
		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

≤стор≥¤ ”крањни > ѕравда про проголошенн¤ рос≥йськими б≥льшовиками рад¤нськоњ влади в ’арков≥ (грудень 1917 р.)

ѕравда про проголошенн¤ рос≥йськими б≥льшовиками рад¤нськоњ влади в ’арков≥ (грудень 1917 р.)

якщо Ћютнева революц≥¤ була по сут≥ насл≥дком пад≥нн¤ влади, то причиною другоњ революц≥њ, ¤ку називають ∆овтневою, стало захопленн¤ влади, њњ зд≥йснили б≥льшовики на чол≥ з Ћен≥ним Ч група, ¤ку лише ш≥сть м≥с¤ц≥в тому вважали малов≥рог≥дним кандидатом на владу в –ос≥њ.

Ќа початку 1917 р. б≥льшовицька парт≥¤ –ос≥њ, що в основному складалас¤ з рос≥йськоњ та Їврейськоњ ≥нтел≥генц≥њ й роб≥тник≥в, нал≥чувала менше 24 тис., у той час ¤к ≥нш≥ соц≥ал≥стичн≥ парт≥њ об'Їднували сотн≥ тис¤ч член≥в. јле б≥льшовикам були властив≥ риси, що в т≥ хаотичн≥ часи мали куди б≥льшу варт≥сть. ¬они ¤вл¤ли собою дисципл≥новану, суворо централ≥зовану парт≥ю в≥дданих ≥ досв≥дчених революц≥онер≥в, ¤к≥ в особ≥ Ћен≥на мали ген≥ального вожд¤, неперевершеного майстра революц≥йноњ тактики.

¬певнен≥сть Ћен≥на, його ц≥леспр¤мован≥сть, а також об≥ц¤нки дати масам Ђмир, хл≥б ≥ землюї завойовували дедал≥ б≥льше прихильник≥в його парт≥њ. ƒо осен≥ 1917 р. б≥льшовицьк≥ лави зросли до 350 тис. ¬ирвавши б≥льш≥сть у –адах ≥з рук ≥нших соц≥ал≥стичних парт≥й ≥ п≥дн¤вши гасло Ђ¬с¤ влада –адамї, 7 листопада (25 жовтн¤ за юл≥анським стилем) б≥льшовики скинули тонучий “имчасовий ур¤д ≥ за¤вили в≥д ≥мен≥ –ад роб≥тничих ≥ сел¤нських депутат≥в про своњ претез≥њ на владу.

Ѕ≥льшовики в основному зосереджувалис¤ в промислових центрах –ос≥њ ≥ на ”крањн≥ мали м≥зерний вплив: у 1917 р. њх нал≥чувалос¤ тут ¤кихось 4-5 тис., головним чином у ƒонбас≥. ¬≥дтак, серед понад 2 млн. роб≥тник≥в ”крањни приб≥чники б≥льшовик≥в

-1-

складали крих≥тний в≥дсоток. ƒл¤ пор≥вн¤нн¤: сам≥ лише украњнськ≥ соц≥ал-революц≥онери в цей час мали понад 300 тис. член≥в. ƒо того ж оск≥льки б≥льшовицька програма була в основному звернена до пролетар≥ату, серед ¤кого украњнц≥ ћикола —крипник були слабко представлен≥, вона мало њх приваблювала. ѕромислов≥ роб≥тники ”крањни були переважно рос≥¤нами та Ївре¤ми й складали 75 % член≥в парт≥њ. ¬≥дтак, за словами рад¤нського ≥сторика ћиколи ѕопова, Ђб≥льшовики на ”крањн≥ були парт≥Їю рос≥¤н ≥ русиф≥кованого пролетар≥атуї.

як ≥ б≥льш≥сть рос≥¤н на ”крањн≥, б≥льшовики вороже поставилис¤ до украњнського руху. як марксисти, вони побоювалис¤, що цей рух п≥д≥рве Їдн≥сть роб≥тничого класу; ¤к представники пан≥вноњ меншост≥, вони в≥дчували загрозу нещодавно пок≥рноњ б≥льшост≥, що моб≥л≥зувалас¤; ≥ мешканц≥ м≥ста, вони з презирством дивилис¤ на рух, котрий спиравс¤ на сел¤нство. ƒл¤ одного з пров≥дних б≥льшовик≥в ’ристи¤на –аковського проблематичним було визнати нав≥ть сам факт ≥снуванн¤ украњнського народу. ѕро поширен≥сть таких погл¤д≥в у парт≥њ св≥дчив один ≥з небагатьох видатних украњнських б≥льшовик≥в ћикола —крипник: Ђƒл¤ б≥льшост≥ член≥в нашоњ парт≥њ ”крањна не ≥снувала ¤к нац≥ональна одиниц¤ї.

