≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ѕрац≥  .ћаркса та ‘.≈нгельса 70-90-х рр.

ѕрац≥  .ћаркса та ‘.≈нгельса 70-90-х рр.

ѕ≥сл¤ виданн¤ першого тому Ђ ап≥талуї виникла потреба в дальшому розвитку економ≥чноњ теор≥њ, њњ адаптац≥њ до потреб ча≠су. ѕолем≥зуючи з економ≥стами, соц≥ологами, революц≥онерами, ћаркс ≥ ≈нгельс коментують своњ теоретичн≥ узагальненн¤, поглиб≠люють трактуванн¤ де¤ких проблем.

ѕродовжуючи роботу над Ђ ап≥таломї, 1871 p. ћаркс публ≥куЇ працю Ђ√ромад¤нська в≥йна у ‘ранц≥њї, де п≥дсумовуЇ досв≥д ѕари≠зькоњ комуни. ¬≥н даЇ оц≥нку не лише революц≥йним, а й економ≥ч≠ним њњ дос¤гненн¤м та помилкам, визначаЇ ≥сторичну перспективу

революц≥йних перетворень. ѕ≥зн≥ше, у прац≥ ЂЌац≥онал≥зац≥¤ зем≠л≥ї (1872) в≥н визначить своЇ баченн¤ основ сусп≥льних в≥дносин соц≥ал≥зму.

” Ђ ритиц≥ √отськоњ програмиї (1875)  арл ћаркс сформулював своЇ баченн¤ законом≥рностей розвитку майбутнього комун≥стично≠го сусп≥льства.

”ченн¤ про суть кап≥тал≥стичного виробництва, побудованого на експлуатац≥њ найманоњ прац≥, було спр¤моване на те, щоб показати його ≥сторичну безперспективн≥сть. «а визначенн¤м ћаркса, кап≥та≠л≥зм сам готуЇ свою загибель ≥ на зм≥ну йому прийде ≥нший лад, по≠будований на сусп≥льн≥й власност≥. јле ћаркс та ≈нгельс, хоч ≥ бу≠ли впевнен≥ в неминучост≥ революц≥йноњ зм≥ни ≥снуючого ладу, не залишили всеб≥чно обгрунтованоњ теор≥њ соц≥ал≥зму.

 ритикуючи ѕрудона, ћаркс д≥йшов висновку, що будь-¤кому способу виробництва в≥дпов≥даЇ сво¤ форма власност≥, а точн≥ше, саме вона визначаЇ сусп≥льний лад. —оц≥ал≥зм, на його думку, абсолютно не сум≥сний з приватною власн≥стю. ” першому то≠м≥ Ђ ап≥талуї ћаркс показуЇ, ¤к у межах кап≥тал≥стичного ви≠робництва визр≥вають паростки сусп≥льноњ власност≥ Ч в≥дбуваЇ≠тьс¤ процес усусп≥льненн¤ прац≥ внасл≥док њњ дальшого под≥лу, концентрац≥њ ≥ спец≥ал≥зац≥њ. « ≥ншого боку, визр≥ваЇ потреба в су≠сп≥льн≥й власност≥, що змогла б спри¤ти усуненню кап≥тал≥стич≠них суперечностей, головною з ¤ких Ї суперечн≥сть м≥ж сусп≥ль≠ним характером прац≥ та кап≥тал≥стичною формою привласненн¤ њњ результат≥в.

—усп≥льна власн≥сть на засоби виробництва та плануванн¤ Ч дв≥ основн≥ риси, що визначатимуть, на думку ћаркса, суть майбутньо≠го сусп≥льства. ” ЂЌац≥онал≥зац≥њ земл≥ї (1872) в≥н пише, що влас≠н≥сть у соц≥ал≥стичному сусп≥льств≥ мусить мати не групову, а за≠гальнонародну форму, чому спри¤тиме нац≥ональна централ≥зац≥¤ засоб≥в виробництва. Ћише тод≥ вона зможе стати нац≥ональною ос≠новою сусп≥льства, ¤кщо буде складатис¤ Ђз об'Їднанн¤ в≥льних ≥ р≥вних виробник≥в, ¤к≥ займаютьс¤ сусп≥льною працею за загальним ≥ рац≥ональним планомї.

