≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ќсобливост≥ економ≥чноњ думки —тародавнього –иму

ќсобливост≥ економ≥чноњ думки —тародавнього –иму

—тародавн≥й –им виник у VIII ст. до н.е. ¤к м≥сто, а з к≥нц¤ III ст. до н.е. до к≥нц¤ V ст. н.е. був середземноморською державою. ” результат≥ завойовницьких воЇн –им, поширивши своЇ пануванн¤ на весь јпенн≥нський п≥востр≥в ≥ п≥дкоривши майже вс≥ тод≥шн≥ держави «ах≥дноњ та ѕ≥вденно-—х≥дноњ ™вропи, ѕ≥вн≥чноњ јфрики, ћалоњ јз≥њ та ѕереднього —ходу, перетворивс¤ на велетенську ≥мпе≠р≥ю. ћогутн≥сть —тародавнього –иму зв'¤зано з≥ зм≥цненн¤м ≥ роз≠кв≥том античного способу виробництва, за ¤кого основними в≥дно≠синами були в≥дносини раб≥в ≥ рабовласник≥в. ясна р≥ч, що цент≠ральне м≥сце серед соц≥ально-економ≥чних проблем —тародавнього –иму займали проблеми рабства й аграрн≥ проблеми, особливо пи≠танн¤ рац≥ональноњ орган≥зац≥њ рабовласницьких господарств. —аме вони насамперед знайшли в≥дображенн¤ в законах, аграрних проек≠тах, спец≥альних творах, ¤к≥ Ї важливими джерелами з ≥стор≥њ еко≠ном≥чноњ думки.

“рактат Ђ«емлеробствої, написаний ћарком ѕорц≥Їм  атоном —таршим (234 Ч 149 до н.е.), узагальнюЇ досв≥д ≥ м≥стить практич≠н≥ рекомендац≥њ щодо веденн¤ натурального рабовласницького гос≠подарства з певною ринковою ор≥Їнтац≥Їю.  атон, ¤к ≥ його грецьк≥ попередники, уважав землеробство за найпочесн≥ше й найшл¤хетн≥ше зан¤тт¤, дох≥д в≥д ¤кого ЂЇ найчист≥шим, найповн≥шим ≥ зовс≥м не породжуЇ заздрощ≥вї. «разкове господарство Ч це переважно самозабезпечуване натуральне господарство, власник ¤кого купуЇ лише те, чого не можна виробити у власному маЇтку, а продаЇ т≥ль≠ки надлишки. ѕри цьому господар маЇ ¤кнайменше купувати ≥ ¤к≠найб≥льше продавати. ƒл¤ п≥двищенн¤ дох≥дност≥ маЇтк≥в  атон даЇ поради щодо облаштуванн¤ господарства, орган≥зац≥њ в ньому вироб≠ництва ≥ прац≥ раб≥в. ѕрим≥ський маЇток, наприклад, господар маЇ облаштувати так, щоб в≥н давав ¤кнайб≥льший прибуток. ƒл¤ того, щоб власник не робив зайвих витрат,  атон радить йому мати мен≠ше обладнанн¤.' Ќе надаючи великого значенн¤ засобам виробницт≠ва,  атон, проте, вин¤ткову увагу прид≥л¤Ї рабам ≥ орган≥зац≥њ њхньоњ прац≥. ¬≥н радить суворо поводитис¤ з рабами, карати за найменш≥ провини, с≥¤ти ворожнечу м≥ж ними, годувати та од¤гати њх залежно в≥д того, ¤к вони працюють ≥ ¤к повод¤тьс¤, ≥ в такий спос≥б створю≠вати стимули до сумл≥нноњ роботи та доброњ повед≥нки.  ожен раб маЇ д≥стати Ђурокї, тобто певний обс¤г конкретноњ роботи. —истема Ђурок≥вї уможливлюЇ господарев≥ контроль за станом справ у маЇт≠ку. Ѕезпосередньо нагл¤дати за працею раб≥в мав раб-нагл¤дач (в≥л≥к). ѕрацюючи серед ≥нших, в≥н Ђбуде знати, що в раб≥в на думц≥, ≥ вони будуть ретельн≥шими в робот≥ї. ѕро виконанн¤ наказ≥в в≥л≥к мав зв≥тувати господарев≥, котрий сам мусив керувати вс≥м маЇтком.  р≥м раб≥в,  атон передбачав залученн¤ до роботи в господарств≥ в≥льних громад¤н, зокрема половинщик≥в, але т≥льки ¤к тимчасовий ≥ допом≥жний зах≥д.