ќдин ≥з найвпливов≥ших б≥льшовицьких вожд≥в на ”крањн≥ √еорг≥й ѕ¤аков в≥дверто за¤вив, що парт≥¤ повинна остаточно в≥дкинути гасло права нац≥й на самовизначенн¤. « ≥ншого приводу в≥н казав: Ђћи не повинн≥ п≥дтримувати украњнц≥в, оск≥льки њхн≥й рух невиг≥дний пролетар≥атов≥.

-2-

–ос≥¤ не може ≥снувати без украњнського цукру, промисловост≥, вуг≥лл¤, крупи тощої. ѕроте Ћен≥н був надто обережним пол≥тиком, щоб дозволити таким п≥дходам формувати парт≥йний курс.

¬≥н зрозум≥в, хоч ≥ з де¤ким зап≥зненн¤м, що нац≥онал≥зм Ї могутньою силою, ¤кою парт≥¤ могла б скористатис¤. “ому в≥н сформулював досить плутане твердженн¤, що б≥льшовикам належить визнати й нав≥ть спри¤ти зд≥йсненню права пригноблених народ≥в на культурний розвиток ≥ самовр¤дуванн¤, доти,Ч ≥ тут йшло дуже важливе застереженн¤,Ч доки це не перешкоджало ѕролетарськ≥й революц≥њ. “ак, наприклад, ¤кщо украњнський нац≥онал≥зм в≥в до в≥докремленн¤ украњнських роб≥тник≥в в≥д рос≥йських, то це, за Ћен≥ним, ¤вл¤ло собою буржуазний нац≥онал≥зм, з ¤ким належало неухильно боротис¤. ≤накше кажучи, в теор≥њ нац≥ональн≥ прагненн¤ украњнц≥в визнавалис¤, а на практиц≥ Ч в≥дкидалис¤. ¬елика перевага такого п≥дходу пол¤гала в тому, що в≥н дозвол¤в робити вигл¤д, наче б≥льшовики симпатизують прагненн¤м украњнц≥в ≥ тому заслуговують на п≥дтримку з њхнього боку, ще й при цьому не зраджуючи справу соц≥ал≥стичноњ революц≥њ. ¬плив ≥дей Ћен≥на на його посл≥довник≥в на ”крањн≥ ви¤вивс¤ у серпн≥ 1917 р., коли до ÷ентральноњ –ади приЇдналос¤ 10 б≥льшовик≥в.

ѕ≥сл¤ того ¤к б≥льшовики захопили владу в –ос≥њ, постало питанн¤, хто ж правитиме на ”крањн≥. Ќе маючи достатньо сил, щоб розбити ≥ ÷ентральну –аду, й приб≥чник≥в “имчасового ур¤ду в иЇв≥, ¤к≥ згуртувалис¤ навколо штабу арм≥њ, б≥льшовики вир≥шують на де¤кий час утримувати добр≥ стосунки з украњнц¤ми, намагаючись

-3-

водночас пок≥нчити з≥ штабом арм≥њ. 10 листопада в иЇв≥ вибухнули боњ майже 6-ти-с¤чних сил б≥льшовик≥в ≥з штабом арм≥њ, в розпор¤дженн≥ ¤кого було до 10 тис. чолов≥к.

” вир≥шальний момент ÷ентральна –ада наказала 8 тис. своњх б≥йц≥в прийти на допомогу б≥льшовикам, змусивши штаб арм≥њ до евакуац≥њ з иЇва. јле б≥льшовики отороп≥ли в≥д здивуванн¤, коли ÷ентральна –ада оголосила, що бере на себе верховну владу в ус≥х дев'¤ти губерн≥¤х, де украњнц≥ становл¤ть б≥льш≥сть. ‘ормально це п≥дтверджував њњ “рет≥й ун≥версал в≥д 22 листопада, що проголошував установленн¤ автономноњ ”крањнськоњ –еспубл≥ки. ¬се ще не наважуючись остаточно роз≥рвати зв'¤зки з –ос≥Їю, ÷ентральна –ада за¤вила про одну ≥ своњх ц≥лей Ч створенн¤ в колишн≥й –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ федерац≥њ в≥льних ≥ р≥вноправних народ≥в.

