњ власност≥. ƒиктатура пролетар≥ату, що л≥кв≥дуЇ приватну власн≥сть, на њхню думку, забезпечить ≥снуванн¤ сусп≥льства нового типу, що в ньому розпод≥л буде зд≥йснюватись за потребами, а влас≠н≥сть стане сусп≥льною. Ќа той час ћаркс ≥ ≈нгельс не визнавали ре≠форм≥стських шл¤х≥в переходу до комун≥стичного сусп≥льства, а ба≠чили такий перех≥д т≥льки через пролетарську революц≥ю.

1845 p. ≈нгельс публ≥куЇ свою працю Ђ—тановище роб≥тничого класу в јнгл≥њї. ” н≥й в≥н в≥добразив загальн≥ законом≥рност≥ розви≠тку кап≥тал≥зму, показав, що кап≥тал≥стичне сусп≥льство будуЇ св≥й добробут на зубож≥нн≥ роб≥тничого класу ≥, тим самим, п≥дштовхуЇ його до боротьби.

ƒв≥ прац≥  арла ћаркса Ђ«лиденн≥сть ф≥лософ≥њї (1847 р.) та ЂЌаймана прац¤ ≥ кап≥талї (1849 p.) були першим кроком на шл¤ху

до створенн¤ ц≥л≥сноњ економ≥чноњ доктрини. ¬они св≥дчать про те, що погл¤ди його вже повн≥стю сформувались.

ѕитанн¤, на ¤к≥ намагаЇтьс¤ дати в≥дпов≥дь ћаркс, полем≥зуючи з Ђ‘≥лософ≥Їю злиденност≥ї ѕрудона, стосуютьс¤ проблеми можливого вдосконаленн¤ кап≥тал≥стичного сусп≥льства. јнал≥зуючи категор≥њ виробництва Ч варт≥сть, зароб≥тну плату, ренту, в≥н доводить, що ц≥ економ≥чн≥ ¤вища об'Їктивно зумовлен≥ формою власност≥, р≥внем розвитку сусп≥льства. ѓх не можна дов≥льно створити, чи в≥дм≥нити.

—уть економ≥чних в≥дносин у кап≥тал≥стичному сусп≥льств≥, при≠родна суть кап≥талу, на його думку, визначаютьс¤ пон¤тт¤м вартос≠т≥. « ц≥Їњ позиц≥њ, за ћарксом, можна по¤снити вс≥ економ≥чн≥ ¤вища, передовс≥м в≥дносини експлуатац≥њ. ¬≥н розкриваЇ суть кап≥тал≥сти≠чного нагромадженн¤ ≥ його насл≥дки, зароб≥тноњ плати ¤к життЇво≠го м≥н≥муму роб≥тника, вказуЇ на ≥снуванн¤ генетичного зв'¤зку грошей та товару, критикуЇ ном≥нал≥стичну теор≥ю грошей ѕрудона. ћаркс досл≥джуЇ ¤вище конкуренц≥њ ≥ доводить, що вона формуЇ монопол≥зм.

ЂЌаймана прац¤ та кап≥талї стала дальшим розвитком економ≥ч≠них ≥дей, викладених у попередн≥й прац≥. ” цьому твор≥ ћаркс знов повертаЇтьс¤ до проблеми зароб≥тноњ плати й кап≥талу, досл≥джуЇ вплив нагромадженн¤ кап≥талу на становище роб≥тничого класу, вплив р≥зноман≥тних чинник≥в на р≥вень ц≥н, розкриваЇ механ≥зм д≥њ закону вартост≥. ¬≥н уперше визначаЇ показник ступен¤ експлуата≠ц≥њ, тобто сп≥вв≥дношенн¤ зароб≥тноњ плати та прибутку, анал≥зуЇ чинники, котр≥ впливають на р≥вень зароб≥тноњ плати, та висловлюЇ засадну думку марксизму, що наймане рабство перетворюЇ роб≥тни≠ка на товар, ¤кий маЇ свою ц≥ну, ≥ ц¤ ц≥на (зароб≥тна плата) зм≥нюЇ≠тьс¤ п≥д впливом попиту та пропозиц≥њ.

–анн≥ прац≥ ћаркса не т≥льки мали соц≥альну спр¤мован≥сть ≥ працювали на революц≥йну ≥дею, але водночас були й першими спробами систематизац≥њ економ≥чноњ теор≥њ.

ќсобливе м≥сце в теоретичн≥й спадщин≥ цього пер≥оду займаЇ Ђћан≥фест комун≥стичноњ парт≥њї (1848). ÷е перший систематичний виклад особливого класового св≥тогл¤ду. ” Ђћан≥фест≥ї подано ха≠рактеристику кап≥тал≥зму, визначено його ≥сторично прогресивну роль, розкрито його суперечност≥. ѕол≥теконом≥чний аспект твору пол¤гаЇ у висв≥тленн≥ перспектив кап≥тал≥стичного сусп≥льства ≥ йо≠го трансформац≥њ в сусп≥льство комун≥стичне. «окрема, розгл¤нуто характеристику класовоњ структури докап≥тал≥стичних формац≥й, стад≥й розвитку кап≥тал≥зму, показано, ¤к кап≥тал≥стичн≥ виробнич≥ в≥дносини спри¤ли прогресу продуктивних сил, а пот≥м почали њх сковувати.

” Ђћан≥фест≥ї окреслено також головн≥ риси економ≥ки майбут≠нього комун≥стичного сусп≥льства, побудованого на сусп≥льн≥й власност≥, та шл¤хи його становленн¤: експропр≥ац≥¤ земельноњ власно≠ст≥, високий прогресивний податок, державна централ≥зац≥¤ кредиту та транспорту, зб≥льшенн¤ державноњ власност≥ та њњ вдосконаленн¤ через централ≥зоване плануванн¤, обов'¤зков≥сть прац≥ дл¤ вс≥х, по≠Їднанн¤ землеробства з промислов≥стю, л≥кв≥дац≥¤ в≥дм≥нностей м≥ж м≥стом ≥ селом, вихованн¤ д≥тей за рахунок сусп≥льства тощо. ѕеред пролетар≥атом ставитьс¤ завданн¤ завоюванн¤ пол≥тичноњ влади ¤к перший крок до поваленн¤ влади буржуаз≥њ ≥ л≥кв≥дац≥њ приватноњ власност≥.

1	2

Ќазва: «ародженн¤ марксистськоњ економ≥чноњ теор≥њ в 40-50-х рр. ’≤’ ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1575 прочитано)