≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ≤сторичн≥ передумови виникненн¤ кейнс≥анства

≤сторичн≥ передумови виникненн¤ кейнс≥анства

јж до 30-х рок≥в XX ст. серед учених-економ≥ст≥в панувала дум≠ка, що за допомогою механ≥зму в≥льного ц≥ноутворенн¤ економ≥ка автоматично пр¤муЇ до р≥вноваги Ч коли сукупний попит дор≥внюЇ сукупн≥й пропозиц≥њ. ƒ≥йсн≥сть спростувала ≥люз≥њ неокласик≥в щодо здатност≥ ринкового механ≥зму автоматично забезпечувати р≥внова≠гу на ринку товар≥в, так само ¤к ≥ на ринку прац≥ й кап≥талу. Ќай≠б≥льш наочним св≥дченн¤м цього був цикл≥чний характер розвитку кап≥тал≥стичноњ економ≥ки. ѕост≥йно повторюван≥ з≥ зростаючою силою кризи супроводжувалис¤ зниженн¤м р≥вн¤ виробництва, ≥н≠вестиц≥й, зайн¤тост≥, зароб≥тноњ плати, серйозними труднощами у збут≥ товар≥в, розладом усього економ≥чного механ≥зму. ≈коном≥чна думка того пер≥оду ви¤вилас¤ нездатною дати задов≥льне по¤сненн¤ цим ¤вищам, а тим б≥льше вказати способи подоланн¤ криз. Ѕагато економ≥ст≥в зв'¤зували настанн¤ криз ≥ наступних п≥днесень з наст-^ ро¤ми оптим≥зму чи песим≥зму в б≥знесмен≥в. ≤снували теор≥њ, ¤к≥ по¤снювали кризи порушенн¤м пропорц≥й м≥ж галуз¤ми господарс≠тва, або нав≥ть банк≥вською процентною пол≥тикою.

« розвитком кап≥тал≥зму швидко руйнувалис¤ механ≥зми автома≠тичного ринкового саморегулюванн¤. Ќа рубеж≥ XX ст. монопол≥њ .гаточно знищили в≥льну конкуренц≥ю ¤к регул¤тор кап≥тал≥стич-)го господарства. ¬≥льне переливанн¤ кап≥талу та робочоњ сили, ≥р≥внюванн¤ витрат виробництва, ц≥н та норми прибутку стають тепер неможливими.

јле найб≥льш гостро нездатн≥сть кап≥тал≥стичноњ економ≥ки до ≥аном≥рного розвитку про¤вилас¤ у роки св≥товоњ економ≥чноњ ризи 1929Ч1933 pp. та наступноњ депрес≥њ 30-х рок≥в. 1933 р. в кап≠≥тал≥стичних крањнах нал≥чувалос¤ 33 млн безроб≥тних, у т≥м числ≥ —Ўј Ч 16 млн, що становило одну третину вс≥Їњ робочоњ сили. ” ромисловост≥ —Ўј виробнич≥ потужност≥ функц≥онували лише на ќ %, а в јнгл≥њ Ч ще менше. ƒо 1933 p. промислове виробництво та нац≥ональний дох≥д —Ўј знизилис¤ б≥льше н≥ж на половину. ≥вестиц≥йна д≥¤льн≥сть у де¤к≥ роки кризи повн≥стю припин¤лас¤.

¬их≥д з кризи був наст≥льки тривалим та бол≥сним, що нав≥ть у 1938р. р≥вень виробництва в багатьох крањнах не дос¤г показни≠к≥в 1929 p.

≈коном≥чна криза 1929Ч33 pp. продемонструвала очевидну не≠в≥дпов≥дн≥сть м≥ж високим р≥внем розвитку продуктивних сил та ≥р≠рац≥ональн≥стю стих≥йних ринкових процес≥в. ¬исокий р≥вень усус≠п≥льненн¤ та ускладненн¤ господарського механ≥зму нагальне потребували планом≥рного регулюванн¤ економ≥ки в загальнонац≥о≠нальних масштабах, тобто посиленн¤ рол≥ держави в економ≥ц≥.

ѕерш≥ кроки у цьому напр¤мку було зроблено у —Ўј реал≥зац≥≠Їю ЂЌового курсуї президента ‘. –узвельта.

ѕопервах посилене державне втручанн¤ в економ≥чне житт¤ по≠¤снювалос¤ суто практичними м≥ркуванн¤ми без в≥дпов≥дноњ теоре≠тичноњ бази. ќпубл≥кувавши 1936 p. книжку Ђ«агальна теор≥¤ зайн¤≠тост≥, процента та грошейї, англ≥йський економ≥ст ƒж. ћ.  ейнс створив цю теоретичну платформу ≥ став ≥деологом нового напр¤му у буржуазн≥й економ≥чн≥й науц≥, котрий обірунтовуЇ неможлив≥сть саморегулюванн¤ кап≥тал≥стичноњ економ≥ки на макрор≥вн≥ та необ≠х≥дн≥сть державного втручанн¤ в економ≥чн≥ процеси.

1

Ќазва: ≤сторичн≥ передумови виникненн¤ кейнс≥анства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (582 прочитано)