≤стор≥¤ ”крањни >  олектив≥зац≥¤ на ”крањн≥ та њњ насл≥дки(1928-1933 рр.)

—прийн¤вши за¤ву —тал≥на ¤к в≥дступ в≥д пол≥тики колектив≥зац≥њ, сел¤ни зреагували в≥дпов≥дним чином ≥ почали ц≥лими натовпами виходити з колгосп≥в. «а три м≥с¤ц≥ майже половина колектив≥зованих сел¤н на ”крањн≥ повернулас¤ до ≥ндив≥дуального господарюванн¤.

¬≥дступ —тал≥на дав змогу стаб≥л≥зувати становище на сел≥. ќднак незабаром стало ¤сно, що це був лише тимчасовий маневр ≥ що режим мав нам≥р продовжувати насильницьку колектив≥зац≥ю, але застосовуючи ≥ншу тактику.

Ќовий п≥дх≥д пол¤гав у тому, щоб економ≥чно унеможливити ≥ндив≥дуальне господарюванн¤. —ел¤нам, що виходили з колгосп≥в, часто не в≥ддавали њхн≥й реманент ≥ ту худобу, що вц≥л≥ла. ¬они отримували убог≥ над≥ли, ¤к≥ т¤жко п≥ддавалис¤ обробц≥, в той час ¤к за колгоспниками збер≥гали найкращ≥ земл≥. ќподаткуванн¤ ≥ндив≥дуальних господар≥в зб≥льшили у два-три рази, а колгоспник≥в зв≥льн¤ли в≥д податк≥в. ƒо того ж ≥ дал≥ ≥снувала загроза, що найб≥льш упертих ≥ непок≥рних могли оголосити куркул¤ми й вивезти. ¬насл≥док усього цього багатьом сел¤нам не лишалос¤ н≥чого ≥ншого, ¤к вступати до колгосп≥в. Ќа останн≥ у 1932 р. припадало 70 % ус≥х господарств, а до 1940 р. майже вс≥ сел¤ни ”крањни перебували у колгоспах, ¤ких нал≥чувалос¤ 28 тис.

’оч теоретично колгоспи належали сел¤нам, вони були зобов'¤зан≥ поставл¤ти держав≥ визначену к≥льк≥сть продукт≥в ≥ п≥дл¤гали державним чиновникам. Ћише п≥сл¤ того ¤к колгосп виконаЇ повинн≥сть перед державою, його членам дозвол¤лос¤ розпод≥л¤ти решту продукт≥в м≥ж собою. ћенш численн≥ радгоспи по сут≥ ¤вл¤ли собою державн≥ с≥льськогосподарськ≥ -п≥дприЇмства, де роб≥тники працювали ¤к наймана сила; пор¤д ≥з цим техн≥чну допомогу колгоспам забезпечували машиннотракторн≥ станц≥њ (ћ“—). ≤ншим засобом примусу сел¤н служила державна монопол≥¤ на трактори та ≥ншу с≥льськогосподарську техн≥ку. ¬ласне, вс¤ ц¤ система будувалас¤ таким чином, щоб дати режимов≥ не лише економ≥чну, а й пол≥тичну владу над
с≥льським господарством ≥ тими, хто працював у ньому.

¬еликий знавець насильницьких метод≥в, —тал≥н з≥ своњми попл≥чниками був, проте, навдивовижу безпорадним, коли йшлос¤ про обробку земл≥. „асто парт≥йн≥ актив≥сти, що очолювали колгоспи, наказували с≥¤ти неприйн¤тн≥ дл¤ даноњ м≥сцевост≥ культури. як ≥ в промисловост≥, вони часом впадали в г≥гантоман≥ю, створюючи величезн≥ й некерован≥ агроп≥дприЇмства. „ерез в≥дсутн≥сть в≥дпов≥дних засоб≥в транспорту велика к≥льк≥сть заготовленого зб≥жж¤ або псувалас¤, або ж його знищували щури. ўе в≥дчутн≥шою була нестача т¤глових тварин, багато ¤ких зар≥зали ран≥ше.

