≤стор≥¤ ”крањни > √осподарство в ”крањни на рубеж≥ 1980-1990 рр

√осподарство в ”крањни на рубеж≥ 1980-1990 рр

–озвиток господарства ¤к ≤ ран≥ше мав ≥ндустр≥альне спр¤му≠ванн¤, ≥ в цьому напр¤мку ”крањна дос¤гла значних усп≥х≥в. “ак, на початок 80-х рок≥в республ≥ка давала понад 50% загальносоюз≠ного виробництва зал≥зноњ руди, понад третину чавуну, стал≥, прокату, понад 25% видобутку вуг≥лл¤. ” республ≥ц≥ випускалось 97% вуг≥льних комбайн≥в, 52,3% вантажних маг≥стральних ваго≠н≥в, 33,2% турб≥н, 24,7% трактор≥в тощо. ќднак, незважаючи на окрем≥ дос¤гненн¤, залишалас¤ ц≥ла низка проблем, у тому числ≥ проблема ¤кост≥ промисловоњ продукц≥њ.

”пов≥льненн¤ темп≥в економ≥чного зростанн¤ та зниженн¤ ефективност≥ виробництва вимагали в≥д кер≥вництва —–—– зм≥ни соц≥ально-економ≥чноњ ор≥Їнтац≥њ.

ѕ≥сл¤ кв≥тневого (1985 р.) ѕленуму ÷   ѕ–— у крањн≥ почала зд≥йснюватис¤ нова економ≥чна пол≥тика (неонеп), що пройшла у своЇму розвитку дек≥лька етап≥в. Ќа першому етап≥ нова пол≥тика отримала назву Ђкурс прискоренн¤ї, ≥ була сформульована лише в загальних рисах. √оловною метою даного курсу пропонувалась всеб≥чна ≥нтенсиф≥кац≥¤ сусп≥льного виробництва за рахунок пр≥≠оритетного розвитку р¤ду сфер: науково-техн≥чного прогресу, структурноњ перебудови, ефективноњ системи управл≥нн¤, орган≥≠зац≥њ ≥ стимулюванн¤ прац≥.

÷¤ модель була зовс≥м теоретично необгрунтована, оск≥льки зрозум≥ло, що структурна перебудова економ≥ки неможлива без реорган≥зац≥њ всього господарського механ≥зму/“ому вже через р≥к терм≥н Ђприскоренн¤ї виходить ≥з користуванн¤ ≥ зам≥нюЇть≠с¤ терм≥ном Ђперебудоваї. Ќа початку Ђперебудовиї йшлос¤ про те, що необх≥дно Ђперебудовуватис¤ї, що Ђтак жити не можнаї. Ќа жаль, н≥ у вчених-економ≥ст≥в, н≥ у пол≥тик≥в ч≥ткого у¤вленн¤ про те, в≥д ¤коњ модел≥ економ≥чноњ системи ми в≥дмовл¤Їмось ≥ до ¤коњ модел≥ хочемо прийти, не було. “ому весь Ђпроцесї ≥шов не по л≥н≥њ створенн¤ новоњ економ≥чноњ системи, а по л≥н≥њ руй≠нуванн¤ ≥снуючоњ.

ƒванадц¤та (≥ останн¤) п'¤тир≥чка (1986Ч1990 рр.) ви¤вилас¤ безпл≥дною ≥, значно випереджаючи вс≥ попередн≥ з марнотратст≠ва заради дутих темп≥в прискоренн¤, з тр≥ском провалилас¤ на п≥вдороз≥. ¬притул до 1988р. ставилось завданн¤ створенн¤ пла≠ново-ринковоњ системи, в ¤к≥й ринок розгл¤давс¤ ¤к допом≥жна торгово-комерц≥йна Ђприбудоваї до плановоњ економ≥ки. ќднак з цього н≥чого не вийшло.

«г≥дно з р≥шенн¤ми червневого (1987 р.) ѕленуму ÷   ѕ–— з 1988 р. почалос¤ зд≥йсненн¤ радикальноњ економ≥чноњ реформи. ƒо середини 1987 р. було розроблено ≥ прийн¤то програму кор≥н≠ноњ перебудови системи управл≥нн¤ економ≥кою. ¬она передба≠чала њњ соц≥альну переор≥Їнтац≥ю, структурн≥ перетворенн¤, ре≠форму ц≥ноутворенн¤ ≥ перебудову ф≥нансово-кредитноњ системи за загальноњ спр¤мованост≥ до регульованоњ ринковоњ економ≥ки.

