≤стор≥¤ економ≥чних вчень >  ейнс≥анська теор≥¤ та економ≥чна пол≥тика

 ейнс≥анська теор≥¤ та економ≥чна пол≥тика

 ейнс≥анство ¤к напр¤мок економ≥чноњ думки в≥д≥грало важливу роль у розвитку зах≥дноњ економ≥чноњ теор≥њ. ¬оно зробило спробу в≥дпов≥сти на р¤д важливих питань, що виникли у зв'¤зку з кризою в 30-х pp.  ейнс указав на р¤д слабких стор≥н буржуазноњ економ≥чноњ науки свого часу, звернувши увагу на так≥ сторони кап≥тал≥стичноњ д≥йсност≥, ¤к≥ ран≥ше ≥гнорувалис¤ економ≥стами; зробив спробу внести нов≥ елементи в анал≥з кап≥тал≥стичноњ економ≥ки, наблизив економ≥чну науку до потреб господарського розвитку; пом≥тив нов≥ тенденц≥њ у розвитку кап≥тал≥зму та обгрунтував необх≥дн≥сть участ≥ держави в економ≥чному житт≥.

 онцепц≥¤  ейнса справила значний вплив на дальший розвиток економ≥чноњ теор≥њ та економ≥чноњ пол≥тики. ≤дењ  ейнса вз¤ли на озброЇнн¤ кер≥вн≥ органи кап≥тал≥стичних крањн. ќсобливо це сто≠суЇтьс¤ теор≥њ нац≥онального доходу, теор≥њ циклу, теор≥њ зростанн¤ та ≥нших аспект≥в макроеконом≥ки. —аме теор≥¤  ейнса поклала початок широкому вт≥ленню в житт¤ державного регулюванн¤ еко≠ном≥ки, опрацюванню конкретних метод≥в ≥ способ≥в такого регу≠люванн¤.

ќсобливе м≥сце кейнс≥анство пос≥ло в економ≥чн≥й теор≥њ та прак≠тиц≥ —Ўј. ўе на початку 30-х р.  ейнс прињздив до —Ўј та озна≠йомив з≥ своњми ≥де¤ми президента ‘. –узвельта. јле тод≥ –узвельт його не п≥дтримав. ѕроте невдовз≥ становище зм≥нилос¤ ≥ багато за≠ход≥в, ¤к≥ проводилис¤ у пер≥од ЂЌового курсуї було пр¤мо Ђзапо≠зиченої в  ейнса: орган≥зац≥¤ громадських роб≥т, ф≥нансуванн¤ державного буд≥вництва важливих господарських об'Їкт≥в, курс на деф≥цитне ф≥нансуванн¤ тощо. 1946 року у —Ўј було прийн¤то Ђ«а≠кон про зайн¤т≥стьї, зг≥дно з ¤ким ур¤д було вповноважено вживати заход≥в дл¤ забезпеченн¤ планового розвитку економ≥ки. Ѕуло перед≠бачено створенн¤ таких економ≥чних орган≥в, ¤к –ада економ≥чних консультант≥в при президентов≥ та ќб'Їднана економ≥чна ком≥с≥¤ конгресу.

ƒо початку 60-х pp. головним мотивом дл¤ зд≥йсненн¤ тих чи ≥нших заход≥в економ≥чноњ пол≥тики, що впливали на економ≥ку в ц≥лому, була криза або загроза кризи. ≤ хоч у своњй основн≥й прац≥ та наступних статт¤х  ейнс мало уваги прид≥лив проблем≥ циклу, його концепц≥¤ справила певний вплив на розробку теор≥њ цього питанн¤ ≥ на спр¤муванн¤ так званих антицикл≥чних заход≥в. ћетою ж остан≠н≥х була ¤кщо не л≥кв≥дац≥¤ цикл≥чного характеру кап≥тал≥стичноњ економ≥ки, то принаймн≥ послабленн¤ його руйн≥вних насл≥дк≥в.

јмериканськ≥ економ≥сти та пол≥тичн≥ д≥¤ч≥ у боротьб≥ з кризами розраховували, передовс≥м, на вищезгадуван≥ Ђвбудован≥ стаб≥л≥за≠ториї, тобто на автоматичне застосуванн¤ податковоњ та бюджетноњ пол≥тики дл¤ регулюванн¤ циклу.