ќднак ур¤дов≥ чиновники були впевнен≥ в тому, що зможуть поставити достатню к≥льк≥сть трактор≥в, щоб компенсувати нестачу коней ≥ вол≥в. “а виробництво трактор≥в дуже в≥дставало в≥д плану, а багато з тих, що були все ж поставлен≥, майже одразу виходили з ладу. ¬ результат≥ у 1931 р. майже третина врожаю зерна була втрачена п≥д час жнив; до 1932 р. площа пос≥в≥в на ”крањн≥ зменшилас¤ на одну п'¤ту. Ќаче цього було мало, у 1931 р. ѕ≥вдень ”крањни охопила посуха.

”с≥ ц≥ чинники призводили до невпинного пог≥ршенн¤ становища. јле вир≥шальним, ≥з них була безжальна стал≥нська пол≥тика зернозагот≥вель. Ќагальне потребуючи зерна дл¤ ф≥нансуванн¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, режим продовжував, незважаючи на скрутн≥ умови, нав'¤зувати сел¤нам велик≥ плани загот≥вель. „ерез нестачу зерна дл¤ одночасного задоволенн¤ й вимог ур¤ду, й потреб сел¤н, у 1931 р. украњнськ≥ комун≥сти благали ћоскву зменшити плани. ѕогодившись на њх незначне скороченн¤. —тал≥н, проте, встановив нов≥, що були також нереально високими.

ўоб забезпечити зб≥р необх≥дного режимов≥ зерна, —тал≥н вир¤див своњх перших заступник≥в ¬¤чеслава ћолотова й Ћазар¤  агановича дл¤ нагл¤ду за зернозагот≥влею на ”крањн≥. «нову дл¤ конф≥скац≥њ зб≥жж¤ моб≥л≥зували парт≥йних актив≥ст≥в. ќчевидно, багатьом ≥з них забракло духу на таку справу, оск≥льки в цей час було зв≥льнено близько третини прац≥вник≥в, ¤к≥ перебували на в≥дпов≥дальних посадах у колгоспах. ƒл¤ п≥дтримки актив≥ст≥в рад¤нськ≥ чиновники використовували регул¤рн≥ в≥йська та п≥дрозд≥ли ќƒѕ”, ¤к≥ безжально громили села, що в≥дмовл¤лис¤ в≥ддавати продукти. ≈кспропр≥ювали нав≥ть нас≥нне зерно, необх≥дне дл¤ с≥вби наступного року. ѕопри вс≥ ц≥ заходи п≥д к≥нець 1932 р. режимов≥ вдалос¤ з≥брати лише 70 % запланованого. ” промов≥, виголошен≥й у с≥чн≥ 1933 р., —тал≥н наказав парт≥йному апаратов≥ подвоњти зусилл¤: ЂЌе дозвол¤йте, щоб вашу увагу в≥двертали вс≥л¤к≥ фонди ≥ резерви, не забувайте про основне завданн¤: розгортайте кампан≥ю зернозагот≥вель... ≥ прискорюйте њњ. ѕершою вашою запов≥ддю Ї виконати зернозагот≥влюї.

Ќасл≥дки колектив≥зац≥њ на ”крањн≥

√олод 1932Ч1933 рр. став дл¤ украњнц≥в тим, чим був голокост дл¤ Їврењв ≥ р≥занина 1915 р. дл¤ в≥рмен≥в. як трагед≥¤, масштаби ¤коњ неможливо збагнути, голод травмував нац≥ю, залишивши на њњ т≥л≥ глибок≥ соц≥альн≥, психолог≥чн≥ та демограф≥чн≥ шрами, ¤к≥ вона носить досьогодн≥.  инув в≥н ≥ чорну т≥нь на методи й дос¤гненн¤ рад¤нськоњ системи.