≈п≥центром ур¤довоњ програми, запропонованоњ в 1989 р. з'њзду народних депутат≥в —–—–, ¤краз ≥ було зд≥йсненн¤ ради≠кальноњ економ≥чноњ реформи. Ѕуло прийн¤то пакет постанов, в ¤ких йшлос¤ лише про косметику плановоњ системи управл≥нн¤ народним господарством, п≥двищенн¤ рол≥ ƒержплану в нових умовах господарюванн¤. Ђ‘ундаментальнаї п≥дготовка до ринку у цих документах ф≥гуруЇ лише в розумн≥й необх≥дност≥ його на≠сиченн¤ товарами.

Ђ–адикальнаї реформа була найбезпл≥дн≥шою ≥з вс≥х поперед≠н≥х. ” н≥й не лише не вир≥шен≥, але нав≥ть ≥ не поставлен≥ по-науковому питанн¤ про непридатн≥сть вим≥рювач≥в економ≥чного зростанн¤ ≥ принципу визначенн¤ фонду зарплати за обс¤гом то≠варноњ продукц≥њ, що дало можлив≥сть зберегти в ≥нструкц≥¤х ≥ методиках усе у попередньому вигл¤д≥.

” 1989 р. ц≥ чергов≥ безпл≥дн≥ документи стали теоретичною базою дл¤ програми д≥¤льност≥ ур¤ду, обраного новим парламен≠том, найближчою метою ¤коњ була стаб≥л≥зац≥¤ економ≥ки в 1990 р. ¬ ”крањн≥ 1989 р≥к був останньою точкою в≥дл≥ку в≥дносноњ стаб≥льност≥ в економ≥ц≥, але т≥льки в≥дносноњ, а з 1990 р. почавс¤ фактичний спад виробництва. ѕрир≥ст товар≥в народного спожи≠ванн¤ було нам≥чено величезний Ч на дек≥лька млрд. руб. (всього по —–—– Ч на 60 млрд. руб.). ќсобливо велик≥ над≥њ покладалис¤ на скороченн¤ воЇнних витрат ≥ конверс≥ю оборонних галузей промисловост≥. –обота з≥ стаб≥л≥зац≥њ економ≥ки ур¤дом велась дуже активно. јле вже до травн¤ 1990 р. стало вочевидь, що про≠грама стаб≥л≥зац≥њ економ≥ки Ђгоритьї: темпи зростанн¤ виробни≠цтва товар≥в народного споживанн¤ у 5 раз≥в, а продуктових Ч у 10 раз≥в нижч≥ за нам≥чен≥.

—аме в цих умовах на горизонт≥ й зама¤чив ринок. ¬≥н приве≠рнув увагу кер≥вництва крањни ¤к можлив≥сть самозбереженн¤, бо кредит дов≥ри до нього з боку народу вже було вичерпано. ≤ об≥≠ц¤ти б≥льше було н≥чого.

ѕ≥сл¤ того, ¤к 24 травн¤ 1990 р. на трет≥й сес≥њ ¬ерховноњ –ади —–—– голова ур¤ду ћ. ≤. –ижков виступив з допов≥ддю Ђѕро еко≠ном≥чне становище крањни ≥ про концепц≥ю переходу до регульо≠ваноњ ринковоњ економ≥киї, ринок стартував. „ерез м≥с¤ць перед≠бачалос¤ п≥двищити ц≥ни на хл≥б ≥ хл≥бопродукти у « рази, а з с≥≠чн¤ 1991 р. Ч б≥льш≥сть оптових ≥ роздр≥бних ц≥н в≥д 50 до 100%, що св≥дчить про те, що перех≥д до ринку розпочавс¤ з директив≠ного п≥двищенн¤ ц≥н у напр¤мку св≥тових.

≈коном≥чний розвиток ”крањни на к≥нець 80-х рок≥в характе≠ризувавс¤ подальшим його пог≥ршенн¤м. “ак, середньор≥чн≥ тем≠пи зростанн¤ валового сусп≥льного продукту за пер≥од з 1986 р. по 1990 р. пор≥вн¤но з 1981Ч1985 рр. знизилис¤ з 3,4 до 1,9%; валового нац≥онального продукту Ч з 3,4 до 2,4% в≥дпов≥дно; продукц≥њ промисловост≥ Ч з 3,4 до 3%.

“аким чином, трет¤ спроба прискоренн¤, зд≥йснена ћ. —. √ор-бачовим (п≥сл¤ ћ. —. ’рущова ≥ Ћ. ≤. ЅрЇжнЇва), була найпрост≥≠шою за задумом ≥ ви¤вилас¤ найкороткочасн≥шою. «авданн¤, пос≠тавлен≥ на њњ початку, залишились невиконаними. √орбачову не вдалос¤ нав≥ть зупинити неухильне пог≥ршенн¤ соц≥ально-еконо≠м≥чного становища, а економ≥чна криза в епоху його перебудови ≥де б≥льше загострилас¤. ¬≥дбулос¤ це тому, що реформа теоре≠тично не розробл¤лась, зд≥йснювалась не комплексно, без ураху≠ванн¤ в≥тчизн¤ного ≥ заруб≥жного досв≥ду економ≥чних реформ. ”се це призвело до господарського безвладд¤, розвалу народного господарства ≥ розпаду —–—–. “аким чином, ”крањна починала розбудовувати незалежну економ≥ку, перебуваючи в стан≥ кризи.