ѕозбавленн¤ сел¤н земл≥ ≥ концентрац≥¤ њњ в руках великих земле≠власник≥в зумовили необх≥дн≥сть проведенн¤ аграрних реформ. ќпрацюванн¤ проект≥в таких реформ та њх вт≥ленн¤ в житт¤ зв'¤зан≥ з ≥менами народних трибун≥в брат≥в √ракх≥в Ч “≥бер≥¤ (162Ч133 до н.е.) ≥ √а¤ (153Ч121 до н.е.). ѕропонован≥ ними реформи пол¤га≠ли, по-перше, у в≥дновленн≥ та зм≥цненн≥ др≥бного землеволод≥нн¤;

по-друге, у поверненн≥ пролетар≥в (зубож≥лих др≥бних виробник≥в) до господарськоњ д≥¤льност≥; по-третЇ, у обмеженн≥ розм≥р≥в земель≠них д≥л¤нок, що можуть бути у розпор¤дженн≥ одного господар¤ (одн≥Їњ родини). 133 року до н.е. “≥бер≥й √ракх виступив ≥з законо≠проектом про земельну реформу, ¤кий передбачав обмеженн¤ корис≠туванн¤ державною р≥ллею одною тис¤чею югер≥в (близько 300 га) на родину, розпод≥л решти земл≥ по «ќ югер≥в (близько 9 га) серед безземельних та малоземельних громад¤н –иму. «апропонований проект було прийн¤то й частково зд≥йснено. Ќав≥ть п≥сл¤ вбивства “≥бер≥¤ √ракха аграрна ком≥с≥¤ продовжувала роботу, над≥л¤ючи се≠л¤н землею. ћолодший брат “≥бер≥¤ Ч √ай в≥дновив реал≥зац≥ю аг≠рарноњ реформи ≥ зд≥йснив ≥ще низку реформ, спр¤мованих на зм≥ц≠ненн¤ римськоњ держави, припиненн¤ зубож≥нн¤ сел¤нства та запоб≥ганн¤ пролетаризац≥њ римських громад¤н. “ак, у –им≥ прово≠дивс¤ продаж хл≥ба з державних сховищ за низькими ц≥нами, в ≤тал≥њ та на територ≥њ  арфагена утворювались нов≥ колон≥њ, куди пересе≠л¤ли незаможних громад¤н. ѕроте 121 р. до н.е. √а¤ √ракха та його прихильник≥в було вбито.

ѕ≥зн≥ше аграрн≥ проблеми досл≥джували так≥ представники еко≠ном≥чноњ думки —тародавнього –иму, ¤к ћарк “еренц≥й ¬аррон (116 Ч 27 до н.е.) ≥ Ћуц≥й ён≥й ћодерат  олумелла (≤ ст. н. е.). ” трактат≥ ¬аррона Ђѕро с≥льське господарствої знайшло в≥добра≠женн¤ зростанн¤ товарност≥ рабовласницьких господарств та њх пе≠ретворенн¤ на господарства нап≥внатурального-нап≥втоварного типу. Ќазиваючи дв≥ ц≥л≥, дос¤гненн¤ ¤ких мають прагнути землевлас≠ники Ч користь ≥ задоволенн¤, ¬аррон на перше м≥сце ставить ко≠ристь, тобто отримуванн¤ доходу. « погл¤ду дох≥дност≥ в≥н ≥ розгл¤≠даЇ питанн¤ орган≥зац≥њ рабовласницького господарства. Ќа думку ¬аррона, дох≥дн≥сть маЇтку визначаЇтьс¤ його агрокультурою, але передовс≥м Ч властивост¤ми грунту, оск≥льки основна ц≥нн≥сть гос≠подарства Ч земл¤. ¬одночас в≥н визнавав залежн≥сть дох≥дност≥ маЇтку в≥д його м≥сцезнаходженн¤. ЂћаЇтки, пор¤д з ¤кими Ї м≥сц¤, куди зручно ввозити ≥ продавати вироби свого господарства ≥ зв≥дки виг≥дно ввозити те, що потр≥бно дл¤ власного господарства, так≥ ма≠Їтки вже т≥льки через це Ї дох≥днимиї, Ч писав в≥н. ¬аррон, по сут≥, виокремлював два типи рабовласницького господарства: прим≥ськ≥ маЇтки та в≥ддален≥ господарства. ¬изнаючи вплив ринку на орган≥зац≥ю господарства, ¬аррон визнавав потребу його ринковоњор≥Їнтац≥њ, оск≥льки, з одного боку, власники маЇтк≥в змушен≥ купувати нав≥ть те, що вони сам≥ виробл¤ють, але в недостатн≥й к≥лькос≠т≥, а з ≥ншого Ч часом стаЇ невиг≥дно виробл¤ти щось у власному господарств≥, нав≥ть коли це Ї можливим. «емлеробство в≥н пропо≠нував поЇднувати з≥ скотарством, прибутков≥сть ¤кого була тод≥ ви≠сокою.

Ќа погл¤ди ¬аррона щодо використанн¤ в господарств≥ прац≥ ра≠б≥в безперечно вплинуло повстанн¤ —партака. ’оч в≥н ≥ дос≥ вважаЇ раб≥в т≥льки Ђзнар¤дд¤ми, що говор¤тьї, та все ж радить рабовлас≠ников≥ не купувати багато раб≥в т≥Їњ самоњ нац≥ональност≥, щоб вони не змовились м≥ж собою, ≥ застосовувати гнучк≥ш≥ методи примусу до прац≥, заохочуючи раб≥в матер≥ально та морально. ¬иход¤чи з низькоњ продуктивност≥ рабськоњ прац≥, ¬аррон уважав, що виг≥дн≥≠ше користуватис¤ працею найманих прац≥вник≥в, особливо дл¤ оброб≥тку великих с≥льськогосподарських уг≥дь ≥ в нездорових м≥с≠цевост¤х, де велика смертн≥сть раб≥в могла б завдати њхньому влас≠ников≥ значних збитк≥в.