ѕроте досв≥д другоњ половини 50-х pp. показав, що антикризов≥ заходи не забезпечують тривалого п≥днесенн¤, високих та ст≥йких темп≥в економ≥чного зростанн¤. јмериканськ≥ економ≥сти д≥йшли висновку, що необх≥дно концентрувати увагу не на антикризових заходах, а на заходах з≥ стимулюванн¤ зростанн¤, ¤к≥ водночас запо≠б≥гатимуть ≥ кризам. “аким чином, зм≥нивс¤ головний мотив спр¤≠муванн¤ заход≥в державноњ економ≥чноњ пол≥тики. ≈коном≥сти, ¤к≥ пос≥дали командн≥ позиц≥њ в державних економ≥чних органах у цей пер≥од, були переконаними кейнс≥анц¤ми. ѕогл¤ди  ейнса под≥л¤ли ≥ найближч≥ економ≥чн≥ радники ƒж.  еннед≥ та Ћ. ƒжонсона. ѕре≠зидент  еннед≥ поклав в основу своЇњ економ≥чноњ пол≥тики найно≠в≥ш≥ дос¤гненн¤ сучасноњ йому економ≥чноњ науки. ”перше в амери≠канськ≥й ≥стор≥њ президент зробив спробу урухомити весь арсенал засоб≥в, ¤кими волод≥ла сучасна економ≥чна наука. Ўироко корис≠тувалис¤ висновками економ≥чноњ науки президенти ƒжонсон та Ќ≥ксон. ѕро це св≥дчать висловлюванн¤ колишнього голови ради економ≥чних консультант≥в ”олтера ’еллера. ¬≥н стверджуЇ, що економ≥чна наука —Ўј, в≥дкинувши постулат саморегулюванн¤, сприйн¤ла кейнс≥анськ≥ ≥дењ державного втручанн¤, а економ≥ка —Ўј зазнала Ђблаготворного впливу кейнс≥анськоњ економ≥чноњ те≠рап≥њї. Ќеобх≥дн≥сть стимулюванн¤ економ≥ки почали визначати, виход¤чи з фактичного розриву м≥ж потенц≥альним та реальним валовим нац≥ональним продуктом, а не ≥з загрози можливоњ еконо≠м≥чноњ кризи. ÷ю пол≥тику нав≥ть назвали Ђновою економ≥коюї. ’а≠рактерною њњ особлив≥стю була постановка перед економ≥чною пол≥≠тикою ц≥лком конкретних завдань. “ак, економ≥чну пол≥тику в перш≥й половин≥ 60-х pp. було спр¤мовано на зменшенн¤ безроб≥тт¤ до р≥вн¤ 4% робочоњ сили, забезпеченн¤ щор≥чного реального економ≥чного зростанн¤ не менше н≥ж на 4% та щор≥чного зб≥льшенн¤ ¬Ќѕ приблизно на 50 млрд долар≥в (у ц≥нах того пер≥оду).

ўо стосуЇтьс¤ наступного дес¤тир≥чч¤, то на меж≥ 70-х pp. важливе м≥сце в економ≥чн≥й пол≥тиц≥ ур¤ду зайн¤ла проблема контролюванн¤ ≥нфл¤ц≥њ. ” за¤вах президента Ќ≥ксона неоднора≠зово зазначалос¤, що метою ур¤ду в галуз≥ економ≥ки Ї забезпе≠ченн¤ середньор≥чних темп≥в реального економ≥чного зростанн¤ у 4ЧЧ4,5%, утримуванн¤ р≥вн¤ безроб≥тт¤ у межах 4% робочоњ си≠ли, забезпеченн¤ темп≥в зростанн¤ ц≥н не б≥льше 2Ч3% в серед≠ньому за р≥к.

 ейнс≥анськ≥ ≥дењ були дуже попул¤рними в Ќ≥меччин≥, особливо у середин≥ 60-х pp., коли й тут стали пом≥тними ознаки економ≥чноњ кризи. ”р¤д  ≥з≥нгера розробив антикризов≥ заходи зг≥дно з кейнс≥анськими рецептами, тобто використовував деф≥цитне ф≥нансуван≠н¤, пом≥рну ≥нфл¤ц≥ю, маневруванн¤ ставкою в≥дсотка тощо. ѕров≥≠дним напр¤мком економ≥чноњ думки Ќ≥меччини став своЇр≥дний синтез неол≥берал≥зму з кейнс≥анством, з ¤вно вираженим визнан≠н¤м необх≥дност≥ державного регулюванн¤ економ≥ки.

 ейнс≥анськ≥ концепц≥њ торували соб≥ шл¤х ≥ в ≥нших зах≥дних крањнах, зокрема на батьк≥вщин≥ њхнього автора Ч ¬еликобритан≥њ. “ут ≥ще 1944 p. було опубл≥ковано ур¤дову Ѕ≥лу книгу Ђѕол≥тика у сфер≥ зайн¤тост≥ї з обгрунтуванн¤м ур¤довоњ пол≥тики забезпеченн¤ максимального використанн¤ трудових ресурс≥в, а також п≥дтриму≠ванн¤ на високому р≥вн≥ ур¤дових витрат з метою забезпеченн¤ по≠питу. Ѕуло також переведено п≥д контроль держави низку галузей господарства ¬еликобритан≥њ.

јле на меж≥ 70Ч80-х pp. кейнс≥анська теор≥¤ ≥ концепц≥¤ держа≠вного регулюванн¤ економ≥ки зазнала серйозних випробувань. √ли≠бока св≥това криза 1974Ч1975 pp. показала слабк≥сть ≥ уразлив≥сть практичних рекомендац≥й кейнс≥анства.  ризу пережила концепц≥¤ Ђдержави добробутуї, що базуЇтьс¤ на соц≥альних пр≥оритетах ≥ спираЇтьс¤ на значний сектор державного п≥дприЇмництва, на пр¤ме регламентуванн¤ багатьох сфер приватного п≥дприЇмництва ≥ пере≠розпод≥л доход≥в на користь держави.

 ейнс≥анство ≥ його модиф≥кован≥ верс≥њ (неокейнс≥анство та посткейнс≥анство) не дали спод≥ваних насл≥дк≥в. «аходи держави, спр¤мован≥ на забезпеченн¤ повноњ зайн¤тост≥ та гармон≥чних тем≠п≥в розвитку, в багатьох випадках не мали усп≥ху.

Ќин≥ кейнс≥анство ¤к теоретична система ≥ ¤к концепц≥¤ еконо≠м≥чноњ пол≥тики втратило колишню пан≥вну роль ≥ перебуваЇ в опо≠зиц≥њ до поширеноњ скр≥зь консервативноњ ортодокс≥њ. јле воно жи≠ве, модерн≥зуЇтьс¤, розвиваЇтьс¤.  ейнс≥анська школа створила систему категор≥й та взаЇмозв'¤зк≥в, що без них сьогодн≥ навр¤д чи можна у¤вити економ≥чну теор≥ю ≥ економ≥чну пол≥тику «аходу.

1

Ќазва:  ейнс≥анська теор≥¤ та економ≥чна пол≥тика
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1494 прочитано)