≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ѕол≥т. економ≥¤ в –ос≥њ в др. половин≥ 19 - на поч. 20 ст

ѕол≥т. економ≥¤ в –ос≥њ в др. половин≥ 19 - на поч. 20 ст

–озвиток пол≥тичноњ економ≥њ в пореформен≥й –ос≥њ мав певн≥ особливост≥, зумовлен≥ особливост¤ми кап≥тал≥стичного розвитку крањни. —уттЇв≥ залишки кр≥пацтва, общинний лад, ¤к≥ надовго збе≠реглись у пореформений пер≥од, не могли не позначитис¤ на роз≠витков≥ економ≥чноњ думки. ¬они зумовили по¤ву критичного стру≠мен¤ в пол≥тичн≥й економ≥њ, спр¤мованого проти пореформених по≠р¤дк≥в. ≤ важливо те, що ц¤ критика велась з позиц≥й, близьких до ≥дей класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ.

«начне м≥сце в пол≥тичн≥й економ≥њ –ос≥њ (на в≥дм≥ну в≥д «аходу) пос≥дали аграрн≥ питанн¤ ≥, зокрема, проблема общини. ” вир≥шенн≥ аграрного питанн¤ нам≥тились два основн≥ напр¤ми. ѕредставники одного Ч пр¤мо обстоювали пом≥щицький шл¤х аграрноњ еволюц≥њ. ѕредставники ≥ншого Ч виступали з критикою аграрноњ пол≥тики царизму, вказували на т¤жке становище сел¤нства, критикували способи веденн¤ пом≥щицького господарства, проте, фактично, ви≠ступали за його збереженн¤.

ƒо цього (л≥берально-народницького) напр¤му належала значна частина рос≥йських економ≥ст≥в. ¬≥н переважав у пол≥теконом≥њ в пореформений пер≥од.

ѕредставники цього напр¤му виходили з ≥дей ј. —м≥та ≥ ƒ. –≥-кардо. ÷≥каво, що вони прихильно ставились до економ≥чноњ теор≥њ  .ћаркса, розгл¤даючи њњ ¤к розвиток класичноњ теор≥њ. ≤дењ цього напр¤му набрали найб≥льшого розвитку в прац¤х ћ. ќ.  аблуко≠ва (1849Ч1919), ќ. —. ѕосникова (1846Ч1921), ќ.≤.„упрова (1842Ч1908), ћ.ќ. аришева (1855Ч1905) та ≥нших, прац≥ кот≠рих було значною м≥рою присв¤чено аграрним проблемам. ќснову аграрноњ програми цих економ≥ст≥в становили: запереченн¤ кап≥та≠л≥стичноњ еволюц≥њ с≥льського господарства, захист общинного зем≠леволод≥нн¤ ≥ збереженн¤ пом≥щицькоњ земельноњ власност≥.

 аблуков, наприклад, ус≥л¤ко захищав в≥дроб≥тки ¤к форму по≠Їднанн¤ ≥нтерес≥в пом≥щик≥в ≥ сел¤н. ” центр≥ уваги ѕосникова бу≠ла проблема збереженн¤ общини, розширенн¤ њњ меж за рахунок державних земель. ѕрограмою професора ћосковського ун≥верси≠тету „упрова передбачалось збереженн¤ общини, запровадженн¤ рац≥ональн≥шоњ землеробськоњ культури, розвиток кустарних проми≠сл≥в тощо.

’оч аграрн≥ питанн¤ займали значне м≥сце в прац¤х л≥берал-народницьких економ≥ст≥в, ними не вичерпувались њхн≥ науков≥ ≥н≠тереси. “ак, у „упрова ми бачимо весь спектр питань пол≥тичноњ економ≥њ, а також конкретноњ економ≥ки ≥ теоретичноњ статистики.

