≤стор≥¤ ”крањни > јгрес≥¤ б≥льшовицького –аднаркому проти ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки

ј на сход≥ червон≥вс¤ пружечок неба. Ќа тому пружечков≥ виникали з мороку постат≥ вершник≥в.

÷е були червон≥ козаки. ¬они переб≥гали з одн≥Їњ м≥сцини на ≥ншу, власне, й не переб≥гали, а мовби перекочувалис¤ темними клубками над ≥млистою р≥вниною з кивавими в≥дблисками сонц¤. ≤, здавалос¤ б, ¤ка може бути загроза у цих ≥грашкових постат¤х? ј вони переб≥гали й переб≥гали, мовби випробовуючи, чи м≥цн≥ нерви у юнак≥в. ≤ чињсь нерви таки не витримували - лунали постр≥ли. ” в≥дпов≥дь - густий шквал ворожих постр≥л≥в.

ѕостр≥ли лунали, в≥д берега до берега лунко репала крига, ≥ вбит≥ юнаки падали один за одним у б≥лий сн≥г, ¤кий ставав вже не б≥лим, а червоним ≥ танув в≥д гар¤чоњ юнацькоњ кров≥. “ак тривало годину, а може, ≥ дв≥. ѕот≥м в атаку п≥шла муравйовська п≥хота.

Ћунали постр≥ли. ’тось кричав: "—мерть московським катам!" ѕередн≥ москал≥-б≥льшовики падали, хто дол≥лиць, хто на б≥к, хто навзнак, хто в≥дразу випускав зброю, а хто затискував у руц≥ ≥ падав разом з нею. ј задн≥, сп'¤н≥л≥ в≥д запаху пороху й кров≥, втоптували у землю т≥ла своњх товариш≥в ≥ б≥гли вперед.

“а раптом з шанц≥в почулась розлога мова "максима". ≤ б≥льшовики кинулис¤ врозт≥ч.

ўе мить - ≥ перемога. “а саме ц≥Їњ мит≥ хтось розпачливо закричав: "«рада! ’лопц≥, пот¤г в≥дходить! —таршина покидаЇ нас!" ≤ хлопц≥, повершувшись спинами до ворога, щодуху поб≥гли наздоган¤ти пот¤г ≥з старшиною.

"ј червон≥ козаки перел≥тали через шанц≥, наздоган¤ли чорношинельних юнак≥в, стинали њм голови, рубали руки тим, хто здававс¤ на ласку переможц≥в, розвалювалис¤ навп≥л - од плеча до пахвини. Ќе милували н≥кого, рубали вс≥х п≥др¤д, наче опудала на учбовому плацу..."

ѕрот¤гом 5 годин украњнськ≥ п≥дрозд≥ли стримували атаки ворога. ѕроте незабаром, скориставшись к≥лькаразовою перевагою чисельност≥, наступаюч≥ з≥м'¤ли оборону ≥ почали оточувати украњнськ≥ частини. –озум≥ючи безвих≥дн≥сть свого становища та небажаючи здаватись в полон ворогов≥, б≥йц≥ —тудентського  урен¤ п≥шли в багнетну атаку ≥ були майже вс≥ знищен≥. 27 студент≥в ≥ г≥мназист≥в (серед них - Ѕожко - Ѕожинський, ћ.Ћизогуб, ќ.ѕопович, ¬.Ўульгин, ѕ. ольченко, ћ.√анкевич, “арнавський. —околовський та ≥н.) були захоплен≥ в полон.