” Ђ ритиц≥ √отськоњ програмиї ћаркс детальн≥ше спин¤Їтьс¤ на характеристиц≥ особливостей цього сусп≥льства, виход¤чи з тези про визначальну роль виробництва щодо розпод≥лу. ÷ей принцип анал≥≠зу в≥дносин розпод≥лу в≥н протиставл¤Ї ласаль¤нськ≥й тез≥ про не-ур≥заний дох≥д член≥в майбутнього комун≥стичного сусп≥льства, зг≥≠дно з ¤кою справедливий розпод≥л означаЇ, що весь створений продукт маЇ надходити однаковими частками в розпор¤дженн¤ вс≥х член≥в сусп≥льства на п≥дстав≥ р≥вност≥ њхн≥х прав.

 ритикуючи цю тезу, ћаркс визначаЇ принципи розпод≥лу су≠сп≥льного продукту. ќсновним його посиланн¤м Ї те, що майбутнЇ комун≥стичне сусп≥льство у своЇму розвитков≥ знатиме дв≥ фази, перша з ¤ких Ч соц≥ал≥зм, в≥др≥зн¤тиметьс¤ в≥д другоњ, власне ко≠мун≥стичноњ, р≥внем розвитку продуктивних сил, ставленн¤м до прац≥, а отже, ≥ принципами розпод≥лу. ¬≥дтак сусп≥льний продукт по-р≥зному розпод≥л¤тиметьс¤ на кожн≥й з двох фаз.

ћаркс розробл¤Ї модель розширеного в≥дтворенн¤ за соц≥ал≥зму. ¬≥н зазначаЇ, що на першому етап≥ цей розпод≥л передбачатиме формуванн¤ фонду зам≥щенн¤ спожитих засоб≥в виробництва, фон≠ду розширенн¤ виробництва (фонд нагромадженн¤) ≥ резервного, або страхового, фонду. ѓх формуванн¤ Ї економ≥чною необх≥дн≥стю. ≤з загального доходу вираховуватимутьс¤ також загальн≥ витрати на управл≥нн¤, що не Ї безпосередньо виробничими. ”триманн¤ не≠працездатних ≥ ≥нш≥ форми сп≥льного споживанн¤ (школи, л≥карн≥ тощо) будуть забезпечуватись за рахунок кошт≥в сусп≥льних фон≠д≥в споживанн¤. ‘онди ≥ндив≥дуального споживанн¤ формуватиму≠тьс¤ п≥сл¤ вс≥х цих в≥драхувань. „астина, що призначена дл¤ ≥ндив≥≠дуального споживанн¤, на перш≥й фаз≥ розпод≥л¤тиметьс¤ за пра≠цею, щоб в≥д≥гравати роль стимулу, а на друг≥й стад≥њ Ч за потребою. «рештою, весь продукт за комун≥зму буде належати тим, хто його створив, оск≥льки використовуватиметьс¤ в ≥нтересах усьо≠го сусп≥льства.

ћаркс розкритикував Ђзал≥зний закон зароб≥тноњ платиї, н≥би розм≥р зароб≥тноњ плати регулюЇтьс¤ законом народонаселенн¤ ≥ завжди т¤ж≥Ї до м≥н≥муму засоб≥в ≥снуванн¤. ¬≥н спростовуЇ цю тезу ласаль¤нц≥в, спираючись на докази, викладен≥ в першому том≥ Ђ ап≥талуї.