3 розпадом —–—– ≥ отриманн¤м незалежност≥ на шл¤х самост≥йного ¤к пол≥тичного, так ≥ економ≥чного розвитку вийш≠ла одна з найб≥льших колишн≥х рад¤нських республ≥к Ч ”крањна. «а виробничим потенц≥алом ≤ чисельн≥стю населенн¤ ”крањна Ч друга п≥сл¤ –ос≥њ держава —Ќƒ. Ќа початку 90-х рок≥в њњ населен≠н¤ становило 52 млн. ос≥б, що дор≥внювало близько 18% загальноњ чисельност≥ населенн¤ колишнього —–—–. ” 1989 р. в ”крањн≥ бу≠ло вироблено понад 16% загальносоюзного нац≥онального доходу. ” результат≥ пануванн¤ командно-адм≥н≥стративноњ системи управл≥нн¤ економ≥кою ”крањна, ¤к ≥ ≤нш≥ колишн≥ рад¤нськ≥ рес≠публ≥ки, опинилас¤ в стан≥ глибокоњ економ≥чноњ кризи.  атаст≠роф≥чна ситуац≥¤ в народному господарств≥ була обумовлена та≠кими факторами:

Х загальним одержавленн¤м, що призвело до деградац≥њ в≥дно≠син власност≥ й л≥кв≥дац≥њ нормальних господарських стимул≥в;

Х деформованою структурою виробництва з≥ значною м≥рою м≥л≥таризац≥њ;

Х викривленн¤м мотивац≥њ прац≥, пануванн¤м соц≥ального утриманства;

Х гонитвою за високими темпами зростанн¤ рад¤нськоњ еко≠ном≥ки.

Ќем≥чною ≥ деформованою у господарському в≥дношенн≥ ви≠¤вилас¤ ”крањна в переддень незалежност≥.

ќстаннЇ дес¤тир≥чч¤ XX стол≥тт¤ дл¤ ”крањни можна назвати роками економ≥чноњ трансформац≥њ Ч складного соц≥ально-еко≠ном≥чного ¤вища, в ¤кому дуже важко ви¤вити ч≥тк≥ й недвознач≠н≥ причинно-насл≥дков≥ зв'¤зки м≥ж окремими ¤вищами, д≥¤ми окремих економ≥чних суб'Їкт≥в та њх насл≥дками. —уть соц≥ально-економ≥чних перетворень у ц≥лому зводитьс¤ до того, щоб зм≥нити ≥снуючу економ≥чну систему ≥ забезпечити економ≥чне зрос≠танн¤. як же в≥дбувалис¤ трансформац≥йн≥ процеси в украњнськ≥й економ≥ц≥ на рубеж≥ тис¤чол≥ть?

ѕершим кроком на шл¤ху до незалежноњ украњнськоњ економ≥≠ки було прийн¤тт¤ Ђƒекларац≥њ про державний суверен≥тет ”крањ≠ниї 16 липн¤ 1990 року. ўе перебуваючи в склад≥ —–—–, ”крањна в такий спос≥б за¤вила про св≥й нам≥р створенн¤ самост≥йноњ дер≠жави з незалежною ≥ м≥цною економ≥кою. ѕрактична реал≥зац≥¤ цього нам≥ру в≥дбулас¤ з прийн¤тт¤м Ђјкта проголошенн¤ неза≠лежност≥ ”крањниї 24 серпн¤ 1991 року.

ќдним ≥з головних завдань перех≥дного пер≥оду Ї розробленн¤ науково обгрунтованоњ соц≥ально-економ≥чноњ пол≥тики, тобто прог≠рами стратег≥чних ≥ тактичних д≥й держави. Ѕез такоњ програми усп≥шний розвиток економ≥ки будь-¤коњ крањни неможливий.

јле в 1991 роц≥ перевагу було надано не науково обгрунтова≠ним висновкам в≥тчизн¤них ≥ заруб≥жних учених, а нав'¤зан≥й ”крањн≥ ззовн≥ (п≥д вигл¤дом Ђнов≥тнього монетарномуї) пол≥тиц≥ реформац≥њ типу так званоњ Ђшоковоњ терап≥њї, в основ≥ ¤коњ лежа≠ли рекомендац≥њ експерт≥в ћ≥жнародного валютного фонду ≥ —в≥≠тового банку.

1

Ќазва: √осподарство в ”крањни на рубеж≥ 1980-1990 рр
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1059 прочитано)