“еоретичну позиц≥ю „упрова в пол≥тичн≥й економ≥њ марксистсь≠ка л≥тература трактуЇ ¤к еклектичну, передовс≥м на т≥й п≥дстав≥, що в≥н визнавав на¤вн≥сть к≥лькох шк≥л у пол≥тичноњ економ≥њ ≥ бачив певн≥ позитивн≥ риси в кожн≥й ≥з них. ¬ид≥л¤ючи так≥ школи, ¤к ма≠нчестерська, соц≥ал≥стична й ≥сторична, „упров п≥дкреслював, що Ђза неупередженого погл¤ду на справу в кожн≥й ≥з трьох шк≥л ви¤в≠л¤Їтьс¤ сво¤ частка ≥стиниї .

ѕол≥тичну економ≥ю в≥н розгл¤дав ¤к науку про в≥чн≥ закони, що д≥ють на вс≥х етапах ≥сторичного розвитку, в ус≥х сусп≥льно-економ≥чних формац≥¤х. —аме тому в≥н мр≥¤в про поЇднанн¤ вс≥х напр¤мк≥в пол≥тичноњ економ≥њ, про створенн¤ Їдиноњ економ≥чноњ науки, що керуЇтьс¤ Їдиними ≥стинами. ” своњх перших прац¤х ≥ своЇму першому курс≥ лекц≥й (1875 р.) „упров виступаЇ ¤к прихиль≠ник теор≥њ класик≥в пол≥тичноњ економ≥њ, ≥ зокрема трудовоњ теор≥њ вартост≥. Ђ—тосовно основного положенн¤ пол≥тичноњ економ≥њ, встановленого јдамом —м≥том ≥ –≥кардо, Ч писав в≥н, Ч м≥нова варт≥сть кожного предмета визначаЇтьс¤ к≥льк≥стю прац≥, витраченоњ на його виготовленн¤ї.

” лекц≥¤х ≥ ранн≥х прац¤х „упров використовуЇ певн≥ положенн¤ економ≥чноњ теор≥њ ћаркса, але досить еклектично трактуЇ економ≥≠чн≥ категор≥њ з позиц≥й р≥зних напр¤мк≥в пол≥тичноњ економ≥њ.  ап≥≠тал у нього Ч результат ощадливост≥, ¤к у ћальтуса, —ен≥ора та ≥н≠ших. –обочий час в≥н (¤к ≥ ћаркс) розд≥л¤Ї на необх≥дний ≥ додатковий, погоджуючись, що маса продукт≥в, котра створюЇтьс¤ в додатковий час, Ђстановитиме прибуток кап≥тал≥ст≥вї. ѕричому в≥н п≥дкреслюЇ, що Ђбудь-¤ке зб≥льшенн¤ додаткового часу п≥двищить прибуток ≥, навпаки, зменшенн¤ знизитьї. ” такому трактуванн≥ прибуток виступаЇ ¤к результат додатковоњ прац≥ роб≥тник≥в. ”т≥м „упров розгл¤даЇ прибуток ≥ ¤к плату кап≥тал≥стам за управл≥нн¤ п≥дприЇмством, за ризик вкладанн¤ кап≥талу, ¤к процент на вкладе≠ний кап≥тал.

јнал≥зуючи зародженн¤ теор≥њ корисност≥, „упров, проте, вважаЇ њњ другор¤дною ≥ виступаЇ ¤к прихильник класичноњ пол≥теконом≥њ з теор≥Їю трудовоњ вартост≥. ƒругор¤дне значенн¤ теор≥њ корисност≥ в≥н по¤снював неможлив≥стю безпосереднього пор≥внюванн¤ благ за њхн≥ми ф≥зичними властивост¤ми та суб'Їктивним характером оц≥≠нок корисних властивостей тих чи ≥нших предмет≥в. Ќа ц≥й п≥дстав≥ в≥н робив висновок, що м≥нов≥ пропорц≥њ товар≥в визначаютьс¤ не корисн≥стю, а к≥льк≥стю прац≥ Ђ...необх≥дноњ дл¤ виготовленн¤ цих самих товар≥вї . Ќа таких самих позиц≥¤х сто¤ли  аблуков ≥  ари-шев, ¤к≥ п≥дкреслювали величезну роль прац≥ в господарському житт≥.

