≤стор≥¤ ”крањни > ¬идатний пол≥тик та полководець XVII стол≥тт¤

«в≥стка про вз¤тт¤ козаками —≥нопу справила на турк≥в приголомшуюче враженн¤. —ултан в≥дразу ж в≥дправив у море румел≥йського беглербека (нам≥сника) јхмет-пашу ≥ наказав йому перестр≥ти козак≥в ≥ винищити њх до одного. ј дл¤ попередженн¤ майбутн≥х козацьких поход≥в на „орне море Ц збудувати к≥лька фортець при впад≥нн≥ ƒн≥пра в „орне море. ѕро що ≥ пов≥домив (того ж 1614 року) польського корол¤ —иг≥змунда III, порадивши вжити под≥бних заход≥в проти козак≥в.

“им часом козаки, не п≥дозрбчи, що очикуЇ њх на зворотньому шл¤ху, поверталис¤ морем назад до —≥ч≥. ”глед≥вши загрозу, вир≥шили пробитис¤ кр≥зь турецьк≥ галери й сандали, п≥ти вгору по ƒн≥пру. “≥льки-но вони наблизилис¤ до "ѕереправи воњн≥в", ¤к на них з ус≥б≥ч посипалис¤ кул≥, ¤дра ≥ стр≥ли. «апорожц≥, ан≥ск≥льки не втрачаючи мужност≥, протиставили ¤ничарським шабл¤м ≥ татарським стр≥лам власну зброю ≥ рушили дал≥. ѕроте цього разу перевага була на боц≥ њхн≥х супротивник≥в. оступаючись ним в сил≥ та бойовому спор¤дженн≥, козаки врешт≥-решт не витримали натиску ≥ зазнали поразки. „астина з них була вбита, частина потоплена, ≥ лише незначна к≥льк≥сть прорвалась уперед ≥ подалась до „еркас та  анева.

“а попри це напровесн≥ 1615 року гетьман —агайдачний з козаками знову виплив у „орне море на 80 чайках. ƒос¤г  онстантинопол¤ (—тамбула) ≥ п≥дпалив б≥л¤ нього дв≥ пристан≥ Ц ћ≥зевну та јрх≥ок≥. —пустошив околиц≥ м≥ста ≥ переполохавши мешканц≥в, залишив султанську столицю. ≤, пересл≥дуваний турецьким флотом, опинивс¤ в гирл≥ ƒунаю. “ут м≥ж козаками та турками в≥дбувс¤ жорстокий б≥й, в ¤кому отоманц≥ зазнали нищ≥вноњ поразки. ¬они втратили вс≥ своњ суда, частина ¤ких була потоплена, ≥нш≥ Ц захоплен≥ козаками. —ам начальник турецького флоту, поранений, потрапив у полон ≥ пропонував за себе 30.000 золотих викупу. јле не дочекавс¤ зв≥льненн¤, помер. ¬≥дтак козаки благополучно п≥дн¤лис¤ по ƒн≥пру ≥ прибули на р≥дне «апорожж¤.

” 1616 роц≥ —агайдачний ≥ 2 000 козак≥в знову вийшли у „орне море. Ѕ≥л¤ ƒн≥провського лиману напали на нового начальника турецького флоту ≥ змусили його в≥дступити у в≥дкрите море. ѕот≥м ≥ сам≥ вийшли у море, одразу вз¤вли л≥воруч ≥ п≥дплили до турецького м≥ста  афи (‘еодос≥¤), в ¤к≥й знемагало багато нещасних нев≥льник≥в-христи¤н. ћ≥сто одразу було Увз¤то на списФ ≥ спалене, а вс≥ визволен≥ нев≥льники приЇдналис¤ до козацького в≥йська.

¬≥д  афи —агайдачний знову подавс¤ до —≥нопу й дал≥ до “рапезунду ≥ здобув приступом обидва м≥ста. –озбивши турецького пашу, частину суден потопив, частину захопив ≥з собою ≥ повернувс¤ назад з багатою здобиччю. “им часом турки, в≥дкинут≥ ним ран≥ше у в≥дкрите море, знову скупичилис¤ б≥л¤ гирла ƒн≥пра ≥ перетнули шл¤х запорозькому в≥йську. јле —агайдачний, д≥знавшись про м≥сце розташуванн¤ турк≥в, п≥шов не до дн≥провського гирла, а до гирла ƒону, вибравс¤ там на суход≥л ≥ благополучно попр¤мував на «апорожж¤.

