≤стор≥¤ економ≥чних вчень >  онцепц≥¤ др≥бновласницького соц≥ал≥зму

 онцепц≥¤ др≥бновласницького соц≥ал≥зму

«асновиком напр¤мку др≥бновласницького соц≥ал≥зму Ї ∆ан Ўарль Ћеонар —≥монд де —≥смонд≥ (1773Ч1842). ¬≥н пос≥≠даЇ своЇр≥дне м≥сце в ≥стор≥њ пол≥тичноњ економ≥њ. «а словами  . ћаркса, в≥н завершуЇ класичну пол≥тичну економ≥ю ≥ започатко≠вуЇ др≥бнобуржуазний напр¤м. «ах≥дн≥ економ≥сти, оц≥нюючи св≥то≠гл¤д —≥смонд≥, п≥дкреслюють те, що в≥н першим виступив проти ка≠нон≥в класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ, ¤ку назвав Ђеконом≥чною ортодокс≥Їюї. Ќародивс¤ —≥смонд≥ в родин≥ протестантського пас≠тора в околиц¤х ∆еневи. —лужбову д≥¤льн≥сть розпочав у л≥онсько≠му банку. «годом залишаЇ ‘ранц≥ю ≥ повертаЇтьс¤ до ∆еневи, де¤кий час живе в јнгл≥њ та ≤тал≥њ. 1880 р. знов повертаЇтьс¤ до ∆еневи, де працюЇ секретарем торговоњ палати. «алишивши цю посаду, —≥смонд≥ ц≥лком присв¤чуЇ себе науков≥й д≥¤льност≥. ¬≥н був не ли≠ше економ≥стом, а й ≥сториком, що залишив ≥ в ц≥й галуз≥ велику на≠укову спадщину.

як економ≥ст —≥смонд≥ спочатку був посл≥довником ј. —м≥та. ” прац≥ Ђѕро комерц≥йне багатство, або ѕро принципи пол≥тичноњ економ≥њ в њхньому застосуванн≥ до торгового законодавстваї (1803) в≥н пропагуЇ ≥дењ —м≥та, виступаЇ прихильником в≥льноњ конкуренц≥њ, фритредерства. 1819 р. —≥смонд≥ опубл≥кував свою головну працю ЂЌов≥ начала пол≥тичноњ економ≥њ, або ѕро багатство в його в≥дно≠шенн≥ до народонаселенн¤ї. (”же сама назва св≥дчить про намаганн¤ —≥смонд≥ побудувати пол≥тичну економ≥ю на нових засадах. ¬≥н пе≠реконаний, що це йому вдалос¤. ” передмов≥ до другого виданн¤ прац≥ (1827) в≥н пише, що Ђрозхитав основи наукиї.

як≥ ж нов≥ ≥дењ проголошуЇ —≥смонд≥? ѕередовс≥м в≥н заперечуЇ класичне визначенн¤ предмета й методу пол≥тичноњ економ≥њ. ” кла≠сик≥в, писав в≥н, пол≥тична економ≥¤ Ї наукою про багатство, ¤ке вони в≥докремлюють в≥д людини.  ласична пол≥тична економ≥¤ н≥≠би не пом≥чаЇ людину, Ђ¤к≥й належить багатство ≥ ¤ка маЇ ним ко≠ристуватисьї. ¬≥н даЇ нове, пор≥вн¤но з≥ —м≥том ≥ –≥кардо, тлума≠ченн¤ пол≥тичноњ економ≥њ. ѕредметом пол≥тичноњ економ≥њ —≥смонд≥ вважаЇ Ђматер≥альний добробут людей, оск≥льки в≥н залежить в≥д державиї.