—под≥ваючись, що ÷ентральна –ада стане стаб≥л≥зуючим чинником в анарх≥њ, що поширювалас¤, владу украњнського ур¤ду визнали украњнськ≥ та неукрањнськ≥ парт≥њ, б≥льш≥сть –ад ≥ нав≥ть б≥льшовики (хоч дл¤ останн≥х це був крок вимушений ≥ тимчасовий).

ѕроте незабаром стало очевидним, що конфл≥кт м≥ж ÷ентральною –адою та б≥льшовиками був нев≥дворотним. якщо ÷ентральна –ада критикувала Ћен≥на за насильство при захопленн≥ влади в ѕетроград≥, то Ћен≥н скарживс¤ на те, що украњнц≥ пропускають козацьк≥ в≥йська через свою територ≥ю, дозвол¤ючи њм зосередитис¤ на п≥вдн≥, де формувавс¤ рос≥йський антиб≥льшовицький рух. “им часом на ”крањн≥ б≥льшовики зазнали к≥лькох пол≥тичних невдач. ” грудневих виборах до ¬серос≥йських

-4-

”становчих «бор≥в, п≥зн≥ше роз≥гнаних б≥льшовиками, украњнськ≥ парт≥њ отримали понад 70% голос≥в, тод≥ ¤к б≥льшовики Ч лише 10%.

ўе в≥дчутн≥шою була њхн¤ невдача на ¬сеукрањнському з'њзд≥ –ад, ¤кий-вони сам≥ скликали 17 грудн¤ в иЇв≥ й ¤кий спод≥валис¤ поставити п≥д св≥й ц≥лковитий контроль. јле украњнськ≥ парт≥њ закликали на з'њзд своњх приб≥чник≥в ≥з села, переваживши близько сотн≥ б≥льшовицьких делегат≥в двома з лишком тис¤чами своњх. –озлючен≥ члени невеликоњ б≥льшовицькоњ фракц≥њ покинули з'њзд, перењхали до ’аркова, квал≥ф≥кували ÷ентральну –аду ¤к Ђворога народуї й проголосили створенн¤ –ад¤нськоњ ”крањнськоњ –еспубл≥ки.

” своњй в≥дозв≥ зТњзд обвинувачував ÷ентральну –аду в антинародн≥й ≥ др≥бнобуржуазн≥й пол≥тиц≥, шов≥н≥зм≥ ≥ нац≥онал≥зм≥. ÷им покладено початок б≥льшовицькому украњнському ур¤дов≥, ¤кий проголосив обранн¤ ÷ентрального ¬иконавчого ком≥тету –ад, ¤к найвищоњ влади в ”крањн≥

“ак постали в ”крањн≥ два осередки: √енеральний —екретар≥ат з ÷ентральною –адою у иЇв≥ та ÷ентральний ¬иконавчий ом≥тет –ад у ’арков≥.

Ѕ≥льшовицький ур¤д розпочав негайну збройну боротьбу проти ”крањнськоњ ÷ентральноњ –ади. ¬ ц≥й боротьб≥ украњнське село залишилось нейтральним: сел¤ни оч≥кували хто переможе.

Ѕ≥льшовики спиралис¤ на червону гвард≥ю, що прийшла з ѕетрограду та ћоскви. «начну допомогу давали зкумун≥зован≥ латинськ≥ в≥йська. омандувачем цих в≥йськ був ¬.јнтонов-ќвс≥Їнко.

-5-

“рагед≥¤ ”крањни була в тому, що н≥де б≥льшовизм не знаходив спротиву. ћ≥ж ≥деолог≥¤ми ÷ентральноњ –ади та б≥льшовиками було мало р≥зниц≥ ≥ тому ÷ентральна –ада немогла вести з ними боротьби, немала зброњ проти них у головних питанн¤х села, а саме Ц в справах л≥кв≥дац≥њ пом≥щицьких земель.

-6-

ѕлан

ѕричини жовтневоњ революц≥њ.

—киненн¤ б≥льшовиками “имчасового ур¤ду ≥ за¤ви про своњ претенз≥њ на владу.

—тавленн¤ б≥льщовик≥в до украњнського руху.

Ќасл≥дки боњв у иЇв≥.

Ќазр≥ванн¤ конфл≥кту м≥ж ÷ентральною –адою ≥ б≥льшовиками.

¬≥йна ÷ентральноњ –ади з б≥льшовиками.

¬икористана л≥тература:

ќрест —убтеленик Ц У≤стор≥¤ ”крањниФ;

ћ.¬. оваль, —.¬. ульчицький, ё.ќ. урносов Ц У≤стор≥¤ ”крањниФ;

Ћ.‘. √айдеков, ¬.ё. рушицький Ц У≤стор≥¤ украњниФ;