ѕеред стратою г≥мназист ѕипський почав сп≥вати г≥мн "ўе не вмерла ”крањна", ¤кий п≥дхопили вс≥ засуджен≥ на смерть. ѕ≥сл¤ розстр≥лу б≥льшовики не дозволили м≥сцевим сел¤нам поховати т≥ла загиблих. ƒек≥лька б≥йц≥в, ¤ким вдалос¤ вр¤туватись, вноч≥ роз≥брали зал≥зничну кол≥ю ≥ все-таки на к≥лька дн≥в затримали наступ червоноњ гвард≥њ. ѕ≥сл¤ зв≥льненн¤ територ≥њ ”крањни в≥д б≥льшовик≥в, за розпор¤дженн¤м украњнського ур¤ду, 19.3.1918 у  иЇв≥ в≥дбувс¤ урочистий похорон 280 полеглих у бою п≥д  рутами.

Ѕ≥йц≥ цього курен¤ бились ≥з завз¤тт¤м, але стримати б≥льшовицьку навалу не змогли.  рут¤нський б≥й п≥дтвердив не лише готовн≥сть молод≥ в≥дстоювати ≥деали украњнськоњ революц≥њ, але серйозн≥ прорахунки ÷– щодо оборони республ≥ки, зокрема, нехтуванн¤ њњ л≥дер≥в створенн¤м регул¤рноњ арм≥њ та переоц≥нкою захисних можливостей народноњ м≥л≥ц≥њ.

Ћютий 1918.

“а втримати  ињв ÷ентральн≥й –ад≥ не вдалос¤. 8-9 лютого 1918 р. червоноарм≥йц≥ п≥сл¤ масового обстр≥лу ув≥йшли до столиц≥. ќтод≥ в≥йська ћихайла ћуравйова почали виконувати наказ командира Днещадно нищити вс≥х оф≥цер≥в, юнкер≥в, гайдамак≥в, монарх≥ст≥в ≥ вс≥х ворог≥в революц≥њФ. «а де¤кими в≥домост¤ми було розстр≥л¤но в≥д 3 до 6 тис. ос≥б, зокрема тих, хто говорив Днац≥онал≥стичноюФ украњнською мовою. ∆орсток≥сть ћуравйовц≥в остудила про б≥льшовицьк≥ настроњ частини роб≥тництва столиц≥. ” ћуравйовському наказ≥ є14 цин≥чно стверджувалос¤:Ф ÷ю владу ми несемо з далекоњ п≥вноч≥ на в≥стр¤х своњх багнет≥в ≥ там, де њњ встановлюЇмо, всем≥рно п≥дтримуЇмо њњ силою цих багнет≥вФ.

–ос≥йський –ад нарком вир≥шив також п≥дтримати сеператицьк≥ сили у ƒонбас≥, де тод≥ проживало п≥втора млн. украњнц≥в ≥ близько 600 тис. рос≥¤н. « ц≥Їю метою в рег≥он терм≥ново перекинули добре вишколений латиський полк. ј вже 9 лютого 1918 р. б≥льшовик —.¬асильченко допов≥в делегатам 4 обласного зњзду –ад депутат≥в ƒонецько- ривор≥зького басейну про схваленн¤ Ћен≥ним ≥дењ створенн¤ ƒонецько- ривор≥зькоњ –еспубл≥ки. ƒепутати-б≥льшовики п≥дтримали допов≥дача у необх≥дност≥ виходу територ≥њ басейну з ”крањни ≥ наданн≥ допомоги ѕетрограду. ѕроти створенн¤ сепаратноњ республ≥ки виступив член харк≥вського ур¤ду ћикола —крипник, запропонувавши оголосити цей край автономною частиною ѕ≥вденно-рос≥йськоњ украњнськоњ республ≥ки, ¤ка входитиме до ¬серос≥йськоњ ‘едерац≥њ –ад¤нських –еспубл≥к. јле його не п≥дтримали. ≤ 12 лютого було проголошено ƒонецько- ривор≥зьку –ад¤нську –еспубл≥ку. ѓњ –аднарком очолив ‘ед≥р —ергЇЇв (б≥льшовицький псевдон≥м јртем)

1	2

Ќазва: јгрес≥¤ б≥льшовицького –аднаркому проти ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2404 прочитано)