ѕрац¤ Ћуц≥¤  олумелли маЇ таку саму назву Ђѕро с≥льське гос≠подарствої. ÷е своЇр≥дний огл¤д стану античного с≥льського госпо≠дарства в пер≥од кризи рабовласництва. Ќа противагу твердженн¤м, що занепад с≥льського господарства зумовлений пог≥ршанн¤м ро≠дючост≥ земл≥ та поганим кл≥матом,  олумелла головну причину цього занепаду справедливо бачить у недол≥ках господарюванн¤, насамперед через недбале ставленн¤ раб≥в до прац≥. ”загальнивши тогочасну с≥льськогосподарську практику, в≥н запропонував ц≥лу систему заход≥в дл¤ рац≥ональн≥шоњ орган≥зац≥њ рабовласницького господарства. Ќа його думку, велике, але погано оброблене поле дасть менше доходу, н≥ж маленька, але старанно оброблена д≥л¤нка.

ƒобрий господар може зробити прибутковим будь-¤кий клаптик зе≠мл≥, вирощуючи там саме те, дл¤ чого ц¤ земл¤ найб≥льше придатна.

ѕрагнучи розробити принципи ефективноњ орган≥зац≥њ прац≥ ра≠б≥в,  олумелла рекомендував запровадити под≥л прац≥, њњ спец≥ал≥за≠ц≥ю, використанн¤ квал≥ф≥кованоњ рабськоњ прац≥. ¬еликого значен≠н¤  олумелла надавав нав≥ть характеру в≥дносин м≥ж паном ≥ рабами. ƒ≥апазон запропонованих ним засоб≥в впливу на раб≥в був досить широким: в≥д традиц≥йноњ маЇтковоњ в'¤зниц≥ до дружньоњ розмови ≥ нав≥ть жарт≥в. ÷е, на думку  олумелли, мало спри¤ти зро≠станню продуктивност≥ прац≥. Ќайважлив≥ше, щоб маЇтком особис≠то управл¤в суворий ≥ досв≥дчений господар. « огл¤ду на це  олу≠мелла радив купувати прим≥ськ≥ маЇтки, щоб част≥ше там бувати. ¬ласникам в≥ддалених господарств в≥н рекомендував здавати землю в оренду в≥льним колонам, оск≥льки на той час це вже стало виг≥д≠н≥шим, н≥ж використанн¤ раб≥в.  олумелла вважав, що власников≥ маЇтку не сл≥д часто м≥н¤ти орендар≥в, л≥пше залучати колон≥в, м≥цно прив'¤заних до м≥сц¤. “аким чином, твори  атона, ¬аррона й  олумелли Ї важливими л≥тературними джерелами з аграрних проб≠лем —тародавнього –иму. ” них було в≥дображено розвиток с≥льсь≠кого господарства ≥ зв'¤зану з ним еволюц≥ю економ≥чних погл¤д≥в римл¤н з питань орган≥зац≥њ рабовласницького господарства.

” ≤ ст. н. е. у –имськ≥й ≥мпер≥њ за умов глибокоњ економ≥чноњ, по≠л≥тичноњ й моральноњ кризи сусп≥льства виникло христи¤нство. ¬оно ув≥брало в себе чимало елемент≥в сх≥дних рел≥г≥й (зокрема ≥удањзму) ≥ античних ф≥лософських теч≥й. ’оча раннЇ христи¤нство спочатку було рел≥г≥Їю гноблених ≥ гнаних, однак воно не було ор≥Їнтоване на певний боговибраний народ, соц≥альну групу або клас. ¬оно було звернене до вс≥х людей, до вс≥х, хто в≥рив у божественного —пасите≠л¤, в ’риста. –анньому христи¤нству належить заслуга першоњ постановки питанн¤ про р≥вн≥сть людей. –≥вн≥сть людей перед Ѕогом виступаЇ ¤к основний вид р≥вност≥, в≥д котрого вс≥ ≥нш≥ види Ї пох≥д≠ними. «асуджуЇтьс¤ соц≥альна нер≥вн≥сть, зокрема, под≥л людей на б≥дних та багатих. Ѕагатство розгл¤даЇтьс¤ ¤к Ђкор≥нь усього злогої. Ћюди повинн≥ ставитис¤ один до одного справедливо. « ≥деЇю р≥в≠ност≥ м≥цно зв'¤заний принцип загального обов'¤зку працювати. ќск≥льки прац¤ Ї основою житт¤ людей, розпод≥л маЇ зд≥йснюватис¤ за працею. √остро засуджуЇтьс¤ лихварство ≥ ст¤гненн¤ процента за позичку.

1	2

Ќазва: ќсобливост≥ економ≥чноњ думки —тародавнього –иму
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1450 прочитано)