Ќа захист трудовоњ теор≥њ вартост≥ ≥ з критикою теор≥њ корисност≥ виступив ј. ќ. ≤сасв (1851Ч1924). ¬≥н пропонуЇ в≥дмовитись в≥д категор≥њ граничноњ корисност≥ ≥ зосередитись на категор≥њ корисно≠ст≥, ¤ку досл≥джували ще економ≥сти-класики. √ранична корисн≥сть, п≥дкреслював в≥н, зв'¤зана з д≥¤льн≥стю особи, несе на соб≥ в≥дбиток њњ власних ≥нтерес≥в, а не сусп≥льного середовища. ўо ж до категор≥њ корисност≥ взагал≥, то Ђсаме в пон¤тт≥ про нењ знаходить вираз су≠сп≥льне визнана придатн≥сть благ служити людським потребамї'.  ритикуючи суб'Їктивну теор≥ю ц≥нност≥, ≤саЇв був прихильником марксистського трактуванн¤ вартост≥. ¬≥н пише про Ђеконом≥чну верс≥ю вартост≥ї, зг≥дно з ¤кою величина вартост≥ визначаЇтьс¤ сус≠п≥льне необх≥дним робочим часом в≥дпов≥дно до розм≥р≥в сусп≥льноњ потреби в тому чи ≥ншому продукт≥.

≈волюц≥¤ сусп≥льно-економ≥чних в≥дносин у –ос≥њ, розвиток по≠л≥тичноњ економ≥њ на «аход≥ не могли не позначитись на пол≥теконо≠м≥њ в –ос≥њ. якщо в пореформений пер≥од вплив класичноњ пол≥тич≠ноњ економ≥њ на рос≥йських економ≥ст≥в був досить значним, що по¤снювалось антикр≥посницькою спр¤мован≥стю наукових праць останн≥х, то поступово становище зм≥нюЇтьс¤. Ќаприк≥нц≥ XIX Ч на початку XX ст. перед економ≥стами постають нов≥ проблеми, но≠в≥ завданн¤. «начного розвитку набуваЇ теоретична розробка еконо≠м≥ки окремих галузей виробництва. «м≥нюЇтьс¤ ≥ сама проблематика пол≥тичноњ економ≥њ. «ам≥сть детального анал≥зу економ≥чних кате≠гор≥й на перший план виход¤ть питанн¤ економ≥чноњ пол≥тики. ѕо≠силюЇтьс¤ вплив нових напр¤мк≥в пол≥тичноњ економ≥њ «аходу, зо≠крема австр≥йськоњ школи та н≥мецькоњ ≥сторичноњ школи. ѕричому цей вплив не був одноб≥чним. –ос≥йськ≥ економ≥сти розробл¤ли низ≠ку проблем у русл≥ цих напр¤м≥в ≥ здобули високу оц≥нку на «аход≥.

” к≥нц≥ XIX ≥ на початку XX ст. в пол≥тичн≥й економ≥њ –ос≥њ на≠бувають значного поширенн¤ нов≥ напр¤ми. —кладаЇтьс¤ так званий соц≥альний напр¤м (соц≥альна школа) пол≥тичноњ економ≥њ, предста≠вники ¤кого соц≥альне протиставл¤ли матер≥альному ≥ на перший план висували правов≥, етичн≥ в≥дносини людей. ÷ей напр¤м був ре≠презентований такими економ≥стами, ¤к —. —олнцев, ѕ. —труве та ≥нш≥. ‘ормуютьс¤ також психолог≥чний та математичний напр¤ми.