” ц≥й прац≥ також розгл¤далас¤ проблема рол≥ держави на кож≠н≥й з фаз розвитку комун≥стичного сусп≥льства. ћаркс п≥дкреслив класову суть будь-¤коњ держави ≥ вказав, що держава перех≥дного до комун≥зму пер≥оду Ї виразником ≥нтерес≥в пролетар≥ату, знар¤дд¤м його диктатури.

¬ажливим науковим дос¤гненн¤м цього пер≥оду стала також книжка ‘р≥др≥ха ≈нгельса Ђјнти-ƒюр≥нгї, де проблемам пол≥тич≠ноњ економ≥њ присв¤чено два розд≥ли. ≈нгельс указуЇ на переваги ме≠тоду, використаного ћарксом у Ђ ап≥тал≥ї, тобто поЇднанн¤ д≥алек≠тичного матер≥ал≥зму та ≥сторичного методу досл≥дженн¤.

” розд≥л≥ Ђѕол≥тична економ≥¤ї ≈нгельс визначаЇ сам предмет науки: Ђѕол≥тична економ≥¤, у самому широкому розум≥нн≥, Ї нау≠кою про закони, що керують виробництвом ≥ обм≥ном матер≥альних життЇвих благ у людському сусп≥льств≥ї. ≈нгельс п≥дкреслюЇ, що

закони ц≥ мають ≥сторичний характер, вони характеризують окрем≥ епохи. ¬они не Ї про¤вом суб'Їктивноњ вол≥ держави, ¤к це ствер≠джував ƒюр≥нг.

 ритикуючи вченн¤ ƒюр≥нга про насильство та його роль в ≥сто≠ричному розвитку, ≈нгельс п≥дкреслюЇ, що под≥л сусп≥льства на класи Ї ≥сторичним процесом, ¤кий зв'¤заний ≥з розвитком в≥дносин власност≥, еволюц≥Їю способу виробництва матер≥альних благ, зрос≠танн¤м продуктивност≥ прац≥, њњ сусп≥льним под≥лом. Ќасильство лише захищаЇ експлуатац≥ю, а не створюЇ њњ. ќднак ≈нгельс виправ≠довуЇ насильство, що, на його погл¤д, може в≥д≥грати важливу роль у створенн≥ нового сусп≥льства.

Ќа особливу увагу заслуговують т≥ фрагменти книжки, де ≈н≠гельс даЇ визначенн¤ основних пол≥теконом≥чних категор≥й: вартос≠т≥, додатковоњ вартост≥, кап≥талу, земельноњ ренти та ≥нших. ≈нгельс доповнюЇ положенн¤ ћаркса, викладен≥ в Ђ ап≥тал≥ї, зокрема трак≠туванн¤ основноњ суперечност≥ кап≥тал≥зму: в≥н визначаЇ конкретн≥ форми њњ про¤ву, що з них анарх≥¤ виробництва та кризи Ї, на погл¤д ≈нгельса, ¤вищами суто економ≥чного походженн¤.

–озгл¤даючи економ≥чну кризу, ¤к одну з форм про¤ву основноњ суперечност≥ кап≥тал≥зму, ≈нгельс даЇ розгорнуту характеристику вс≥х фаз кап≥тал≥стичного циклу, показуЇ, що усусп≥льненн¤ процесу прац≥ з по¤вою акц≥онерного кап≥талу спри¤Ї вир≥шенню проблеми анарх≥чност≥ та кризовост≥ кап≥тал≥стичного виробництва. јле ≈н≠гельс не визнаЇ досить поширеноњ тод≥ тези про соц≥ал≥стичний ха≠рактер акц≥онерноњ та державноњ форм власност≥, уважаючи за необ≠х≥дну передовс≥м пол≥тичну умову њњ соц≥ал≥зац≥њ Ч диктатуру пролетар≥ату.

ќдин з п≥дрозд≥л≥в ц≥Їњ книжки написав  арл ћаркс. ¬≥н м≥стив критичний огл¤д економ≥чних теор≥й, починаючи з ѕлатона та јр≥с-тотел¤ до класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ, становленн¤ ¤коњ ћаркс зв'¤зуЇ з ≥м'¤м ѕетт≥ та з школою ф≥з≥ократ≥в.