—м≥т ≥ –≥кардо вивчають економ≥чн≥ процеси ¤к природн≥, так≥, що в≥дбуваютьс¤ стих≥йно, —≥смонд≥ намагаЇтьс¤ досл≥дити њх ¤к та≠к≥, що регулюютьс¤ державою. якщо класики анал≥зували реальн≥ процеси створенн¤ багатства, його об≥гу й розпод≥лу, то —≥смонд≥ ц≥кавить, ¤к ур¤д повинен спри¤ти його виробництву й розпод≥лу. ќтже, пол≥тична економ≥¤ перетворюЇтьс¤ у нього з науки, що вивчаЇ причинн≥ зв'¤зки ¤вищ, на науку, що визначаЇ етичн≥ норми господарськоњ д≥¤льност≥ людей. —≥смонд≥ застосовуЇ також ≥нш≥ методи досл≥дженн¤. ¬≥н критикуЇ абстрактний метод класик≥в, ≥г≠норуванн¤ ними конкретно-≥сторичних обставин. —ам —≥смонд≥, ста≠вл¤чи в центр своњх досл≥джень становище людини, наголошуЇ на необх≥дност≥ всеб≥чного вивченн¤ ≥сторичного розвитку крањни, де ц¤ людина живе. ¬≥дтак його можна вважати попередником ≥стори≠чноњ школи.

—≥смонд≥ виступаЇ з безкомпром≥сною критикою кап≥тал≥зму. ¬≥н був одним ≥з перших, хто звернув увагу на т¤жке й безправне житт¤ роб≥тник≥в. —постер≥гаючи пол¤ризац≥ю кап≥тал≥стичного сусп≥льст≠ва, в≥н бачить формуванн¤ двох абсолютно протилежних клас≥в Ч труд≥вник≥в ≥ власник≥в Ч або, за його словами, багат≥њв ≥ б≥дн¤к≥в.

—вобода конкуренц≥њ посилюЇ цей процес. —аме вона призводить до руйнуванн¤ др≥бного виробництва, тобто до в≥докремленн¤ влас≠ност≥ в≥д прац≥. ” такому в≥докремленн≥ —≥смонд≥ вбачаЇ головну небезпеку, оск≥льки цей процес в≥дбуваЇтьс¤ не лише в промислово≠ст≥, а охоплюЇ й с≥льське господарство, де формуЇтьс¤ велика земе≠льна власн≥сть ≥ сел¤ни перетворюютьс¤ на с≥льськогосподарських роб≥тник≥в.

ќтже, —≥смонд≥ вперше поставив питанн¤, ¤ких пол≥тична еко≠ном≥¤ ран≥ше не розгл¤дала. ¬≥н проголосив протилежн≥сть ≥н≠терес≥в багатих ≥ б≥дних, що, на його думку, посилюватиметьс¤ ≥з розвитком виробництва.

—≥смонд≥ не лише критикуЇ кап≥тал≥зм, в≥н розробл¤Ї проект його реформуванн¤. якщо розвиток виробництва за умов конкурентноњ боротьби посилюЇ нер≥вн≥сть у сусп≥льств≥, призводить до загост≠ренн¤ суперечностей, то немаЇ сенсу дотримуватись ≥дењ економ≥ч≠ного л≥берал≥зму, що њњ пропагували класики.

ƒержава маЇ втручатис¤ в економ≥чне житт¤. ѕередовс≥м треба (наск≥льки це можливо) в≥дновити поЇднанн¤ прац≥ та власност≥. ƒл¤ цього —≥смонд≥ пропонуЇ под≥лити виробництво м≥ж др≥бними власниками, повернутись до др≥бного виробництва ≥ в с≥льському господарств≥, ≥ в промисловост≥. ќднак шл¤х≥в реального зд≥йсненн¤ ц≥Їњ програми в≥н не т≥льки не запропонував, а й не бачив. —≥смонд≥ проти радикальних реформ, в≥н оголошуЇ себе противником комун≥≠зму, а його соц≥альн≥ вимоги обмежуютьс¤ необх≥дн≥стю запрова≠дженн¤ роб≥тничого законодавства.

