≤стор≥¤ ”крањни > Ћюбл≥нська та Ѕерестейська ун≥њ та њх насл≥дки дл¤ ”крањни (реферат)

„и не най¤скрав≥шим православним письменником того пер≥оду був ≤ван ¬ишенський, галичанин, що пров≥в б≥льшу частину свого житт¤ (жив в≥н десь м≥ж 1550та 1620 рр.) ¤к чернець-в≥длюдник у √рец≥њ на гор≥ јфон. ¬ишенський був фанатичним оборонцем православних традиц≥й. ” своњх простих ≥ ¤скравих прозових творах, таких ¤к Ђѕосланн¤ Їпископам Ч в≥дступникам в≥д православ'¤ї та Ђ оротко сл≥в на в≥дпов≥дь ѕйотру —карз≥ї, в≥н безжально тавруЇ греко-католик≥в. ѕроте в≥н також критикуЇ православних, п≥дкреслюючи егоњзм, любов до розкош≥в та розтл≥нн≥сть њхньоњ знат≥, заможних м≥щан та духовенства, в≥дпов≥дальних за сумне становище церкви. ўиро вбол≥ваючи за св≥й народ, ¬ишенський був Їдиним, хто оплакував закр≥паченн¤ сел¤н ≥ безстрашно викривав њхн≥х визискувач≥в. ѕроти вс≥х вад украњнського сусп≥льства в≥н бачив лише один зас≥б: ц≥лком в≥дкинути ус≥ нов≥ в≥¤нн¤, включаючи так≥ Ђ¤зичницьк≥ хитрощ≥, ¤к граматика, риторика, д≥алектика та ≥нш≥ ганебн≥ спокусиї, ≥ повернутис¤ до давньоњ православноњ в≥ри.

Ћ≥тературна продукц≥¤ полем≥ст≥в була невеликою за обс¤гом. ѕрот¤гом к≥лькох дес¤тк≥в рок≥в дискус≥й представники обох ворогуючих табор≥в разом уз¤т≥ написали всього 20Ч«ќ твор≥в. “а вони ретельно читалис¤ ≥ палко обговорювалис¤ при дворах тих небагатьох магнат≥в, ¤к≥ ще трималис¤ православ'¤, в т≥сних прим≥щенн¤х братств по вс≥й ”крањн≥. ”т¤гнувши сусп≥льство в цю першу дл¤ нього справжню ≥деолог≥чну полем≥ку, вони спри¤ли п≥днесенню р≥вн¤ його усв≥домленн¤ самого себе ≥ свого м≥сц¤ в навколишньому св≥т≥.

–ел≥г≥йна полем≥ка к≥нц¤ XVI Ч початку XVII ст. висв≥тлила р¤д набол≥лих проблем украњнського сусп≥льства. ¬она п≥днесла дедал≥ зростаючу напружен≥сть м≥ж ѕольщею та ”крањною на високоемоц≥йний ≥деолог≥чний р≥вень.  атолицька ѕольща тепер поставала ¤к ц≥лковита протилежн≥сть украњнському сусп≥льству. “а украњнц¤м дорого коштувала культурна конфронтац≥¤ з пол¤ками: вона змусила украњнську верх≥вку вибирати м≥ж власною застиглою та зубож≥лою культурною спадщиною й привабливою польсько-католицькою культурою. “ому не дивно, що величезна б≥льш≥сть приймала католицтво й згодом неодм≥нно полон≥зувалас¤. ¬насл≥док цього украњнц≥ втратили свою ел≥ту Ч шл¤хту. ÷≥ ¤вища мали епохальне значенн¤ в њхн≥й подальш≥й ≥стор≥њ.

≤ншим поб≥чним продуктом конфронтац≥њ м≥ж православними й католиками, що мав далекос¤жн≥ насл≥дки, став, зокрема, под≥л украњнц≥в на дв≥ конфес≥њ. ÷е поклало початки багатьом р≥зким в≥дм≥нност¤м, ¤к≥ п≥зн≥ше розвинулис¤ м≥ж сх≥дними та зах≥дними украњнц¤ми. ѕроте цей пер≥од н≥с не лише невдач≥ дл¤ украњнського сусп≥льства: рел≥г≥йна полем≥ка спричинилас¤ до культурного п≥днесенн¤, а ворожнеча з пол¤ками спри¤ла ч≥тк≥шому усв≥домленню украњнц¤ми своЇњ самобутност≥.

—писок використаноњ л≥тератури:

—убтельний ќ. ≤стор≥¤ ”крањни. Ц  ., 1996.

 рипТ¤кевич ƒ. Ќарис ≥стор≥њ ”крањни. Ц  ., 1994.

ѕолонська. ≤стор≥¤ ”крањни. Ц  ., 1998.

1	2

Ќазва: Ћюбл≥нська та Ѕерестейська ун≥њ та њх насл≥дки дл¤ ”крањни (реферат)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2383 прочитано)