«а час його в≥дсутност≥ на —≥ч ув≥рвавс¤ Ўикша-≤браг≥м-паша, пограбував запорозьк≥ житла, забрав у полон к≥лькох козак≥в ≥ повернувс¤ з ними назад. јле на р≥чц≥  ≥н≥ськ≥ води на нього неспод≥вано обрушивс¤ —агайдачний, "ус≥х бусурман≥в перебив, здобич забрав, христи¤нських бранц≥в визволив".

–уйнуванн¤ с≥ч≥ ≤браг≥м-пашою стало п≥дставою њњ перенесенн¤ на ≥нше м≥сце, оск≥льки остр≥в Ѕазавлук, на ¤кому вона розташовувалас¤ ран≥ше, був замалий ≥ щодал≥ б≥льше розмивавс¤ „ортомликом. «а згодою товариства, —агайдачний п≥дн¤вс¤ чайками угору до острова ’ортиц≥ ≥ став кошем на руњнах городка ƒмитра ¬ишневецького. « час≥в перебуванн¤ в урочищ≥ ’ортиц¤ ѕетра —агайдачного збереглос¤ к≥лька назв. ¬еликий кам≥нь, ¤кий формою нагадуЇ турецьку софу й понин≥ носить назву "л≥жко —агайдачного" або "кр≥сло —агайдака", кам≥нь на одному з остр≥вц≥в звавс¤ "люлькою —агайдачного". ѕробула «апорозька —≥ч на ’ортиц≥ недовго Ц с≥м або в≥с≥м рок≥в. ѕ≥сл¤ смерт≥ —агайдачного, коли к≥льк≥сть в≥йська зменшилас¤,  ≥ш був перенесений на старе м≥сце Ц захований лиманами та плавн¤ми остр≥в Ѕуцький або “омак≥вку.

ƒивовижну см≥лив≥сть, швидк≥сть та руйн≥вну силу поход≥в запорожц≥в у друг≥й декад≥ XVII ст. можна по¤снити не лише перевагами козацькоњ тактики морських боњв, а й тим, що на чол≥ запорожц≥в сто¤в такий ген≥альний поводир, ¤к ѕетро —агайдачний. “аких гучних усп≥х≥в козаки до —агайдачного та й п≥сл¤ нього, х≥ба що за кошового отамана —≥рка, н≥коли не мали. –езультатом поход≥в стало не лише здобутт¤ великоњ в≥йськовоњ здобич≥ та зв≥льненн¤ бранц≥в, а й зростанн¤ та зм≥цненн¤ козацького в≥йська.

Ќе останнЇ значенн¤ в цьому мали перетворенн¤, зд≥йснен≥ ѕетром  онашевичем, ¤кий систематично проводив реорган≥зац≥ю козачого в≥йська. ѕочав з того, що очистив його в≥д ус¤ких Узахожих елемент≥вФ, що нищили в≥йськову дисципл≥ну ≥ зводили в≥йсько на безпутт¤. ¬есь в≥йськовий склад був вписаний в корол≥вський реЇстр. —агайдачний подбав про те, щоб кожний козак мав рушницю, а не старосв≥тський лук, а також власного кон¤. ћожливо саме тод≥ були введен≥ елементи муштри, час в≥д часу проводивс¤ перегл¤д в≥йська.

—агайдачний п≥дтримував дуже сувору дисципл≥ну в козацьких полках. Ќеслухн¤них карав на горло: "в≥н був такий суворий, стримуючи козацьке свав≥льство, що з найменшоњ причини проливав щедро њх кров" (за що неодноразово усувавс¤ з посади). —агайдачний знав, що без в≥йни козаки не можуть жити, бо в≥йськова платн¤ була замалою ≥ п≥дтримувати достаток можливо було лише за рахунок в≥йськовоњ здобич≥. “а в≥н добре розум≥в, що в≥йна може бути усп≥шною т≥льки ¤кщо њњ вести доц≥льно, з доброю орган≥знц≥Їю.

1	2

Ќазва: ¬идатний пол≥тик та полководець XVII стол≥тт¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1267 прочитано)