ќстанн≥й, трет≥й розд≥л Ђјнти-ƒюр≥нгаї Ї викладом марксистсь≠кого розум≥нн¤ сутност≥ соц≥ал≥стичного ладу, основних принцип≥в його орган≥зац≥њ. ≈нгельс вказуЇ на можливост≥ планового розвитку сусп≥льного виробництва на основ≥ п≥знанн¤ об'Їктивного характеру д≥њ економ≥чних закон≥в та використанн¤ цих знань. ¬ир≥шальною умовою дл¤ цього Ї сусп≥льна власн≥сть на засоби виробництва.

≈нгельс уважаЇ, що планом≥рна, св≥дома орган≥зац≥¤ сусп≥ль≠них економ≥чних процес≥в спри¤тиме безкризовому розвитку, що забезпечуватиметьс¤ також ≥ зникненн¤м товарного виробництва, влади товару над виробником. —оц≥ал≥зм характеризуЇтьс¤, на дум≠ку ≈нгельса, ≥ в≥дсутн≥стю под≥лу сусп≥льства на класи та в≥дмиран≠н¤м держави. ” ц≥й книжц≥ в≥н даЇ критичний огл¤д утоп≥чних ≥дей соц≥ал≥зму, ≥стор≥њ њх розвитку, що згодом знайшло в≥дображенн¤ в наступн≥й книжц≥ ≈нгельса Ђ–озвиток соц≥ал≥зму в≥д утоп≥њ до наукиї (1880).

Ѕез огл¤ду на те, що ≥деЇю побудови майбутнього сусп≥льства проникнут! вс≥ прац≥ ћаркса та ≈нгельса, зак≥нченого теоретичного вченн¤ про соц≥ал≥зм ними створено не було. ѕоложенн¤ про основи соц≥ал≥стичного устрою сусп≥льства: сусп≥льна власн≥сть на засоби виробництва (кооперативна њњ форма у т≥м числ≥), безпосередньо су≠сп≥льний характер прац≥ та розпод≥лу, в≥дмиранн¤ товарного вироб≠ництва та планом≥рна орган≥зац≥¤ сусп≥льного в≥дтворенн¤, що умо≠жливлюЇ забезпеченн¤ його стаб≥льност≥, сформульован≥ в њхн≥х прац¤х, згодом були догматизован≥ њхн≥ми посл≥довниками.

як в≥домо, п≥сл¤ смерт≥ ћаркса роботу з виданн¤ його теоретич≠ноњ спадщини у вигл¤д≥ ц≥льноњ економ≥чноњ доктрини завершував ≈нгельс. ¬≥н також часто виступав у прес≥, в≥дпов≥даючи на крити≠ку, захищаючи та роз'¤снюючи основн≥ ≥дењ Ђ ап≥талуї. ќсобливе м≥сце щодо цього належить його Ђƒодаткам до III тому Ђ ап≥талуї, де ≈нгельс намагаЇтьс¤ довести, що не ≥снуЇ суперечност≥ м≥ж тео≠р≥¤ми вартост≥ та ц≥ни, м≥ж першим та трет≥м томами. ѕо¤сненн¤ сут≥ кап≥тал≥стичного виробництва через додаткову варт≥сть не су≠перечить розгл¤ду цього процесу з погл¤ду основ ц≥ноутворенн¤. ¬≥н стверджуЇ, що трет≥й том Ї не насл≥дком еволюц≥њ погл¤д≥в ћаркса п≥д впливом зм≥н, що в≥дбувались в економ≥чному житт≥ су≠сп≥льства, а лише досл≥дженн¤м форм про¤ву суттЇвих економ≥чних в≥дносин.

1	2

Ќазва: ѕрац≥  .ћаркса та ‘.≈нгельса 70-90-х рр.
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1530 прочитано)