Ќайважлив≥шим у трагед≥њ голоду Ї те, що його можна було уникнути. —ам —тал≥н за¤вл¤в: ЂЌ≥хто не може заперечити того, що загальний урожай зерна в 1932 р. перевищував 1931 р.ї як указують –.  онквест ≥ Ѕ.  равченко, врожай 1932 р. лише на 12% був меншим середнього показника 1926Ч1930 рр. ≤накше кажучи, харч≥в не бракувало. ѕроте держава систематично конф≥сковувала б≥льшу њх частину дл¤ власного вжитку. ≤гноруючи заклики й попередженн¤ украњнських комун≥ст≥в, —тал≥н п≥дн¤в план загот≥вл≥ зерна у 1932 р. на 44 %. ÷е р≥шенн¤ й та жорсток≥сть, ≥з ¤кою режим виконував його накази, прирекли м≥льйони людей на смерть в≥д голоду, ¤кий можна назвати не ≥накше ¤к штучним.

ѕро байдуж≥сть режиму до людських страждань, ц≥ною ¤ких зд≥йснювалас¤ його пол≥тика, св≥дчив р¤д заход≥в, проведених у 1932 р. ¬ серпн≥ парт≥йн≥ актив≥сти отримали юридичне право конф≥скац≥њ зерна в колгоспах, того ж м≥с¤ц¤ в д≥ю було введено ганебний закон, що передбачав смертну кару за розкраданн¤ Ђсоц≥ал≥стичноњ власност≥ї. «а пом'¤кшуючих обставин так≥ Ђантидержавн≥ злочиниї каралис¤ 10 роками виснажливоњ прац≥.

ƒл¤ того щоб не дати сел¤нам кидати колгоспи у пошуках њж≥, була впроваджена система внутр≥шн≥х паспорт≥в. ” листопад≥ ћосква видала закон, що заборон¤в давати сел¤нам колгоспне зерно, доки не буде виконано план державних загот≥вель.

ѕ≥д загальним кер≥вництвом надзвичайноњ хл≥бозагот≥вельноњ ком≥с≥њ ћолотова загони парт≥йних актив≥ст≥в у пошуках зерна нишпорили в кожн≥й хат≥, зривали п≥длоги, залазили в колод¤з≥. Ќав≥ть тим, хто вже пухнув з голоду, не дозвол¤ли лишати соб≥ зерно. якщо ж ви¤вл¤лос¤, що хтось не голодуЇ, то його п≥дозрювали у переховуванн≥ зерна. ѕовертаючись до цих под≥й, один парт≥йний актив≥ст так по¤снював мотиви, що тод≥ керували ним: Ђћи в≥рили, що —тал≥н мудрий кер≥вник... Ќас обманули, бо ми хот≥ли бути обманутими. ћи так в≥рили в комун≥зм, що були ладн≥ п≥ти на будь-¤кий злочин, ¤кщо його п≥дмальовували хоч крихтою комун≥стичноњ фразеолог≥њї.

√олод, ¤кий поширювавс¤ прот¤гом 1932 р., набув найстрашн≥шоњ сили на початку 1933 р. ѕ≥драховано, що на початку року середн¤ сел¤нська родина з п'¤ти чолов≥к мала близько 80 кг зерна, щоб про≥снувати до наступного врожаю. ≤накше кажучи, кожний њњ член мав близько 1,7 кг на м≥с¤ць. «алишившись без хл≥ба, сел¤ни њли кот≥в, собак, щур≥в, кору, лист¤, нав≥ть пили помињ з добре забезпечених кухонь член≥в парт≥њ. ћали м≥сце численн≥ випадки кан≥бал≥зму. «а словами одного рад¤нського автора, Ђпершими вмирали чолов≥ки. ѕот≥м д≥ти. ¬ останню чергу помирали ж≥нки. јле перш н≥ж померти, люди часто божевол≥ли, втрачаючи своЇ людське Їствої. ѕарт≥йн≥ актив≥сти продовжували конф≥сковувати зб≥жж¤, незважаючи на те, що з голоду вимирали ц≥л≥ села. ќдин ≥з них, ¬≥ктор  равченко, згодом писав: Ђ” бою люди гинуть швидко, вони борютьс¤, њх п≥дтримуЇ товариська сол≥дарн≥сть ≥ почутт¤ обов'¤зку. “ут ¤ бачив, ¤к люди вмирають на самот≥, поступово, вмирають страшною смертю, без ус¤коњ думки виправдати свою загибель самопожертвою в ≥м'¤ справи.
ѓх загнало в пастку ≥ лишило там вмирати з голоду, кожного в своњй хат≥, пол≥тичне р≥шенн¤, ухвалене в далек≥й столиц≥ за столами конференц≥й чи бенкет≥в. ” цьому не було нав≥ть вт≥хи чогось неминучого, що полегшило б страх≥тт¤. Ќаймоторошн≥ше було дивитись на маленьких д≥ток, висохл≥, ¤к у скелета, к≥нц≥вки ¤ких звисали з роздутого живота. √олод стер з њхн≥х облич ус≥ сл≥ди дитинства, перетворивши њх на замордованих примар; ≥ лише в очах ще лишивс¤ в≥дблиск далекого дитинстваї.