ѕсихолог≥чний напр¤м почав формуватис¤ в прац¤х украњнських економ≥ст≥в ≥ згодом поширивс¤ в –ос≥њ. …ого представники роз≠винули дал≥ суб'Їктивну теор≥ю ц≥нност≥, запровадили пон¤тт¤ об'Їктивноњ й суб'Їктивноњ господарськоњ ц≥нност≥, поширили суб'Їктивн≥ принципи психолог≥њ окремоњ людини на психолог≥ю Ђколективност≥ї, застосовуючи так≥ пон¤тт¤, ¤к Ђсоц≥альн≥ оц≥нкиї, Ђсусп≥льна гранична корисн≥стьї. ќдин ≥з представник≥в цього на≠пр¤му (¬. —. ¬ойтинський) пропагував поЇднанн¤ психолог≥чного напр¤му з ≥сторичним. Ђѕримиренн¤ ≥сторизму з психолог≥змом, Ч писав в≥н, Ч здаЇтьс¤ нам надзвичайно важливим, тому що лише ≥сторико-психолог≥чний метод даЇ можлив≥сть розв'¤зувати т≥ теоретичн≥ соц≥ально-економ≥чн≥ проблеми, над вир≥шенн¤м ¤ких безпл≥дно б'Їтьс¤ економ≥чна думка вже друге стол≥тт¤ї.

ќснови математичноњ школи в –ос≥њ заклав „упров, хоча ≥нтерес до цього напр¤мку виник ≥ще в 60-х pp., коли в журнал≥ Ђќтечест≠венные запискиї за п≥дписом Ђј.„.ї було надруковано статтю Ђћа≠тематичне обчисленн¤ ц≥ни прац≥ї. јвтор статт≥ пропагував ≥дењ н≥мецького статистика ≈нгел¤ ≥ п≥дкреслював плодотворн≥сть засто≠суванн¤ математичного методу до вивченн¤ економ≥чних ¤вищ.

«начний внесок у розробку математичних метод≥в у –ос≥њ зроби≠ли так≥ економ≥сти, ¤к ё. √. ∆уковський, ¬.  . ƒмитр≥Їв, Ћ. 3. —лон≥мський та ≥нш≥. “ак, ё. ∆уковський з допомогою цих метод≥в намагавс¤ дати анал≥з теор≥њ прибутку ≥ теор≥њ ренти –≥кардо. Ћ. —лон≥мський пропагував ≥дењ ≤. “юнена ≥ ј.  урно. « викладен≠н¤м найц≥нн≥ших, на його погл¤д, дос¤гнень математичноњ школи виступив Ћ. ¬≥н¤рський.

ѕрац≥ в≥домого економ≥ста-математика ¬. ƒмитр≥Їва справили значний вплив на розвиток економ≥ко-математичних досл≥джень не т≥льки в –ос≥њ, а й за кордоном. √оловна мета його економ≥чних на≠рис≥в Ч довести сум≥сн≥сть трудовоњ теор≥њ ≥ теор≥њ граничноњ корис≠ност≥. ¬≥н першим запропонував спос≥б визначенн¤ повних витрат прац≥ на виробництво продукц≥њ ≥ поЇднав анал≥з виробничих витрат ≥з анал≥зом ц≥ни та њњ залежност≥ в≥д попиту ≥ пропозиц≥њ.

” першому нарис≥ ƒмитр≥Їв даЇ математичний анал≥з теор≥њ ц≥н≠ност≥ –≥кардо, розгл¤даЇ питанн¤ к≥льк≥сного анал≥зу сп≥вв≥дношен≠н¤ м≥ж ц≥ною ≥ витратами виробництва ≥ робить ц≥кав≥ висновки що≠до визначенн¤ повних витрат прац≥. ” другому нарис≥ в≥н анал≥зуЇ теор≥ю конкуренц≥њ ј. урно, у третьому Ч викладаЇ еволюц≥ю тео≠р≥њ граничноњ корисност≥.

ќднак математичний напр¤м не набрав у –ос≥њ великого поши≠ренн¤, багато економ≥ст≥в критикувало математичну школу.

1	2

Ќазва: ѕол≥т. економ≥¤ в –ос≥њ в др. половин≥ 19 - на поч. 20 ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1061 прочитано)