“еор≥¤ вартост≥, кап≥талу ≥ доход≥в. —≥смонд≥, ¤к уже було ска≠зано, завершуЇ етап класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ у ‘ранц≥њ.  . ћаркс в≥дносив —≥смонд≥ до класик≥в на т≥й п≥дстав≥, що останн≥й був прихильником трудовоњ теор≥њ вартост≥. —≥смонд≥ справд≥ писав, що Ђпрац¤ Ї Їдиним джерелом багатства...ї. ѕроте в нього, ¤к ≥ у класик≥в, немаЇ визначенн¤ субстанц≥њ вартост≥. ” нього м≥нова вар≠т≥сть товару визначаЇтьс¤ витратами прац≥ на його виробництво.

“еор≥¤ вартост≥ не в≥д≥граЇ у —≥смонд≥ т≥Їњ рол≥, що у класик≥в. ¬≥н використовуЇ њњ здеб≥льшого дл¤ того, щоб провести ч≥тке роз≠межуванн¤ м≥ж трудовими ≥ нетрудовими доходами, п≥дкреслити експлуататорський характер останн≥х.

 ап≥тал —≥смонд≥ трактуЇ ¤к виробнич≥ запаси, переважно ¤к за≠соби виробництва. ¬≥н вид≥л¤Ї основний ≥ оборотний кап≥тал. Ќа≠громадженн¤ кап≥талу, ¤к ≥ —м≥т, в≥н зв'¤зуЇ з ощадлив≥стю.

ѕрибуток —≥смонд≥ визначаЇ ¤к в≥драхуванн¤ в≥д продукту прац≥ роб≥тника, п≥дкреслюючи його експлуататорську природу. Ђѕрибу≠ток п≥дприЇмц¤, Ч писав в≥н, Ч становить часто не що ≥нше, ¤к пограбуванн¤ роб≥тник≥в, котрих в≥н використовуЇї. «ароб≥тноњ плати ≥ фактор≥в, що њњ визначають, в≥н спец≥ально не досл≥джував, але, на р≥вн≥ з≥ —м≥том, ставив њњ в залежн≥сть в≥д нагромадженн¤ кап≥талу ≥ зростанн¤ народонаселенн¤.

–енту в≥н розгл¤даЇ у ф≥з≥ократичному дус≥ Ч ¤к винагороду
природи за виробничу д≥¤льн≥сть. «аслугою —≥смонд≥, однак, було його критичне ставленн¤ до тези –≥кардо про те, що г≥рш≥ земл≥ ренти не дають.

“еор≥¤ в≥дтворенн¤ ≥ криз. ÷¤ теор≥¤ Ї нар≥жним каменем економ≥чного вченн¤ —≥смонд≥. ¬≥н метою кап≥тал≥стичного виробницт≠ва називаЇ споживанн¤, а суперечн≥сть м≥ж виробництвом ≥ спожи≠ванн¤м Ї основною суперечн≥стю кап≥тал≥зму. “акоњ суперечност≥ не ≥снуЇ, на його думку, в ≥зольованому господарств≥ –об≥нзона, не ≥с≠нуЇ њњ у др≥бному товарному господарств≥.

—уперечн≥сть м≥ж виробництвом ≥ споживанн¤м за умов кап≥тал≥≠зму про¤вл¤Їтьс¤ у труднощах збуту товар≥в, у кризах. ”супереч твердженн¤м класик≥в (особливо —е¤), що товари обм≥нюютьс¤ на товари, —≥смонд≥ вважаЇ, що товари купуютьс¤ на доходи. «в≥вши, ¤к ≥ —м≥т, варт≥сть до суми доход≥в, в≥н робить висновок, що дл¤ ре≠ал≥зац≥њ вс≥х виготовлених товар≥в необх≥дно, щоб виробництво в≥д≠пов≥дало доходам сусп≥льства. «меншенн¤ доход≥в в≥дпов≥дно зме≠ншить попит на товари, ≥ частина њх залишитьс¤ нереал≥зованою.