—тал≥н та його попл≥чники, звичайно, дивилис¤ на все ≥накше. ” 1933 р. пом≥чник —тал≥на на ”крањн≥ ћендель ’атаЇвич, що керував кампан≥Їю зернозагот≥вель, ≥з горд≥стю за¤вл¤в: Ђћ≥ж сел¤нами ≥ нашою владою точитьс¤ жорстока боротьба. ÷е боротьба на смерть. ÷ей р≥к став випробуванн¤м нашоњ сили ≥ њхньоњ витривалост≥. √олод дов≥в њм, хто тут господар. ¬≥н коштував м≥льйони житт≥в, але колгоспна система ≥снуватиме завжди. ћи виграли в≥йну!ї

¬≥домо, наск≥льки малодостов≥рною Ї рад¤нська статистика того часу (роздратований результами перепису ≥ 937 р., що ви¤вив страх≥тливо високу смертн≥сть, —тал≥н наказав розстр≥л¤ти кер≥вник≥в програми перепису). –ад¤нськ≥ арх≥вн≥ матер≥али, що стосуютьс¤ стал≥нськоњ доби, залишаютьс¤ в основному недоступними. “ому важко остаточно визначити к≥льк≥сть померлих з голоду. «а п≥драхунками, що спираютьс¤ на методи демограф≥чноњ екстрапол¤ц≥њ, число його жертв на ”крањн≥ коливаЇтьс¤ в межах 3Ч6 млн чолов≥к.

” той час ¤к на ”крањн≥ й особливо в п≥вденно-сх≥дн≥й њњ частин≥ та на ѕ≥вн≥чному  авказ≥ (де жило багато украњнц≥в) лютував голод, б≥льша частина власне –ос≥њ ледве в≥дчула його. ќдним ≥з чинник≥в, що допомагають по¤снити цю особлив≥сть, було те, що зг≥дно з першим п'¤тир≥чним планом Ђ”крањна ... мала служити колосальною лаборатор≥Їю випробуванн¤ нових форм соц≥ально-економ≥чноњ та виробничо-техн≥чноњ перебудови с≥льськоњ економ≥ки всього –ад¤нського —оюзуї. ѕро значенн¤ ”крањни дл¤ рад¤нських економ≥ст≥в-плановик≥в писалос¤ в передов≥й статт≥ Ђѕравдиї в≥д 7 с≥чн¤ 1933 р. п≥д заголовком Ђ”крањна Ч вир≥шальний фактор зернозагот≥вельї. ¬≥дтак перед республ≥кою ставилис¤ непом≥рне велик≥ вимоги. як показав
¬севолод √олубничий, ”крањна, забезпечуючи 27 % загальносоюзного врожаю зернових, проте, виконувала аж 38 % плану зернозагот≥вель. Ѕ.  равченко стверджуЇ, що украњнським колгоспникам платили вдвоЇ менше, н≥ж рос≥йським.

1	2	3

Ќазва:  олектив≥зац≥¤ на ”крањн≥ та њњ насл≥дки(1928-1933 рр.)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (4409 прочитано)