Ђ¬иробництво, Ч писав —≥смонд≥, Ч маЇ сп≥вв≥дноситись ≥з сусп≥льним доходом, ≥ т≥, хто заохочуЇ до безмежного виробництва, не турбуючись про те, щоб визначити цей дох≥д, штовхають нац≥ю до загибел≥, спод≥ваючись в≥дкрити њй шл¤х до багатстваї.

« розвитком кап≥тал≥зму, стверджував в≥н, звужуЇтьс¤ внутр≥шн≥й ринок. «меншуЇтьс¤ дох≥д роб≥тник≥в, тому що частина њх витискуЇ≠тьс¤ з виробництва машинами, а зайн¤тим у виробництв≥ кап≥тал≥сти намагаютьс¤ платити ¤комога менше. Ќе зростаЇ ринок ≥ за рахунок попиту з боку кап≥тал≥ст≥в, ¤к≥ частину свого доходу, що њњ мали б використати на споживанн¤, нагромаджують (виробниче нагрома≠дженн¤ —≥смонд≥ ≥гноруЇ). «а цих обставин усе б≥льшу й б≥льшу час≠тину сусп≥льного продукту стаЇ неможливо реал≥зувати на внутр≥ш≠ньому ринку. «овн≥шн≥ ринки у зв'¤зку з розвитком кап≥тал≥зму в ≥нших крањнах також звужуютьс¤.

ƒо кап≥тал≥зму такоњ проблеми не ≥снувало, тому що була вели≠ка маса споживач≥в Ч др≥бних товаровиробник≥в. јле кап≥тал≥зм руйнуЇ др≥бне виробництво, звужуючи тим самим внутр≥шн≥й ринок. ¬≥н породжуЇ загальне надвиробництво, а в≥дтак ≥ кризи. ќтже, кризи у —≥смонд≥ Ч це результат внутр≥шн≥х суперечностей кап≥тал≥зму, результат загального надвиробництва ≥ в≥дпов≥дно не≠доспоживанн¤, а не диспропорц≥й в окремих галуз¤х.  р≥м того, в≥н трактуЇ кризи кап≥тал≥зму ¤к перманентн≥, що взагал≥ унеможлив≠люють його розвиток. як др≥бнобуржуазний ≥деолог —≥смонд≥ звер≠таЇтьс¤ до ур¤д≥в кап≥тал≥стичних крањн, щоб вони своЇю владою Ђприпинили розвиток кап≥тал≥змуї ≥ спри¤ли тим самим встанов≠ленню Ђзагального добробуту й достаткуї за умов др≥бного вироб≠ництва.

“еор≥¤ в≥дтворенн¤ —≥смонд≥ маЇ назву теор≥њ Ђтрет≥х ос≥бї, оск≥льки кап≥тал≥стичне виробництво дл¤ реал≥зац≥њ продукту не може обмежитись роб≥тниками й кап≥тал≥стами, а потребуЇ ще й на≠¤вност≥ др≥бних виробник≥в. ћодиф≥кований вар≥ант ц≥Їњ теор≥њ роз≠виваЇ ћальтус.

≤дењ —≥смонд≥ хоч ≥ не мали великого впливу на сучасник≥в, проте спри¤ли певною м≥рою розвитков≥ трьох напр¤мк≥в економ≥чноњ ду≠мки. …ого симпат≥њ до роб≥тничого класу, критику кап≥тал≥зму сприйн¤ли представники соц≥ал≥стичних учень, а ≥дењ щодо предме≠та й методу пол≥тичноњ економ≥њ Ч представники ≥сторичноњ школи. ≤ нарешт≥, його заклик до втручанн¤ держави в економ≥чне житт¤, критика рол≥ особистого ≥нтересу ¤к Їдиноњ спонукальноњ сили еко≠ном≥чного розвитку започаткували критичне ставленн¤ до економ≥ч≠ного л≥берал≥зму.

—писок використаноњ л≥тератури:

1	2

Ќазва:  онцепц≥¤ др≥бновласницького соц≥ал≥зму
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (886 прочитано)